Рішення

від 16.01.2024 по справі 910/16302/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2024Справа № 910/16302/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЕЛ СІ»

до фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томаса

про стягнення 80 000, 00 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІ ЕЛ СІ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томаса (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 80 000, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 525, 526, 530, 599, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором № 18-01/12/2020 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 18.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 69, квартира 141.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 24.10.2023 був повернутий до суду 05.01.2024 з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/16302/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2020 року між позивачем (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - виконавець) укладено договір № 18-01/12/2020 про надання інформаційно-консультаційних послуг (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується надавати замовнику інформаційно-консультаційні та інші послуги щодо залучення кредитних (позикових) коштів для замовника в розмірі від 2 000 000,00 до 4 000 000,00 гривень (надалі - послуги), а замовник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується оплачувати послуги виконавця.

Згідно з п. 1.2. договору, послуги виконавця за даним договором включають: підготовку інформаційних матеріалів з метою залучення кредитних (позикових) коштів для замовника; організацію перемовин з кредитором/кредиторами (ініціювання, нагляд та проведення зустрічей, телефонних розмов та дискусій за координацією замовника); координацію діяльності всіх учасників, включаючи юридичних та інших радників (якщо необхідно та за письмовою згодою виконавця, призначення таких радників, визначення об`єму їх послуг); консультування та надання технічної допомоги з метою залучення кредитних (позикових) коштів для замовника; інші необхідні послуги, які мають відношення до залучення кредитних (позикових) коштів для замовника та які додатково письмово погоджені сторонами.

Відповідно до п. 1.3. договору, послуги за цим договором надаються на підставі завдань та доручень замовника та з урахуванням положень п.1.1.-1.2. цього договору.

В п. 1.5. договору сторони домовились, що підтвердженням надання послуг за цим договором, що підлягають обов`язковій оплаті з боку замовника, є підписання сторонами відповідних письмових документів (актів приймання-передачі наданих послуг) в порядку, передбаченому у розділі 3 цього договору, що повинні містити всі обов`язкові реквізити первинних документів відповідно до чинного законодавства України.

За умовами п. 3.1. договору вартість послуг виконавця складається із:

- фіксованої оплати вартості послуг виконавця, що здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем, у сумі 80 000,00 грн. Зазначені послуги за цим договором надаються на етапі аналізу можливостей та умов з метою залучення кредитних (позикових) коштів для замовника, але у будь-якому разі не більше ніж 6 (шести) місяців з дня укладення даного договору (п. 3.1.1. договору);

- 1 % (один відсоток) від суми залучених коштів для замовника, що здійснюється замовником протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем, але не раніше дати підписання замовником кредитного (позикового) договору з кредитором/кредиторами (п. 3.1.2. договору).

Згідно з п. 3.2. договору, замовник сплачує виконавцеві вартість послуг, передбачену п. 3.1. цього договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем (на електронну або поштову адресу замовника, вказану у цьому договорі), шляхом безготівкового перерахування замовником грошових коштів у національній валюті України на рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.3. договору, за результатами надання послуг за цим договором (або окремих етапів надання таких послуг) виконавцем складається відповідний акт приймання-передачі наданих послуг (надалі - акт).

Протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовником двох примірників акту (цінним листом із описом вкладення, кур`єром на адресу замовника, вказану у цьому договорі, або вручення особисто уповноваженому представнику), замовник зобов`язаний підписати їх, та один екземпляр надати виконавцю, або надати (направити) виконавцю протягом встановленого в цьому пункті строку мотивовану відмову від підписання такого акту. Якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовником двох примірників акту замовник не направить на адресу виконавця ані підписаного акту, ані мотивованої відмови від його підписання, послуги за цим актом вважатимуться такими, що надані виконавцем своєчасно та належним чином, а замовник буде зобов`язаний оплатити такі послуги в безспірному порядку, згідно відповідного рахунку-фактури (п. 3.4. договору).

Строк дії договору за взаємною згодою сторін встановлюється до 30.06.2021, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за умовами цього договору (п. 8.2. договору).

18.12.2020, на виконання умов договору, позивач здійснив попередню оплату за інформаційно-консультаційні послуги на суму 80 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1045 від 18.12.2020.

Проте, відповідач не надав передбачені договором послуги в строки, визначені п. 3.1. договору.

18.11.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 18-11/06, в якій позивач просив відповідача повернути протягом семи днів грошові кошти у розмірі 80 000, 00 грн сплачені позивачем за послуги, які не були надані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 18.11.2022 та опису вкладення в цінний лист № 0305719050315.

Відповіді на зазначену вище вимогу матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не надав обумовлені договором послуги та не повернув суму грошових коштів сплачених за них, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача попередньо оплачені ним грошові кошти в розмірі 80 000, 00 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом вище, відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний був надати інформаційно-консультаційні та інші послуги щодо залучення кредитних (позикових) коштів для позивача в розмірі від 2 000 000,00 до 4 000 000,00 гривень (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість послуг виконавця складається, зокрема, із фіксованої оплати вартості послуг виконавця, що здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, наданого виконавцем, у сумі 80 000, 00 грн. Зазначені послуги за цим договором надаються на етапі аналізу можливостей та умов з метою залучення кредитних (позикових) коштів для замовника, але у будь-якому разі не більше ніж 6 (шести) місяців з дня укладення даного договору (п. 3.1.1. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві 80 000, 00 грн, в якості попередньої оплати за договором, що підтверджується платіжним дорученням № 1045 від 18.12.2020 на вказану суму.

Відповідач оплачені позивачем послуги не надав, доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до п. 3.3. договору, за результатами надання послуг за цим договором (або окремих етапів надання таких послуг) виконавцем складається відповідний акт приймання-передачі наданих послуг.

Проте, в матеріалах справи відсутні підписані між сторонами акти приймання-передачі, складені відповідачем за результатом наданих позивачу визначених договором послуг.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Як установлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 18-11/06 від 18.11.2022, в якій позивач просить відповідача повернути протягом семи днів грошові кошти у розмірі 80 000, 00 грн сплачені позивачем за послуги, які не були надані відповідачем, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення та поштовим конвертом.

Відповіді на вимогу й доказів повернення суми грошових коштів у розмірі 80 000, 00 грн матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 80 000, 00 грн у якості передоплати.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги відсутність доказів виконання відповідачем робіт, що були оплачені позивачем, а також доказів повернення відповідачем суми грошових коштів у розмірі 80 000, 00 грн, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з останнього вказаної суми сплачених грошових коштів.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати грошових коштів у розмірі 80 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бретшнейдер Томаса ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЕЛ СІ» (03057, місто Київ, вулиця Гетьмана Вадима, будинок 1 Б, офіс 6, ідентифікаційний код 37729714) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань