Рішення

від 15.01.2024 по справі 911/3302/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2024 р. Справа № 911/3302/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛІТ ТРАНС ГРУП", 01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА МАРАЦЦІ УКРАЇНА", 08292, Київська область, місто Буча, вулиця Заводська, будинок 2

про стягнення 183 528,38 грн за договором № 149/09-21R транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 30.09.2021

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛІТ ТРАНС ГРУП" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА МАРАЦЦІ УКРАЇНА" про стягнення заборгованості за договором № 149/09-21R транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 30.09.2021 у розмірі 183 528,38 грн, з яких: 143 400,00 грн основна заборгованість, 35 303,90 грн пеня, 2 699,06 грн 3% річних та 2 125,42 грн інфляційні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неоплачено надані позивачем транспортно-експедиторські послуги.

Звертаючись із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, керуючись пунктом 1 частини п`ятої статті 12, частиною першою статті 247, частиною першою статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2023 задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі № 911/3302/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою повідомлено відповідачу про строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Про розгляд справи в господарському суді відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 0600058179601 про вручення 09.11.2023 відповідачу копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, шляхом вкладення до абонентської скриньки за договором.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

30 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛІТ ТРАНС ГРУП" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА МАРАЦЦІ УКРАЇНА" (Клієнт) укладено договір № 149/09-21R транспортно-експедиційного обслуговування вантажів (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Клієнт доручає, а Експедитор за плату, за дорученням Клієнта і за його рахунок, організовує транспортно-експедиційне обслуговування внутрішньо-українських, експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта і порожнього транспорту (далі - "Вантажі клієнта") при їх перевезенні по території України та інших країн, відповідно до Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року, Правилами Угоди про міжнародне вантажне сполучення, міжурядовими та прикордонними Угодами і національним транспортним правом країни, по території якої здійснюється перевезення.

Згідно із пунктом 2.2 Договору Клієнт зобов`язаний, зокрема надсилати Заявки на перевезення, відвантаження та переадресування вантажів за 7 (сім) робочих днів до початку перевезення (відвантаження, переадресування) або прибуття вагонів на станцію переадресування (підпункт 2.2.1); забезпечити відправку вантажів в суворій відповідності до погоджених з Експедитором строків та обсягах (підпункт 2.2.3); оплатити вартість послуг Експедитора за цим Договором та відшкодовувати вартість усіх передбачених платежів (підпункт 2.2.8); з метою належного виконання, юридичного або бухгалтерського оформлення цього Договору підписати всі надані експедитором документи (додатки, акти виконаних робіт та інші) або надати вмотивовану письмову відмову від його підписання (підпункт 2.2.9).

Відповідно до пункту 3.3 Договору Клієнт здійснює на розрахунковий рахунок Експедитора 100% (стовідсоткову) оплату вартості перевезення протягом 7 (семи) банківських діб з моменту початку перевезення, якщо інше не передбачено в заявці. На підставі рахунку Експедитора.

Згідно із пунктом 3.7 Договору винагорода Експедитора нараховується і оплачується Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку. Винагорода Експедитора визначається як різниця між сумою пред`явленої Клієнту до оплати за транспортно-експедиційні послуги відповідно до рахунків Експедитора та сумою фактично понесених Експедитором витрат, що виникли у зв`язку з наданням даних послуг. У випадку, якщо вартість перевезення перевищує розмір 100% попередньої оплати Клієнта, Експедитор надає Клієнтові на оплату додатковий рахунок з деталізацією понесених затрат, раніше погоджених, а останній зобов`язується його оплатити.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що обсяг наданих Експедитором та прийнятих Клієнтом послуг остаточно узгоджується сторонами в Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Клієнт підписує наданий Експедитором Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту його отримання або направляє протягом зазначеного строку на адресу Експедитора претензію з аргументованою відмовою від підписання такого акту.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, сторони зобов`язані підписати акт звірки наданих Експедитором послуг та акт звірки розрахунків між сторонами не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, в якому надавалися послуги Клієнту. У разі відмови Клієнта від підписання актів, і не надходження від Клієнта аргументованої відмови від їх підписання, Експедитор робить остаточний розрахунок вартості винагороди і транспортування вантажу самостійно, за наявними у нього даними. У цьому випадку сума, розрахована Експедитором, є остаточною, і Клієнт не має права пред`являти будь-які претензії Експедитору. Акт вважається узгодженим і прийнятим обома сторонами. Недоплачена Клієнтом, за розрахунками Експедитора або, вразі підписання зазначена в актах звірки на послуги сума повинна бути оплачена Клієнтом протягом 1 (одного) банківського дня після закінчення строку, зазначеного в даному пункті, для підписання актів звірки на послуги та звірки розрахунків між сторонами, або отримання Клієнтом письмового розрахунку вартості винагороди і транспортування вантажу.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. У тих випадках, коли перевезення заявленого вантажу Клієнтом розпочато в межах терміну дії Договору, а закінчується після 31.12.2021, дія Договору автоматично продовжується на весь період перевезення даного вантажу (пункт 7.1 Договору).

Згідно із пунктом 7.2 Договору якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не зробить письмової заяви про припинення дії Договору, Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Позивач зазначає, що з дати укладення договору і до 15 лютого 2022 року позивачем надавались послуги згідно умов договору, а відповідачем в повному обсязі та вчасно оплачувалися отримані послуги.

Зокрема, 01.02.2022 відповідачем було направлено на адресу позивача Заявку на перевезення № 5 від 01.02.2022 щодо перевезення вантажу у вигляді глини зі станції 493009 Мерцалово до станції 400409 Одеса-Порт за допомогою 2х на піввагонів на загальну суму 813000,00 грн із ПДВ (52500,00 грн із ПДВ/ваг).

Виставлений позивачем 14.02.2022 рахунок на оплату № 95 від 14.02.2022 на загальну суму 813 000,00 грн із ПДВ оплачений відповідачем в повному обсязі 15.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 15.02.2022.

18 лютого 2022 року відповідачем було направлено на адресу позивача Заявку на перевезення № 6 від 18.02.2022 щодо перевезення вантажу у вигляді глини зі станції 493009 Мерцалово до станції 400409 Одеса-Порт за допомогою 2х на піввагонів на загальну суму 105 000,00 грн із ПДВ (52500,00 грн із ПДВ/ваг). У відповідності до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 та пункту 4.3 Договору в Заявці на перевезення № 6 від 18.02.2022 визначено, що вартість понаднормативного користування вагонами становить 1600,00 грн із ПДВ/добу.

28 лютого 2022 року між позивачем та відповідачем підписано:

- акт надання послуг (Звіт експедитора) № 45 від 28.02.2022 на загальну суму 918 000,00 грн, який засвідчує факт надання позивачем та прийняття без зауважень і претензій відповідачем послуг за Заявками на перевезення № 5 від 01.02.2022 та № 6 від 18.02.2022: відшкодування витрат на перевезення залізничним транспортом, ПДВ 20% на суму 897000,00 грн; винагорода експедитора, ПДВ 20% на суму 20 400,00 грн;

- акт надання послуг (Звіт експедитора) № 77 від 28.02.2022 на загальну суму 38 400,00 грн, який засвідчує факт надання позивачем та прийняття без зауважень і претензій відповідачем послуг за користування вагонами: 64447329, 56367246, 53619052.

Із позовної заяви вбачається, що після підписання актів надання послуг від 28.02.2022 № 45 та № 77, з урахуванням часткової оплати у розмірі 813 000,00 грн згідно платіжного доручення № 16 від 15.02.2022, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 143 400,00 грн.

З урахуванням наявної заборгованості позивачем було сформовано та направлено на адресу відповідача рахунок на оплату № 125 від 11.03.2022 на загальну суму 143 400,00 грн, щодо оплати послуг за Заявкою на перевезення № 6 від 18.02.2022 та понаднормове користування вагонами: 64447329, 56367246, 53619052 при вивантаженні по ст. Одеса-Порт.

Позивач твердить, що станом на дату подання позову відповідачем рахунок на оплату № 125 від 11.03.2022 не сплачено, зокрема наявна заборгованість також підтверджується підписаним між сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня по 06 грудня 2022 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензію № 2102/23 від 21.02.2023 та повторну претензію № 0210/23 від 02.10.2023. В якості доказів направлення претензій та отримання їх відповідачем, позивачем долучено копії накладної, фіскального чека та роздруківки з розділу "Трекінг" поштового оператора "Укрпошта".

Позивач зазначає, що претензії залишені без відповіді та задоволення, що змусило останнього звернутись з даним позовом до суду.

Відповідач щодо позовних вимог жодних заперечень не заявляв.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною третьою статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 934 Цивільного кодексу України визначено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.3, 3.7 Договору передбачено, що Клієнт здійснює на розрахунковий рахунок Експедитора 100% (стовідсоткову) оплату вартості перевезення протягом 7 (семи) банківських діб з моменту початку перевезення, якщо інше не передбачено в заявці. На підставі рахунку Експедитора. Винагорода Експедитора нараховується і оплачується Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку.

З урахуванням виставлених позивачем рахунків від 14.02.2022 № 95 (на суму 813000,00), від 11.03.2022 № 125 (143 400,00 грн), підписаних Актів надання послуг від 28.02.2022 № 45 (918000,00 грн за перевезення залізничним транспортом) та № 77 (38400,00 грн за користування вагонами), часткової оплати відповідачем наданих позивачем послуг за спірними актами (п/д № 16 від 15.02.2022 на суму 813 000,00 грн), заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 149/09-21R транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 30.09.2021 становить 143 400,00 грн.

Доказів погашення боргу відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором, яка складає 143 400,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачем на момент прийняття рішення не спростована, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛІТ ТРАНС ГРУП" про стягнення вказаної суми боргу.

Частиною третьою статті 13 та частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно із частиною другою статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Втім відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА МАРАЦЦІ УКРАЇНА" 35 303,90 грн пені, 2 699,06 грн 3% річних та 2 125,42 грн інфляційних.

За положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4.6 Договору, у разі прострочення платежів, Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, а також 3% річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач нарахував відповідачу пеню відповідно до пункту 4.6 Договору в сумі 35 303,90 грн за період із 09.03.2023 по 09.09.2023, при цьому визначаючи період прострочення керувався положеннями статті 530 Цивільного кодексу України, які передбачають виконання обов`язку у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) ".

Як вбачається з матеріалів справи, не заперечених відповідачем, направлена позивачем претензія № 2102/23 від 21.02.2023 (№ 0820508530720) отримана відповідачем 01.03.2023 (згідно даних трекінгу Укрпошти). Таким чином, зі спливом семиденного строку від дня отримання претензії, 09.03.2023 є початком прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши вірність розрахунку пені, суд встановив, що заявлена до стягнення сума у розмірі 35 303,90 грн вимогам законодавства не суперечать, а тому підлягає задоволенню.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів в встановлений договором або законом.

За обгрунтованим розрахунком позивача, перевіреним судом, сума 3% річних нарахована за період з 09.03.2023 по 23.10.2023 становить 2 699,06 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат за період з березня по жовтень 2023 року, суд зазначає, що враховуючи положення частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України до задоволення підлягає сума інфляційних втрат заявлена позивачем у позові - 2 125,42 грн.

Отже, позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач належними та допустимими доказами доводи позивача не спростував.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛІТ ТРАНС ГРУП" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаєються із судового збору у розмірі 2 752,93 грн та витрат на правову допомогу 15000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою, другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У пунктах 130 -131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 міститься висновок, що з аналізу зазначеної норми (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

У пункті 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 000,00 грн позивач надав:

- копію договору № 02/10-23 про надання правової допомоги від 02.10.2023, укладеного між адвокатом Юріним Андрієм Вячеславовичем (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛІТ ТРАНС ГРУП" (далі - клієнт) за умовами якого, виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлений в цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України (пункт 1.1); винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) становить 15000,00 грн; вказана сума винагороди передбачає підготовку процесуальних документів та супровід клієнта з питань стягнення дебіторської заборгованості в судовому порядку (пункт 4.1);

- копію акта приймання-передачі наданих послуг № 23/10-23 від 23.10.2023 ознайомлення із документами з метою визначення перспектив вирішення справи в судовому порядку, підготовка позовної, формування додатків до позовної заяви - 15 000,00 грн;

- копію свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК № 001899 від 10.09.2021 на ім`я Юрін Андрій Вячеславович;

- ордер серії ВЕ № 1101346 від 23.10.2023, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально Юріним А.В. для представлення інтересів позивача у Господарському суді Київської області.

Суд, врахувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді, дослідивши фактичний обсяг наданих адвокатом Юріним Андрієм Вячеславовичем послуг позивачу, врахувавши результат розгляду справи, керуючись статтями 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи у суді першої інстанції.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА МАРАЦЦІ УКРАЇНА" (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Заводська, будинок 2, код ЄДРПОУ 25290826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛІТ ТРАНС ГРУП" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, код ЄДРПОУ 41698237) 183 528 (сто вісімдесят три тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн 38 коп. (з яких: 143 400,00 грн основна заборгованість, 35 303,90 грн пеня, 2 699,06 грн 3% річних та 2 125,42 грн інфляційні), а також судовий збір у розмірі 2 752 (дві тисячі сімсот п`ятдесят дві) грн 93 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 15.01.2024