Рішення

від 15.01.2024 по справі 911/446/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2024 р. Справа № 911/446/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативне Тепло Згурівка", 07600, Київська область, селище міського типу Згурівка, вулиця Київська, будинок 12А

до Фізичної особи - підприємця Олійник Людмили Дмитрівни, АДРЕСА_1

про стягнення 11 116,01 грн за договором № 29/2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернативне Тепло Згурівка" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Олійник Людмили Дмитрівни стягнення 11 116,01 грн заборгованості за договором № 29/2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020.

Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, щодо здійснення розрахунку за надані послуги з постачання пари та гарячої води у період з листопада 2021 року по березень 2022 року згідно перелічених в позові актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2023 відкрито провадження у справі № 911/446/23; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою повідомлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

У зв`язку з відсутністю фінансування видатків Господарського суду Київської області, копія ухвали суду від 17.02.2023 надіслана судом засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням на адресу місцезнаходження відповідача 02.03.2023. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто підприємством зв`язку на адресу суду із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Суд за допомогою телефонограми, повідомив 14.04.2023 ФОП Олійник Людмилу Дмитрівну, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/446/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативне Тепло Згурівка".

21 квітня 2023 року до канцелярії суду від Олійник Людмили Дмитрівни засобами поштового зв`язку надійшов лист б/н від 19.04.2023, в якому зазначено, що вона заперечує повністю проти позову, та зазначає, що не підписувала додаткової угоди і направляла заяву про розірвання договору. До листа додано в якості додатків, заяву від 29.10.2021 про розірвання договору № 29/2020 від 01.11.2020.

Також в матеріалах справи наявні додаткові пояснення позивача б/н від 03.03.2022, надіслані за допомогою поштового зв`язку на адресу суду.

Здійснюючи підготовчі дії до розгляду справи, судом встановлено наявність підстав для зупинення провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. На підставі чого, ухвалою суду від 08.05.2023 зупинено провадження у справі № 911/446/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою Верховного Суду справи № 910/5352/21.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2024 поновлено провадження у справі № 911/446/23, у зв`язку з усуненням обставин, які стали підставою для його зупинення.

Інших заяв, клопотань, пояснень до матеріалів справи не надходило.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01 листопада 2020 року між Фізичною особою - підприємцем Олійник Людмилою Дмитрівною (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативне Тепло Згурівка" (далі - теплопостачальна організація) укладено договір № 29/2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого, теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання надати споживачу теплову енергію для опалення приміщень, що знаходяться за адресою: смт Згурівка, вул. Центральна, 2, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за отриману теплову енергію (код згідно ДК 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція), надалі за текстом - "теплова енергія" в обсягах, визначених даним договором за встановленими відповідними компетентними органами тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, обсяги закупівлі: теплова енергія 6,5 Гкал.

Згідно із пунктом 2.1 Договору, теплопостачальна організація повинна надати споживачу послуги, обумовлені в п. 1.1 цього договору, якість яких має відповідати якості теплопостачання згідно із вимогами чинного законодавства, а також вимогам, визначеним у Правилах користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 та умовам договору. Теплова енергія постачається споживачу за параметрами згідно температурного графіку встановленого теплопостачальною організацією.

Відповідно до пунктів 3.1 3.4 Договору, тарифом на теплову енергію є грошове вираження витрат на постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал). Вартість 1 Гкал на момент укладання договору становить 1 828, 11 грн (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн 11 коп. без ПДВ.

З урахуванням діючого на момент підписання даного договору тарифу теплової енергії вартість договору становить 13 747,50 грн без ПДВ.

У разі зміни регульованих цін (тарифів), які застосовуються в договорі, істотні умови договору можуть змінюватися шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Ціна цього договору може бути змінена протягом дії договору залежно від зміни тарифу теплової енергії.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що строк постачання теплової енергії - опалювальний період 2020-2021 років щомісячно з першого по останнє число кожного місяця в період з 15.10.2020 року по 30.04.2021 року.

Теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію у вигляді: опалення - протягом опалювального сезону, початок та закінчення якого визначаються відповідними розпорядженням або рішенням уповноважених органів; гарячу воду - протягом року згідно графіку, затвердженого органом місцевого самоврядування; пари - відповідно з технічними характеристиками обладнання, яке знаходиться на балансі споживача та господарсько-виробничими потребами споживача (підпункт 4.1.1 Договору).

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (підпункт 4.1.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.2 Договору, теплова енергія за цим договором постачається споживачу для опалення приміщення опалювальна площа якого 22,2 кв. м, що знаходиться за адресою: смт Згурівка, вул. Центральна, 2 в обсязі 6,5 Гкал.

За умовами пунктів 5.1 та 5.2 Договору, облік постачання теплової енергії здійснюється за приладами комерційного обліку. При відсутності приладів обліку (під відсутністю, крім фактичної відсутності, розуміється також: пошкодження, виходу з ладу, неправильна/некоректна робота приладів обліку, нездійснення повірки у встановлені терміни) розрахунковим способом згідно норм чинного законодавства та умов цього договору. Додаткова інформація та зразок проведення розрахунку наведені у додатку до даного договору.

Згідно із пунктом 6.1 Договору, плата за послуги справляється за показаннями засобів обліку теплової енергії.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).

За змістом пункту 6.4 Договору, оплата за поставлену теплову енергію проводиться споживачем за тарифами, які затверджені у встановленому законодавством порядку.

Розрахунки проводяться на поточний рахунок теплопостачальної організації шляхом оплати до 20-го числа наступного за розрахунковим місяцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг (пункт 6.5 Договору).

Відповідно до пункту 6.7 Договору, приймання-передача теплової енергії, поставленої споживачу теплопостачальною організацією, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація до 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем складає та передає нарочно уповноваженому представнику споживача чи надсилає рекомендованим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення.

До обов`язків теплопостачальної організації належить, зокрема, забезпечувати постачання послуг в період з 15.10.2020 по 15.04.2021 щорічно (підпункт 10.2.14 Договору), а споживача оплачувати теплову енергію по тарифу, установленому в порядку, передбаченому цим договором (підпункт 9.2.6 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.10.2023. Керуючись п. 3 ст. 631 ЦК України, сторони домовились що дія договору розповсюджується на відносини що склались між сторонами з 16.10.2020. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (пункти 15.1, 15.2, 15.3 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, ним було поставлено відповідачу теплову енергію у період з листопада 2021 року по березень 2022 року на загальну суму 11 116,01 грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем до позовної заяви додано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаних в односторонньому порядку Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативне Тепло Згурівка":

- № ОУ-0000131 від 01.11.2021 на суму 322,61 грн;

- № ОУ-0000161 від 30.11.2021 на суму 2 226,37 грн;

- № ОУ-0000190 від 30.12.2021 на суму 3 454,85 грн;

- № ОУ-0000020 від 31.01.2022 на суму 3 595,38 грн;

- № ОУ-0000063 від 31.03.2022 на суму 1 517,06 грн.

За ствердженням позивача, перелічені вище акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були передані відповідачу нарочно, проте останній їх не підписав, не оплатив, заперечень на них позивачу не надав.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку по переліченим вище актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) не виконав, позивач надіслав 12.09.2022 на адресу відповідача претензію № 08/09-5 про сплату заборгованості за поставлену теплову енергію. Разом з вказаною претензією позивач надіслав відповідачу перелічені вище акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом від 13.09.2022 № 0214101418626. Завірені копії перелічених документів долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, як зазначає позивач, поштове відправлення № 0214101418626 було повернуто за закінченням терміну зберігання.

У зв`язку із зволіканням відповідачем зі сплати заборгованості за поставлену теплову енергію, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 11 116,01 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що не підписувала додаткової угоди до договору і направляла позивачу заяву про розірвання договору. На підтвердження вказаного Олійник О.Б. долучила заяву б/н від 29.10.2021 в якій Олійник О.Б. повідомила позивача, що розриває договір і відмовляється від теплопостачання у зв`язку з істотною зміною обставин.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з приписами статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що за загальним правилом договір може бути розірваний в односторонньому порядку, якщо таке розірвання передбачено договором, а у разі недосягнення згоди договір може бути розірваний за рішенням суду.

Судом встановлено, що в договорі сторонами передбачено випадки, коли договір припиняє свою дію, а також сторонами узгоджено право споживача на одностороннє розірвання договору за певних обставин.

Так умовами пункту 15.4 Договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на який він був укладений (п. 15.5 Договору); взаємної згоди сторін про його припинення (п. 15.6 Договору); ліквідації сторін (п. 15.7 Договору); порушення умов цього договору теплопостачальною організацією. В такому разі споживач має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, з попереднім повідомленням про розірвання не пізніше, ніж за 20 днів до розірвання договору (п. 15.8 Договору); в інших випадках, встановлених чинним законодавством (п. 15.9 Договору); цей договір може бути розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 15.10 Договору).

За змістом пункту 15.8 Договору, договір може бути припинений у випадку розірвання споживачем договору в односторонньому порядку у разі порушення умов договору теплопостачальною організацією, при цьому споживач зобов`язаний попередньо повідомити теплопостачальну організацію про таке розірвання не пізніше, ніж за 20 днів до розірвання договору.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача із повідомленням про одностороннє розірвання в порядку, визначеному пунктом 15.8 Договору, як і не надано доказів порушення теплопостачальною організацією (позивачем) умов укладеного між сторонами договору.

Інших умов, за яких споживач може в односторонньому порядку розірвати договір, умови договору не містять.

Заява відповідача б/н від 29.10.2021, в якій відповідач повідомила позивача, що розриває договір і відмовляється від теплопостачання у зв`язку з істотною зміною обставин, не може бути прийнята судом в якості доказу повідомлення позивача про одностороннє розірвання договору в порядку пункту 15.8 Договору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення заяви відповідача б/н від 29.10.2021 про одностороннє розірвання на адресу-місцезнаходження або офіційну електронну адресу позивача.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням зазначено, суд не приймає заяву відповідача б/н від 29.10.2021 в якості належного, допустимого та достовірного доказу повідомлення позивача про розірвання договору № 29/2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020.

Водночас, доказів розірвання договору в судовому порядку, визнання договору недійсним або припиненим за рішенням суду матеріали справи не містять.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами припинити дію договору у прядку, передбаченому пункту 15.3 Договору, господарський суд дійшов висновку, що договір щороку продовжувався на кожний наступний календарний рік.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 29/2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020, як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої вказаної статті, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина перша статті 275 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що тарифи на теплову енергію для позивача та відповідача були встановлені:

-рішенням Згурівської селищної ради Київської області VII скликання № 17 від 18.01.2019 "Про встановлення тарифу на теплову енергію для II групи споживачів послуг ТОВ "Альтернативне Тепло Згурівка", відповідно до якого тариф на теплову енергії з використанням нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії для II групи споживачів послуг (бюджетних установ) складає 1828,11 грн/Гкал (копія рішення наявна в матеріалах справи);

-рішенням Згурівської селищної ради Київської області VIII скликання № 346 від 22.10.2021 "Про встановлення тарифу на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії ТОВ "Альтернативне Тепло Згурівка", відповідно до якого тариф на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії з використанням альтернативних джерел енергії з котельні по вул. Київська, 12-А в смт Згурівка для інших споживачів всіх форм власності 3318,46 грн/Гкал (копія рішення наявна в матеріалах справи).

Позивач зазначав, що ФОП Олійник Л.Д. займає приміщення загальною площею 22,2 м. кв. у будівлі за адресою: смт Згурівка, вул. Центральна, буд. 2. В будівлі за вказаною адресою встановлений загальний лічильник обліку теплової енергії, з якого щомісяця знімаються показники. Таким чином, як зазначає позивач, розрахунок теплової енергії відбувається у відсотковому відношення до займаної площі кожного споживача.

На підтвердження вказаного позивачем долучено до матеріалів справи копії актів на зняття показників лічильників теплової енергії від 30.11.2021, від 30.12.2021, від 31.01.2022, від 01.02.2022 та від 29.03.2022 та методики розрахунку пропорційно займаній площі показників лічильників за листопад 2021, грудень 2021, січень 2022 та лютий-березень 2022.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, та розподіляється між споживачами в такому порядку: загальний обсяг теплової енергії розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Відповідно до пункту 4.2 Договору, теплова енергія за цим договором постачається споживачу для опалення приміщення опалювальна площа якого 22,2 кв. м, що знаходиться за адресою: смт Згурівка, вул. Центральна, 2 в обсязі 6,5 Гкал.

За змістом пункту 6.7 Договору, приймання-передача теплової енергії, поставленої споживачу теплопостачальною організацією, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація до 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем складає та передає нарочно уповноваженому представнику споживача чи надсилає рекомендованим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення.

Підпунктами 10.2.1 та 10.2.14 Договору визначено, що до обов`язків теплопостачальної організації належить, зокрема забезпечення постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з даним договором; забезпечення постачанням послуг в період з 15.10.2020 по 15.04.2021 щорічно.

Судом встановлено, що позивач у період з листопада 2021 по березень 2022, на виконання умов договору, поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучено до матеріалів справи, на загальну суму 11 116,27 грн

Водночас, з огляду на наявні в матеріалах справи копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаних в односторонньому порядку ТОВ "Альтернативне Тепло Згурівка", судом також враховано, що за загальним правилом, під час вирішення спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг, як зі сторони замовника, так і виконавця, суд повинен надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі 910/5352/21.

З огляду на вищенаведене та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт постачання відповідачу теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2022 року.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За умовами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом вище та узгоджено сторонами в пункті 6.5 Договору, розрахунки проводяться на поточний рахунок теплопостачальної організації шляхом оплати до 20-го числа наступного за розрахунковим місяцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг.

Враховуючи встановлені судом вище обставини, приписи чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, господарський суд вважає, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2022 року у загальному розмірі 11 116,01 грн (за мінусом 0,26 грн сальдо на 01.10.2021) є таким, що настав.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором № 29/2020 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) від 01.11.2020 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 11 116,01 грн.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 12 684,00 грн, які складаєються із судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрат на правову допомогу 10000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії:

- Договору про надання правової допомоги № 28/01 від 23.01.2023, укладеного між ТОВ "Альтернативне Тепло Згурівка" та адвокатом Українець Ольгою Борисівною;

- акту здачі-приймання послуг (правової допомоги) від 25.01.2023 на суму 10 000,00 грн до договору про надання правової допомоги № 28/01 від 23.01.2023;

- платіжної інструкції № 6 від 30.01.2023 на суму 10 000,00 грн;

- свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 3830/10 від 07.07.2017 на ім`я Українець Ольга Борисівна;

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1346481 від 03.02.2023, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально Українець О.Б. для представлення інтересів позивача у Господарському суді Київської області.

Разом з тим, положення частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначають, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

Водночас, у постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, навіть коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд зазначає, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; спір, який виник між сторонами для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/446/23, господарський суд дійшов висновку, що співмірними, пропорційними та необхідно розумними розміром компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку є сума у розмірі 5 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Олійник Людмили Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативне Тепло Згурівка" (07600, Київська область, селище міського типу Згурівка, вулиця Київська, будинок 12А; код ЄДРПОУ 41652590) 11 116 (одинадцять тисяч сто шістнадцять) грн 01 коп. основного боргу, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 15.01.2024