Рішення

від 10.01.2024 по справі 911/2737/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2737/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ТЕК (УКРАЇНА)»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН»

про стягнення 350 250,30 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Кушнір Р.Ю.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ТЕК (УКРАЇНА)» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» про стягнення 350 250,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання № 22-01 від 10.02.2022 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 233 987,27 грн основного боргу, 41 315,83 грн пені, 10 613, 86 грн 3% річних, 64 333, 34 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2737/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче засідання у справі на 05.10.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.09.2023 була направлена судом на адресу-місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Храпачанська, буд. 70.

Зазначене поштове відправлення було вручено відповідачу за довіреністю 10.10.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.09.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

05.10.2023 у підготовче засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 05.10.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 09.11.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 05.10.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача.

08.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, в якому ТОВ «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» просить суд відкласти підготовче засідання для ознайомлення з матеріалами справи, підготовки та подачі відзиву на позовну заяву.

09.11.2023 у підготовче засідання прибув представник позивача та подав суду оригінали документів для огляду. Представник відповідача у підготовче засідання повторно не з`явився, однак подав до суду клопотання про відкладення.

У підготовчому засіданні 09.11.2023 суд, з огляду на зміст поданого відповідачем клопотання про відкладення підготовчого засідання, з метою дотримання принципу рівності, змагальності сторін та надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи, підготовки та подачі відзиву на позовну заяву, дійшов висновку про доцільність відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

З урахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/2737/23 судом вирішено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 30.11.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 09.11.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача.

30.11.2023 у підготовче засідання прибув представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання втретє не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2023 судом вирішено закрити підготовче провадження у справі № 911/2737/23 та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.01.2024.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 30.11.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача.

10.01.2024 в судове засідання прибув представник позивача, надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання № 22-01 від 10.02.2022, на виконання умов якого позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 238 987,27 грн. Проте, як зазначив позивач, відповідач лише частково виконав умови договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, сплативши на користь позивача грошові кошти за поставлений товар в сумі 5 000,00 грн, внаслідок чого сума неоплаченого товару станом на дату розгляду даної справи становить 233 987,27 грн. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідача про стягнення 233 987,27 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 41 315,83 грн пені, 10 613, 86 грн 3% річних та 64 333, 34 грн інфляційних втрат.

10.01.2024 в судове засідання представник відповідача вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 вказаного Кодексу, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд звертає увагу відповідача, що у підготовчому засіданні 09.11.2023 суд, з огляду на зміст поданого відповідачем клопотання про відкладення підготовчого засідання, з метою дотримання принципу рівності, змагальності сторін та надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи, підготовки та подачі відзиву на позовну заяву, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на іншу дату. Проте відповідач, станом на дату розгляду даної справи жодної заяви по суті спору до суду не подав.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

10.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ТЕК (УКРАЇНА)» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» (далі покупець, відповідач) укладено договір постачання № 22-01 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію товарної групи «Vamiut» (іменовану далі товар), на умовах, викладених у даному договорі.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 вказаного правочину, номенклатура, кількість, ціна за одиницю товару, вказуються в рахунку або специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору. Загальна вартість та строки постачання партії товару, що підлягає поставці, визначаються у рахунках.

За змістом пп. 3.1-3.3 договору, строк постачання товару в кожному випадку визначається постачальником. Доставка товару здійснюються постачальником за адресою, вказаною покупцем. При прийманні товару, покупець зобов`язаний перевірити на місці доставки кількість товару що прибув, та кількість задекларовану в супровідних документах, в разі виявлення різниці між задекларованим та доставленим товаром покупець зобов`язаний її (різницю) внести в супровідні документи.

Пунктом 3.4 договору визначено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних. Особа, яка отримує товар від імені і для покупця, повинна мати належним чином оформлену письмову довіреність.

Згідно пп. 5.1-5.3 договору, ціна на товар є договірною та визначається специфікацією або рахунком. В разі зміни ціни на товар (новий прайс-лист) постачальник повідомляє покупця про такі зміни та надає специфікацію з новими цінами на товар. Ціна на передплачені товари не може бути зміненою. Тоновані товари поверненню не підлягають.

Відповідно до п. 5.4 договору, загальна ціна договору визначається як вартість всіх замовлень покупця виконаних постачальником, протягом дії цього договору.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов укладеного договору, було виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню № 23 від 04.02.2022 на суму 751,92 грн та рахунок на оплату по замовленню № 29 від 10.02.2022 на суму 238 235,35 грн, копії рахунків наявні в матеріалах справи).

В подальшому позивач, на виконання умов договору та виставлених рахунків, у лютому 2022 року поставив на користь відповідача товар на загальну суму 238 987,27 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 40 від 07.02.2022 на суму 751,92 грн та № 49 від 12.02.2022 на суму 238 235,35 грн.

З матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна № 40 від 07.02.2022 підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відтисками печаток сторін без зауважень та заперечень.

Видаткова накладна № 49 від 12.02.2022 підписана уповноваженими представником позивача та скріплена з боку позивача відтиском печатки підприємства, з боку відповідача вказана видаткова накладна підписана начальником відділу загально-будівельних робіт Задоя Олегом Михайловичем на підставі довіреності № 10 від 11.02.2022.

В матеріалах справи наявна довіреність № 10 від 11.02.2022, видана ТОВ «МАКСМУС КОНСТРАКШН» начальнику відділу загально-будівельних робіт Задоя Олегу Михайловичем на отримання від ТОВ «АЙ КЬЮ ТЕК (Україна)» цінностей за рахунком № 29 від 10.02.2022. Довіреність дійсна до 21.02.2022.

Таким чином, враховуючи, що видаткова накладна підписана з боку відповідача начальником відділу загально-будівельних робіт на підставі чинної на момент підписання видаткової накладної довіреності та з урахуванням п. 3.4 договору, суд дійшов висновку, що видаткова накладна № 49 від 12.02.2022 підписана з боку відповідача уповноваженим представником без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 6.3 договору, оплата здійснюється у розмірі повної вартості доставленого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

В пункті 6.2 договору сторонами передбачено, що доставка може бути надана з відстрочкою платежу на 14 календарних днів, але на суму не більше 240 000 грн з ПДВ.

За змістом п. 6.3 договору, порядок розрахунків по кожній окремій партії товару погоджується сторонами в замовленні та вказується в рахунку.

Відповідно до змісту наявних в матеріалах справи рахунків на оплату по замовленню № 23 від 04.02.2022 та № 29 від 10.02.2022, оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження.

Судом встановлено, що 05.10.2023 відповідач, на виконання умов укладеного між сторонами договору, лише частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 5 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 5517 від 05.01.2023 на суму 5 000,00 грн із призначенням платежу: «оплата за матеріали зг.рах. № 29 від 10.02.2022 р., у сумі 4 166,67 грн., ПДВ 20 % 833,33 грн.».

Проте, як зазначає позивач, відповідач зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар виконав неналежним чином, у зв`язку із чим сума неоплаченого товару станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом становить 233 987,27 грн.

З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідача про стягнення 233 987,27 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 41 315,83 грн пені, 10 613, 86 грн 3% річних та 64 333, 34 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. 13.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2022 року.

Судом встановлено, що договір постачання № 22-01 від 10.02.2022, копія якого долучена до позовної заяви, не підписаний позивачем, а підписаний лише зі сторони відповідача.

В судовому засіданні 10.01.2024 позивач надав усні пояснення щодо вказаних обставин та зазначив, що примірники договору були направлені відповідачу в електронному вигляді. Натомість на електронну адресу позивача від відповідача надійшла скан-копія підписаного та скріпленого відтиском печатки зі сторони відповідача договору. Проте позивач наголосив на тому, що правовідносини сторін склалися на підставі договору постачання № 22-01 від 10.02.2022, а постачання товару було здійснено на виконання умов договору № 22-01 від 10.02.2022.

Суд, проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами, та договір постачання № 22-01 від 10.02.2022 встановив, що сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили порядок постачання та приймання товару, строк здійснення розрахунків, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. 638, 639, 712, 655 Цивільного кодексу України та ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір постачання № 22-01 від 10.02.2022, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було зазначено судом раніше та передбачено сторонами в пп. 1.2, 1.3 договору, номенклатура, кількість, ціна за одиницю товару, вказуються в рахунку або специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору. Загальна вартість та строки постачання партії товару, що підлягає поставці, визначаються у рахунках.

Пунктом 3.4 договору визначено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних. Особа, яка отримує товар від імені і для покупця, повинна мати належним чином оформлену письмову довіреність.

Відповідно до п. 5.4 договору, загальна ціна договору визначається як вартість всіх замовлень покупця виконаних постачальником, протягом дії цього договору.

Судом було встановлено, що позивачем, на виконання умов укладеного договору, було виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню № 23 від 04.02.2022 на суму 751,92 грн та рахунок на оплату по замовленню № 29 від 10.02.2022 на суму 238 235,35 грн.

В подальшому позивач, на виконання умов договору та виставлених рахунків, у лютому 2022 року поставив на користь відповідача товар на загальну суму 238 987,27 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 40 від 07.02.2022 на суму 751,92 грн та № 49 від 12.02.2022 на суму 238 235,35 грн.

Судом було встановлено, що видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже позивач виконав зобов`язання за договором постачання належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

В пункті 6.2 договору сторонами передбачено, що доставка може бути надана з відстрочкою платежу на 14 календарних днів, але на суму не більше 240 000 грн з ПДВ.

За змістом п. 6.3 договору, порядок розрахунків по кожній окремій партії товару погоджується сторонами в замовленні та вказується в рахунку.

Відповідно до змісту наявних в матеріалах справи рахунків на оплату по замовленню № 23 від 04.02.2022 та № 29 від 10.02.2022, оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останнім лише частково виконано зобов`язання за договором та сплачено 05.10.2023 за поставлений грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням.

Проте, відповідач зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар виконав неналежним чином, у зв`язку із чим сума неоплаченого товару становить 233 987,27 грн.

У зв`язку із цим станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 233 987,27 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати за поставлений товар до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 233 987,27 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41 315,83 грн пені, нарахованої на підставі п. 6.5 договору, 10 613,86 грн 3% річних та 64 333,34 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.5 договору, з дня затримки покупцем платежу, йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від вартості доставленого товару, за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. 6.5 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 41 315,83 грн згідно видаткової накладної № 49 від 12.02.2022 на суму 238 235,35 грн за період від дати виникнення заборгованості за відповідною товарною накладною з 28.02.2022 до 31.08.2022.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованими та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 41 315,83 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 10 613,86 грн та інфляційні втрати у розмірі 64 333,34 грн за період від дати виникнення заборгованості за відповідною накладною, з урахуванням часткової оплати 05.10.2023 в сумі 5 000,00 грн в рахунок видаткової накладної № 49 від 12.02.2022, до 28.08.2023.

Суд враховує правову позицію, викладену Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за змістом якої у разі зменшення суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником суму погашення потрібно віднімати не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій самій послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу в новому розрахунковому місяці).

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також здійсненої часткової оплати, в межах розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 10 613,25 грн, а інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 62 184,67 грн.

Суд також наголошує на тому, що відповідач був обізнаний про розгляд справи судом, проте розрахунок не оспорив, заявлені суми до стягнення не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

Приймаючи до уваги висновку суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 221,52 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 6 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії:

-Договору про надання правничої допомоги № 2808-1/22 від 28.08.2023;

-Додатку № 1 від 28.08.2023 до договору про надання правничої допомоги № 2808-1/22 від 28.08.2023, яким узгоджені питання, що потребують вирішення шляхом надання правничої допомоги, та узгоджено вартість таких послуг;

-Акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № б/н від 30.08.2023 на суму 6 500,00 грн.

-Платіжної інструкції № 4163 від 31.08.2023 на суму 6 500,00 грн;

-Свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1348 від 15.02.2018;

-Довіреності № 1 від 28.08.2023 терміном дії до 31.08.2024;

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу відповідачем витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 460,11 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» (місцезнаходження: вул. Храпачанська, буд. 70, м. Біла Церква, Київська обл., 09100; код ЄДРПОУ 31201909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ КЬЮ ТЕК (УКРАЇНА)» (місцезнаходження: вул. Лейпцизька, буд. 5, офіс 1, м. Київ, 01015; код ЄДРПОУ 40687679) 233 987,27 грн основного боргу, 10 613,25 грн 3 % річних, 62 184,67 грн інфляційних втрат, 41 315,83 грн пені, 5 221,52 грн судового збору та 6 460,11 грн адвокатських витрат.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко