Рішення

від 10.01.2024 по справі 367/863/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/863/22

Провадження №2/367/1126/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2024 Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Мартинюка Н.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5 , ТОВ "Орбіта", третя особа: ТОВ "Корал тревел", про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за реалізацію неякісного турпродукту та неналежного виконання договору "Про надання туристичних послуг",-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 , ТОВ "Орбіта", третя особа: ТОВ "Корал тревел", про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за реалізацію неякісного турпродукту та неналежного виконання договору "Про надання туристичних послуг". Позивачі в своєму позові посилаються на те, що вони звернулися за консультацією до Турагентства (далі - ТА), на тур, запропонований ТА «Поїхали з нами». ТА перехопила тур, надавши знижку. 30.07.21 уклали Договір №30/07 від 30.07.21 на туристичну подорож (з 16.08 по 25.08.21) в АДРЕСА_1 з НВ харчуванням. Відповідно п. 5 Договору оплатили повну вартість туру - 36 000 грн. Позивачі замовляли відпочинок з розміщенням в туристичному готелі, оздоровлення на березі Адріатичного моря та ознайомлення з країною. Тобто, комплекс послуг, до яких згідно п. 1.1 Договору входять перевезення, розміщення, харчування та інші туристичні послуги, який туристам не був наданий всупереч п.6 ст. 20 Закону України «Про туризм» (далі - Закон) .

Зазначають про те, що замість комфортного відпочинку та оздоровлення, позивачі змушені були пристосовуватись до обставин, витратили свій відпочинок на лікування. ТОВ і ТА, знаючи антисанітарні вади місця відпочинку і оздоровлення, проігнорували загрозу здоров?ю туристів. Дізнавшись про виниклі проблеми зі здоров`ям, зробили вигляд, що нічого не знають, на зв`язок більше не виходили, залишили в чужій країні без інформаційної допомоги та моральної підтримки. ТОВ «Орбіта» створило тур невідповідної якості, обмеживши свої послуги трансфером та бронюванням транзитного готелю. ТА, всупереч заявленим вимогам, реалізувало тур невідповідної якості, приховавши достовірну інформацію. Суб`єкти туристичної діяльності (далі - суб?єкти ТД) ввели позивачів в оману стосовно умов відпочинку та оздоровлення, наразили здоров?я на небезпеку. В 1-й день «відпочинку» позивачі виявили приховані вади (відомі суб?єктам ТД) та звернулися з проханням змінити готель або повернути їх назад. Відмова відпочивати в таких умовах була розцінена як забаганка, вимоги серйозно не сприйняли, проігнорували. Суб?єкти ТД відреагували миттєво, в односторонньому порядку відмовились від виконання взятих зобов?язань, аргументуючи тим, що всі умови Договору виконані, провину переклали на позивачів. Проте, згідно п.7.3 Договору: «договір діє до повного його виконання сторонами», тобто вимагає виконувати взяті зобов?язання, згідно Закону, до повернення на Батьківщину. Після викриття прихованих вад, яких не повинно бути, але і неможливо було оминути, суб?єкти ТД не спромоглись врегулювати конфлікт. У ТОВ «Орбіта» була можливість внести корективи в 1-й день відпочинку. Інопартнер «Пілон» пропонували переселити позивачів за згодою ТОВ «Орбіта». Проте, пропозиція була проігнорована. В умовах Договору все начебто ясно, проте не відповідало існуючим реаліям. Відповідно п.1.3. Договору, надана інформація була недостовірною, приховані вади туру, які приймаюча сторона не приховувала, були «замовчані». ТА зробила вигляд, що дізналось про це від позивачів. Пункти 1.1;1.3 Договору (інформаційні та супутні послуги) встановлені суб?єктами ТД не прокоментовані. Так, інформаційні та супутні послуги, замовлені туристами, є предметом Договору, тому зобов`язувало ТОВ і ТА перед реалізацією туру досконально ознайомитись з місцем відпочинку та оздоровленням туристів та надати достовірну інформацію, а саме про знаходження готелю на пустирі, посеред болота в хащах чагарника на віддалі 250м по ґрунтовій дорозі до міської магістралі, знаходження готелю в безпосередній близькості до цвинтаря (100м) та сміттєзбірника, місцем проживання - «транзитний» готель та якість економ-харчування, не повне обладнання номерів готелю кондиціонерами, відсутність в номерах чайних наборів, заборона зберігати продукти в холодильнику при двохразовому харчуванні (тільки напої), порушенні санітарних норм на території муніципального пляжу, забруднення каналізаційними стоками частини моря прилеглої до цього пляжу. Позивач також зазначає про те, що на 2-й день відпочинку він захворів. Від такої якості туру позивачі отримали морально-психологічний стрес. Крім того, позивачів залишили без культурної і екскурсійної програми, такий відпочинок позивачів не влаштував., оскільки замість відпочинку та лікування вони з`ясовували стосунки з адміністрацією готелю і туристичними менеджерами. Для залагодження конфліктної ситуації позивачі зверталися до ТОВ «Корал тревел» 10.09.2021, 18.09.2021, 25.09.2021, ТОВ «Орбіта» 18.08.2021, 14.10.2021, 25.10.2021, 18.11.2021 та ТОВ «ФОП ОСОБА_5 » 18.08.2021, 09.09.2021. Таким чином, позивачі зазначають про те, що з?ясувати правовідносини з суб?єктами ТД не вдалось, тому вони змушені звернутися до суду. Розмір матеріальних збитків визначений позивачами як вартість сплачених послуг туристичного обслуговування 36000,00 грн. згідно договору №30/07 від 30.07.2021. Моральну шкоду позивачі оцінюють в розмірі 35175 грн.

Просять суд визнати турпродукт ТОВ «Орбіта» неналежної якості. Визнати неналежне виконання суб?єктами туристичної діяльності умов Договору «Про надання туристичних послуг» №30/07 від 30.08.21. У зв?язку з низькою якістю туру та неналежним виконанням умов Договору №30/07 від 30.08.21 визнати відпустку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зіпсованою. Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Орбіта» і ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вартість оплаченого туру 36000 (тридцять шість тисяч) грн. в солідарному порядку та моральну шкоду 35175 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити. Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась.

В судовому засіданні представник ТОВ «Орбіта» проти задоволення вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на недоведеність позивачем обставин позову і порушення саме ними прав споживачів.

Надавали письмові пояснення, в яких зазначали про те, що між ТОВ «Орбіта» та ПАТ «Айті-тур» відбувалось листування щодо врегулювання конфліктної ситуації, яка виникла у позивачів. Туристи ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зробили свідомий вибір готелю для проживання в Чорногорії . Разом з тим, в день поселення в готель 16.08.2021 від агентства «Айті-тур» було отримано повідомлення, що сподівання туристів про готель не виправдались. У зв?язку з цим ТОВ «Орбіта» було запропоновано туристам через агентство «Айті-тур» та приймаючого оператора в Чорногорії «Pilon» наступне: протягом однієї години 16.08.21 за допомогою приймаючого оператора «Pilon» відбулась безкоштовна заміна стандартного номеру проживання в готелі на покращений апартамент. Туристи скористались цією можливістю. О 20 годині 16.08.21 в ході зустрічі з представником приймаючого оператора «Pilon» туристам було запропоновано у разі наявності вільних місць переселитись у приватний готель компанії «Pilon». Вільних номерів на вказаний період не виявилось. 17.08.21 було запропоновано туристам через приймаючого оператора «Pilon» повернути 100% коштів за проживання та харчування після двох днів проживання в готелі, а саме 28 євро за добу з людини, загалом 392 євро, вартість вказана в рахунку готелю. Туристи не скористались цією пропозицією. 18.08.21 отримали запит від агентства «Айті-тур» на заміну зворотного вильоту Тіват-Київ на 20.08.21 для туристів. Проте, кінець серпня, що знаменує собою завершення літнього сезону, надто затребуваний на рейсах повернення в Україну. Вільних місць на 20.08 та довколишні дати не виявилось. Дана інформація прописана в заявці. Після запропонованих варіантів, описаних вище, 18.08.21 в заявці від агентства «Айті-тур» було отримано повідомлення, що туристи вирішили не відмовлятись від заброньованих послуг. Надалі нових повідомлень від безпосередньо туристів та агентства не поступало.

В судове засідання ФОП « ОСОБА_5 не з`явилась, про розгляд справи повідомлена.

Представник третьої особи ТОВ «Корал тревел» надавали письмові пояснення по справі, згідно яких зазначили про те, що ТОВ «Корал тревел» є туристичним оператором, єдиним видом діяльності є діяльність туристичних операторів. У позивача є претензії до турагента. З наданих позивачем документів вбачається, що турагент - ФОП ОСОБА_5 , є самостійним суб`єктом господарювання та несе відповідальність за всі свої дії та бездіяльність. Турагенти реалізують туристичні продукти туроператорів на підставі укладених з останнім агентських договорів. ФОП ОСОБА_5 серед турпродуків інших туроператорів, з якими у неї укладено агентські договори, може реалізувати і турпродукти туроператора ТОВ «Корал тревел», так як має укладений агентський договір №5151/2015 від 31.12.2015. Як вбачається з доданих позивачем ОСОБА_1 до позову документів, предметом укладеного між ним та ФОП ОСОБА_5 . Договору про надання туристичних послуг №30/07 від 30.07.2021 є комплекс туристичних послуг туроператора ТОВ «Орбіта». У взаємовідносинах ФОП ОСОБА_5 бронювала тур за посередництва ПАТ «ТК «Айті-тур» від імені та за дорученням ТОВ «Орбіта» на підставі укладеного між ПАТ «ТК «Айті-тур» та ТОВ «Орбіта» Агентського договору №338/17 від 25.07.2017.ФОП ОСОБА_5 не є найманим працівником ТОВ «Корал тревел», турпродукт, що є предметом позову не є турпродуктом ТОВ «Корал тревел». Таким чином, зазначають про те, що претензії позивача до ТОВ «Корал тревел» є безпідставними.

З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 30.07.2021 між тургагентом ФОП ОСОБА_5 , що бронює туристичний продукт за посередництва ПАТ ТК «АйТі-тур» та діє від імені і за дорученням туроператора ТОВ «Орбіта» та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання туристичних послуг №30/07.

За умовами цього Договору туроператор через турагента зобов`язався забезпечити надання за замовленням туриста комплекс туристичних послуг, а саме послуги з перевезення, розміщення, харчування та інших туристичних послуг, а також надавати туристу інформаційні та супутні туристичні послуги, а турист зобов`язався на умовах даного Договору прийняти та оплатити їх. В договорі міститься інформація про туристичні послуги, замовлені туристом, визначено країну відпочинку, місце перебування, строк перебування, кількість туристів, транспортні умови, замовлений готель, систему харчування, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, розрахунки за Договором та порядок врегулювання спорів. Згідно п. 5 вказаного Договору, 02.08.2021 ОСОБА_4 було оплачено повну вартість туру.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні як на підставу для задоволення позовних вимог посилався на невідповідність якості туристичних послуг, створених ТОВ «Орбіта» та реалізованих ФОП ОСОБА_5 встановленим вимогам положень Закону України «Про туризм». Таким чином, позивач заявляв про те, що відповідальність за зіпсований відпочинок, порушення стану здоров`я, дезінформація про небезпечний санітарно-епідеміологічний стан місця відпочинку та неможливість задоволення духовних потреб несе саме туроператор. Наслідком неякісного турпродукту та неналежного виконання умов договору на переконання позивача є компенсація матеріальної та моральної шкоди.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, позивачі вважають, що їх права як споживачів послуг туроператора були порушені, та в добровільному порядку питання вирішено не було, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 6 ст. 20 Закону України «Про туризм» кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 12 ст. 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Частиною 7 та 8 ст. 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, сторони визначили в договорі про надання туристичних послуг всі істотні умови, погодились з такими умовами, уклавши договір. До початку туристичної подорожі від позивачів не надходило вимог щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин.

Згідно частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин, їх аналіз свідчить, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у разі наявності його вини. Туроператор звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, якщо таке невиконання сталося у результаті подій, які туроператор не міг передбачити.

Позивачі, звертаючись до суду з позовом не ставлять вимоги щодо розірвання договору на туристичне обслуговування. Вимоги щодо стягнення сплачених грошових коштів за тур та моральної шкоди обґрунтовують низькою якістю туру та неналежним виконанням умов Договору № 30/07 від 30.07.2021, надаючи відео та фото з місця відпочинку, які було досліджено в судовому засіданні. Разом з тим, з наданих позивачем доказів не можливо встановити які саме умови Договору № 30/07 від 30.07.2021 було порушено та в чому полягали такі порушення.

Згідно частини дванадцятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача. Виконавець зобов`язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про туризм» передбачено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд застосовує норми права залежно від обґрунтування позовних вимог та характеру спірних правовідносин, незважаючи на те, чи було посилання на такі норми у позовній заяві. Сторона позивача в своїй позовній заяві не зазначає правову підставу стягування коштів (правова норма - збитки, шкода, безпідставно отримані кошти, витрати), суть вимог зводиться до стягнення коштів за туристичні послуги, які, як було встановлено судом були надані та від отримання яких позивачі не відмовились, розірвати укладений між сторонами договір не просили.

До того ж за положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», стягуються збитки, проте грошові кошти, сплачені на виконання договору не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист прав споживачів», за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. В силу абзацу 2 ч. 3 вказаної статті, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Так, вирішуючи спір про відшкодування шкоди у цій справі, обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.

При цьому, у відповідності до вимог процесуального законодавства, рішення є законним лише тоді, коли суд, виконавши усі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що судовому захисту підлягає лише порушене, оспорюване або невизнане право.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що вказані сторони в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могли б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

Таким чином, обставини позовних вимог, стосовно яких у позивачів є спір, в такому вигляді не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду і не підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 15, 16, 18, 22, 23, 611, 617, 628, 629, 651, 652, 901, 906, 907, 1166, 1167 ЦК України, ст. 5, 20, 33 Закону України «Про туризм», ст. 10, 22, 37 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5 , ТОВ "Орбіта", третя особа: ТОВ "Корал тревел", про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за реалізацію неякісного турпродукту та неналежного виконання договору "Про надання туристичних послуг", - відмовити.

Повний текст судового рішення складено 12.01.2024.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Л.В. Мерзлий