Рішення

від 16.01.2024 по справі 369/3181/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3181/22

Провадження № 2/369/1456/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про розірвання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, повернення коштів сплачених за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, відшкодування збитків (в порядку Закону України «Про захист прав споживачів»), -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про розірвання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, повернення коштів сплачених за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, відшкодування збитків (в порядку Закону України «Про захист прав споживачів»).

Свої доводи мотивували тим, що у вересні 2016 року ОСОБА_1 зіткнувся з необхідністю придбання житла для особистого проживання. В мережі Інтернет на сайті https://lun.ua/ позивач знайшов пропозицію з продажу житлових квартир в житловому комплексі «Одеський квартал» в Київській області в селі Крюківщина на вулиці Одеській, замовником будівництва якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ»</a> (надалі - відповідач). В жовтні 2016 року при особистій зустрічі позивача та директора відповідача - ОСОБА_2 (надалі - третя особа), позивач дізнався від третьої особи, що вказаний в пропозиції житловий комплекс «Одеський квартал» складається з двох будинків на одній земельній ділянці з кадастровим номером: 3222484001:01:023:5019 за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Земельною ділянкою Відповідач користується на підставі Договору суперфіції від 18 лютого 2016 року, який зареєстровано в реєстрі за № 528 із змінами від 6 червня 2016 року за реєстровим номером №381. При цьому Третя особа надала Позивачу декларацію про початок будівельних робіт, що й переконало Позивача у тому, що замовником будівництва є відповідач, отже, має законне право продавати квартири.

26 жовтня 2016 року між позивачем та відповідачем в особі третьої особи було укладено Попередній договір №47/1 на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 46,66 кв.м. (надалі Попередній Договір). Відповідно до п. 2.1. Попереднього договору вартість квартири визначена в українських гривнях та коштує 461 934,00 гривень. Відповідно до п.2.2, 2.2.1, 2.2.2 визначено графік оплати вартості квартири. Вся сума вартості квартири була оплачена позивачем, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №1-47-1 від 26.10.2016 року, №1-47-2 від 02.12.2016 року.

25 червня 2018 року між позивачем та відповідачем в особі третьої особи було укладено Попередній договір №15/1 на придбання нежитлового приміщення на цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_3 , загальною проектною площею 4,24 кв.м. (надалі - Попередній Договір 15/1). Відповідно до п. 2.1. Попереднього договору 15/1 вартість нежитлового приміщення визначена в українських гривнях та коштує 46 640,00 гривень.

Відповідно до п.2.2, 2.2.1, 2.2.2 Попереднього договору 15/1 визначено графік оплати вартості нежитлового приміщення. Вся сума вартості приміщення була оплачена позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №К 15/1 від 25.06.2018 року.

Згодом, 20 листопада 2018 року між позивачем та відповідачем в особі третьої особи було укладено, зареєстровано в реєстрі за №766 та посвідчено приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л. попередній договір купівлі-продажу квартири з нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 46,66 кв.м. та нежитлове приміщення (кладова) №15 на цокольному поверсі, загальна проектна площа 4,24 кв.м. (надалі - Попередній Договір).

Відповідно до п. 2.2. Попереднього договору вартість квартири та нежитлового приміщення визначена в українських гривнях та становить 461 934, 00 гривень та 46 640,00 гривень відповідно.

Відповідно до п. 4.1 Попереднього Договору відповідач підтвердив отримання від Позивача оплати за придбану квартиру та нежитлове приміщення в розмірі загалом 508 574,00 гривні, що складає 100% вартості Квартири та Нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 4.2. Попереднього Договору передані відповідачу кошти не є завдатком, а є фактом розрахунку за квартиру.

Пізніше, 18 березня 2019 року між позивачем та відповідачем, в особі третьої особи було укладено Договір про внесення змін до попереднього договору, що зареєстровано в реєстрі за №127 та посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л., що стосувався квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Даним договором було внесено зміни до п.2.1 Попереднього договору, а саме вартість одного квадратного метра квартири збільшувалася до 11 400,00 грн., вартість нежитлового приміщення залишилася без змін.

Залишок грошових коштів, в розмірі 69 990,00 гривень, позивач зобов`язувався внести до 30 листопада 2019 року або розрахуватися з відповідачем в день укладення Основного договору купівлі-продажу квартири.

Зміни було внесено до п.5.4 Попереднього договору (в частині невиконання умов Договору відповідачем), а саме: «У випадку невиконання Стороною 1 умов Договору протягом 30 календарних днів з моменту отримання пропозиції про укладения Основного Договору від Сторони 2 (при наявності пропозиції від Сторони 2), а саме не укладання Стороною 1 Основного договору, затримка укладення Основного договору, Попередній договір припиняється або вважається розірваним відповідно до чинного законодавства України. Сторона 1 (відповідач) повертає Стороні 2 (позивачу) грошові кошти у національній валюті України - гривні, які отримані Стороною 1 від Сторони 2 згідно розділу 4 Попереднього договору, Сторона 2 при цьому стягує зі Сторони 1 грошові кошти у розмірі 15% відсотків від загальної вартості нерухомого майна, з урахуванням інфляційних витрат та 3% відсотків річних.

Згодом, 17 жовтня 2019 року, між позивачем та відповідачем, в особі третьої сторони було укладено Договір про внесення змін до попереднього договору. Даний договір було зареєстровано в реєстрі за №572 та посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л., що стосувався квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Даним договором було внесено зміни до п.1.1 Попереднього договору, а саме: «Сторони зобов`язуються в майбутньому, на умовах і в порядку, передбачених цим договором у строк до 30 грудня 2020 року або на той момент коли буде введено об`єкт нерухомості в експлуатацію, укласти і належним чином нотаріально посвідчитии договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Залишок грошових коштів, в розмірі 69 990,00 гривень, Позивач зобов`язувався внести до підписання основного договору купівлі-продажу або розрахуватися з Відповідачем в день укладення Основного договору купівлі-продажу квартири.

Позивачем зазначено, що Сертифікатом готовності за реєстраційним номером ІУ122201217813 зазначено, що житловий комплекс « Одеський квартал » за адресою: АДРЕСА_1 , введено в експлуатацію 06 січня 2021 року.

Позивач, через свого адвоката Цибульську Олену Василівну, отримав лист від Вишневої міської ради від 11.01.2021 року №3/07-11-622.2, щодо відмови, в присвоєнні поштової адреси об`єкту будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , замовник будівництва: ТОВ «БІК ДОБРІ СПРАВИ».

В подальшому, адвокатом Цибульською О.В. був отриманий лист від Вишневої міської ради від 15.03.2021 року №3/02-746 та витяг з протоколу №1 виконавчого комітету Вишневої міської ради від 09 лютого 2021 року «Про присвоєння багатоквартирному житловому будинку поштової адреси: АДРЕСА_1 », в якому дане питання не було підтримано членами міськвиконкому, оскільки не знайшло підтримки більшості голосів.

Не зважаючи на відсутність поштової адреси, даний будинок та квартири в ньому було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 .

По факту незаконної реєстрації права власності на об`єкт будівництва, а саме багатоквартирний житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_1 відкрито кримінальне провадження та проводятся слідчі дії.

Позивач зазначив, що таким чином, визначена в Попередньому договорі та оплачена позивачем квартира і нежитлове приміщення тепер мають наступну адресу: АДРЕСА_6 та нежитлове приміщення 15.

На момент подання цього позову Позивач так і не отримав від Відповідача повідомлення про місце, день та час для укладення Основного договору. 11 грудня 2020 року Позивач звертався до Відповідача з пропозицією укласти Основний договір та в повному обсязі виконати умови Попереднього договору. У відповіді №4/02 від 18.02.2021 року Відповідач зазначив про закінчення терміну Договору та відмову в укладанні Основного договору купівлі-продажу квартири та нежитлового приміщення. 3 грудня 2020 року позивачу при зустрічі з представниками Відповідача стало відомо, що керівництво відповідача прийняло рішення не укладати основні договори з тими особами, які сплачували забезпечувальний платіж або аванс готівкою, мотивуючи своє рішення тим, що кошти не були зараховані на рахунок відповідача. Аудіозанис даної зустрічі надається даним позовом.

Таким чином, на думку позивача, оскільки основний договір купівлі-продажу Квартири в установленому законом порядку між позивачем та відповідачем укладено не було, то передані позивачем відповідачу грошові кошти в розмірі 508 574,00 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Крім того, позивач вважає, що йому завдано реальних збитків, що становлять різницю між авансовим платежем та вартістю аналогічних квартир на момент подачі позову до суду у розмірі 864 207,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд:

- розірвати Попередній договір від 20 листопада 2018 року, зареєстрований в реєстрі за №766 та посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «БІК Добрі справи», код ЄДРПОУ: 40224869 та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК Добрі справи»</a>, код ЄДРПОУ: 40224869 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 спричинені не виконанням Попереднього договору від 20 листопада 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №766 та посвідченого приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л. збитки у сумі 1 392 781,00 гривень, що складаються із сплачених ОСОБА_1 авансових коштів в сумі 508 574,00 гривень, а також реальних збитків в сумі 884 207,00 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК Добрі справи»</a>, код ЄДРПОУ: 40224869 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 суму в розмірі 151 572,47 гривні, що складається з 3% річних в розмірі 17054,65 гривень, інфляційних витрат в розмірі 58 231,72 гривні та 15% від загальної вартості нерухомого майна в розмірі 76 286,10 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК Добрі справи»</a>, код ЄДРПОУ: 40224869 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 200 000,00 гривень;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК Добрі справи»</a>, код ЄДРПОУ: 40224869 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати (витрати на правову допомогу) в розмірі 12 000,00 гривень.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2022 року позовну заяву було залишено без руху а надано позивачу час на усунення недоліків.

03 червня 2022 року позивачем до суду надана заява про усунення недоліків .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2022 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року заяву позивача про забезпечення позову частково задоволено та ухвалено накласти арешт на житлову квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ»</a> (ідентифікаційний код: 40224869). В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні, встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача - адвокат Цибульська О.В. подала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судові засіданні свого представника не направив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не подав, позицію щодо позову не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідачу судові повістки, ухвала про відкриття з позовною заявою направлені на юридичну адресу, однак вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Також додатково розміщувалось оголошення на сайті суду.

Третя особа в судове засідання не з`явилася. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду невідомі. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена,- у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, наряду з іншими його умовами повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Згідно з ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

При розгляді справи судом встановлено, що 26 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ», в особі Третьої особи ОСОБА_2 було укладено Попередній договір №47/1 на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 46,66 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. Попереднього договору в оплату за нерухоме майно, що купується, до оформлення основного договору, покупець сплачує продавцю загальну суму 461 9343,00 гривень.

Відповідно до п.2.2, 2.2.1, 2.2.2 визначено графік оплати вартості квартири.

Сума вартості квартири була оплачена ОСОБА_1 , що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №1-47-1 від 26.10.2016 року (240 000, 00 грн.), №1-47-2 від 02.12.2016 року (221 934,00 грн.)

25 червня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ», в особі Третьої особи ОСОБА_2 було укладено Попередній договір №15/1 на придбання нежитлового приміщення на цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_3 , загальною проектною площею 4,24 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. Попереднього договору 15/1 від 25 червня 2018 року вартість нежитлового приміщення визначена в загальній сумі 46 640,00 гривень.

Відповідно до п.2.2, 2.2.1, 2.2.2 Попереднього договору 15/1 від 25 червня 2018 року визначено графік оплати вартості нежитлового приміщення.

Згідно п.2.2.1. Перший внесок у розмірі 46 640,00 грн. необхідно сплатити до 25 червня 2018 року.

Вся сума вартості приміщення була оплачена ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №К 15/1 від 25 червня 2018 року - 46 640 грн.

20 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ», в особі Третьої особи ОСОБА_2 було укладено та зареєстровано в реєстрі за №766 і посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л., попередній договір купівлі-продажу квартири з нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 46,66 кв.м. та нежитлове приміщення (кладова) №15 на цокольному поверсі, загальна проектна площа 4,24 кв.м.

Відповідно до п. 2.2. Попереднього договору від 20 листопада 2018 року купівлі-продажу квартири за Основним договором має бути посвідчена за загальну вартість квартири, визначену в українських гривнях 461 934 (чотириста шістдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп., яка є еквівалентом загальної вартості Квартири, визначеної у доларах США 16 409 (шістнадцять тисяч чотириста дев`ять) доларів США 73 центів, але не менше вказаного еквівалента доларів США, вказану суму в п.2.1. Сторона 2 передала Стороні 1 до підписання цього договору.

Купівля-продаж Нежитлового приміщення (кладови) за Основним договором має бути посвідчена за загальну вартість Нежитлового приміщення, визначену в українських гривнях - 46 640 (сорок шість тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп., яка є еквівалентом загальної вартості Нежитлового приміщення (кладови), визначеної у доларах США - 1 656 (одна тисяча шістсот п`ятдесят шість) доларів США 84 цента, але не менше вказаного еквівалента доларів США, вказану суму в п.2.1. Сторона 2 передала Стороні 1 до підписання цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Попереднього Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ»</a> підтвердило отримання від ОСОБА_1 оплату за придбання квартири та нежитлового приміщення в розмірі загалом 508 574,00 грн. (461 934,00 грн. +46 640,00 грн.), що складає 100% вартості Квартири та Нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 4.2. Попереднього Договору передані Відповідачу кошти не є завдатком, а є фактом розрахунку за квартиру.

18 березня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ», в особі Третьої особи ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін до попереднього договору, зареєстрований в реєстрі за №127 і посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л.

Пунктом 1 даного договору було внесено зміни до п.2.1 Попереднього договору, та викладено його у наступній редакції: для застосування належного рівня забезпечення розрахунку та обліку платежів/розрахунків за цим Договором, Сторони встановлюють, що вартість 1 (одного) кв.м. загальної площі Квартири, що має бути відчужена за Основним договором, визначена в українських гривнях 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., вартість квадратного метра с остаточною, та не може бути переглянута Сторонами, Сторона 1 не матиме права в майбутньому збільшувати вартість квадратного метра квартири, та не може вимагати від Сторони 2 будь-яких доплат які будуть перевищувати вартість одного квадратного метра квартири, вартість 1 (одного) кв. м. Нежитлового приміщення (кладови) визначена в українських гривнях 11 000 (одинадцять тисяч) 00 грн.

Відповідно до п. 3 Договору про внесення змін залишок грошових коштів, в розмірі 69 990,00 гривень, ОСОБА_1 зобов`язувався внести до 30 листопада 2019 року або розрахуватися з Відповідачем в день укладення Основного договору купівлі-продажу квартири.

Зміни було внесено до п.5.4 Попереднього договору (в частині невиконання умов Договору Відповідачем), а саме: «У випадку невиконання Стороною 1 умов Договору протягом 30 календарних днів з моменту отримання пропозиції про укладения Основного Договору від Сторони 2 (при наявності пропозиції від Сторони 2), а саме не укладання Стороною 1 Основного договору, затримка укладення Основного договору, Попередній договір припиняється або вважається розірваним відповідно до чинного законодавства України. Сторона 1 (Відповідач) повертає Стороні 2 (Позивачу) грошові кошти у національній валюті України - гривні, які отримані Стороною 1 від Сторони 2 згідно розділу 4 Попереднього договору, Сторона 2 при цьому стягує зі Сторони 1 грошові кошти у розмірі 15% відсотків від загальної вартості нерухомого майна, з урахуванням інфляційних витрат та 3% відсотків річних.

17 жовтня 2019 року, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ», в особі Третьої особи ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін до попереднього договору. Даний договір було зареєстровано в реєстрі за №572, який посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л.

Вказаним договором було внесено зміни до п.1.1 Попереднього договору, а саме: «Сторони зобов`язуються в майбутньому, на умовах і в порядку, передбачених цим договором у строк до 30 грудня 2020 року або на той момент коли буде введено об`єкт нерухомості в експлуатацію, укласти і належним чином нотаріально посвідчитии договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Згідно п. 4.1. Договору про внесення змін залишок грошових коштів, в розмірі 69 990,00 гривень, ОСОБА_1 зобов`язувався внести до підписання основного договору купівлі-продажу або розрахуватися з ТОВ «БІК ДОБРІ СПРАВИ» в день укладення Основного договору купівлі-продажу квартири.

Пункт 5.3 Попереднього договору викладено у наступній редакції: у відповідності до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20) зазначено: «тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18).

Матеріали справи не містять доказів підтвердження повідомлення відповідачем позивача про введення будинку в експлуатацію, як не містять і доказів отримання позивачем пропозиції про укладення основного договору від відповідача.

Враховуючи вище зазначене, суд вважає позовні вимоги про розірвання попереднього договору про укладення договору купівлі продажу квартири, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Щодо позовної вимоги про стягнення авансових коштів.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За змістом договору про внесення змін до попереднього договору від 17 жовтня 2019 року було внесено зміни до п.1.1 Попереднього договору, а саме «Сторони зобов`язуються в майбутньому, на умовах і в порядку, передбачених цим договором у строк до 30 грудня 2020 року або на той момент коли буде введено об`єкт нерухомості в експлуатацію, укласти і належним чином нотаріально посвідчитии договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Залишок грошових коштів, в розмірі 69 990,00 гривень, ОСОБА_1 зобов`язувався внести до підписання основного договору купівлі-продажу або розрахуватися з ТОВ «БІК ДОБРІ СПРАВИ» в день укладення Основного договору купівлі-продажу квартири.

Отже, за умовами договору: Продавець зобов`язувався збудувати житловий будинок до 30 грудня 2020 року, та договір купівлі-продажу квартири мав бути нотаріально посвідчений не пізніше 30 грудня 2020 року, або на той момент коли буде введено об`єкт нерухомості в експлуатацію.

Так, 06 січня 2021 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала сертифікат за реєстраційним номером ІУ122201217813 ТОВ «БІК Добрі справи» про відповідність закінченого будівництва об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, а саме Будівництво житлового комплексу «Одеський квартал» за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №278122417 від 05 жовтня 2021 року право приватної власності на квартиру АДРЕСА_6 зареєстровано за АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ГУВЕР» (код ЄДРПОУ: 40632091).

Отже, судом встановлено, що основний договір між сторонами не був укладений.

Відповідно до п. 4.1 Попереднього Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ»</a> підтвердило отримання від ОСОБА_1 оплату за придбану квартиру та нежитлове приміщення в розмірі загалом 508 574,00 грн. (461 934,00 грн. +46 640,00 грн.), що складає 100% вартості Квартири та Нежитлового приміщення.

Із внесенням змін до п.2.1 Попереднього договору, а саме вартість одного квадратного метра збільшувалася до 11 400,00 грн. Залишок грошових коштів, в розмірі 69 990,00 грн. ОСОБА_1 зобов`язувався внести до 30 листопада 2019 року або розрахуватися з ТОВ «БІК Добрі справи» в день укладення Основного договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до п. 4.2. Попереднього Договору передані Відповідачу кошти не є завдатком, а є фактом розрахунку за квартиру.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, завдаток є способом забезпечення виконання зобов`язання та одночасно є способом платежу. Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, а також висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19, від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14-ц (провадження № 61-6475св20) та від 08 квітня 2021 року у справі № 640/19696/17 (провадження № 61-2624св20).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Враховуючи викладене, суд встановив, що між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу квартири та нежитлового приміщення, позивач у рахунок попередньої оплати вартості зазначеного нерухомого майна передав відповідачу грошову суму в розмірі 508 574,00 грн. (461 934,00 грн. +46 640,00 грн.), як авансовий платіж в рахунок сплати вартості об`єкту нерухомого майна, однак основний договір купівлі-продажу не був укладений, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача внесеного позивачем авансу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 13 лютого 2013 року в справі № 6-176цс12, від 25 вересня 2012 року в справі № 6-82цс13 та підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 травня 2020 року в справі № 757/76875/17-ц, від 30 жовтня 2019 року в справі № 523/15764/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 461/5297/16-ц, від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14.

При цьому, відсутність вини у неукладенні договору купівлі-продажу правового значення не мають та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку повернути сплачений за попереднім договором аванс, оскільки чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони попереднього договору у випадку неукладення основного договору.

В силу положень частини третьої статті 635 ЦК України припиняються зобов`язання сторін укласти основний договір, що унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення у набувача права власності на майно. Проте припинення зобов`язання за попереднім договором не звільняє сторін від відповідальності, зокрема, передбаченої умовами попереднього договору, за порушення, вчинене під час його дії.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2021 року в справі № 551/980/19 та від 15 липня2020 року в справі № 205/5667/16-ц.

Враховуючи наведене суд вважає, що сума, яка названа в попередньому договорі є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти, а тому, порушене право позивача на повернення коштів (авансу) за будь-яких умов підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь переданих/отриманих грошових коштів в тому розмірі та сумі, в яких вони передавалися, а саме в розмірі 508 574,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу, передбаченого попереднім договором, 3% річних та інфляційних витрат.

Положеннями статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Отже, положення даної статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до зазначеного, позивач зазнав збитків, упущеної вигоди та ставить питання про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, відшкодування збитків у повному обсязі.

Пунктом 5.4. Попереднього договору купівлі-продажу від 12 листопада 2018 року, передбачено, що випадку невиконання цього Договору з вини Сторони 1 (при наявності пропозиції від Сторони 2, згідно п. 6.11. цього Договору), а саме, відмова від укладення Основного договору, затримка укладення Основного договору. Сторона 1 зобов`язаний повернути Стороні 2 грошові кошти у національній валюті України - гривні по курсу НБУ на день повернення таких коштів, отримані від Сторони 2 згідно розділу 4 цього Договору, стягнувши при цьому з Сторони 1 штраф у розмірі 10% від загальної вартості нерухомого майна, з урахуванням інфляційних витрат та 3 (трьох) відсотків річних. Після цього, всі зобов`язання Сторін за цим Договором припиняються.

Згідно договору про внесення змін до попереднього договору від 18 березня 2019 року, було внесено зміни до п.5.4 Попереднього договору (в частині невиконання умов Договору Відповідачем), а саме: «У випадку невиконання Стороною 1 умов Договору протягом 30 календарних днів з моменту отримання пропозиції про укладення Основного договору від Сторони 2 (при наявності пропозиції від Сторони 2), а саме не укладання Стороною 1 Основного договору, затримка укладення Основного договору, Попередній договір припиняється або вважається розірваним відповідно до чинного законодавства України. Сторона 1 (Відповідач) повертає Стороні 2 (Позивачу) грошові кошти у національній валюті України гривні, які отримані Стороною 1 від Сторони 2 згідно розділу 4 Попереднього договору. Сторона 2 при цьому стягує зі Сторони 1 грошові кошти у розмірі 15% відсотків від загальної вартості нерухомого майна, з урахуванням інфляційних витрат та 3% відсотків річних.

Згідно з умовами Попереднього договору сторони мали намір укласти основний договір в майбутньому, на умовах та в порядку, передбачених цим Договором у строк до 30 листопада 2019 року, або на той момент, коли буде введено об`єкт нерухомості в експлуатацію, але не пізніше 30 грудня 2019 року укласти належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , загальною проектною площею 46,66 кв.м., та нежитлове приміщення (кладова) №15, загальною проектною площею - 4,24 кв.м.

За змістом договору про внесення змін до попереднього договору від 17 жовтня 2019 року було внесено зміни до п.1.1 Попереднього договору, а саме «Сторони зобов`язуються в майбутньому, на умовах і в порядку, передбачених цим договором у строк до 30 грудня 2020 року або на той момент коли буде введено об`єкт нерухомості в експлуатацію, укласти і належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 46,66 кв.м та нежитлове приміщення № 15, загальною площею - 4,24 кв.м.

Матеріалами справи встановлено, що об`єкт введено в експлуатацію 06 січня 2021 року. У даний термін та в подальшому основний договір не був укладений, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем та отримання позивачем пропозиції про укладення основного договору.

Отже, факт порушення відповідачем грошового зобов`язання передбачає його обов`язок як боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Відтак, позивач має право вимагати від відповідача сплати також 3% річних від простроченої суми за користування грошима, інфляційних втрат та штрафу у розмірі 15 % від загальної вартості нерухомого майна, що передбачено п. 5.3. та п. 5.4. Попереднього Договору (з урахуванням Договорів про внесення змін від 18 березня 2019 року).

Перевіривши подані позивачем розрахунки, суд приймає їх до уваги, вважає правильними та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині, а відтак з ТОВ «БІК Добрі справи» підлягає стягненню:

- штраф 15% від загальної вартості нерухомого майна у розмірі 76 286,10 грн.;

- інфляційні втрати за період з 07 січня 2021 року по 18 лютого 2022 року у розмірі 58 231,72 грн. (розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.13228661; Інфляційне збільшення: 508 574,00 x 1.13228661 - 508 574,00 = 67 277,53 грн.;

- три відсотки річних за період з 07 січня 2021 року по 18 лютого 2022 року в розмірі 17 054,65 грн. (Період розрахунку: з 07.01.2021 року по 31.12.2021 року - 359 днів

[Проценти] = 508 574,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 359 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 15 006,42 грн. та Період розрахунку: з 01.01.2022 року по 18.02.2022 року - 49 днів [Проценти] = 508 574,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 048,23 грн.)

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Щодо позовної вимоги про стягнення реальних збитків у розмірі 884 207,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 81 ЦПК України, саме позивач повинен довести факт протиправної поведінки, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

Тобто відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Що стосується вимоги про відшкодування реальних збитків в розмірі 884 207,00 грн., то суд відмовляє в її задоволенні, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження завдання саме такої шкоди. А, як вказувалось вище, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання майнових збитків, позивач має довести розмір такої шкоди. Позивач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджували розмір шкоди саме в такому розмірі. Визначення шкоди по вартості аналогічного нерухомого майна суд до уваги не приймає, оскільки позивач, укладаючи попередній договір на стадії будівництва житлового будинку, вже несе певні ризики набуття у власність майна в майбутньому за нижче ринкової вартості такого майна. У даному випадку, захист порушеного права здійснено шляхом стягнення сплачених коштів з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені за порушення зобов`язання.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до вимог частин першої та шостої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Позовні вимоги задоволені частково, а отже з відповідача до Державного бюджету України підлягає стягненню частина суми судового збору, компенсованого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у розмірі 5 302,62 грн.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 302,62 грн. (660 146,47 грн. х 12 405,00 грн. /1 544 353,47 грн.).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 3 ч. 2 ст 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує обставини, визначені ст. 137 ЦПК України, зокрема й те, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу відбувається за клопотанням сторони.

Відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суд Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

У рішення ЄСПЛ, ухваленому в справі "Бєлоусов проти України", констатовано, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є "фактично понесеними", оскільки заявник має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями.

Як убачається з наявних у матеріалах справи документів, представником позивача надано письмові докази на підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу: Договір про надання правової допомоги № 11 від 10 грудня 2020 року, дублікат квитанції № 0.0.2464657998.1 від 18.02.2022 року про сплату 5000,00 грн. адвокату Івженку І.С., меморіальний ордер @2PL867406 від 28 січня 2022 року - сплата 5 000,00 грн.; дублікат квитанції № 0.0.1937068997.1 від 10 грудня 2020 року - 500,00 грн.; квитанція № 0.0.2030217188.1 від 24 лютого 2021 року - 300,00 грн.; дублікат квитанції № 0.0.2298540771.1 від 12 жовтня 2021 року - 200,00 грн.; меморіальний ордер № 94511521.1 від 14 грудня 2020 року - 1000,00 грн., у загальному розмірі 12 000,00 грн.; акти передачі-приймання наданих послуг від 27 лютого 2023 року, 27 лютого 2023 року,11 серпня 2022 року,03 листопада 2022 року, 18 лютого 2022 року.

Дослідивши надані стороною позивача письмові докази, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково, та стягнути з відповідача ТОВ «БІК ДОБРІ СПРАВИ» на користь позивача понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (42,74%) у сумі 5128,80 грн., з урахуванням того, що зазначені витрати документально підтверджені та доведені, а у акті виконаних робіт зазначено їх детальний опис.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про розірвання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, повернення коштів сплачених за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, відшкодування збитків (в порядку Закону України «Про захист прав споживачів») - задовольнити частково.

Розірвати Попередній договір від 12 листопада 2018 року, зареєстрований в реєстрі за №766 та посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІК Добрі справи» (код ЄДРПОУ 40224869), та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК Добрі справи»</a> (код ЄДРПОУ 40224869) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), грошові кошти в розмірі - 508 574 (п`ятсот вісім тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп., що сплачені на виконання умов Попереднього договору від 12 листопада 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №766, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І.Л. та суму в розмірі 151 572 (сто п`ятдесят одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) грн. 47 коп., що складається з 3% річних у розмірі - 17 054 (сімнадцять тисяч п`ятдесят чотири) грн. 65 коп., інфляційних витрат у розмірі - 58 231 (п`ятдесят вісім тисяч двісті тридцять одна) грн. 72 коп. та 15 % від загальної вартості нерухомого майна у розмірі 76 286 (сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 10 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК Добрі справи»</a> (код ЄДРПОУ: 40224869) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), витрати на правову допомогу в розмірі 5128 (п`ять тисяч сто двадцять вісім) грн. 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК Добрі справи»</a> (код ЄДРПОУ: 40224869) на користь держави судовий збір у розмірі 5 302 (п`ять тисяч триста дві) грн. 62 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року, щодо накладення арешту на житлову квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «БІК ДОБРІ СПРАВИ»</a> (ідентифікаційний код: 40224869), продовжитимуть діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_11 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІК Добрі справи»</a>, адреса: 92720, Луганська область, Старобільський районе, с. Лиман, вул. Дибко ім., 64-А, код ЄДРПОУ: 40224869.

Інформація про третю особу: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_12 .

Суддя: І.О. Фінагеєва