Ухвала

від 09.11.2023 по справі 369/18718/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/18718/23

Провадження №6/369/435/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Соловюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ),

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року головний державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) звернувся до суду з поданням. Свої вимоги мотивував тим, що на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження №71771153 про стягнення з ТОВ «Андере Ріхтінген» заборгованості на загальну суму 2728951 грн. Керівником товариства є Тесленко Ф.О. З метою виконання судових рішень, виконавцем накладено арешти на корпоративні права боржника. При перевірці майнового стану за боржником не зареєстровано право власності на нерухоме майно. Виклики виконавця повертаються з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також не виявилось неможливим перевірити майновий стан боржника при виході виконавця. Інші вжиті заходи виявились безрезультативними. Зазначене свідчить про свідоме ухилення керівника товариства від виконання судових рішень, а сам керівник живе повноцінним життям, харчується, одягається, працює.

Просив суд обмежити у праві виїзду за кордон керівника юридичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

У судове засідання головний державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не з`явився. Судова повістка про виклик до суду направлена на електронну адресу виконавця. У своєму поданні виконавець просив повідомити його про наслідки розгляду подання.

Відповідно до ст.441 ЦПК України розгляд подання здійснюється без виклику заінтересованих осіб ТОВ «Андере Ріхтінген», ОСОБА_1 та стягувачів.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі зокрема виконавчих написів нотаріусів (пункт 3 частини 1 статті 3 закону).

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Встановлено, що на виконанні у головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 71771153 по виконанню виконавчих листів, виданих Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ТОВ «Андере Ріхтінген» заборгованості на загальну суму 2728951 грн.

26 липня 2022 року старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 69492643 (перше виконавче провадження з 13). Також постановами державних виконавців від 26 липня 2022 року, від 27 грудня 2022 року, від 01 червня 2023 року накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Андере Ріхтінген» та містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови, які в подальшому направлені на виконання до банківських, фінансових установ.

Постановою головного державного виконавця від 09 жовтня 2023 року накладено арешт на майно ТОВ «Андере Ріхтінген».

Також виконавцем направлена на адресу ТОВ «Андере Ріхтінген» - Київська область, Бучанський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд.2в, офіс 31.

Відповідно до поданих копій конвертів, вони повернуті з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також з даних повідомлень не можливо встановити, що саме було направлено виконавцем: виклик, постанови. Крім того, зі списку згрупованих повідомлень не можливо встановити що саме направлена на адресу боржника ТОВ «Андере Ріхтінген» та коли.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що виконавцем доказів, які б свідчили про те, що керівник ТОВ «Андере Ріхтінген» має намір виїхати за межі України саме з метою уникнення від виконання виконавчого листа не надано. У поданні не викладено обставин та не зазначено доказів, на підтвердження того аргументу, що без обмеження у праві виїзду за межі України боржника, неможливо задовольнити вимоги стягувача за рахунок майна/коштів боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нею відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно з п.5 ч. ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадян України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, виходячи із гарантій, передбачених ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та відповідно до принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, обмеження свободи пересування має буди пропорційним, тобто державний виконавець має довести суду, що за існуючих у державного виконавця повноваженнях неможливо забезпечити реальне виконання рішення суду за рахунок менш обтяжливого зобов`язання, без обмеження основоположного та конституційного права боржника на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, наприклад - звернення стягнення на майно можливо лише за участю боржника.

Для позитивного вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно до вказаних норм законів необхідними елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових державних рішень та гарантій на вільне пересування особи.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Згідно з вимогами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За змістом даної норми підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є факт його ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у вчиненні боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, в тому числі, і безпідставна неявка на виклики державного виконавця.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби, неналежне повідомлення про виклик боржника тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені законом саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч зазначених вимог закону виконавець не надав суду доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та підтвердженим матеріалами виконавчого провадження.

Посилання виконавця, що жодних дій по виконанню судового рішення боржник не здійснив, є безпідставними, враховуючи те, що виконавче провадження відкрито у 2022 році, та в матеріалах подання не додано виконавцем вчинених всіх дій, в тому числі по відношенню до керівника товариства. Інша інформація по виконавчому провадженню відсутня. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення подання виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Відсутні докази перевірки вцілому виїзду керівника ОСОБА_1 за кордон, враховуючи, що у країні введений військовий стан з лютого 2022 року.

Крім того, сам по собі факт перетину кордону без доведення факту ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, не може бути достатньою підставою обмеження права боржника у виїзді за межі України, а тим паче для висновку, що такий виїзд здійснений боржником з метою ухилення від виконання судових рішень.

З урахуванням вказаних норм права та наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає, що за відсутністю доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон з метою ухилення від сплати боргу, та які б свідчили, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, - підстав для задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України немає.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», інформаційним лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року за №24-152/0/4-13, ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 447-453 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відмовити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 14 листопада 2023 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ