Рішення

від 30.11.2023 по справі 369/10345/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10345/23

Провадження № 2/369/5044/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Соловюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператор Смак» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно Наказу №17 від 04.03.2021 року по ТОВ «ІМПЕРАТОР СМАК», з 04.03.2021 року відповідач прийняв його на роботу, на посаду водія автотранспортних засобів, а наказом №35 від 24.05.2021 року його було звільнено з роботи за власним бажанням. Позивач зазначив, що період його роботи у відповідача з 04.03.2021 по 24.05.2021 року підтверджується записами відповідача в його трудовій книжці під №№13,14 про прийняття на роботу та звільнення з роботи. У період роботи, він постійно виїздив у відрядження по 7-8 діб. А в перервах між довгостроковими відрядженнями, його направляли у короткі відрядження по 2-5 діб. В зв`язку з цим йому приходилось працювати у відповідача в понаднормовий час, без відпочинку після попередніх відряджень. При цьому були неналежними умови праці. Однак, він вимушений був погоджуватись працювати за таких умов, в зв`язку з необхідністю заробляти кошти для утримання його трьох малолітніх дітей.

Позивач пояснив, що його зарплата за березень 2021р. склала приблизно 16600 грн., які йому виплатили. В березні 2021 року, він 20 діб перебував в відрядженнях, а саме з 04.03.2021 по 10.03.2021 - 7 діб; з 16.03.2021 по 22.03.2021 - 7 діб; з 24.03.2021 по 27.03.2021 - 4 доби; з 30.03.2021 по 31.03.2021 - 2 доби. За цей період кошти на відрядження відповідачем перераховувались на його картку АТ "ОТП Банку", що підтверджується Звіт-рахунком з його рахунку АТ "ОТП Банк" від 16.06.2023 за період з 04.03.2021 по 24.05.2021. Так, згідно даного звіт-рахунку на його картковий рахунок в березні 2021 були перераховані кошти призначені для витрат на відрядження: 04.03.2021 в сумі 1985,00 грн.; 16.03.2021 в сумі 1985,00 грн.; 24.03.2021 в сумі 1091,75 грн.; 30.03.2021 в сумі 1985,00 грн.

На відрядження на одну добу в середньому виплачувались кошти в сумі 280 грн., середньоденна заробітна плата становила 750,00 грн.

В квітні-травні 2021р. він був у відрядженнях: з 01.04.2021 по 05.04.2021 - 5 діб; з 13.04.2021 по 19.04.2021 - 7 діб; з 22.04.2021 по 26.04.2021 - 5 діб; з 27.04.2021 по 03.05.2021 - 7 діб, а загалом 24 доби.

Позивач вказав, що згідно вищезазначеного звіт-рахунку на його рахунок в АТ "ОТП Банк" перед кожним вищезазначеним відрядженням відповідачем перераховувались на його картку кошти для витрат на відрядження, а саме: 30.03.2021 - в сумі 1985,00 грн.; 06.04.2021 в сумі 496,25 грн.; 13.04.2021 в сумі 1985,00 грн.; 22.04.2021 в сумі 1389,50 грн.; 27.04.2021 в сумі 1985,00 грн.

З 11.05.2021 по 21.05.2021 він знаходився на амбулаторному лікуванні, тому що захворів з вини відповідача, так як був відправлений у відрядження на 7 діб без працюючого автономного опалення автомобіля.

При звільненні з підприємства йому віддали тільки трудову книжку з обіцянками виплатити заробітну плату та лікарняні в 17-18 числах червня 2021р., коли будуть отримувати заробітну плату працівники відповідача. Але не була виконана незважаючи на його неодноразові звернення до директора ТОВ «Імператор Смак» Потапенка С.М.

Позивач зазначив, що відповідач при звільненні не виплатив йому заробітну плату за квітень 2021р., в якому було 22 робочих дні, але він в квітні 2021 року працював 28 днів, так як 21 добу знаходився у відрядженні, крім того працював 6, 7, 8, 9, 12, 20, 21 квітня на робочому місці.

Позивач пояснив, що 21 добу знаходився у відрядженні: 21 х 750,00 грн. = 15750,00 грн. А також за робочі дні, 6, 7, 8, 9, 12, 20, 21, тобто 7 днів х 750,00 грн. = 5250,00 грн., а загалом 15750,00 грн. + 5250,00 грн. = 21000,00 грн.

Також позивач стверджує, що відповідач не виплатив йому заробітну плату за період з 01.05.2021 по 24.05.2021 року, а саме за 3 дні відрядження з 01.05. по 03.05.2021: 3х 750,00 грн. = 2250,00 грн. А також за робочі дні: 4-7, 10-14, 17-21, 24, тобто за 15 днів х 750,00 грн. = 11250,00 грн., а загалом 2250,00 грн. + 11250,00 грн. = 13500,00 грн.

Позивач зазначив, що загальна сума невиплаченої йому відповідачем заробітної плати за період з 01.04.2021 по 24.05.2021р. становить 21000,00 грн. + 13500,00 грн. = 34500,00 грн.

Позивач зазначив, що в зв`язку з невиплатою відповідачем належних йому сум заробітної плати він звернувся до відповідача з письмової вимогою щодо проведення належного розрахунку при звільненні від 15.06.2021р. На підставі правового обгрунтування, в даній вимозі він просив виплатити йому заробітну плату за період з 01.04.2021 року по 24.05.2021 рік включно.

Дана вимога була надіслана рекомендованою кореспонденцією на адресу місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1 .

Однак, уповноважені представники відповідача навіть відмовились отримати дану кореспонденцію в поштовому відділенні і тому дана вимога (поштова кореспонденція) повернулась на його адресу за закінченням терміну зберігання, згідно довідки поштового відділення.

Після цього, 18.08.2022 року він письмово звернувся до Головного управління Держпраці у Київській області щодо порушення відповідачем його прав в зв`язку з невиплатою йому при звільненні заробітної плати.

На дане звернення отримав письмову відповідь від 05.09.2022 за №КВ/2/2695-ЗВ-22 в якій роз`яснено законодавство щодо виплати працівнику заробітної плати при звільненні і що Головне управління звернулось до керівництва ТОВ «Імператор Смак» з вимогою надати письмові пояснення по суті викладених питань у його зверненні, а також повідомлено, що відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Після даного звернення до ГУ Держпраці у Київській області ніякої реакції зі сторони відповідача щодо виплати йому належних сум заробітної плати не було.

Позивач пояснив, що на підставі укладеного ним з адвокатом Мєстєчкіною О.І. Договором про надання правничої допомоги від 04.04.2023 щодо захисту його трудових прав з виплати заробітної плати, відповідачу був надісланий адвокатський запит за № 14 від 29.04.2023р., отриманий відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 18.05.2023р. (копії адвокатського запиту, фіскального чеку Укрпошти від 30.04.2023р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення додані до позовної заяви).

В даному запиті адвокат Мєстєчкіна О.І. просила директора відповідача ОСОБА_2 надати копії наказів від 04.03.2021 та від 24.05.2021р. по ТОВ «Імператор Смак» про прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_1 .

Просила надати письмову інформацію про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за період: березень, квітень та травень 2021 року із зазначенням дати, суми та за який період роботи, в тому числі по кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які ОСОБА_1 мав право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні). Окремо просила також зазначити невиплачені суми при його звільненні, в тому числі по лікарняному листу (листку непрацездатності). Також, просила повідомити чи відраховувались із зарплати ОСОБА_1 аліменти на виконання постанови, яка була надіслана до ТОВ «Імператор Смак» Васильківською виконавчою службою. Просила надати довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 виходячи з нарахованої йому заробітної плати за період роботи в товаристві з 04.03.2021 по 24.05.2021р. за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за №100. Надати копії відомостей про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період роботи в ТОВ «Імператор Смак» з 04.03.2021 по 24.05.2021р.

Однак, як зазначив позивач, в порушення вимог ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» про надання адвокату на його запит відповідної інформації, копії документів, не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, відповідач ніякої відповіді не надав.

З посиланням на ст. ст. 115, 116 Кодексу Законів про працю України позивач зазначив, що заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В порушення зазначених вимог законів відповідач не повідомляв його про нараховані (належні) йому суми заробітної плати за квітень 2021р., а також в день звільнення письмово не повідомив його про нараховані належні йому суми, а також не виплатив належні йому суми заробітної плати за період з 01.04.2021 року по 24.05.2021 року і не здійснив ці виплати по даний час, чим порушив його право на оплату праці.

Відповідно до ч. 1 статті 117 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З врахуванням цього, як вважає позивач, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки належних йому сум заробітної плати за період з 25.05.2021р. по 18.07.2022р., тобто до дня набрання чинності внесених законодавцем змін до ч. 1 статті 117 КЗпП України, якими встановлено максимальний термін сплати працівникові його середнього заробітку в зв`язку із затримкою виплати.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір його середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 25.05.2021р. по 18.07.2022р. становить: 290 днів (кількість робочих днів) х 750,00 грн. (середньоденна заробітна плата) = 217 500,00 грн.

Позивач зазначив, що вказані незаконні дії з боку відповідача є порушенням його законних прав на оплату праці, які завдали йому моральних страждань і що моральна шкода, завдана йому в результаті невиплати відповідачем при звільненні належної заробітної плати за період з 01.04.2021 по 24.05.2021р., полягає в психологічному дискомфорті, прикладенні додаткових зусиль для організації життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, оскільки йому відповідачем не проведена оплата праці майже за два місяця роботи у нього. Позивач послався, що на його моральні переживання вплинуло те, що на його утриманні знаходяться троє моїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які потребують від нього належного матеріального забезпечення. В зв`язку з цим йому прийшлось здійснити додаткові зусилля щоб заробити додаткові кошти на своє життя та життя малолітніх дітей. Все це, як зазначив позивач, також призвело та призводить до його моральних страждань та переживань. Позивач вважає, що враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України, відповідач повинен відшкодувати йому завдану моральну шкоду в зв`язку з невиплатою йому заробітної плати за два місяця роботи у нього, яку він оцінює в розмірі 10 000,00 гривень.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператор Смак» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 34500 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 217 500 грн., на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, її представник адвокат Мєстєчкіна О.І. подала заяву про слухання справи у їх відсутності, просила задовольнити позов, та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператор Смак» в судове засідання не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Відповідач відзив на позов не надав. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно наказу №17 від 04.03.2021 року по ТОВ «ІМПЕРАТОР СМАК», з 04.03.2021 року відповідач прийняв його на роботу, на посаду водія автотранспортних засобів, а наказом №35 від 24.05.2021 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням.

Дані обставини також підтверджуються записами в трудовій книжці позивача під №№13,14 про прийняття на роботу та звільнення з роботи.

Згідно Звіт-рахунку АТ "ОТП Банк" від 16.06.2023 за період з 04.03.2021 по 24.05.2021. на картковий рахунок позивача в березні 2021 відповідачем були перераховані позивачу кошти призначені для витрат на відрядження: 04.03.2021 в сумі 1985,00 грн.; 16.03.2021 в сумі 1985,00 грн.; 24.03.2021 в сумі 1091,75 грн.; 30.03.2021 в сумі 1985,00 грн., 06.04.2021 в сумі 496,25 грн.; 13.04.2021 в сумі 1985,00 грн.; 22.04.2021 в сумі 1389,50 грн.; 27.04.2021 в сумі 1985,00 грн. Отже, на відрядження на одну добу в середньому відповідачем виплачувались позивачу кошти в сумі 280 грн., а середньоденна заробітна плата становила 750,00 грн.

Згідно письмової вимоги позивача до відповідача щодо проведення належного розрахунку при звільненні від 15.06.2021р., позивач на підставі правового обґрунтування, просив виплатити йому заробітну плату за період з 01.04.2021 року по 24.05.2021 рік включно. Дана вимога була надіслана рекомендованою кореспонденцією на адресу місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1 . Однак, дана вимога (поштова кореспонденція) представниками відповідача не була отримана та повернулась на адресу позивача за закінченням терміну зберігання, згідно довідки поштового відділення та повернутих назад поштового конверту та рекомендованого повідомлення.

18.08.2022 року позивач письмово звернувся до Головного управління Держпраці у Київській області щодо порушення відповідачем його прав в зв`язку з невиплатою йому при звільненні заробітної плати та на дане звернення отримав письмову відповідь від 05.09.2022 за №КВ/2/2695-ЗВ-22, в якій роз`яснено законодавство щодо виплати працівнику заробітної плати при звільненні і що Головне управління звернулось до керівництва ТОВ «Імператор Смак» з вимогою надати письмові пояснення по суті викладених питань у його зверненні, а також повідомлено, що відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Позивач повідомив суд в позовній заяві, що після даного звернення до ГУ Держпраці у Київській області ніякої реакції зі сторони відповідача щодо виплати позивачу належних сум заробітної плати не було.

Встановлено, що представником позивача адвокатом Мєстєчкіною О.І. на підставі укладеного Договору про надання правничої допомоги від 04.04.2023 щодо захисту його трудових прав з виплати заробітної плати, відповідачу був надісланий адвокатський запит за № 14 від 29.04.2023р., отриманий відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 18.05.2023р., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями адвокатського запиту, фіскального чеку Укрпошти від 30.04.2023р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

В даному запиті адвокат Мєстєчкіна О.І. просила директора відповідача ОСОБА_2 надати копії наказів від 04.03.2021 та від 24.05.2021р. по ТОВ «Імператор Смак» про прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_1 , надати письмову інформацію про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за період: березень, квітень та травень 2021 року із зазначенням дати, суми та за який період роботи, в тому числі по кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які ОСОБА_1 мав право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні). Окремо просила також зазначити невиплачені суми при його звільненні, в тому числі по лікарняному листу (листку непрацездатності), просила повідомити чи відраховувались із зарплати ОСОБА_1 аліменти на виконання постанови, яка була надіслана до ТОВ «Імператор Смак» Васильківською виконавчою службою, надати довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 виходячи з нарахованої йому заробітної плати за період роботи в товаристві з 04.03.2021 по 24.05.2021р. за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за №100, надати копії відомостей про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період роботи в ТОВ «Імператор Смак» з 04.03.2021 по 24.05.2021р.

Однак, в порушення вимог ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» про надання адвокату на його запит відповідної інформації, копії документів, не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, відповідач ніякої відповіді не надав.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів подане до позовної заяви. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператор Смак» належним чином засвідчені копії:

- наказів від 04.03.2021та від 24.05.2021р. по ТОВ «Імператор Смак» про прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_1 ;

- трудового договору укладеного між ТОВ «Імператор Смак» та громадянином ОСОБА_1 ;

- Розрахунково-платіжної відомості працівника - ОСОБА_1 за період з 04.03.2021 по 24.05.2021р.;

- табелю обліку використання робочого часу відносно ОСОБА_1 за період з 04.03.2021 по 24.05.2021р.;

- відомостей (документів) про виплату ОСОБА_1 сум заробітної плати за період роботи в ТОВ «Імператор Смак» з 04.03.2021 по 24.05.2021р., з підписами ОСОБА_1 про їх отримання.

Зобов`язано надати письмову інформацію про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за період: березень, квітень та травень 2021 року із зазначенням дати, суми та за який період роботи, в тому числі по кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які ОСОБА_1 мав право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні.

Окремо також зазначити невиплачені суми при його звільненні, в тому числі по лікарняному листу (листку непрацездатності).

Зобов`язано надати довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 виходячи з нарахованої йому, заробітної плати за період роботи в товаристві з 04.03.2021 по 24.05.2021р. за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за №100.

Встановлено строк виконання ухвали - десять днів з моменту отримання копії ухвали суду.

Дана ухвала судом надіслана на адресу місцезнаходження відповідача: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, вул. Білогородська, 24, та повторно на змінену адресу місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. № 35. Але відповідачем ухвала суду від 18.08.2023 року не виконана, про причину її невиконання відповідач суд не повідомив. Так як відповідач проігнорував вимоги суду про надання витребуваних доказів по справі, відзиву на позов не надіслав, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, то суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних матеріалів справи.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.

Згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, в редакції чинній на час звільнення позивача з роботи, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 N 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" N 95, ратифікованої Україною 31 січня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.96, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 N 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Наведена позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної у Постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/19.

Згідно із статтею 116 КЗпП України в чинній редакції на день звільнення, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Враховуючи наявні матеріали справи та вищезазначену середньоденну заробітну плату позивача в розмірі 750,00 грн. суд погоджується з розрахунками позивача щодо заборгованості відповідача з виплати йому заробітної плати за період з 01.04.2021 по 24.05.2021р.

Так, відповідач при звільненні не виплатив позивачу заробітну плату за квітень 2021р., в якому було 22 робочих дні, але враховуючи, що в квітні 2021 року позивач працював 28 днів, так як 21 добу знаходився у відрядженні (21 х 750,00 грн. = 15750,00 грн.), крім того працював 6, 7, 8, 9, 12, 20, 21 квітня на робочому місці (7 днів х 750,00 грн. = 5250,00 грн.), то загалом невиплачена сума заробітної плати за квітень 2021 року становить: 15750,00 грн. + 5250,00 грн. = 21000,00 грн.

Також відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за період з 01.05.2021 по 24.05.2021 року, тобто по день звільнення, а саме за 3 дні відрядження з 01.05. по 03.05.2021: 3 х 750,00 грн. = 2250,00 грн. А також за робочі дні: з 4 по 7, з 10 по 14, з 17 по 21 та 24, тобто за 15 днів х 750,00 грн. = 11250,00 грн., а загалом 2250,00 грн. + 11250,00 грн. = 13500,00 грн.

Отже, загальна сума невиплаченої позивачу відповідачем заробітної плати за період з 01.04.2021 по 24.05.2021р., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 21000,00 грн. + 13500,00 грн. = 34500,00 грн.

Законодавець в ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 19.07.2022 зазначав, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

А в другій частині цієї статті було зазначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України №2352 від 01.07.2022 до ч. 1 статті 117 КЗпП України внесено зміни, які набрали чинності 19.07.2022 про те, що підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З врахуванням зазначених змін до ч. 1 статті 117 КЗпП України суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за весь час затримки належних позивачу сум заробітної плати за період з 25.05.2021р. по 18.07.2022р., тобто до дня набрання чинності внесених законодавцем змін до ч. 1 статті 117 КЗпП України, якими встановлено максимальний термін сплати працівникові його середнього заробітку в зв`язку із затримкою виплати.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становить 750,00 грн., то розмір середнього заробітку позивача ОСОБА_1 за час затримки виплати йому відповідачем заробітної плати за період з 25.05.2021р. по 18.07.2022р., з врахуванням кількості робочих днів з 25.05.2021 року по грудень 2021 року - 153 днів та з січня 2022 року по 18.07.2022р. - 137 днів, а загалом 290 робочих днів, становить: 290 днів х 750,00 грн. = 217 500,00 грн.

Даний розрахунок виконаний відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100, із змінами та доповненнями, з врахуванням розрахунку зробленого у Постанові ВС від 09 грудня 2020 року у справі №404/7811/15-ц, та висновком викладеним у Постанові ВС від 09 червня 2021 року, справа № 569/11319/19, провадження № 61-7911св20, про те, що нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

Згідно висновку викладеному у Постанові ВС від 09 червня 2021 року, справа № 569/11319/19, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховують у розмірі середнього заробітку і який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом термін винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Суд також приходить до висновку про задоволення позовної вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., виходячи з наступного.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд, з врахуванням встановлених обставин справи щодо невиплати відповідачем позивачу належних йому сум заробітної плати за період з 01.04.2021 року по 24.05.2021 року, повне ігнорування зі сторони відповідача прав позивача на оплату праці, невиконання при цьому відповідачем законодавчо встановленого обов`язку надання інформації що стосується нарахування та виплати заробітної плати, в тому числі ненадання відповідей на заяву позивача та адвокатський запит, вважає обґрунтованим посилання позивача, що такі дії і бездіяльність відповідача призвели до його моральних страждань, психологічного дискомфорту, прикладенні додаткових зусиль для організації життя щоб заробити додаткові кошти на своє життя та життя його трьох малолітніх дітей та погоджується з визначеною оцінкою завданої відповідачем моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 15, 16, ЦК України, ст.ст. 2, 47, 94, 97, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 1, 15, 30 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 12, 81, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд, -Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператор Смак» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператор Смак» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 34500 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот грн.), середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 217500 грн. (двісті сімнадцять тисяч п`ятсот грн.), на відшкодування моральної шкоди 10000 грн. (десять тисяч грн.).

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРАТОР СМАК», місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. № 35; Код ЄДРПОУ: 43185655.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 16 січня 2024 року.

Суддя