Постанова

від 10.01.2024 по справі 26/48/09

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 26/48/09 (808/4194/15)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Косенка Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2022

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023

у справі № 26/48/09 (808/4194/15)

за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»

до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-15-17 від 06.05.2015.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 порушено провадження у справі № 26/48/09 про банкрутство Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (далі - ЗДП «Радіоприлад», боржник) відповідно до вимог статей 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за загальною процедурою, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

ЗДП «Радіоприлад» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-15-17 від 06.05.2015.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем в позовній заяві зазначено, що 12.05.2015 року на ЗДП «Радіоприлад» за вх. № 830 надійшла вимога про сплату недоїмки № Ю-15-17 від 06.05.2015 на суму 1 762 429,06 грн.

ЗДП «Радіоприлад» подано до Головного управління ДФС у Запорізькій області скаргу № 131-927 від 21.05.2015.

15.06.2015 на адресу ЗДП «Радіоприлад» надійшло рішення про результати розгляду скарги від 06.05.2015 № 4275/7/0801-10-04-13, яким заступник начальника залишив вимогу № Ю-15-17 від 06.05.2015 на суму 1 762 429,06 грн без змін.

В подальшому ЗДП «Радіоприлад» до ДФС України було подано скаргу № 131-1165 від 23.06.2015.

20.07.2015 на адресу ЗДП «Радіоприлад» надійшло рішення про результати розгляду скарги від 16.07.2015 № 14834/6/99-99-10-01-07-15, яким голова ДФС України залишив без змін вимогу № Ю-15-17 від 06.05.2015 на суму 1762429,06 грн.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначав, що станом на 31.04.2015 заборгованість у підприємства відсутня, оскільки ДПІ у Комунарському районі починаючи з липня 2014 року не перевіряються призначення платежу по платіжним дорученням на перерахування єдиного внеску та відповідно не враховані всі перерахування, які надходять від підприємства та його відокремленого структурного підрозділу ЗТФ ЗДП «Радіоприлад» (код 25764081), зокрема, станом на 01.01.2015 не враховані платіжні доручення на суму 520 472,56 грн.

До матеріалів справи позивачем надані копії платіжних доручень за період з 26.06.2014 по 20.05.2015 про сплату єдиного соціального внеску позивачем через свій відокремлений підрозділ, які не були відображені в обліковій картці позивача, копії службових записок та реєстрів з вказівкою директора підприємства здійснити перерахування ЄСВ тощо.

Встановивши, що в провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справи № 26/48/09 про банкрутство ЗДП «Радіоприлад», Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 09.12.2021 справу №808/4194/15 за позовною заявою ЗДП «Радіоприлад» до ГУ ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-15-17 від 06.05.2015 передав до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 26/48/09 про банкрутство ЗДП «Радіоприлад».

Ухвалою від 02.02.2022 Господарський суд Запорізької області прийняв справу № 808/4194/15 до розгляду у межах провадження у справі № 26/48/09 про банкрутство ЗДП «Радіоприлад» та відкрив провадження з розгляду позовної заяви ЗДП «Радіоприлад», призначив справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване відсутністю за даною справою предмету спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.11.2022 у справі №26/48/09(808/4194/15), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023, клопотання відповідача про закриття провадження у справі залишено без задоволення; позов задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-15-17 від 06.05.2015; стягнуто з ГУ ДПС у Запорізькій області на користь ЗДП «Радіоприлад» судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Врахувавши встановлені обставини щодо неправомірного не відображення та не зарахування відповідачем сплачених відособленим підрозділом ЗДП «Радіоприлад ЗТФ» сум єдиних внесків за позивача, а також те, що вимоги за попередні періоди скасовані, а кошти, що сплачувались та відображались в інтегрованій картці, зараховувались на погашення неіснуючої недоїмки, суди визнали обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-15-17 від 06.05.2015 в частині 1762429,06 грн.

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі залишено судами без задоволення з посилання на відсутність підстав для закриття провадження у справі через відсутність предмету спору, оскільки предметом позову у справі є вимога про визнання протиправною та скасування вимоги ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-15-17 від 06.05.2015, а не стягнення цієї недоїмки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 26/48/09(808/4194/15), в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ЗДП «Радіоприлад» залишити без задоволення.

Скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2022 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 26/48/09(808/4194/15) винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин, доказів та надання оцінки аргументам сторін, що мають значення для правильного розгляду.

В якості підстави касаційного оскарження зазначає обставини, визначені:

- пунктом 3 частини другої, статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини дев`ятої статті 25 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»,

- пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України - порушено норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

ЗДП «Радіоприлад» подало відзив на касаційну скаргу, просить відмовити в її задоволенні, оскаржувані рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2022 та постанову Центрального господарського апеляційного суду у справі № 26/48/09 (808/4194/15) залишити без змін.

Касаційне провадження у Верховному Суді

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 26/48/09(808/4194/15) було визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий суддя, судді Пєсков В.Г., Банасько О.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.05.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2023 касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 26/48/09 (808/4194/15) залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 ГПК України, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.05.2023 від скаржника надійшов лист з усуненими недоліками касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №26/48/09(808/4194/15) та призначено до розгляду на 26.07.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 26/48/09 (808/4194/15) до 09.08.2023.

09.08.2023 під час розгляду касаційної скарги колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 06.07.2023 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 908/129/22(908/1333/22). Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд виходив з необхідності відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, про застосування статей 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв`язку з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України та статтями 2, 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 зупинено касаційне провадження у справі №26/48/09 (808/4194/15) до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/129/22(08/1333/22), виготовлення та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

01.11.2023 справа № 908/129/22(908/1333/22) розглянута Великою Палатою Верховного Суду, за результатом розгляду ухвалено постанову від 01.11.2023, яка оприлюднена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 15.11.2023.

У зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2023 №12 про обрання судді Банаська О.О. до Великої Палати Верховного Суду., розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.11.2023 № 29.2-02/3360 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 26/48/09 808/4194/15) та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. (головуючого), Картере В.І., Пєскова В.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2023 поновлено касаційне провадження у справі № 26/48/09(808/4194/15) за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023, касаційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Оцінивши доводи касаційної скарга та здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає про таке.

Предметом касаційного перегляду є рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції в спорі за позовом ЗДП «Радіоприлад» про визнання протиправною та скасування вимоги ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-15-17 від 06.05.2015.

Цей спір розглядався господарськими судами попередніх інстанцій в межах справи № 26/48/09 про банкрутство ЗДП «Радіоприлад» відповідно до положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.11.2023 у справі №908/129/22(908/1333/22), до закінчення розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі, викладено правовий висновок щодо визначення юрисдикції податкових спорів, стороною в яких є платник податків щодо якого порушено справу про банкрутство.

Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відтак, правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 01.11.2023 у справі № 908/129/22(908/1333/22), підлягає врахуванню за вимогами частини 4 статті 300 ГПК України.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх змішування в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владні управлінські функції.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто, якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У цих правовідносинах контролюючий орган здійснює владні управлінські функції, а тому є суб`єктом владних повноважень відповідно до пункту 14.1.241 статті 14 ПК України в значенні, визначеному КАС України.

Відповідно до пункту 14.1.7 статті 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Таким чином, особливості порядку та процедури розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК України.

Водночас, Господарський процесуальний кодексу України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Справи, що відносяться до господарської юрисдикції, наведені в статті 20 ГПК України, серед яких, зокрема, є справи про банкрутство як одна з категорії спорів, що підсудні господарським судам.

Так, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Зазначена правова норма визначає вичерпний перелік спорів, що підсудні господарським судам у межах розгляду справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить виняток щодо поширення юрисдикції господарських судів на певні спори (податкові спори) у межах цієї категорії справ, а саме про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються Кодексом України з процедур банкрутства (далі КузПБ).

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, КУзПБ не можна розглядати з точки зору розширення господарської юрисдикції на певні категорії спорів, щодо яких встановлено виняток пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, що розглядаються у межах справ про банкрутство, оскільки саме ГПК України визначається юрисдикція господарських справ, КУзПБ встановлюється не юрисдикція справ, а особливості порядку та процедури розгляду лише певної категорії спорів у межах господарської юрисдикції, визначеної статтею 20 ГПК України.

Статтею 7 КУзПБ визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Конструкція статті 7 КУзПБ свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори. При цьому у статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових відносин та врегульовані ПК України.

Зазначення у статті 7 КУзПБ всі майнові спори є широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної ГПК України.

Відсутність у КУзПБ застереження про невиключення з розгляду в межах процедури банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, що виникають з податкових правовідносин, не визначає їх підсудність господарським судам, оскільки такі застереження містяться в пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, у тому числі щодо справ про банкрутство.

Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України). Зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.

При цьому Податковий кодекс України регулює особливості порядку та процедуру розгляду спорів, що здійснюються в межах спеціалізації адміністративного судочинства, - спорів, що виникають з податкових правовідносин, у тому числі спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Натомість, КУзПБ регулює окрему судову процедуру, що здійснюється в межах спеціалізації господарського судочинства, - банкрутство, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ.

Іншими словами, КУзПБ та ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених ПК України.

Висновки щодо визначення адміністративної юрисдикції при розгляді спорів, що виникають з податкових правовідносин, ґрунтуються також на тому, що вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

На підтвердження такого висновку ЄСПЛ у рішенні від 12.07.2001 у справі Феррадзіні проти Італії (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, вказав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.11.2023 у справі № 26/48/09(808/4194/15) щодо визначення підсудності спорів, які виникають з податкових правовідносин судам адміністративної юрисдикції, яка підлягає врахуванню за вимогами частини 4 статті 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що оскільки у справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, тому суть спору про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу свідчить про публічно-правовий характер такого спору, який належить до юрисдикції адміністративних судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Пункт 5 частини першої статті 308 ГПК України визначає, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

За змістом частини першої статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки господарськими судами помилково розглянуто по суті цю справу, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, провадження у справі закрити.

Колегія суддів також вважає необхідним звернути увагу на приписи частини четвертої статті 313 ГПК України, згідно яких, у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №26/48/09(808/4194/15) скасувати, провадження у справі закрити.

3. Роз`яснити позивачу, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Пєсков В.Г.