Ухвала

від 10.07.2023 по справі 757/27781/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27781/23-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2023 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Підпалий В.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

До Печерського районного суду м. Києва надійшла заява ТОВ «Сервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене лише для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України).

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому, судовий наказ є особливою формою цивільного судочинства, в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з`ясовувати обставини правовідносин.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу, а також якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Тобто, у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Дослідивши матеріали заяви ТОВ «Сервіс», викладені у заяві вимоги і надані докази, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до роз`яснень п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг.

Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Однак, за встановлених обставин в їх сукупності розмір заборгованості, який представник заявника просить стягнути з боржника не можна вважати безспірним та обґрунтованим, оскільки суду не надано жодних доказів, що між боржником та заявником існують договірні правовідносини, а також, що житлово-комунальні послуги фактично було надано заявником та отримано боржником, а тому, всупереч вимогам ч. 3 ст. 19 ЦПК України, щодо нього може існувати спір про право.

Крім того, зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Разом з тим заявником не надано жодних доказів про те, що саме ОСОБА_1 станом дату звернення до суду з означеною заявою є власником квартири АДРЕСА_1 та отримала дані послуги за вказаною адресою.

Дані обставини перешкоджають видачі судового наказу.

Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

Відповідно до п. 10 вищевказаної Постанови норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

З огляду на встановлені недоліки, приходжу до висновку, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, безспірність вимог суду не доведено що є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Разом з тим, з метою недопущення порушення права заявника на судовий захист, шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості та судовий розгляд такої вимоги, останньому слід роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом (розділ ІІ Наказне провадження), після усунення її недоліків.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті комунальні послуги.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Підпалий