Рішення

від 16.01.2024 по справі 140/32845/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/32845/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Науково-комерційна фірма «Деметра» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Науково-комерційна фірма «Деметра» (далі ПП «НКФ «Деметра», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 12.10.2023 №UA205140/2023/000629/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП «НКФ «Деметра» на виконання умов контракту №21HJB 2508 від 25.08.2021, укладеного між позивачем (Покупець) та компанією «ХАНДЖОУ ЯНЕХЕНГ БІОТЕХНОЛОДЖИ КО., ЛТД» (Продавець), на умовах FOB Шанхай, Китайська Народна республіка (у ред. Правил Інкотермс-2010) Товар, на суму та в кількості, асортименті, за цінами, що визначені у Специфікаціях, що є додатком до дійсного контракту.

З метою здійснення митного оформлення імпортованого товару, декларантом позивача - ТзОВ «Глорія-Імпек Плюс» 09.10.2023 до Волинської митниці митну декларацію №23UA205114083352U4, в якій митну вартість даного товару визначено за першим методом в сумі 43680 дол. США, в т. ч. враховані витрати на доставку в сумі 118549,21 грн та витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи в сумі 13000,67 грн, що в загальному становить 1729482,22 грн (12 гр. декларації). До митної декларації було додано всі наявні первинні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів за першим методом її визначення: комерційний інвойс, специфікацію, контракт.

Додатково на вимогу митниці від 12.10.2023 позивачем було надано лист із поясненнями №20231011-2 від 11.10.2023, оборотно-сальдову відомість, розрахунок із постачальником, банківські платіжні документи від 21.06.2023 №105 та від 24.07.2023 №110, копію договору про транспортно-експедиційне обслуговування GC012993 від 26.12.2019, копію договору SF-020031 від 01.03.2023, укладеного між експедитором ТзОВ «ДСВ Логістика» та LLC «MARCHAL UA».

Однак, відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 12.10.2023 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за №UA205140/2023/000629/2.

Як підставу для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару у графі 33 митний орган вказав, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності. Однак, позивач вважає рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів 12.10.2023 №UA205140/2023/000629/2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Зазначив, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №23UA205114083352U4 від 09.10.2023 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування та підтвердження витрат на транспортування.

На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Також відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, як наслідок безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару. Висновки митного органу ґрунтуються на безпідставних доводах про наявність розбіжностей у поданих документах та про наявність сумнівів щодо повноти визначення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей, а всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У поданому до суду 23.11.2023 відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що для митного оформлення товару «Гербіцид ЦЕРЕРА 459SE, СЕ (СЕRЕRЕ 459SE) діюча речовина: флорасулам, 6 г/л + 2, 4-Д2-етилгексиловий ефір, 453 г/л, 16800 л в 840 гофрокартонних коробах по 4х5 л пластмасові каністри в кожному коробі. Не аерозольна упаковка та не містить озоноруйнівних речовин. Дата виготовлення: 07.2023, термін придатності 3 роки. Номер партії: 20230718CF. Виробник: «JSANGSU CF AGROCHEMICAL CO., LTD», JIANGSU PR, China. Торговельна марка: ЦЕРЕРА. Країна виробництва: CN» позивачем було подано: МД №23UA205114083352U4 від 09.10.2023. На етапі перевірки правильності визначення митної вартості (п.4.5.10 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок №631) ввезеного позивачем товару з`ясовано, що митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД. Відповідач зауважуємо, що по МД №23UA205140083352U4 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, а саме за кодами 101-1,103-1, 105-2, 107-3, 201-1, 911-1. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.10.2023 №UA00079727, виданий ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», що суперечить перевізнику, зазначеному в гр. 23 автотранспортної накладної від 02.10.2023 № 4747 - LCC «MARCHAL UA»; неможливо здійснити перегляд наданих банківських платіжних документів, згідно гр. 44 МД від 21.06.2023 №105 та від 24.07.2023 №110, у заявленому декларантом форматі; договір(контракт) на перевезення від 26.12.2019 №GC-012993, зазначений в Заявці від 25.07.2023 №71184916, не подано до митного оформлення;згідно Заявки від 25.07.2023 №971184916 вартість послуг становить 2100 USD+2500 EUR, що суперечить вартості послуг, вказаних в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.10.2023 № UA00079727 - 173256,86 грн; згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.10.2023 № SSHA71184916 вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в порту прибуття становить 13000,67 грн, однак у позначених витратах МД транспортні витрати не розподілено на складові таких витрат; прайс-лист від 26.07.2023 №б/н містить інформацію від відправника; інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; в гр. 22 автотранспорної накладної від 02.10.2023 №4747 відсутні підпис та штамп відправника.

Посилання на документи, які не було подано до митного оформлення та контролю не дають можливості перевірити чи мають дані документи відношення до поставки товару та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач вказує, що згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі - Методичні рекомендації №476) та згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи від 21.06.2023 №105 та від 24.07.2023 №110; договір(контракт) про перевезення від 26.12.2019 №GC-0129937, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта..

Декларантом було надано: банківські платіжні документи, що стосуються товару від 21.06.2023 №105, від 24.07.2023 №110; копію митної декларації країни відправлення від 13.08.2023 №223120230002779890; Договір (контракт) про перевезення від 25.12.2019№ GC-012993; Картку рахунку 632 за 01.06.2023-11.10.2023; договір перевезення вантажів від 01.03.2023 №SF - 02003.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що в рахунку на оплату від 06.10.2023 №UA00079727 виставлений ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» відсутня інформація щодо транспортно-експедиційної винагороди за межами території України, що може свідчити про не включення в повному обсязі витрат на експедиційне обслуговування до складової митної вартості товару.

Листом від 11.10.2023 №20231011-2 декларантом повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

Також відповідач вказує, що між позивачем та ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-012993 від 26.12.2019.

Відповідно до Закону України «Про транспортну експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до рахунку на оплату від 06.10.2023 року №UA00079727 ПП «НКФ «Деметра» зобов`язане сплатити ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» грошові кошти в сумі 173 256, 86 грн за ряд послуг: послуги з міжнародного морського перевезення за маршрутом Шанхай-Гданськ; за локальні витрати в порту прибуття Гданськ; навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття Гданськ; послуги з міжнародного перевезення вантажу за маршрутом Гданськ- Ягодин; послуги з міжнародного перевезення вантажу за маршрутом Ягодин-Рованці і зокрема за транспортно-експедиційні послуги на території України - у сумі 26 422, 48 грн. Однак, у заявленому позові позивачем залишено поза увагою та не спростовано, що в рахунку на оплату від 06.10.2023 №UA00079727, виставленому ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» відсутня інформація щодо транспортно-експедиційної винагороди за межами території України, що може свідчити про не включення в повному обсязі витрат на експедиційне обслуговування до складової митної вартості товару».

Позивачем також не виокремлено в окремий вид послуг транспортно-експедиційні послуги за межами території України, оскільки згідно договору № GC-012993 від 26.12.2019 та рахунку від 06.10.2023 № НОМЕР_1 , ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» здійснює комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення вантажів, зокрема згідно заявки №SSHA71184916 від 25.07.2023 за маршрутом Китай-Україна.

Також зазначає, що прайс-лист від 26.07.2023 №б/н був самостійно подано декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до положень ч.6 ст. 53 МК України. Цей документ необхідній не для безпосереднього підтвердження здійснення господарської операції, а задля можливості, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, здійснення перевірки числового розрахунку митної вартості товару.

При цьому наданий прайс-лист містять інформацію від відправника на одну конкретну позицію товару, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ такий документ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; інформацію від виробника товару декларантом не надано. З огляду на це у митного органу виникла необхідність витребувати прайс-лист виробника товару для загального кола покупців із вмістом усього асортименту продукції, який виробник пропонує для продажу.

У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 12.10.2023 №UA205140/2023/000629/2, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 - на рівні 3,55 дол. США/кг за МД №UA902070/2022/700946 від 05.12.2022.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205140084602U7 від 12.10.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

З наведених підстав відповідач вважає, що оскільки, митний орган у рішенні про коригування митної вартості вказав чому не можуть бути застосовані будь які інші методи окрім резервного та провів відповідні консультації з декларантом щодо визначення методу визначення митної вартості, то його рішення №UA205140/2023/000629/2 від 12.10.2023 є правомірним, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, яка позивачем заявлена в розмірі 20000 грн за надання правничої допомоги та 1440,00 грн за послуги перекладача у зв`язку з її необгрунтованістю та неспівмірністю.

Ухвалою суду від 16.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 25.08.2021 між ПП «НКФ «Деметра» (Покупець) та «ХАНДЖОУ ЯНЕХЕНГ БІОТЕХНОЛОДЖИ КО, ЛТД» було укладено Контракт №21HJB2508, згідно пункту 1.1. якого продавець продав, а покупець купив на умовах FOB Шанхай, Китайська Народна республіка (Китай) (у ред. Правил Інкотермс 2010) Товар, на суму та в кількості, асортименті, за цінами, що визначені у Специфікаціях, що є додатком до дійсного контракту.

У відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 Митного кодексу України (далі МК України), для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ПП «НКФ «Деметра» було подано МД №23UA205140083352U4 від 09.10.2023 на товар згідно Специфікації №11 від 21.06.2023 до контракту №21HJB2508 від 25.08.2021, а саме: Гербіцид ЦЕРЕРА 459SE, СЕ (СЕКЕКЕ 459SE) діюча речовина: флорасулам, 6 г/л + 2, 4-Д2-етилгексиловий ефір, 453 г/л, 16800л. в 840 гофрокартонних коробах по 4х5л пластмасові каністри в кожному коробі. Не аерозольна упаковка та не містить озоноруйнівних речовин. Дата виготовлення: 07.2023, термін придатності 3 роки. Номер партії: 20230718CF. Виробник: «JIANGSU CF AGROCHEMICAL CO.,LTD»., JIANGSU PR, China. Торговельна марка: ЦЕРЕРА. Країна виробництва: CN», митну вартість якого визначено за першим методом в сумі 43680 дол. США, в т. ч. витрати на доставку в сумі 118549,21 грн та витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи в сумі 13000,67 грн, що в загальному становить 1729482,22 грн (12 гр. декларації) (а. с. 11-20, 21, 32).

Транспортування придбаного ПП «НКФ «Деметра» товару на митну територію України здійснювалось експедитором ТзОВ «ДСВ Логістика» на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.10.2023 №UA00079727 (а. с. 46-56).

До митної декларації декларантом було додано: комерційний інвойс від 26.07.2023 №23JHF01012 (а. с. 23), специфікацію (а. с. 21), контракт (а. с. 11-20).

Додатково на вимогу митниці від 12.10.2023 позивачем було надано лист із поясненнями №20231011-2 від 11.10.2023, оборотно-сальдову відомість, розрахунок із постачальником, банківські платіжні документи від 21.06.2023 №105 та від 24.07.2023 №110, копію договору про транспортно-експедиційне обслуговування GC012993 від 26.12.2019, копію договору SF-020031 від 01.03.2023, укладеного між експедитором ТзОВ «ДСВ Логістика» та LLC «MARCHAL UA».

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні від 05.04.2023 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи від 21.06.2023 №105 та від 24.07.2023 №110; договір(контракт) про перевезення від 26.12.2019 №GC-0129937, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта..

Декларантом було надано: банківські платіжні документи, що стосуються товару від 21.06.2023 №105, від 24.07.2023 №110; копію митної декларації країни відправлення від 13.08.2023 №223120230002779890; Договір (контракт) про перевезення від 25.12.2019№ GC-012993; Картку рахунку 632 за 01.06.2023-11.10.2023; договір перевезення вантажів від 01.03.2023 №SF - 02003.

Листом від 11.10.2023 №20231011-2 декларант повідомив митний орган про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, Волинською митницею 12.10.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товару від №UA205140/2023/000629/2, у графі 33 якого вказано, що заявлена декларантом митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.10.2023 №UA00079727, виданий ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», що суперечить перевізнику, зазначеному в гр. 23 автотранспортної накладної від 02.10.2023 № 4747 - LCC «MARCHAL UA»; неможливо здійснити перегляд наданих банківських платіжних документів, згідно гр. 44 МД від 21.06.2023 №105 та від 24.07.2023 №110, у заявленому декларантом форматі; договір(контракт) на перевезення від 26.12.2019 №GC-012993, зазначений в Заявці від 25.07.2023 №71184916, не подано до митного оформлення;згідно Заявки від 25.07.2023 №971184916 вартість послуг становить 2100 USD+2500 EUR, що суперечить вартості послуг, вказаних в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.10.2023 № UA00079727 - 173256,86 грн; згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.10.2023 № SSHA71184916 вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в порту прибуття становить 13000,67 грн, однак у позначених витратах МД транспортні витрати не розподілено на складові таких витрат; прайс-лист від 26.07.2023 №б/н містить інформацію від відправника; інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; в гр. 22 автотранспорної накладної від 02.10.2023 №4747 відсутні підпис та штамп відправника.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта Інформації про Ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, те містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмит служби: товар 1 - на рівні 3,55 дол. США/кг за МД №UA902070/2022/700946 від 05.12.2022.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205140084602U7 від 12.10.2023 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «Гербіцид ЦЕРЕРА 459SE» за ціною 43680 дол. США» за основним методом за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ПП «НКФ «Деметра» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); документи, що підтверджують надання послуг з транспортування).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості товару за першим (основним) методом.

Так, контракт №21HJB2508 від 25.08.2021 та специфікація №11 від 21.06.2023 до даного контракту містять усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; комерційний інвойс від 26.07.2023 №23JHF01012 (а. с. 23) визначає вартість товару 43680 Дол. США, пакувальний лист від 26.07.2023 підтверджує походження товару (а. с. 25), автотранспортна накладна (CMR) №4747 від 02.10.2023 (а. с. 63), договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 26.12.2019 №GC-012993 (а. с. 46-51), договір перевезення вантажів №SF-020031 від 01.03.2023 (а. с. 52-56), рахунок на оплату №UA00079727 від 06.10.2023 про вартість перевезення (а. с. 31), довідка від 06.10.2023 №SSHA71184916 про вартість перевезення до митного кордону України (а. с. 28) підтверджує факт здійснення транспортування товару та вартість транспортування, картка рахунку:632 (а. с. 43), банківські платіжні документи від 21.06.2023 № 105 та від 24.07.2023 №110 (а. с. 44, 45) підтверджують вартість оплати за імпортований товар.

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205114083352U4 від 09.10.2023 (а. с. 32) ціна оцінюваного товару в відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 26.07.2023 №23JHF01012 (а. с. 23) та становить 43680,00 дол США.

Крім того, згідно рахунку №UA00079727 від 06.10.2023 та довідки від 06.10.2023 №SSHA71184916 вартість морського перевезення до митного кордону України за маршрутом Shanghai Gdansk (36987,82 грн), автоперевезення контейнера MEDU2884747 на авто НОМЕР_2 / НОМЕР_3 до митного пропуску Ягодин України включаючи зберігання (77166,80 грн+4394,59 грн) становить 118549,21 грн, не включаючи страхування, що належним чином підтверджує послуги з перевезення імпортованого товару.

Вказана інформація щодо маршруту перевезення, транспортних засобів здійсненого відповідно до договору договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 26.12.2019 №GC-012993 міститься також у автотранспортній накладній (CMR) №4747 від 02.10.2023.

Отже, вказаним вище документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 43680 дол. США, в тому числі витрати на доставку (118549,21 грн) та витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи (13000,67 грн.), що відповідає рівню митної вартості 1729482,22 грн по курсу (графі 12 МД №23UA205114083352U4 від 09.10.2023 (а. с. 32) Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Щодо посилання митного органу в оскаржуваному рішенні від 12.10.2023 №UA205140/2023/000629/2 на той факт, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.10.2023 №UA00079727 виданий ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», що суперечить перевізнику, зазначеному в гр. 23 автотранспортної накладної (CMR) від 02.10.2023 № 4747 - LCC «MARCHAL UA» суд зазначає наступне.

У листі №20231011-2 від 11.10.2023 позивачем надано пояснення та копію договору на транспортно-експедиторське обслуговування GC-012993 від 26.12.2019, укладеного між ТзОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» та ПП «НКФ «Деметра», та копію договору SF-020031 від 01.03.2023 між експедитором ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» та перевізником LCC «MARCHAL UA» про надання послуг з транспортування. Оскільки ТзОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» не являється перевізником, а лише організатором перевезень, то зазначення конкретного перевізника в рахунок-фактуру, який здійснював доставку жодним чином не суперечить нормам законодавства та не викликає сумнівів у числовому значення митної вартості. При цьому, суд звертає увагу, що позивач договір на транспортно-експедиторське обслуговування уклав саме з ТзОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», а не з третьою стороною, і саме в користь товариства «ДСВ ЛОГІСТИКА» здійснював платіж за перевезення який був врахований при визначенні митної вартості товару.

Так, за приписами статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Таким чином у правовідносинах щодо транспортування товару позивач виступає стороною саме з ТзОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», який є відповідальним перед ПП «НКФ «ДЕМЕТРА» за виконання договору залученого перевізника

Разом з тим, варто звернути увагу, відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/20, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару.

Також суд вважає безпідставним посилання митного органу на неможливість здійснення перегляду наданих банківських платіжних документів від 21.06.2023 №105 та від 24.07.2023 №110 у заявленому декларантом форматі, з тих підстав, що оригінали вказаних платіжних документів були надані декларантом позивача при митному оформленні ввезеного товару, що підтверджується матеріалами справи. Аналогічно стосується договору (контракт) на перевезення від 26.12.2019 №GC-012993, який був наданий митниці, що підтверджується листом №20231011-2 від 11.10.2023.

Щодо суперечностей у вартості наданих послуг на перевезення, суд зауважує, що вказані послуги підтверджуються наданими первинними документами, а саме: рахунком №UA00079727 від 06.10.2023, довідкою від 06.10.2023 №SSHA71184916, згідно якої вартість морського перевезення до митного кордону України за маршрутом Shanghai Gdansk (36987,82 грн), автоперевезення контейнера MEDU2884747 на авто НОМЕР_2 / НОМЕР_3 до митного пропуску Ягодин України включаючи зберігання (77166,80 грн+4394,59 грн) становить 118549,21 грн

При цьому, рахунок-фактура 06.10.2023 № UA00079727 виставлявся за курсами валют по міжбанківському курсу та станом на 06.10.2023 долар США дорівнював 36,5900-36,6300 грн за долар. Як вказує позивач, для розрахунку було прийнято середній курс в розмірі 36,62156 грн за долар США. Євро торгувалось в діапазоні 38,4048-38,6626 за Євро. Для розрахунку було прийнято 38,5406 грн (2100x36,6216+2500x38,5406 = 173256,86 грн).

Рахунок-фактура про транспортні витрати мітить всі необхідні відомості первинного документа, зокрема про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, що свідчить про достовірність та повноту відомостей про митну вартість товарів, у тому числі в частині складових витрат на транспортування, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Відтак, відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни оцінюваних товарів позивачем було додано витрати понесені на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.

Щодо твердження Волинської митниці про те, що згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.10.2023 № SSHA71184916 вартість навантажувально- розвантажувальних робіт в порту прибуття становить 13000,67 грн, однак у позначених витратах МД транспортні витрати не розподілено на складові таких витрат, суд зауважує, що згідно листа позивача №20231011-2 від 11.10.2023 навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття вартістю 13000,67 грн додані до вартості 118549,21грн транспортних витрат за межами України, відтак загальна сума 131549,88 грн була включена до витрат, які додаються при визначенні митної вартості. Розподіл витрат до території України та в самій Україні здійснений у рахунку на оплату.

Крім того, суд звертає увагу, що вказана обставина щодо не розподілення транспортних витрат на складові таких витрат жодним чином не впливає на визначену митну вартість товару та спростовується матеріалами справи.

Щодо недоліків CMR від 02.10.2023 №4747, на які вказує митний орган, суд зазначає таке.

Міжнародне перевезення вантажів здійснюється відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева.19.05.1956), ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» (далі - Конвенція).

Суть прийняття Конвенції - стандартизація умов, що регулюють договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема стосовно документів, які застосовуються під час такого перевезення та відповідальності перевізника.

Статтею 11 Конвенції передбачено, що відправник разом із вантажною накладною має надати Перевізнику документи та забезпечити інформацією, необхідними для здійснення митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до поставки вантажу. При цьому на Перевізнику не лежить обов`язок перевірки вірності та адекватності цих документів та інформації.

При прийнятті вантажу відповідно до ч. 1 ст. 8 Конвенції перевізник зобов`язаний перевірити: 1) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; 2) зовнішній стан вантажу та його упаковки.

Разом з цим, ч. 1 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що вантажна накладна (CMR) складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.

Крім цього, статтею 6 Конвенції встановлено обов`язкові реквізити вантажної накладної (CMR), а саме: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержував; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальне позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладення договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Крім того, наявність/відсутність окремих, не обов`язкових реквізитів у CMR не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 09.07.2020 у справі № 804/5445/17).

Крім того, відсутній підпис в автотранспортній накладній по суті не є розбіжностями, оскільки даний документ не носить суперечностей з іншими поданими документами та відсутність підпису відправника не стосуються числових значень складових митної вартості товарів та не впливають на можливість перевірки правильності визначення митної вартості, а тому не могли бути підставою для коригування заявленої митної вартості.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що прайс-лист від 26.07.2023 містять інформацію не виробника товару, а відправника.

З цього приводу суд зазначає, що до митного оформлення щодо кожної поставки надавався документ з назвою «прейскурант (прайс-лист)». Подані прейскуранти (прайс-листи) оформлені на фірмовому бланку, в якому міститься інформація про вартість за одиницю (за один кілограм) товару. Прайс-листи оформлені для широкого кола осіб, адже не містять конкретного адресата, усі подані прейскуранти (прайс-листи) скріплені печатками та підписами посадових осіб компанії, тому не повинні викликати будь-яких сумнівів у їх належності.

При цьому до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Код документу 3014 (прайс-лист) справді передбачає, що такий документ має бути виданий виробником товару, однак наданий декларантом прайс-лист виданий експортером. Відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у рахунках-фактурах щодо кожної поставки. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення рахунках-фактурах.

Із огляду на вище викладене, сам лише факт надання позивачем прайс-листа, виданого експортером, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, слід дійти висновку про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару й не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення 12.10.2023 №UA205140/2023/000629/2 про коригування митної вартості товарів слід визнати протиправним та скасувати.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів 12.10.2023 №UA205140/2023/000629/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, відтак, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов про визнання протиправним та скасування вказаного рішення підлягає до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС Українивизначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані зі сплатою судового збору, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункт 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

У позовній заяві позивач просив при задоволенні даного адміністративного позову стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань митниці понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн, витрати у зв`язку із залученням перекладача в розмірі 1440,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що 16.10.2023 між адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» та позивачем був укладений договір №16/10/23-1 про надання правничої допомоги. Вказаним договором передбачено, що адвокатське бюро бере на себе зобов`язання по наданню правової допомоги клієнту (а. с. 67).

Із акту приймання-передачі наданих послуг від 16.10.2023 (а. с. 69) слідує, що адвокатським об`єднанням були надані послуги згідно із договором від 16/10/23-1 від 16.10.2023, а саме: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 12.10.2023 №UA205140/2023/000629/2 (1 год/4000,00 грн); складання позовної заяви (4 год/16000,00 грн). Загальна вартість наданих послуг становить 20000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодився із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказує, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а також часом, витраченим адвокатом для підготовки зазначених процесуальних документів, адже вказані в попередньому (орієнтовному) розрахунку сум витрат на професійну правничу допомогу від 20.06.2023 №20/006-1 послуги охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «підготовка позову» або «складання процесуальних документів», а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу. Також на даний час існує судова практика розгляду вказаної категорії справ, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат часу для підготовки позовної заяви.

Окрім того, звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації та запровадженням по всій території України воєнного стану, виникла необхідність перерозподілу бюджетних коштів, виділених Волинській митниці, на потреби Збройних Сил України, що призвело до відсутності бюджетного фінансування на поточні потреби митниці, в тому числі і сплату витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС Українивизначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; спірні правовідносини регулюється нормами МК Українита великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 3000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою, суд керується приписами частини п`ятої статті 137 КАС України, за змістом якої розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, такі витрати також підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано платіжну інструкцію №781 від 20.10.2023 на суму 1440,00 грн(а. с. 65) рахунок-фактуру №220 від 20.10.2023 (а. с. 64) за послуги перекладу митної документації. Однак, надані позивачем документи не підтверджують, що понесені ним витрати з перекладу документів пов`язані з розглядом саме даної справи. Відтак, витрати на переклад документів не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів понесення таких витрат.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.10.2023 №2439.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 5 684 грн, в тому числі судовий збір в сумі 2684,00 грн та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 КАС України, на підставіМитного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Науково-комерційна фірма «Деметра» (19601, Черкаська область, Черкаський район, село Геронимівка, вулиця Вернигори, 25, код ЄДРПОУ 34257303) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.10.2023 №UA205140/2023/000629/2.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Науково-комерційна фірма «Деметра» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5684 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський