Рішення

від 29.12.2023 по справі 160/26671/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 року Справа № 160/26671/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерком» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України №UA403070/2023/000077/1 від 16 травня 2023 року про коригування митної вартості товарів, картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA403070/2023/000116 від 16 травня 2023 року.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні картка відмови та рішення про коригування митної вартості ввезеного товару є протиправними, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень не містять обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; спірні рішення не містять причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, в них також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Зауважено, що відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України. З переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, які саме недоліки (розбіжності) у числових значеннях складових митної вартості товарів не дозволяли погодитися із заявленою ним митною вартістю, та яким чином ці недоліки (розбіжності) можливо усунути. Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів, а свідчить, на думку позивача, про формальне виконання процедури консультацій та витребування додаткових документів всіх, які перелічені у ч.3 ст.53 Митного кодексу України, без конкретизації, яких саме документів не вистачає, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

03.11.2023 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що під час здійснення митного контролю за МД № 23UА403070001006U9 від 10.05.2023 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої було встановлено, що оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 10.11.2021 року №0206. Згідно з п.1.1. вищезазначеного контракту зазначено, що: «умови поставки та оплати Товару вказуються в додатках до даного контракту». До митного оформлення подано додаткову угоду №1 до Додатку №2 від 20.10.2022 року в якій відсутні відомості щодо умов поставки та умови оплати товару. Додаток від 20.10.2022 року №2 відсутній в поданих документах. Відповідно до п.2.4., п.4.1. Договору про надання послуг з транспортно експедиторського обслуговування від 08.08.2022 №598/22 надання послуг експедитором здійснюється на підставі заявок, але заявки до митного оформлення не надані. У рахунку фактурі від 25.04.2023 року №811-D-230127 вказано транспортні витрати в сумі 49001,92 гривен без ПДВ, в тому числі на території України. Проте, позивач, як замовник, є резидентом та місце постачання послуг Україна, відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20 % на підставі пп.ж ст. 186.3 ПК України. У рахунку фактурі від 25.04.2023 року №811-D-230127 не містяться відомостей щодо підписанта. Надані позивачем копії платіжних інструкції від 24.10.2022 №38 та від 08.02.2023 року №63 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не можливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема у графі 70 платіжної інструкції від 24.10.2022 року №38 міститься посилання лише на реквізити контракту від 10.11.2021 року №0206; платіжної інструкції від 08.02.2023 року №63 містить посилання на документ №2 без дати, який відсутній в поданих документах; платіжна інструкція від 08.02.2023 року №63 подано декларантом при митному оформлені товарів позивача інвойс №ТТСА2219271 від 19.12.2022. Платіжна інструкція №38 від 24.10.2022 та №63 від 08.02.2023 не містять обов`язкових реквізитів, а саме підписи або власноручний або електронний відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком на підставі п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216. Таким чином, на думку відповідача, документи, подані до митного оформлення позивачем, містили розбіжності та невідповідності.

Отже, відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерком» зареєстровано як юридична особа в державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується інформаційною довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань (надалі - ТОВ «Полімерком»).

10 листопада 2021 року між Товариством з Обмеженою відповідальністю «Полімерком», як покупцем, та компанією ТТСА СО Ltd (Китай), як продавцем, було укладено Контракт №0206 на поставку Товару згідно з Додатками до контракту (надалі - Контракт).

За умовами п.1.1. Контракту Продавець зобов`язується у порядку та строки, встановлені контрактом передати у власність Покупцю товар у визначеній кількості, відповідної якості та за ціною зазначеної у Додатках до цього контракту, які є невід`ємною частиною, та Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах визначених цим Контрактом. Умови поставки зазначаються в Додатках до цього Контракту.

Згідно з п.1.2. Контракту Ціна за одиницю Товару, а також загальна вартість кожної партії товару погоджується сторонами в Додатках до цього Контракту. Ціни на Товар визначаються за умовами поставки, зазначеними в Додатках к цьому Контракту згідно «Інкотермс 2010» з урахуванням вартості тари, упаковки, маркування.

П. 2.1 Контракту передбачає, що загальна вартість товару, який планується до продажу, складається з вартості партій Товару поставленого Продавцем за весь період дії даного контракту.

20 жовтня 2022 року було укладено Додаток №2, на підставі якого сторонами визначені суттєві умови: найменування товару - лимонна кислота 8-40 МЕШ TM TTCA, загальна кількість - 300 000 кг., ціна 750,00, загальна вартість товару становить - 225 000,00 доларів США, умови поставки - Китай, за умовами оплати - 30% передоплати і 70% залишок по оплаті перед завантаженням на судно, термін поставки - листопад 2022 року.

07 лютого 2023 року укладено Додаткову угоду №1, на підставі якої сторонами змінені строки поставки: лютий березень 2023 року.

10 травня 2023 року ТОВ «Полімерком» для митного оформлення та підтвердження митної вартості товарів звернулось до відділу митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці Державної митної служби України, для чого були подані наступні документи:

- Сертифікат якості від 09.02.2023 року;

- Пакувальний лист від 09.02.2023 року;

- Рахунок - фактура (інвойс) (Commercial invoice) TTCA230452 від 19.02.2023 року;

- Коносамент SHWS223020373 від 23.02.2023 року;

- Накладна УМВС 2151295386 від 01.05.2023 року;

- Сертифікат про походження товару С237242780080131 від 20.02.2023 року;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка №033 від 25.04.2023 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №1 від 07.02.2023 року;

- Зовнішньоекономічний Договір (контракт) купівлі-продажу товарів №0206 від 10.11.2022 року;

- Договір про надання послуг митного брокера № 0204 від 02.04.2021 року;

- Інші некласифіковані документи;

- Копія митної декларації країни відправлення 431020230000032129 від 24.02.2023 року;

- Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA403070001006U9 від 10.05.2023 року.

10 травня 2023 року ТОВ «Полімерком» відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України, було надіслано письмовий запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: транспортні (перевізні) документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи що містять відомості про вартість страхування, а також додаткові документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару.

12 травня 2023 року на підставі листа за вих. №1205-1 від 12.05.2023 року ТОВ «Полімерком» митному органу були надані додаткові документи: експортна декларація 43102023000003219; договір на перевезення №598/22 від 08.08.2022 року; рахунок на перевезення №881-D-230127 від 25.04.2023 року; копія свіфт повідомлення; висновок ДЗІ №113/279 від 12.05.2023 року.

Одночасно позивач повідомив відповідача, що ним надані всі документи, інші документи надаватися не будуть.

16 травня 2023 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000077/1 та видано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2023/000116. У митному оформлені товарів було відмовлено внаслідок неподання повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування, які полягають, зокрема, у наступному: «Встановлено, що декларантом заявлені неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчислені. Так рішення зазначено, про те що оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 10.11.2021 року №0206. Згідно п.1.1. вищезазначеного контракту зазначено що «умови поставки та оплати Товару вказуються в додатках до даного контракту». До митного оформлення подано додаткову угоду №1 до Додатку №2 від 20.10.2022 року в якій відсутні відомості щодо умов поставки та умови оплати товару. Додаток від 20.10.2022 року №2 відсутній в поданих документах.

Відповідно до п.2.4., п.4.1. Договору про надання послуг з транспортно експедиторського обслуговування від 08.08.2022 №598/22 надання послуг експедитором здійснюється на підставі заявок, які зобов`язується надати замовник але заявки до митного оформлення не надані. Також встановлено, що у рахунку фактурі від 25.04.2023 року №811-D-230127 вказано транспортні витрати в сумі 49001,92 гривен без ПДВ, в тому числі на території України. Проте позивач як замовник є резидентом та місце постачання послуг Україна, відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20 % на підставі пп.ж ст. 186.3 ПК України.У рахунку фактурі від 25.04.2023 року №811-D-230127 не містяться відомостей щодо підписанта, яким засвідчується така інформація. Копії платіжних інструкції від 24.10.2022 №38 та від 08.02.2023 року №63 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не можливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема у графі 70 платіжної інструкції від 24.10.2022 року №38 міститься посилання лише на реквізити контракту від 10.11.2021 року №0206; платіжної інструкції від 08.02.2023 року №63 містить посилання на документ №2 без дати, який відсутній в поданих документах; платіжна інструкція від 08.02.2023 року №63 подано декларантом при митному оформлені товарів позивача інвойс №ТТСА2219271 від 19.12.2022. Платіжна інструкція №38 від 24.10.2022 та №63 від 08.02.2023. Не містять обов`язкових реквізитів, а саме підписи або власноручний або електронний відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком на підставі п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216. Декларантом 16.04.2023 року надіслано №1205-1 та повідомлено митний орган про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового иілчоння заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення скиадоних митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підпягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути (використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про варіість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення: товар №1 за ЕМД від 17.01.2023 № UА205050/2023/6258 на рівні 1,44 дол. США/кг.»

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішенення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо вимог митного органу про те, що ТОВ «Полімерком» не подано Додатку №2 від 20.10.2022 року, суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Полімерком» надано такий документ для митного оформлення, про що свідчить графа 44 (4103) МД 23UA403070001006U9.

Щодо ненадання ТОВ «Полімерком» заявок до Договору №598/2 від 08.08.2022 року про надання послуг з транспортно експедиторського обслуговування, суд зазначає що така заявка не передбачена переліком документів визначених Митним кодексом. Загальним транспортним (перевізним) документом є коносамент та залізнична накладна, котрі надавалися при подачі документів позивачем, про що свідчить п. 44 Додаткова інформація: Коносамент SHWS223020373 від 23.02.2023 року, Накладна УМВС 21512955386 від 01.05.2023 року.

Щодо не зазначення в рахунку фактурі від 25.04.2023 року №811-D-230127 окрім транспортних витрат розмір ПДВ, з цього приводу суд зазначає, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податків з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим, авіаційним транспортом. Нормами п.п «а`п.195.1.3., п.195.1 ст.195 ПКУ визначено, що операції з постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

Щодо посилання відповідача на те, що рахунок-фактура від 25.04.2023 року №811-D-230127 не містить відомостей щодо підписанта, суд зазначає, що плату за вказані послуги можливо здійснювати за Договором або додатковою угодою, тому у даному випадку відомості щодо підписанта не є обов`язковими, оскільки такий рахунок не є первинним документом. Первинним документом є довідка про транспортні витрати. До матеріалів справи позивачем долучена довідка №033 від 25.04.2023 року, в якій містяться відомості щодо підписанта.

Щодо посилання відповідача про те, що копії платіжних інструкцій від 24.10.2022 року та від 08.02.2023 року №63 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не можливо співставити з поставкою оцінюваного товару з підстав відсутності у графі 70 всіх реквізитів, суд зазначає про те, що в платіжній інструкції у графі 70 існує обмежена кількість символів, обов`язковою умовою є зазначення номеру контракту, що було дотримано ТОВ «Полімерком». Окрім того, платіжні інструкція №38 від 24.10.2022 року та №63 від 08.02.2023 року містять електроні підписи та в матеріалах справи наявні свіфт (міжнародний платіж) з печаткою та відміткою банку.

Підставою для прийняття спірного рішення від 16 травня 2023 року митний орган зазначив як ненадання документів. Суд звертає увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, відповідач спочатку запросив документи, які вже були надані при подачі документів при митному оформлені, а потім підставою для прийняття спірного рішення зазначив - ненадання документів, які йому вже надавалися.

Зазначений факт, на думку суду, свідчить про необ`єктивне ознайомлення відповідача з документами декларанта при їх прийняті. Наявні матеріали справи свідчать, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься ціновий висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 12.05.2023 року №113/279 щодо ринкового рівня цін на аналогічну/подібну продукцію, який свідчить про те, що відповідає ціні компанії виробника та поставках в Україну та може складати 910 доларів США, якому при прийняті рішення відповідачем не було надано належної оцінки та враховано при прийняті спірного рішення.

З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Застосувавши резервний метод визначення митної вартості, відповідач не зазначив обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що, в свою чергу, впливає на ціну одиниці товару.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач надав всі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.

Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Поряд з цим, як вже було зазначено вище, відповідно до статті 55 МК України, відповідач має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд звертає увагу на те, що ані в запиті про надання додаткових документів, ані в спірних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Разом з тим, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Суд зазначає, що відповідач, провівши письмові консультації з декларантом, не надав доказів того, що він їх провів у належний спосіб.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, передбачених статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16).

Також суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023, які зводяться до того, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

У постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 Верховний Суд вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17).

Суд наголошує на тому, що аналізовані приписи Митного кодексу України дають підстави дійти висновку, що розбіжності в документах «повинні мати вплив» на визначення числового значення митної вартості товару.

З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15 Суд, оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15, 05.07.2022 у справі № 804/150/16 та 30.06.2022 у справі №280/1824/19).

Суд вважає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження декларанта про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, які передбачені частиною другою статті 53 МК України, може викликати в митного органу обґрунтований сумнів, який обов`язково повинен виснуватись із обставин, які, передбачені частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Це означає, що в кожному конкретному випадку виникненню сумніву передує встановлення таких обставин. Для підтвердження (спростування) обставин митний орган вправі витребувати в декларанта конкретний документ (документи). В свою чергу, декларант повинен чітко усвідомлювати, яку обставину він повинен усунути, це дасть змогу останньому найбільш точно виконати вимогу митного органу. Абстрактний перелік документів, які повинен надати декларант, з однієї сторони, свідчить про те, що митний орган не встановив обставин, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України та обґрунтований сумнів у нього не виник. З іншої сторони, це свідчить про те, що декларант ніколи не зможе спростувати сумніви в митного органу, тільки тому, що вони відсутні. Не встановлення вказаних обставин, відсутність обґрунтованого сумніву не дає право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а в подальшому - приймати рішення про коригування митної вартості товару.

Висновки, досягнуті судом у даній справі, узгоджуються із правозастосовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постановах: від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16, 07.02.2023 у справі № 815/6775/17, від 13.01.2023 у справі № 813/713/18.

У цій справі суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

Отже, декларант позивача надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни заявленого до декларування товару по кожному з оскаржуваних рішень і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору у кожному з оскаржуваних випадків.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), в рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів, суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, позивачем під час подання митної декларації подано документи, що своїм змістом відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України та містять відомості, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Поряд з цим, митницею витребувано у позивача документи за переліком, які вже надавались позивачем разом із митною декларацією. Такі дії митного органу призвели до прийняття протиправних рішень про коригування митної вартості товару, які підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України №UA403070/2023/000077/1 від 16.05.2023 року про коригування митної вартості товарів, картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № UA403070/2023/000116 від 16.05.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерком» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник