Ухвала

від 15.01.2024 по справі 160/32611/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 січня 2024 рокуСправа №160/32611/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача-1 - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заперечення проти розгляду адміністративної справи №160/32611/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває вищезазначена адміністративна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОЩИТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.09.2023 року № 9472382/37620877, що прийняте Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено ТОВ "ЕНЕРГОЩИТ" в реєстрації податкової накладної № 15 від 08.08.2023 року;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, що складено ТОВ "ЕНЕРГОЩИТ" від 08.08.2023 року № 15, датою її фактичного надходження для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду 09.01.2024 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову у повному обсязі. Також відповідачем-1 подана заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі, а у разі відмови просить справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування заяви зазначено про те, що відповідач-1 заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, оскільки ГУ ДПС у Дніпропетровській області зацікавлене в тому, щоб судове засідання відбулось за участю його представника. Також звертає увагу, що предметом спору є рішення відповідно до яких здійснюється донарахування коштів, які беруть участь в формуванні державного бюджету. В свою чергу контролюючого органу буде відсутня можливість в разі прийняття рішення судом першої та апеляційної інстанції на користь платника податків, оскаржити його до касаційної інстанції. В зв`язку з чим, відповідач-1 просить врахувати значимість цієї справи та забезпечити розгляд адміністративної справи 160/32611/23 шляхом переходу до загального позовного провадження.

Позивач та відповідач-2 до теперішнього часу не надали до суду пояснень стосовно поданої заяви.

Розглянувши заяву, суд зазначає наступне.

Статтею 1 КАС України визначено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частинами 1-3 статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При цьому, частиною 4 статті 12 КАС України визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно із частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом частиною 4 цієї статті за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, цим Кодексом визначено виключні категорії спорів, які не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, законодавець чітко визначив, що за правилами спрощеного позовного провадження може розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, перелічених у частині 4 статті 12 КАС України та у частині 4 статті 257 КАС України.

Проте, предмет спору у цій справі не віднесений до категорій, перелічених у частині 4 статті 12 КАС України та в частині 4 статті 257 КАС України.

Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.6 цієї статті суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно із частиною восьмою статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Суд зазначає, що покликання відповідача-1 на значимість справи не може бути сприйняте як належний аргумент для проведення розгляду справи з викликом сторін.

Крім того, законодавець не пов`язує законність та обґрунтованість судового рішення з викликом сторін у судове засідання.

Разом з тим, суд також звертає увагу відповідача на те, що Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Ахеn v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року Varela Assalino contre le Portugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З урахуванням предмету спору, звертаючи увагу на те, що справа не належить до категорій справ, розгляд яких здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження та/або які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, та враховуючи, що відповідно до вимог статті 47 КАС України, сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, заява відповідача-1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 248, 257, 260, 262 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача-1 - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заперечення проти розгляду адміністративної справи №160/32611/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін - залишити без задоволення.

Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Кучма