Рішення

від 16.01.2024 по справі 280/9745/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2024 року Справа № 280/9745/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 29.06.2023 №35279-2409-0829-UA23060070000082704.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно нараховано податкове зобовязання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік, тому що після переходу права власності на обєкти нерухомості, які знаходяться на орендованій за договором земельній ділянці, до іншої особи позивач з 03.03.2021 вже не є орендарем земельної ділянки та не є платником орендної плати за землю з фізичних осіб. Посилається також на помилковість розрахунку податкового зобовязання. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 27.11.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та 13.12.2023 подав до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень послався на те, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні дійсно було допущено технічну помилку в зазначенні кадастрового номеру земельної ділянки. Проти того, що право власності на обєкти нерухомості, які знаходяться на орендованій за договором земельній ділянці, перейшло до іншої особи з 03.03.2021 не заперечує, однак вказує, що на теперішній час за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних інформаційної бази ДПС відсутня інформація щодо проведення реєстрації права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0835 га за іншою особою. Вважає проведений розрахунок орендної плати, визначений у податковому повідомленні-рішенні, правомірним та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача 02.01.2024 до суду подано відповідь на відзив та вказано, що позовні вимоги є обгрунтованими, тому що позивач не є орендарем земельної ділянки, не користується останньою та у нього відсутній обовязок сплачувати податки та збори, відповідачем зворотного не доведено, а тому просить їх задовольнити.

Представником відповідача 10.01.2024 до суду подано заперечення на відповідь на відзив аналогічні поясненням, викладеним у відзиві на позову заяву. Окрім того, вважає необгрунтованими заявлені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.08.2011 між ОСОБА_1 (Орендар) та Запорізькою міською радою (Орендодавець) було укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець відповідно до рішення Запорізької міської ради №59/150 від 28.02.2011 передав Орендарю земельну ділянку площею 0,0835 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для розташування кафе з літнім майданчиком строком на 19 років. Даний Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області 05.08.2011 за № 231010004000094.

На орендованій земельній ділянці перебуває нерухоме майно, а саме приміщення № 2 та літня площадка № 6, літній майданчик № 8, що належало позивачу на праві власності відповідно до укладених між ТОВ «Тюльпан» та ОСОБА_1 та нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 13.08.2010 № 2705 та № 2708.

Як вбачається з матеріалів справи, з 03.03.2021 право власності на обєкти нерухомості, які знаходяться на орендованій за Договором земельній ділянці, а саме: приміщення № 2, літня площадка № 6 та літній майданчик № 8, набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Інвестування» на підставі нотаріально посвідченого акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу та грошової оцінки нерухомого майна від 02.03.2021. Судом на підтвердження цього досліджено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 247237765.

ОСОБА_1 03.03.2021 було надіслано лист повідомлення на адресу Запорізької міської ради щодо внесення змін до договору оренди з проханням розглянути питання щодо внесення змін до Договору оренди від 19.08.2011 в частині заміни орендаря ОСОБА_1 та ТОВ «Приват Інвестування». Відповідь в матеріалах справи відсутня.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 29.06.2023 було винесено на ім`я ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №35279-2409-0829-UA23060070000082704 з орендної плати фізичних осіб на загальну суму 110213,45 грн.

ОСОБА_1 , не погодившись із податковим повідомленням-рішенням №35279-2409-0829-UA23060070000082704 від 29.06.2023, вважаючи його протиправними та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/абоМитним кодексом України (п.п.14.1.156п.14.1ст.14 ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, орендна плата для цілейрозділу XIIцього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (далі у розділі - орендна плата).

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.73, 14.1.74 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами;

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1, 54.5 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування є: 270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктами 288.1 - 288.5 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно достатті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеномустаттею 58цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю).

Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначенихпунктом 42.4статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:

розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положеньпунктів 281.4і281.5цієї статті;

розміру ставки земельного податку;

нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Тобто, орендна плата сплачується орендарем за період фактичного перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому, згідно з п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності до положень пункту 287.6 статті 287 ПК України, у редакції на час складання Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу та грошової оцінки нерухомого майна від 02.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Приват Інвестування», при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, за положенням податкового законодавства, незалежно від оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, юридична особа, яка є власником будівлі, споруди (їх частини), з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачує земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини).

Нормами ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у редакції на час складання Акту, встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні вищенаведених правових норм та положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Відтак, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Підприємства, як його власника, виник обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані відповідні об`єкти нерухомості.

Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить підприємству на праві власності, належним чином не оформлене, зазначене не може бути підставою для обмеження права Підприємства, як власника нерухомого майна, на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташоване, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 по справі №903/182/17).

За таких обставин, незважаючи на те, що Підприємство не зареєструвало право власності чи користування земельними ділянками під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати оренди виник у Підприємства з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні вказаних норм права, у постановах від 08.06.2016 року справа №21-804а16, від 12.09.2017 року справа №2а-10596/12/2670 вказав, що аналіз цих норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 07.07.2015 у справі №826/12388/13-а, від 02.12.2015 у справі №826/3130/15 та Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі №826/8009/16, від 16.06.2020 у справі №826/11166/16, у постановах від 31 січня 2018 року справа №825/308/17, від 19 червня 2018 року справа №822/2696/17, від 17 грудня 2019 року справа № 804/4739/16, від 18.04.2019 по справі №807/292/18, від 09 квітня 2019 року справа № 908/1194/18, від 27 лютого 2020 року справа №804/4665/18, від 28 грудня 2021 року справа № 803/846/17, від 19 січня 2023 року справа №803/806/17, від 14 лютого 2023 року справа № 803/847/17, від 16 травня 2023 року справа №813/6831/14

На підставі викладено, позивач у даному випадку, починаючи з 2021 року, не є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване відчужене нерухоме майно і не може бути належним платником орендної плати за землю, а таким платником є фактичний власник нерухомого майна, яке знаходиться на відповідній земельній ділянці, тобто фактичний землекористувач. Відповідно, починаючи з моменту складання Акту та державної реєстрації припиняється нарахування будь-яких грошових зобов`язань за землю особі, що таке майно відчужила.

Отже, відповідачем безпідставно розраховано суму податку за вищезазначеним об`єктом оподаткування.

На підставі викладеного, позивач не є платником орендної плати за зазначеним об`єктом, за яким спірним податковим повідомленням-рішенням було нараховано суму грошового зобов`язання.

Таким чином, податковим органом при формуванні податкового повідомлення-рішення порушено вимоги Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення рішення.

Решта тверджень та посилань сторін судом не приймається до уваги через їх непідтвердженість матеріалами справи.

Інші доводи не спростовують висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз змісту вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі № 915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі №918/548/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник позивача просить відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000,00 грн. В обґрунтування понесених витрат до суду надано такі письмові докази:

- договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17.08.2023 між позивачем та адвокатом Коваль Максимом Олеговичем (далі Договір);

- ордер на надання професійної правничої (правової) допомоги серії АР № 1056145, виданий 13.11.2023;

- акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної (правничої) допомоги від 02.01.2024;

- детальний опис робіт наданих послуг за договором про надання професійної (правничої) допомоги від 17.08.2023.

Відповідно до умов Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17.08.2023, укладеного між адвокатом Коваль М.О. та Трунов О.М., адвокат зобов`язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу (послуги) щодо оскарження у визначеному законодавством порядку податкового повідомлення-рішення № 35279-2409-0829-UA23060070000082704 від 29.06.2023 року прийнятого ГУ ДПС у Запорізькій області, а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору. Під послугами у цьому Договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги.

За змістом акта приймання-передачі наданих послуг за Договором та детального опису робіт наданих послуг адвокатом Коваль М.О. були надані наступні послуги:

вивчення документів наданих Клієнтом з питань оскарження податкового повідомлення- рішення №35279-2409-0829-UA23060070000082704 від 29.06.2023 року прийнятого ГУДПС у Запорізькій області. Складання та подання до Державної податкової служби України скарги про перегляд податкового повідомлення-рішення № 35279-2409-0829-UA23060070000082704 від 29.06.2023 року прийнятого ГУДПС у Запорізькій області. За погодженням сторін, вартість послуги становить 3000,00 грн.;

формування правової позиції, складання та подання до Запорізького окружного адміністративного суду, від імені Клієнта, позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 35279-2409-0829-UA23060070000082704 від 29.06.2023 року прийнятого ГУДПС у Запорізькій області. За погодженням сторін вартість послуги становить 3000,00 грн.;

вивчення, правовий аналіз відзиву відповідача по судовій справі N 280/9745/23, що перебуває у провадженні Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Сіпака А.В). Складання та подання до Запорізького окружного адміністративного суду від по справі № 280/9745/23. За погодженням сторін вартість послуги становить 2000,00 грн.

Сторонами погоджено, що вартість послуг (винагороди) яка підлягає оплаті за надана/послуги, з урахуванням об`єму і складності послуг, витраченого часу на їх виконання, становить 8 000,00 (вісім тисяч) гривень;

Оплата вартості наданих послуг у розмірі 8 000,00 (вісім тисяч) гривень здійснюється протягом 20 календарних днів з дати ухвалення відповідного рішення Запорізьким окружним адміністративним судом, але не раніше набрання таким рішенням законної сили. Після оплати вартості послуг Клієнтом у визначеному порядку, Адвокат не буде мати претензій до Клієнта по виконанню умов Договору.

У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Запорізькій області просило зменшити суму витрат на правничу допомогу.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відповідно до якої відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас суд зауважує, що позивачем не конкретизовано та необґрунтовано витрачений час на надання послуг правничої допомоги, не деталізовано, які роботи проведені адвокатом в рамках надання таких послуг. Крім того, слід зазначити, що ця справа є справою незначної складності, практика щодо розгляду справ у подібних правовідносинах є усталеною, справа розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

З огляду на викладене та беручи до уваги заперечення відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 2500,00 грн.

Керуючись статтями241,243-246,250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управління ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення рішення форми Ф від 29.06.2023 №35279-2409-0829-UA23060070000082704.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1102,13 грн. (одну тисячу сто дві гривні 13 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.01.2024.

Суддя А.В. Сіпака