Ухвала

від 09.01.2024 по справі 761/32447/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/32447/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/265/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «Глорія-Т» - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року, -

за участю:

представника власника майна ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на нежитлову будівлю - будівля магазину (літ. «1А») , яка перебуває у власності ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463 за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2232980380000.

Заборонено будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаним приміщенням.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «Глорія-Т» - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.09.2023 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42022102100000176 про арешт майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю викладених у ній висновків фактичним обставинам кримінального провадження.

Апелянт вказує на те, що за змістом мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що належне ТОВ «Глорія-Т» нерухоме майно є об`єктом кримінального правопорушення, відповідає ознакам визначеним ст. 98 КПК України. Однак саме лише посилання на постанову від 28.08.2023 року про визнання належного ТОВ «Глорія-Т» нерухомого майна речовим доказом з дослівним цитуванням загальних критеріїв речового доказу згідно ст. 98 КПК України є недостатнім для беззаперечного переконання в необхідності такого втручання в його права та законні інтереси.

ТОВ «Глорія-Т» є добросовісним набувачем нежитлової будівлі - будівлі магазину (літ. «1А»). за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2232980380000, що не спростовано слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі.

Товариству та його посадовим особам у кримінальному провадженні №42022102100000176 або у будь-якому іншому кримінальному провадженні про підозру повідомлено не було. Про будь-які обставини кримінального провадження Товариству невідомо, будь-якого відношення до кримінальних проваджень Товариство не має.

Прокурором до клопотання про арешт майна не надано жодних доказів, що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок Товариства та його працівників з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, підстави відповідальності Товариства за незаконні дії третіх осіб також відсутні.

Доказів спричинення будь-якої шкоди фізичним та/або юридичним особам внаслідок придбання права власності на нежитлову будівлю слідчому судді не надано та в оскаржуваній ухвалі не наведено.

З тексту оскаржуваної ухвали не вбачається, кому саме така шкода була або могла бути спричинена внаслідок кримінальних правопорушень, що розслідуються у кримінальному провадженні №42022102100000176.

Нежитлова будівля на яку оскаржуваною ухвалою накладено арешт, використовується ТОВ «Глорія-Т» в правомірній підприємницькій діяльності.

При цьому в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодних вагомих підстав для застосування такого виду обтяження як заборона користування арештованим майном. При задоволенні клопотання прокурора, слідчим суддею застосовано такий спосіб арешту майна, який наразі призводить до перешкоджання правомірній підприємницької діяльності, що суттєво позначається на інтересах Товариства.

Всупереч вимогам ст. 173 КПК України, в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних достовірних та об`єктивних даних, які б свідчили про розумність та співмірність такого втручання в Конституційні права ТОВ «Глорія-Т» з завданнями кримінального провадження.

Крім того апелянт зазначає, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 21, ч. 1 ст. 172 КПК України власник арештованого майна не був належним чином повідомлений про розгляд 13.09.2023 року слідчим суддею клопотання про накладення арешту на його майно, у зв`язку з чим він був позбавлений процесуальних прав та можливості висловити свою позицію щодо доцільності накладення арешту на належне йому майно, а також заперечити доводи сторони кримінального провадження №42022102100000176 - прокурора та вказати інші обставини, яким слідчий суддя мав би надати оцінку, розглядаючи відповідне клопотання.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року, апелянт зазначає, що зі змістом даної ухвали власник арештованого був ознайомлений лише 27.09.2023 року, при цьому належним чином посвідчена копія вказаної ухвали власнику арештованого майна не надсилалась та не вручалась. Станом на день подання скарги оскаржувана ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.09.2023 року також відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному порталі судової влади.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутності відповідно до вимог ч. 4 ст. 405та ст. 422 КПК України.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна ТОВ «Глорія-Т» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, дослідивши матеріали справи, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна ТОВ «Глорія-Т», у відповідності до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, матеріали справи не містять відомостей про направлення копії ухвали власнику майна ТОВ «Глорія-Т». Разом з цим, зі змістом даної ухвали власник арештованого майна був ознайомлений лише 27.09.2023 року. Іншої інформації матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2023 року.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022102100000176 від 27.09.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що група невстановлених осіб разом із ОСОБА_8 на території міста Києва створили злочинну схему щодо набуття фіктивних підстав, які в подальшому можуть бути ними використані для реєстрації права власності за собою на самочинно побудовану (встановлену) будівлю на самоправно зайнятій земельній ділянці та подальшого протиправного набуття ними права на отримання у власність чи оренду земельної ділянки на якій знаходиться самочинно збудована (встановлена) будівля.

Так, невстановлені особи з метою створення законних підстав для подальшого проведення реєстраційних дій щодо визнання права власності на незаконно встановлену будівлю за ними, виготовили підроблену технічну документацію та довідку про результати проведення інвентаризації об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , до яких внесли неправдиві відомості щодо власника будівлі, часу її побудови та її площі.

Як наслідок, отримавши вищевказану завідому підроблену технічну документацію, нібито виготовлену ТОВ «Армовірбуд» код ЄДРПОУ 34731500, за підписом ОСОБА_9 , невстановлені особи разом із ОСОБА_8 , звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 з метою проведення подальшої державної реєстрації право власності за ОСОБА_8 .

В подальшому 23.11.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, здійснила реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності документів, що підтверджують адресу, ведення об`єкта в експлуатацію та на підставі документів, які містять неправдиві відомості, та не підтверджують набуття третіми особами речових прав на нерухоме майно.

Як наслідок, невстановлені особи разом з ОСОБА_8 на підставі підроблених документів протиправно отримали у власність вищевказану нежитлову будівлю, самоправно зайняли земельну ділянку на якій вона знаходиться та шахрайським шляхом отримали першочергове право на отримання земельної ділянки в оренду від територіального громади.

В подальшому 30.12.2020 року вищевказану будівлю продано ТОВ «Глорія-Т» код ЄДРПОУ 31571463.

У ході досудового розслідування отримано відповідь від ОСОБА_9 , колишнього власника та директора ТОВ «Армовірбуд», який повідомив, що жодних інвентаризаційних документів за адресою: АДРЕСА_1 не виготовляв та не підписував. Інвентаризація за вказаною адресою не проводилась. ОСОБА_8 до нього за проведенням інвентаризації не звертався.

Крім того, прокурором вживались заходи щодо отримання документації від ОСОБА_8 з метою підтвердження законності розміщення на земельній ділянці об`єкту нерухомого майна, однак останнім проігноровано запит прокурора, документи не надав.

28.08.2023 постановою в порядку ст. 98 КПК України нежитлова будівля - будівля магазину літ. «1А» за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463, визнана в якості речового доказу по кримінальному провадженню так як вона є матеріальним об`єктом, який містить сліди кримінального правопорушення, а також отримана у власність внаслідок вчинення протиправних дій.

07.09.2023 прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нежитлову будівлю - будівля магазину (літ. «1А») , яка перебуває у власності ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463 за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2232980380000 із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаним приміщенням.

На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що арешт вказаного нерухомого майна забезпечить збереження речового доказу, а також недопущення реалізації нежитлової будівлі на користь третіх осіб.

13.09.2023 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора було задоволено та накладено арешт на нежитлову будівлю - будівля магазину (літ. «1А») , яка перебувають у власності ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463 за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2232980380000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаним приміщенням.

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя виходив з того, що вказане майно є об`єктом кримінального правопорушення та відповідає ознакам визначеним ст. 98 КПК України, а тому існує необхідність збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції частково погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказану в клопотанні нежитлову будівлю - будівлю магазину (літ. «1А») , яка перебуває у власності ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463 за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2232980380000, з тих підстав, що вказаний об`єкт нерухомого майна у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом в кримінальному провадженні та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора у частині накладення арешту на вказані земельні ділянки, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказані об`єкти нерухомого майна можуть бути об`єктом злочину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог закону наклав арешт на нежитлову будівлю - будівлю магазину (літ. «1А») , яка перебуває у власності ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463 за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2232980380000.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Разом з тим, як встановлено колегією суддів, приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора у частині заборони користування будь-якими особами вказаним приміщенням, не дотримався вимог ч. 4 ст. 173 КПК України не врахував наслідки для власника майна ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання не з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно із забороною користування вказаним майном його власником, не перевірив співрозмірність втручання у діяльність ТОВ «Глорія-Т».

Колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, в частині заборони користуватися ним ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на вказане майно із забороною користування ним ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна із забороною користування, є втручанням у права і свободи власника майна, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання і прокурором в клопотанні не доведено наявність обставин, визначених у ч. 11 ст. 170 КПК України.

Відтак, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, а клопотання прокурора про арешт майна підлягає частковому задоволенню, зокрема накладення арешту на майно, зазначеного у клопотанні, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ТОВ «Глорія-Т» - адвокату ОСОБА_6 ,строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Глорія-Т» - адвоката ОСОБА_6 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на нежитлову будівлю - будівля магазину (літ. «1А») , яка перебувають у власності ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463 за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2232980380000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаним приміщенням, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про арешт майна в межах кримінального провадження №42022102100000176, - задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлову будівлю - будівля магазину (літ. «1А») , яка перебувають у власності ТОВ «Глорія-Т», код ЄДРПОУ 31571463 за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2232980380000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4