Ухвала

від 16.01.2024 по справі 520/6663/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 січня 2024 р. Справа № 520/6663/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року по справі № 520/6663/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд"

до Одеської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.

На зазначене рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 р. відмовлено апелянту в поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного вище судового рішення.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху, через пропуск строку на звернення з апеляційною скаргою та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та надання доказів в їх обґрунтування протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України, у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження буде вирішено протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Копії зазначених вище ухвал отримано апелянтом 30.12.2023 р. (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 251 КАС України), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд".

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником 03.01.2024 р. (через підсистему "Електронний суд") надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування заяви про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення заявник посилається на те, що на дату повернення апеляційної скарги у Одеської митниці були відсутні бюджетні надходження коштів на оплату судового збору. Зазначає, що Одеська митниця є бюджетною установою, при цьому, в умовах воєнного стану, її фінансування, як і інших державних установ, є обмеженим. Відповідно до Довідки використання коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» (копія додається), потреба в коштах з березня 2023 року по вересень 2023 року значно перевищувала фінансування, яке надходило до Одеської митниці по вказаному напрямку. При цьому, з метою недопущення відмови у відкритті апеляційного провадження чи повернення апеляційних скарг з підстав несплати судового збору, Одеська митниця неодноразово зверталася до Держмитслужби щодо розгляду питання щодо виділення додаткових коштів за КПКВ 3506010 «Керівництво та управління у сфері митної політики» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для здійснення претензійної роботи, ефективного оскарження судових рішень, винесених не на користь митного органу, що підтверджується доданими до клопотання листами від 28.03.2023 № 7.10- 1/22-04/4/5663, від 28.04.2023 № 7.10-1/22-04/4/7985, від 15.05.2023 № 7.10- 1/22-04/4/9034, від 28.06.2023 № 7.10-1/22-04/4/12895, від 18.08.2023 № 7.10- 1/22-04/16134. Також посилається на те, що Одеська митниця при повторному зверненні до суду з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 у справі № 520/6663/23 дотримувалась умов для реалізації права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, а саме: первісне звернення з апеляційною скаргою Одеською митницею відбулось 07.07.2023 року, тобто у межах процесуального строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулось упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; провила добросовісне ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження та вживала усіх можливих та залежних від Одеської митниці заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги; недоліки, зазначені в ухвалах Другого апеляційного адміністративного суду, було усунено на момент повторного звернення з апеляційною скаргою, а саме надано документ про сплату судового збору; надає до суду апеляційної інстанції належні та допустимі докази, які підтверджують наявність причин, що унеможливлювали або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку доводам відповідача, колегія суддів зауважує, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частиною першої статті 121 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ органам митної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Ці органи є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, митних платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і митний орган зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Довготривала процедура погодження та сплати судового збору або відсутність коштів для сплати судового збору (без надання відповідних доказів на підтвердження цієї обставини), не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

"Швидке" повторне звернення до суду, саме по собі не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.

Колегія суддів зазначає, що апелянт, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність на рахунку контролюючого органу коштів для сплати судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які відповідач вступає в інших сферах його діяльності.

Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні до Закону України "Про судовий збір" та/або КАС України не внесено.

В постанові Верховного Суду від 24.07.2023 р. у справі № 200/3692/21, судом касаційної інстанції висловлену правову позицію, що зважаючи на зміст викладених у цій постанові Верховного Суду норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, колегія суддів вважає, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Колегія суддів вказує, що факт сплати скаржником судового збору при повторній подачі апеляційної скарги, не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Крім того, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

При цьому, колегія суддів в межах цієї справи враховує ту обставину, що первинно подано апеляційну скаргу було повернуто 11.10.2023 р. Копію ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги відповідач отримав 12.10.2023 р. Повторно апеляційна скрага подана лише 08.12.2023 р., тобто майже ніж через два місяці, після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, яка була подана вперше, що з урахуванням принципів та засад адміністративного судочинства, практики Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що повторно апеляційна скарга подана не упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги.

При цьому, в межах цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено, що під час подання апеляційної скарги вперше, відповідачем не надавалося достатніх доказів відстуності коштів для сплати судового збору. Не надано таких доказів митним органом і під час повторного подання апеляційної скарги, а надані листи на виписки з рахунку (вибірково, за певні дати), не свідчасть про відсутність коштів для сплати судового збору протягом всього періоду: з моменту подання апеляційної скарги вперше до дати сплати судового збору.

Твердження відповідача про наявність конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення судова колегія у розрізі спірних правовідносин вважає помилковим.

Так, обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, справа Креуз проти Польщі).

Враховуючи пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів в підтвердження поданої заяви, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги з підстав, що наведені апелянтом в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин, в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційного оскарження слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Одеської митниці про поновлення строку апеляційного оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року по справі № 520/6663/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.В. Присяжнюк