Постанова

від 09.01.2024 по справі 160/12453/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/12453/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

секретарі судового засідання Рівній В.В.

за участі представника позивача Кириленко Ю.Г.,

представника відповідача Маланія М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року в адміністративній справі №160/12453/23 (головуючий суддя першої інстанції Златін С.В.) за позовом Приватного підприємства «Віктор і К» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06.06.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «в4» 209/32-00-07-06-19 від 17.03.2023 року, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на суму 52335 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшло висновку по не спрямованість правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Балу-Трейдінг», на настання реальних правових наслідків. Позивач зазначає, що його контрагент поставив для нього товар, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. Позивач вважає, що порушення ТОВ «Балу-Трейдінг» податкової дисципліни не є підставою для відмови у праві на формування витрат. Окрім того, позивач вказує, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Податкові накладні ТОВ «Балу-Трейдінг» зареєстровані у ЄРПН.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків «в4» № 209/32-00-07-06-19 від 17.03.2023 року, яким ПП «Віктор і К» зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на суму 52 335 грн.

Стягнуто з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Віктор і К» судовий збір у розмірі 2684 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн..

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процессуального права. Апеляційна скарга фактично обгрунтована доводами скаржника, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Ввказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки правочин укладений позивачем з ТОВ «Балу-Трейдінг» є таким, що не спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки ТОВ «Балу-Трейдінг» не має достатньої кількості працівників, наявна інформація з ІС про відсутність матеріально-технічного забезпечення контрагента для виробництва (зберігання) товару, не є можливим встановити фактичного виробника товару, неможливо встановити джерело походження товару, не відповідність між придбаним та реалізованим товаром по ланцюгу постачання; податковим органом за даними ЄРПН не встановлено факту придбання ТОВ «Балу-Трейдінг`товарів, які в подальшому продані позивачу; позивач здійснив безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання товару у ТОВ «Балу-Трейдінг».

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також позивач подав заяву, якою просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 4000 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Приватне підприємство «Віктор і К» (20651018), є юридичною особою, платником податку на додану вартість, основний вид діяльності виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41).

Відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 24.01.2023 року по 13.02.2023 року контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання законності декларування від`ємного значення ПДВ, яке становить більше 100000 грн., по декларації з ПДВ за жовтень 2022 року з урахуванням уточнюючого розрахунку, за наслідками якої 17.02.2023 року складено акт № 106/32-00-07-06-14/20651018 ( а.с. 59- 75 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за жовтень 2022 року на суму 52335 грн., що в подальшому призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 52335 грн.; також встановлено порушення позивачем граничного терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН із сумою ПДВ в розмірі 127910,69 грн. з порушенням строку реєстрації до 15 календарних днів.

Висновок обґрунтований тим, що правочин, укладений позивачем з контрагентом ТОВ «Балу-Трейдінг» є таким, що не спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки: ТОВ «Балу-Трейдінг» не має достатньої кількості працівників, наявна інформація з ІС про відсутність матеріально-технічного забезпечення контрагента для виробництва (зберігання) товару, не є можливим встановити фактичного виробника товару, неможливо встановити джерело походження товару, не відповідність між придбаним та реалізованим товаром по ланцюгу постачання; податковим органом за даними ЄРПН не встановлено факту придбання ТОВ «Балу-Трейдінг» товарів, які в подальшому продані позивачу; позивач здійснив безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання товару у ТОВ «Балу-Трейдінг»; позивач несвоєчасно зареєстрував у ЄРПН податкові накладні.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 17.03.2023 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «в4» № 209/32-00-07-06-19 від 17.03.2023 року, яким ПП «Віктор і К» зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на суму 52335 грн. та форми «н» №208/32-00-07-06-19 від 17.03.2023 року, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 12791,07 грн..

Позивач, не погодившись із податковим повідомленням рішенням форми «в4» № 209/32-00-07-06-19 від 17.03.2023 року, оскаржив таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за жовтень 2022 року за його взаємовідносинами ТОВ «Балу-Трейдінг», як контрагентом позивача.

Аналіз покладених в основу податкового правопорушення норм Податкового кодексу України, щодо зменшення від`ємного значення є наступним.

Відповідно до п.п.«а» п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення зокрема товарів.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням товарів.

За положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України, яка встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то за положеннями підпункту «б» цього пункту залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В основу визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток покладені положення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, які встановлюють об`єкт оподаткування.

Податковий орган в акті перевірки, під час розгляду справи судом першої інстанції, в апеляційній скарзі та під час апеляційного провадження доводить те, що надання придбання позивачем у його контрагента товару місця не мало, придбання товару не підтверджено належними первинними документами.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та обґрунтованості формування фінансового результату до оподаткування повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення правосуб`єктності учасників господарської операції.

3. встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку вимог щодо документального підтвердження понесених витрат.

5. встановлення факту понесення позивачем вказаних витрат.

Суд зазначає, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, доводи відповідача в апеляційній скарпзі про те, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Балу-Трейдінг» є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Балу-Трейдінг» правочини визнані податковим органом ризикованими, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надав доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Балу-Трейдінг» своїх договірних зобов`язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Балу-Трейдінг», та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови суб`єкту господарювання у праві на формування фінансового результату до оподаткування порушення податкової дисципліни його контрагентами.

Отже, підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Балу-Трейдінг».

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Віктор і К» та ТОВ «Балу-Трейдінг» 15.04.2021 року укладено договір купівлі-продажу №15/04/21, відповідно до умов якого ТОВ «Балу-Трейдінг» (продавець) зобов`язалось поставити ПП «Віктор і К» (покупець) товар, а позивач зобов`язався його оплатити (а.с.142-145 т.1).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано виписані ТОВ «Балу-Трейдінг» видаткові накладні від 18.03.2022 року № 48 та від 29.03.2022 року № 50, разунки на оплату.

Позивач в повновму обсязі розрахувався за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями.

ТОВ «Балу-Трейдінг» виписало позивачу податкові накладні №4 від 10.10.2022 року, 7 від 17.10.2022 року та №13 від 24.10.2022 року, які зареєстровано у ЄРПН.

ТОВ «Балу-Трейдінг» є юридичною особою, на час укладення договору з позивачем та на момент здійснення господарських операцій зареєстроване в ЄДРПОУ (код 40628195) було платником ПДВ, що відображено і в акті перевірки.

Факт транспортування товару ТОВ «Балу-Трейдінг» до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними, які наявні вматеріалах справи.

Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Перелічені вище первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.

Суд звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Універсальний принцип розгляду податкових спорів полягає у наступному: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі про неможливість здійснення ТОВ «Балу-Трейдінг» господарських операцій з позивачем на підставі договору поставки апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Товаром, що поставлявся контрагентом позивача були стрейч-плівка для обгортання ящиків, поліетилен низкого тиску.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Балу-Трейдінг» придбало обладнання для виробництва товару, який поставлено позивачу, для здійснення господарської діяльності орендує виробниче приміщення та має три співробітника у штаті.

Вказані вище обставини підтверджуються наступними документами: договір поставки обладнання від 04.12.20217 року №1/041217, накладна №44 від 06.02.2018 року, оборотна сальдова відомість по рахунку 104, договір оренди від 02.12.2020 року №14/12/2020, акт прийому-передачі приміщення від 02.12.2020 року, наказ № 8-к від 20.12.2020 року про зміни в штатному розписі від 21.12.2022 року, договір позички легкового автомобіля від 19.07.2021 року, технічні умови від 21.10.2019 року, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на виготовлений товар від 08.01.2019 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача вказані обставини не заперечувались та не спростовано. Крім того, представник відповідача пояснив, що будь-яких перевірок (зустрічних звірок) відносно контрагента позивача ТОВ «Балу-Трейдінг» контролюючими органами не проводилось.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірностість прийняття відповідачем оскарджуваного податкового повідомлення-рішення.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 25.10.2023 року між позивачем та адвокатом Кириленко Ю.Г. укладено договір про надання правничої допомоги на представлення інтересів позивача у суді апеляційної інстанції у справі №160/12453/23.

Додатком №1 до договору визначено умови та порядок сплати гонорару адвоката в розмірі 4000,00 грн..

Згідно акту виконаних робіт (прийняття послуг) від 15.06.2023 року сторони визначили види робіт адвоката та їх вартість: ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та його аналіз 1 год. 600 грн.; ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги 1 год. 600 грн.; складення відзиву на апеляційну скаргу 1800 грн., участь у судовому розгляді справи 1000 грн., разом 4000 грн..

При цьому, колегія суддів зазначає, що заявлені до відшкодування послуги з ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та його аналіз, ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги та складення відзиву на апеляційну скаргу охоплюються послугою зі складення відзиву і окремому відшкодуванню не підлягають.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відзив на апеляційну скаргу складений від імені Приватного підприємтсва «Віктор і К» та підписаний Генеральним директором вказаного підприємства В.М.Король. Будь-яких даних про складання вказаного відзиву адвокатом Кириленко Ю.Г. в інтересах позивача такий документ не містить.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням конкретних обставин справи, характера і предмета спору, які не є складними, сталої судової практики щодо аналогічних спорів, справедливою, пропорційною і розумною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу у цій справі є 1000 гривень.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 242, 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року в адміністративній справі №160/12453/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року в адміністративній справі №160/12453/23 залишити без змін.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Віктор і К» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати на правову допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 15 січня 2024 року.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко