Ухвала

від 16.01.2024 по справі 420/18178/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/18178/23

Суддя П`ятого апеляційного адміністративного суду Крусян А.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради , Управління соціального захисту населення у Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2023р. частково задоволено позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення у Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Проте апеляційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки викладена російською мовою.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно із ч. 1 ст. 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 КАС України суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999р. у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

У рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Суд також зазначає, що більшість Високих Договірних Сторін вирішили надати одній або декільком мовам статус офіційної або державної мови та закріпити їх як такі у своїх відповідних конституціях. Таким чином, Суд визнає, що державна мова для цих держав є однією з фундаментальних конституційних цінностей, подібних до території, державного устрою та національного прапору. Мова жодним чином не є абстрактним поняттям. Вона нерозривно пов`язана з тим, як її фактично використовують носії. Отже, зробивши мову своєю офіційною, держава принципово зобов`язується гарантувати своїм громадянам право використовувати цю мову як для передачі, так і для отримання інформації без перешкод не лише в особистому житті, але й у спілкуванні з органами влади. На думку Суду, насамперед, з цієї точки зору слід враховувати заходи, спрямовані на захист певної мови. Іншими словами, уявлення про державну мову - це наявність певних суб`єктивних прав для носіїв цієї мови".

Згідно ч. 4 ст.15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Тобто, суд зазначає, що у відповідності до ч. ст.15 КАС України використання рідної мови або мови якою вільно володіють гарантується учасниками судового процесу в ході розгляду справи лише щодо тих дій, що викладені в зазначеній статті, а саме: робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Верховного суду від 31.07.2019р. по справі № №520/4508/19.

Таким чином Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена можливість подання апеляційних скарг не державною мовою.

Оскільки, ст. 10 Конституції України визначено, що державною мовою України є українська мова то відповідно до вказаних вимог закону, апеляційна скарга має бути викладена українською мовою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційна скарга відповідно до ст. 169 КАС України має бути залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 169, 296, 297, 298 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 10-денний строк з моменту отримання даної ухвали.

Роз`яснити апелянту, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.298 КАС України, протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційна скарга буде повернута скаржнику.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Крусян