Постанова

від 16.01.2024 по справі 640/11600/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11600/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року (повний текст виготовлено 30 листопада 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Ландшафт Парк» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних №2447640/38964769 від 04 березня 2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Ландшафт Парк» розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 17 лютого 2021 року до податкової накладної № 1 від 29 січня 2021 року, покупець Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Радій» на суму ПДВ - 333 333,33 грн датою його фактичного надходження - 17 лютого 2021 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року позов задоволено повністю.

22 серпня 2022 року позивачем направлено до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, в якому просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ГУ ДПС у м. Києві та ДПС України на користь ТОВ «Укр Ландшафт Парк» суму сплачених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року частково задоволено заяву ТОВ «Укр Ландшафт Парк» про розподіл судових витрат на правничу допомогу та стягнуто на користь ТОВ «Укр Ландшафт Парк» судові витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що зазначена в заяві сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, неспівмірною та несправедливою, а відтак не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань скаржника, оскільки виконані адвокатом послуги не є роботою значного обсягу і значної складності.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. У суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалася тим, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано всі передбачені процесуальним законодавством документи.

Відзиву на апеляційну скаргу від ДПС України не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат пов`язаних із розглядом справи позивачем подано до суду копію договору про надання правової допомоги від 26 березня 2021 року №35/21, укладеного ТОВ «Укр Ландшафт Парк» з АБ «Горщар Сергія Васильовича» та пунктом 4.1 якого передбачено, що вартість послуг бюро встановлюється протоколом погодження гонорару, що є невід`ємною частиною договору. Обсяг послуг визначається за згодою сторін по потребі (а.с. 180-182).

Крім того, позивачем надано копію додатку №1 від 26 березня 2021 року «Погодження гонорару», за яким вартість послуг бюро за договором №35/21 від 26 березня 2021 року про надання правової допомоги у справі про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування від 17 лютого 2021 року №1 становить 7 000,00 грн. При цьому у пункті 2 згаданого додатку окреслено перелік послуг, які включені у таку вартість (а.с. 183).

Також до матеріалів справи додано копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1099781 від 22 квітня 2021 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1123 (а.с. 95-96).

Обставина щодо оплати наданих адвокатським бюро послуг підтверджується копією платіжного доручення № 1625 від 14 квітня 2021 року на суму 7 000,00 грн з призначенням - оплата за надання правової допомоги згідно рахунку №35/21.1 від 14.04.2021 (а.с. 186), а також рахунку-фактури від 14 квітня 2021 року №35/21.1, складеного на підставі договору від 26 березня 2021 року №35/21 та додатку №1 від 26 березня 2021 року (а.с. 184).

До заяви про ухвалення додаткового рішення додано акт від 22 квітня 2021 року приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору про надання правової допомоги №35/21 від 26.03.2021, в якому окреслено перелік наданих позивачу послуг, а саме - збір доказів, підготовка позовної заяви, формування та подача позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог КАС України, з усіма додатками до суду, усні консультації (а.с. 185).

Крім іншого, до вказаної заяви додано детальний опис робіт (наданих послуг), де зазначено витрати часу на виконання кожного з видів робіт, а саме - збір доказів по обставинам справи, які обґрунтовують позовні вимоги - 2 години; проведення аналізу законодавства та визначення правових підстав позову - 1 година; надання усних консультацій клієнту по обставинам справи - 1 година; складання тексту позовної заяви - 4 години; оформлення позовної заяви відповідно до вимог КАС України - 2 години (а.с. 187).

Частина 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 01 вересня 2020 року у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

Отже, положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги.

У поданому до суду звіті зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, їх вартість, витрачений час (при встановленні погодинної оплати) та в чому вони полягали, а тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги позивачу.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 вересня 2020 року у справі №420/6027/19.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо питання наявності у суду можливості самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача (суб`єкта владних повноважень).

Відповідна заборона також прямо закріплена у ч. ч. 6, 7 ст.134 КАС України, відповідно до якої у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи свідчать, що у відзиві на позов ГУ ДПС у м. Києві висловлювало заперечення щодо стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності та завищення розміру (а.с. 116-118).

Таким чином, здійснюючи розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, зменшуючи їх з урахуванням принципів співмірності та справедливості з 7 000,00 грн, суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сума присуджених судом першої інстанції витрат є цілком співмірною із складністю справи і наданими адвокатом послугами, часом витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, враховуючи, що справа загалом складається з поданої позивачем позовної заяви з додатками, сформованими на підтвердження протиправності оскаржуваного рішення, що відповідає заявленим витратам часу в детальному описі наданих послуг окрім витрат із проведення аналізу законодавства, які охоплюються складанням позовної заяви, та надання усних консультацій клієнту, які перебувають поза межами правової допомоги в суді у межах справи.

Водночас, скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено нерозумність присуджених судом першої інстанції витрат на правничу допомогу з огляду на предмет спору, суті спору та впливу вирішення вказаної справи на відновлення порушених прав позивача. Апелянт не наводить жодних обґрунтувань та не надає будь-яких доказів завищення присудженої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу, або невідповідності такого розміру середнім ринковим цінам адвокатських послуг, не надає власного розрахунку витрат на правничу допомогу, які на думку ГУ ДПС у м. Києві будуть відповідати таким вимогам та будуть розумними і співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову тощо. Натомість, апелянт просить відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу повністю.

Аргументи контролюючого органу про необхідність врахування способу розподілу судових витрат, застосованого Харківським окружним адміністративним судом та Київським окружним адміністративним судом, колегією суддів відхиляються, оскільки в силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Варто зазначити, що підставою для відмови в розподілі судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, є встановлення факту, що відповідні витрати не сплачені (не підлягали сплаті), не відповідають умовам договору, до суду не подано детального опису робіт (в разі встановлення погодинної ставки), а також при не підтвердженні факту надання відповідної правничої допомоги поданими до суду доказами.

У свою чергу, обґрунтувань відсутності правових підстав для стягнення з ГУ ДПС у м. Києві витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «Укр Ландшафт Парк» у повному обсязі апеляційна скарга не містить.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню

Текст постанови складено 16 січня 2024 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма