Постанова

від 16.01.2024 по справі 240/28336/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/28336/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

16 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Звягельської окружної прокуратури на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області до Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області звернувся до суду з позовом до Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області щодо нарахування та виплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів Стриївської сільської ради: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", зобов`язавши Стриївську сільську раду Звягельського району Житомирської області нарахувати одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку в розмірі, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", виплатити кошти в сумі не менше 14370 грн ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та не менше 15708 грн ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 повернуто позовну заяву, адже прокурором не доведено наявність підстав для звернення до суду в інтересах держави з цим адміністративним позовом, а з матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся в інтересах конкретних фізичних осіб, і прокурором не встановлено неспроможність здійснення захисту своїх прав цими особами самостійно.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що прокурор звернувся до суду з огляду на порушення інтересів держави, зокрема, Служби у справах дітей Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області внаслідок неналежного виконання Стриївською сільською радою Звягельського району Житомирської області вимог статті 8 Закону №2342-IV в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які мають статус дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Решта учасників справи не подали відзивів або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 4, ст. 46 КАС України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно із п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналогічна правова норма викладена у пункті 2 частини першої статті 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (Закон №1697-VII) згідно з яким на прокуратуру покладається функція щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно із ч.3 ст.23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід також зазначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Наведене узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом, прокурор послався на порушення інтересів держави, зокрема, Служби у справах дітей Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області внаслідок неналежного виконання Стриївською сільською радою Звягельського району Житомирської області вимог статті 8 Закону №2342-IV в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які мають статус дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Згідно Положення про Службу у справах дітей виконавчого комітету Стриївської сільською ради, затвердженого рішенням 18 сесії VIII скликання Стриївської сільської ради від 29.03.2023 №VIII/2023/18-9, до основних завдань та повноважень служби віднесено, зокрема, забезпечення реалізації на території територіальної громади державної політики з питань соціального захисту дітей, в тому числі дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, Служба у справах дітей Стриївської сільської ради є органом, який формально набуває статус позивача у даному спорі, а отже, заявлені у цій справі позовні вимоги першочергово мають бути спрямовані на захист прав та інтересів такого органу (який уособлює інтереси держави).

Водночас, в позовній заяві фактично викладені факти порушення не інтересів держави, захист яких має здійснювати Служба у справах дітей Стриївської сільської ради, а порушення інтересів конкретних фізичних осіб - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , як осіб, які мають статус дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, та яким при закінченні навчальних закладів Стриївської сільської ради, не виплачено одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону №2342-IV.

Частиною 7 статті 8 вказаного Закону №2342-IV передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Таким чином невиплата одноразової грошової допомоги у спірному випадку порушує інтереси саме третіх осіб, як випускників навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а не Служби у справах дітей Стриївської сільської ради.

У даному випадку інтереси дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування не збігаються з інтересами держави, оскільки саме держава не виплатила через свої уповноважені органи їм одноразову грошову допомогу після закінчення навчального закладу.

Отже, в рамках даної справи прокурор фактично звернувся не в інтересах Служби у справах дітей Стриївської сільської ради, а в інтересах третіх осіб, з метою захисту їх права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 вказаного Закону №2342-IV, що не можна вважати зверненням до суду з вимогами в інтересах держави.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, прокурор має право звернутись до суду в інтересах дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які відносяться до соціально-незахищеної категорії населення та не можуть самостійно захистити свої порушені права у зв`язку з недосягненням повноліття, відсутністю спеціальної юридичної освіти, а Служба у справах дітей чи інші законні представники не здійснюють такий захист. Однак, в заявленому позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , не зазначена в якості позивачів.

Крім того, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на момент подання даного позову до суду, є повнолітніми особами, а тому можуть самостійно звернутися до суду з метою захисту свого права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 вказаного Закону №2342-IV.

При цьому, прокурор до звернення до суду не звертався до вищезазначених осіб, не встановлював її неспроможності захистити свої права самостійно, зокрема з урахуванням того, що останні на момент звернення з адміністративним позовом до суду досягнули повноліття та мають адміністративну правосуб`єктність.

Відповідно до ст.1 Закону №2342-IV, особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування, відносяться до категорії осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Станом на момент подання цього позову, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у зв`язку з досягненням повноліття втратили статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та набули іншого статусу - статусу осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що вказані треті особи, маючи повну адміністративну процесуальну дієздатність, мають бажання ініціювати такий спір на захист власних прав чи інтересів, чи висловлювали свою неспроможність захистити свої права самостійно, у зв`язку з чим є потреба захисту її інтересів органами прокуратури.

Крім того, за змістом листа Служби у справах дітей Стриївської сільської ради від 10.08.2023 №245, статусні діти ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) були влаштовані до будинків сімейного типу, прийомних родин, під опіку/піклування та мали законних представників.

Відтак, права та інтереси ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які на момент подачі даного позову до суду, не є повнолітніми особами, представляють їх законні представники, які й мають право на звернення до суду з метою захисту прав вказаних осіб на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 вказаного Закону №2342-IV.

Вказані висновки узгоджуються із правовими позиціями, які висловлені Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 у справі №140/4953/20

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

З урахуванням наведеного апеляційний погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звертаючись з даним адміністративним позовом до суду прокурор не навів переконливих аргументів та не надав доказів порушення інтересів держави або загрози їх порушення у спірних взаємовідносинах. В даному випадку прокурор звернувся до суду із позовом для захисту приватних інтересів третіх осіб, а не в інтересах держави, що суперечить нормам статті 53 КАС України, прокурором не встановлено неспроможність здійснення захисту своїх прав цими особами самостійно. Тому наявні підстави для повернення позовної заяви.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу керівника Звягельської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.