Ухвала

від 10.01.2024 по справі 190/42/24

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/42/24

Провадження №2/190/120/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м.П`ятихатки

Суддя П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області Фирса Ю.В., розглянувши заяву фермерського господарства «Зевс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державних актів на право приватної власності на землю та державної реєстрації права власності на землю,

в с т а н о в и л а:

Фермерське господарство «Зевс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державних актів на право приватної власності на землю та державної реєстрації права власності на землю, вказуючи, що ФГ «Зевс» використовувало при здійсненні господарської діяльності земельну ділянку, надану засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства. Згодом, надану засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку було розпайовано між членами ФГ «Зевс», внаслідок чого ОСОБА_4 отримала у власність земельну ділянку відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 7,6175 га з кадастровим номером 1224583000:01:001:0029, що знаходиться на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області; ОСОБА_5 отримав земельну ділянку відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 7, 6176 з кадастровим номером 1224583000:01:001:0028, що знаходиться на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області; ОСОБА_6 отримав у власність земельну ділянку відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 7,6194 га з кадастровим номером 1224583000:01:001:0027, що знаходиться на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Вважають, що земельні ділянки у приватну власність членів фермерського господарства були передані без належної правової підстави, а тому просять зареєстроване на них право власності скасувати.

Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлені позивачем вимоги спрямовані на захист порушеного, на їх думку, права користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуальногокодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частин першої, другої статті 4ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 922/1830/19 від 05 жовтня 2022 року зазначила таке.

Згідно із частиною першою статті 1Закону Українивід 19червня 2003року №973-IV«Про фермерськегосподарство» (далі - Закон № 973-IV), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2Закону №973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-IV.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

За положенням статті 42Господарського кодексуУкраїни підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону № 973-IV, і відповідно статті 42ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

З п.6.67 постанови ВП ВС від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 вбачається, що Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності та сталості судової практики зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Враховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду та підстави позову, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

За таких обставин у відкритті провадження слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.186ЦПК України у зв"язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст.ст. 258-261 ЦПК України, суддя

у х в а л и л а:

У відкритті провадження у справі за позовом фермерського господарства «Зевс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державних актів на право приватної власності на землю та державної реєстрації права власності на землю - відмовити.

Роз`яснити право звернення з такими вимогами до господарського суду.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Фирса