Рішення

від 16.01.2024 по справі 154/3116/23

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/3116/23

2-о/154/5/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимирі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

У своїй заяві, уточненій під час розгляду справи у суді, посилалася на те, що 19.06.2023 року зверталась із заявою до Володимирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про призначення пенсії за віком, по досягненню нею 60 років.

27.06.2023 її було повідомлено листом про те, хто і коли, на яких законних підставах має право на призначення пенсії по віку, які документи для цього необхідні, а також зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи має бути саме трудова книжка.

У листі також зазначено, що до розрахунку стажу не враховано відомості її трудової книжки, оскільки її прізвище значиться як « ОСОБА_2 », так само і у свідоцтві про розірвання шлюбу, в графі «свідоцтво видане громадянину(ці)» прізвище зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як згідно паспорта громадянина України її прізвище « ОСОБА_3 ».

Зазначені обставини позбавляють її змоги в наданні відповідних документів для підтвердження трудового стажу, а тому вона змушена звернутися із даною заявою до суду, згідно якої просить встановити факт належності їй ОСОБА_1 , правовстановлюючих документів, а саме: трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 05 квітня 1984 року з відомостями про роботу на ім`я ОСОБА_4 ; а також свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 11.11.2003 року, де у графі «свідоцтво видане громадянину(ці)» зазначено « ОСОБА_2 ».

Ухвалою судді від 25.07.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з`явилась, в позовній заяві зазначила, щоб розглядати справу за її відсутності. Заяву підтримує та просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в судове засідання не з`явився, надав до суду письмові пояснення по суті справи за змістом яких заперечив щодо можливості задоволення заяви ОСОБА_1 , вважаючи її необґрунтованою та безпідставною. Зазначає, що відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Після зазначення дати заповнення трудової книжки, працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 315 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцт , що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності паспорта чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому гл. 37 ЦПК України, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

Відтак, відповідно до пп.1.1, 2.15, 2.15.9 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» №96/2 від 12.01.2011, якщо під час реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки, зміни проводяться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції, проте Головне управління ПФУ у Волинській області покладається на об`єктивність та неупередженість суду при розгляді заяви та прийняття законного рішення у справі. Просив суд слухати справу у відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав як джерело права.

Положеннями п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст.6та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 Рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року в справі «Голден проти Сполученого королівства»), та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» ( далі - постанови Пленуму ) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно п. 12. вказаної вище постанови, суд може встановлювати факти належності документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу , у тому числі трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 48 КЗпП України).

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27квітня 1993року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Як вбачається з копії паспорта серії НОМЕР_3 , заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , заявниця ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища вбачається, що заявниця уклала шлюб з ОСОБА_6 та після укладення шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_5 " на шлюбне " ОСОБА_2 ".

05.04.1984 року на заявниці оформлено трудову книжку серії НОМЕР_1 , заповнену відповідальною особою Волинського обласного управління лісового господарства та лісозаготівлі УРСР на російській мові на ім`я « ОСОБА_7 ». Пізніше в зв`язку з одруженням прізвище було змінено на « ОСОБА_2 ».

З паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 вбачається, що його власником є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з дублікату РНОКПП НОМЕР_6 , його власником є ОСОБА_1 .

Також у матеріалах справи є свідоцтво про право власності на житло, згідно якого ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Технічний паспорт та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на вказане житло також видані на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4.2 Розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4,10 Розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком. Зазначене звернення було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за № 03215000431 від 27.06.2023 року, у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи передбаченого ст. 26 Закону 1058.

Відповідно дост. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У пункті 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові та прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

З наведеної норми вбачається, що додаткові дані для підтвердження трудового стажу вимагаються лише у випадках, коли трудова книжка відсутня, або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення заявниці її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

При цьому, суд також враховує, що заявниця не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто нею, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявниці за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Уст.46 Конституції Українизакріплене право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України).

Положеннями ст.ст.80,81 ЦПК України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, шо їй належать правовстановлюючі документи: трудова книжка серії НОМЕР_7 , видана 05 квітня 1984 року з відомостями про роботу на ім`я ОСОБА_4 ; а також свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , видане 11.11.2003 року, де у графі «свідоцтво видане громадянину(ці)» зазначено « ОСОБА_2 ».

У даному випадку рішення суду не замінює собою документ, який виданий роботодавцем, а лише підтверджує належність такого документу заявнику, що у подальшому надасть їй можливість на виникнення, зміну та припинення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів, а також здійснення особистих майнових чи немайнових прав, які належать їй відповідно до положеньст. 46 Конституції України.

Враховуючи викладене, на підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,12,27,77-81,247,263-265,315-319 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особаГоловне управлінняПенсійного фондуУкраїни уВолинській області,про встановленняфакту належностіправовстановлюючих документів задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , правовстановлюючих документів, а саме: трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 05 квітня 1984 року з відомостями про роботу на ім`я ОСОБА_4 ; а також свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 11.11.2003 року, де у графі «свідоцтво видане громадянину(ці)» зазначено « ОСОБА_2 ».

Судові витрати залишити за заявницею.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняпроголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ