Рішення

від 15.12.2023 по справі 369/12244/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12244/22

Провадження № 2/369/2390/23

РІШЕННЯ

Іменем України

15.12.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

секретаря Соловюк В.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лука Девелопмент", Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, Приватне сільськогосподарське підприємство «Шевченківське» про визнання недійсним рішення, розпорядження, договору, державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права на завершення процедури приватизації,

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що його мати ОСОБА_6 , як колишній працівник та член Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Тараса Шевченка (далі - КСП ім. Шевченка), отримала право на земельну частку (пай) розміром 1,85 в умовних кадастрових гектарах, в адміністративних межах Гореницької сільської ради Київської області, і їй було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 354555, на підставі рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі Києво-Святошинська РДА), правонаступником якої є Бучанська районна державна адміністрація Київської області, від 12 липня 2000 року №327, зареєстрований 28 квітня 2004 року за №783.

Реалізуючи своє право на вихід з КСП ім. Шевченка та одержання своєї частки землі в натурі (на місцевості), ОСОБА_6 18 лютого 2001 року повідомила про свій вихід з КСП ім. Шевченка та подала до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі Гореницька сільська рада), правонаступником якої є Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, заяву про виділення земельної ділянки (паю) в натурі на місцевості.

На підставі заяви ОСОБА_6 , рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради від 22 лютого 2001 року № 5/61 ОСОБА_6 була виділена земельна ділянка, площею 1,76 га умовних кадастрових гектарів, з пайових земель КСП ім. Шевченка, позначена за № 755 (рілля) та земельна ділянка № НОМЕР_1 (сад) та зобов`язано Києво-Святошинський відділ земельних ресурсів відвести земельні ділянки в натурі та установити межові знаки на місцевості.

Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради № 29/40 від 23 жовтня 2001 року, вирішено затвердити технічну документацію по виготовленню державних актів на право приватної власності на землю громадянам-власникам земельних часток (паїв), надати в приватну власність земельні ділянки громадянам згідно додатку, в тому числі і ОСОБА_6 земельну ділянку АДРЕСА_1 , та виготовити і видати державні акти на право приватної власності на землю.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і за життя не встигла отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, тобто розпочала процедуру приватизації, але не встигла її завершити та зареєструвати за собою право власності на вищевказану земельну ділянку.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , ОСОБА_3 як єдиний спадкоємець ОСОБА_6 за заповітом, прийняв спадщину та 11 листопада 2011 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадщина складається з права на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Шевченка Гореницької сільської ради, розміром 1,85 в умовних кадастрових гектарах, відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 354555, виданого на підставі рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 12 липня 2000 року №327, зареєстрований 28 квітня 2004 року за №783.

Оскільки мати позивача за життя не встигла завершити приватизацію своєї земельної ділянки, тому до ОСОБА_3 перейшло право на завершення процедури приватизації.

У позасудовому порядку вирішити дане питання позивач не міг, неодноразово звертався до КСП ім. Шевченка та ПСП «Шевченківське», керівником яких була одна й та сама особа ОСОБА_7 , з проханням надати викопіювання зі схеми розпаювання з місцем розташування земельної ділянки та інші документи для оформлення права власності на земельну ділянку, звертався до суду з приводу визнання неправомірною бездіяльність останнього.

Врешті позивач звернувся до Києво-Святошинської РДА, яка розпорядженням від 01 жовтня 2013 року № 769 надала дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі позивачу, власнику земельної частки (паю), орієнтовною площею 1,85 га.

На етапі внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області прийняло рішення № РВ-3200270422016 про відмову у внесенні цих відомостей у зв`язку з перетином ділянки позивача з іншою ділянкою (кадастровий номер 3222482000:05:003:0258) на 100 %, власником якої є ТОВ «Лука Девелопмент», що унеможливлює реалізацію права власності позивача на земельну частку (пай).

У травні 2016 року ТОВ «Лука Девелопмент» повідомило ОСОБА_3 , що придбало спірну земельну ділянку 26 грудня 2006 року у ОСОБА_5 . Після цього з урахуванням спірної земельної ділянки було сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 3222482000:05:003:0258, загальною площею 4,1958 га.

З метою захисту своїх прав на спадкове майно у вигляді земельної ділянки, ОСОБА_3 у липні 2016 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, ТОВ «Лука девелопмент» та ОСОБА_8 про скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3222482000:05:003:0258, визнання права власності.

Під час нового розгляду справи №369/6516/16 за позовом ОСОБА_3 до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, ТОВ «Лука девелопмент» та ОСОБА_8 про скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання права власності, ухвалою суду від 17.10.2019 призначено судову земельно-технічну експертизу.

За висновком експерта за результатами проведеної ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» земельно-технічної експертизи від 30 червня 2020 року №2986 встановлено, що за схемою паювання земель КСП ім. Шевченка, розробленою Київським відділенням інституту землеустрою та затвердженою розпорядженням Києво-Святошинської РДА №327 від 12 липня 2000 року земельна ділянка № НОМЕР_2 відповідає земельній ділянці № НОМЕР_3 за площею, конфігурацією та місцем розташування за технічною документацією (схемою паювання) земель КСП ім. Тараса Шевченка, розробленої (переробленої) у 2005 році ТОВ Київський регіональний інститут земельної реформи, затвердженої розпорядженням Києво-Святошинської РДА №725 від 29 грудня 2005 року.

За технічною документацією земель КСП ім. Шевченка, розробленою Київським відділенням інституту землеустрою та затвердженою розпорядженням Києво-Святошинської РДА №327 від 12 липня 2000 року, земельна ділянка № НОМЕР_2 є тотожною земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183 за площею, конфігурацією та місцем розташування.

Так як за технічною документацією (схемою паювання) земель КСП ім. Тараса Шевченка, розробленою Київським відділенням інституту землеустрою та затвердженою розпорядженням Києво-Святошинської РДА №327 від 12 липня 2000 року, земельна ділянка № НОМЕР_2 є тотожною земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, було виконано встановлення на місцевості меж даної земельної ділянки.

Так як технічна документація на ОСОБА_3 була виготовлена (кадастровий номер 3222482000:05:003:0258), за її матеріалами було виконано встановлення на місцевості меж даної земельної ділянки згідно зазначених координат в кадастровому плані.

Таким чином, лише після отримання результатів експертизи, ОСОБА_3 стало відомо, що він звертався до суду з позовом у справі №369/6516/16 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:003:0258, яку приватизувала громадянка ОСОБА_8 , але вказана земельна ділянка не передавалась у власність ОСОБА_6 .

Земельна ділянка, процес приватизації якої розпочала, але не завершила ОСОБА_6 , наразі має кадастровий номер 3222482000:05:003:0183, а причиною цього є зміна нумерації земельних ділянок при розробленні (переробленні) ТОВ Київський регіональний інститут земельної реформи схеми паювання у 2005 році, що була затверджена розпорядженням Києво-Святошинської РДА №725 від 29 грудня 2005 року.

У зв`язку з встановленням даних обставин, ОСОБА_3 подавав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, проте ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2020 року ОСОБА_3 було відмовлено у прийнятті та повернуто його заяву, через неможливість зміни одночасно предмету та підстав позову, роз`яснено можливість реалізації права позивача на подання нового позову з іншими вимогами у загальному порядку, що змусило ОСОБА_3 звернутись з новим позовом, з урахуванням обставин, встановлених проведеною у справі №369/6516/16 судовою земельно-технічною експертизою від 30 червня 2020 року.

На підставі викладеного позивач просив суд:

- визнати недійсним протокольне рішення від 22 листопада 2005 року КСП ім. Шевченка по розподілу земельних часток (паїв), земельних ділянок по Гореницький і Петрушківський сільським радам, в частині розпаювання (розподілення) земельної ділянки № НОМЕР_3 за ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА №679 від 22 грудня 2005 року «Про затвердження результатів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», в частині розпаювання (розподілення) земельної ділянки № НОМЕР_3 за ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА №31 від 20 січня 2007 року «Про надання у власність земельних ділянок 8-ми громадянам України (згідно додатку) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Гореницької сільської ради», в частині надання у власність земельної ділянки № НОМЕР_3 ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, що виданий ОСОБА_4 Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 03 серпня 2007 року, серія ЯЕ № 107961;

- визнати недійсним договір міни земельної ділянки, з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 18 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бойко О.В., зареєстрований за №9876;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, що виданий ОСОБА_5 Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 12 червня 2008 року, серія ЯЖ №213258;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, між ОСОБА_5 та ТОВ «Лука Девелопмент» від 29 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрований за №1622;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, що виданий ТОВ «Лука Девелопмент» Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 03 липня 2012 року, серія ЯМ №4039408;

- визнати за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом, право на завершення приватизації, з подальшою реєстрацією права власності, земельної ділянки, площею 1,1475 га, якій присвоєно кадастровий номер 3222482000:05:003:0183; цільове призначення: для особистого селянського господарства, розташованої на території Білогородської (раніше Гореницької) сільської ради, право на приватизацію якої належало матері позивача - ОСОБА_6 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2022 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

26 січня 2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Вказали, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію з іншими інформаційними системами в установленому порядку.

Звертає увагу суду, що порушень прав позивача зі сторони Головного управління не вбачається, позивач не висуває жодних вимог до Головного управління, вважає що Головне управління є неналежним відповідачем у даній справі та повинно виступати у ролі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, просило відмовити в задоволенні позовних вимог, адресованих до Головного управління Держгеокадастру у Київській області як відповідача у справі, та здійснювати розгляд справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву та пояснень третьої особи щодо позову або відзиву.

Представником позивача в підготовчому судовому засіданні 14 лютого 2023 року заявлено клопотання про огляд цивільної справи №369/6516/16, яке мотивовано тим, що в матеріалах цивільної справи №369/6516/16 містяться оригінали доказів, доданих до позовної заяви у справі №369/13344/22, докази, які в ході розгляду справи протягом шести років надсилались іншим учасниками справи, обсяг яких є занадто надмірним, зокрема висновки експертизи, схеми розпаювання, технічна документація та проекти землеустрою, рішення Гореницької сільської ради та Києво-Святошинської РДА, відповіді на запити сторін та суду тощо. Окрім того, в цивільній справі №369/6516/16 сторонами та третіми особами є ті ж особи, що і сторони у справі №369/13344/22.

Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2023 року клопотання представника позивача про огляд цивільної справи №369/6516/16 задоволено.

Представником позивача в підготовчому судовому засіданні 14 лютого 2023 року заявлено клопотання про витребування Київського державного нотаріального архіву (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 76-Г) належним чином засвідченої копії договору міни земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 18.12.2007 року №9876, який посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бойко О.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2023 року клопотання представника позивача про витребування засвідченої копії договору міни земельної ділянки задоволено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

26 квітня 2023 року до суду надійшов лист представника відповідача ТОВ «Лука Девелопмент» Козловського В.В., в якій він просить продовжити розгляд справи за його відсутності та надав пояснення щодо безпідставності на його думку позовних вимог так як позивач має лише право на отримання у власність земельної ділянки та просив в відмовити в їх задоволенні.

26 квітня 2023 року до суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_5 адвоката Шупіка О.А. про застосування позовної давності, в який заявник зазначає, що позовними вимогами по даній справі є визнання недійсними правочинів, які були вчинені протягом 2005-2012 років та визнання права на приватизацію. На його переконання, позивач, як спадкоємець ОСОБА_6 міг і повинен був довідатися про вчинення оскаржуваних вище правочинів відразу після отримання свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 11 листопада 2011 року, тобто в 2011-2012 роках, а отже, строк позовної давності по даній справі сплив як максимум 31 грудня 2015 року, проте позивач звернувся з даним позовом лише 01 грудня 2022 року, тобто поза межами строку позовної давності.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_4 , представники Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, Приватне сільськогосподарське підприємство «Шевченківське» не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, зазначив, що ОСОБА_6 , а після її смерті позивач ОСОБА_3 мав усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо отримання державного акту на право власності на землю на підставі наявного на праві власності земельного паю, оскільки ними дотримана процедура, яка передує одержанню правовстановлюючого документа. Києво-Святошинська РДА не мала права повторно розпайовувати спірну земельну ділянку та передавати її іншим особам, так як ОСОБА_6 вже реалізувала своє право виходу з КСП та одержала вказану земельну ділянку у власність, як свою частку (пай) землі в натурі (на місцевості). А відтак оспорювані рішення та правочини порушують його майнове право, тому умовою для відновлення стану земельної ділянки є визнати недійсними рішень про передачу спірної земельної ділянки та похідних від цього документів та правочинів. Звернення з віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки не може бути застосовано у даних правовідносинах, так як віндикаційний позов - це вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст.387 ЦК України), а в даному випадку ОСОБА_6 не встигла зареєструвати право власності на земельну ділянку, і до позивача перейшло лише право на завершення процедури оформлення права власності (приватизації). Окрім того, представник позивача вказав, що при укладенні позивачами спірних договорів міни та купівлі-продажу земельної ділянки суперечить вимогам ЦК України та Земельного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, зокрема мораторію на продаж земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв).

Представник позивача також в судовому засіданні заперечував заяву представника відповідача ОСОБА_5 про застосування позовної давності, вказав, що позивач не пропустив строк позовної давності, так як дізнався про порушене право лише після ознайомлення з висновком експерта № 2986 від 30 червня 2020 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі №369/6516/16, а з позовом у даній справі звернувся у грудні 2022 року. До проведення судової експертизи у справі №369/6516/16 позивач оскаржував інші правочини та рішення державного реєстратора, які стосувались земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:003:0258, яку приватизувала громадянка ОСОБА_8 . Натомість позивач, дізнавшись після проведення експертизи, що ОСОБА_6 здійснювала приватизацію іншої земельної ділянки, яка має кадастровий номер 3222482000:05:003:0183 та яку протиправно було надано у власність відповідачці ОСОБА_4 , звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності.

У судовому засіданні представник відповідача відповідачки ОСОБА_5 ОСОБА_2 проти позову заперечував, вказав, що задоволення позовних вимог призведе до порушення прав добросовісних набувачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ «Лука девелопмент», на яких буде покладена майнова відповідальність за порушення, яких вони не допускали. Просив відмовити в задоволенні позову, враховуючи й обґрунтування, викладених в промові у судових дебатах.

Після перерви в судовому засіданні 26 квітня 2023 року судом та представниками сторін оглянуто цивільну справу №369/6516/16 та письмові докази, які містяться в ній.

Суд, вислухавши сторін, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної нотаріальної контори Золотухіною О.М. 11 листопада 2011 року по спадковій справі №718 за 2004 рік, позивач є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , за заповітом, посвідченим секретарем виконкому Гореницької сільської ради 26 червня 1991 року, зареєстрованого в реєстрі за №14.

Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективної власності КСП ім. Шевченка Гореницької сільської ради, розміром 1,85 в умовних кадастрових гектарах, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 354555, виданого на підставі рішення Києво-Святошинської РДА від 12 липня 2000 року №327, зареєстрований 28 квітня 2004 року за №783.

ОСОБА_6 , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 354555, виданого на підставі рішення Києво-Святошинської РДА від 12 липня 2000 року №327, отримала право на земельну частку (пай) розміром 1,85 в умовних кадастрових гектарах, в адміністративних межах Гореницької сільської ради Київської області, як член та колишній працівник (пенсіонер) КСП ім. Шевченка.

На виконання Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 20 грудня 1996 року №738 було затверджено розроблену Київським відділенням інституту землеустрою технічну документацію по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП ім. Шевченка, виходячи із площі сільськогосподарських угідь, що підлягають паюванню, а також затверджено земельну частку (пай) на одного члена КСП ім. Шевченка розміром 2,35 га в умовних кадастрових гектарах.

У зв`язку з тим, що до списків розпаювання не ввійшли деякі пенсіонери КСП ім. Шевченка та працівники соціальної сфери, рішенням загальних зборів КСП ім. Шевченка від 14 лютого 2000 року було надано право цим особам на отримання паю, за рахунок зменшення середньої земельної частки (паю) та додатково виділених земель.

На підставі рішення загальних зборів КСП ім. Шевченка від 14 лютого 2000 року, рішенням виконавчого комітету (надалі - виконком) Гореницької сільради від 24 лютого 2000 року №7 затверджено додаткові списки осіб, що мають право на отримання паю в КСП, а розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 12 липня 2000 року №327 було затверджено відкориговану Київським відділенням інституту землеустрою технічну документацію (схему паювання) земель КСП ім. Тараса Шевченка.

Реалізуючи своє право на вихід з КСП ім. Шевченка та одержання своєї частки землі в натурі (на місцевості), ОСОБА_6 18 лютого 2001 року повідомила про свій вихід з КСП ім. Шевченка та подала до Гореницької сільської ради, заяву про виділення земельної ділянки (паю) в натурі на місцевості.

На підставі заяви ОСОБА_6 рішенням виконкому Гореницької сільської ради від 22 лютого 2001 року № 5/61 ОСОБА_6 була виділена земельна ділянка, площею 1,76 га умовних кадастрових гектарів, з пайових земель КСП ім. Шевченка, позначена за № 755 (рілля) та земельна ділянка № НОМЕР_1 (сад) та зобов`язано Києво-Святошинський відділ земельних ресурсів відвести земельні ділянки в натурі та установити межові знаки на місцевості.

Листом від 11 вересня 2001 року № 768 Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів погодив виділення земельних ділянок 23 громадянам для ведення сільськогосподарського виробництва на землях першочергового поділу, згідно схеми поділу земель від 12 липня 2000 року колективної власності КСП ім. Шевченка. Відповідно до доданого списку громадян що додається до листа, вбачається що ОСОБА_6 виділялось земельна частка (пай) площею 1,76 га, номер паю (ділянки) 755 (рілля) та №123 (сад, багаторічні насадження).

Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради № 29/40 від 23 жовтня 2001 року, вирішено затвердити технічну документацію по виготовленню державних актів на право приватної власності на землю громадянам-власникам земельних часток (паїв), надати в приватну власність земельні ділянки громадянам згідно додатку, в тому числі і ОСОБА_6 земельну ділянку АДРЕСА_1 , виготовити і видати державні акти на право приватної власності на землю.

Тобто станом на 23 жовтня 2001 року була виготовлена технічна документація, а відтак територія, де розташовані земельні ділянки 23 громадянам, які вирішили вийти з КСП ім. Шевченка, була розпайована, земельні ділянки були сформовані та розподілені межовими знаками, однак не мали кадастрових номерів, оскільки лише 19 квітня 2002 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», згідно якої при видачі державних актів земельним ділянкам присвоювались кадастрові номери.

28 квітня 2004 року сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 354555, виданий на ім`я ОСОБА_6 був зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №783. При видачі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку цей сертифікат мав бути повернений до Києво-Святошинської РДА.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла та за життя не встигла отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, тобто розпочала процедуру приватизації, але не встигла її завершити та зареєструвати за собою право власності на вищевказану земельну ділянку № НОМЕР_2 .

Проте, невдовзі було безпідставно повторно розпайовано територію, до складу якої входили земельні ділянки, надані рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради № 29/40 від 23 жовтня 2001 року у власність 23 громадянам, в тому числі ОСОБА_6 , для ведення особистого селянського господарства, на землях першочергового поділу земель КСП ім. Шевченка.

Так, без скасування чинних рішень виконкому Гореницької сільської ради від 22 лютого 2001 року № 5/61 та від 23 жовтня 2001 року № 29/40, земельна ділянка № НОМЕР_2 згідно нової схеми розпаювання, розробленої у 2005 році ТОВ «Київський регіональний інститут земельної реформи» та погодженої начальником Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів та сільським головою с. Гореничі, перейменована (перенумерована) на ділянку під № 799, натомість ділянка № НОМЕР_4 була перейменована (перенумерована) на ділянку № НОМЕР_2 .

22 листопада 2005 року, згідно Протоколу зборів членів КСП ім. Шевченка по розподілу земельних часток (паїв), земельних ділянок по ОСОБА_9 і Петрушківській сільським радам, на зборах були присутні 434 власники земельних паїв, голова, керівник апарату Києво-Святошинської РДА, начальник управління сільського господарства Києво-Святошинської РДА, директор інституту земельних ресурсів, заступник начальника відділу земельних ресурсів, сільський голова с. Гореничі та директор Приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське» (далі ПСП «Шевченківське»), який одночасно був і головою КСП ім. Шевченка - Винник Микола Петрович.

Збори вирішили провести розпаювання землі в натурі між власниками земельних часток (паїв) ПСП «Шевченківське». Жеребкування пройшли 422 особи, було встановлено невитребувані паї, однак серед яких немає ні земельної ділянки АДРЕСА_2 .

Згідно вищевказаного протоколу розподілу земельних часток (паїв) членів КСП земельних ділянок по Гореницькій сільраді, земельна ділянка № НОМЕР_2 (згідно схеми паювання 2005 року, яка мала №715 згідно схеми паювання 2000 року) була передана ОСОБА_8 (№64 у списку), а земельна ділянка № НОМЕР_3 (згідно схеми паювання 2005 року, яка мала №755 згідно схеми паювання 2000 року та була у 2001 році передана у власність ОСОБА_6 ) була передана відповідачці ОСОБА_4 (№408 у списку).

Вказані збори не мали повноважень приймати протокольне рішення, щодо осіб, які вийшли з КСП ім. Шевченка, та відповідно не мали права розпоряджатися земельними ділянками осіб, що вийшли з КСП ім. Шевченка та реалізували своє право на отримання земельного паю, у вигляді земельної ділянки.

Розпорядженням Києво-Святошинської РДА №679 від 22 грудня 2005 року вищевказаний протокол загальних зборів було затверджено.

Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 20 січня 2007 року №31 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки за рахунок земель колективної власності КСП ім. Шевченка, передано земельні ділянки у власність 8 громадянам, згідно додатку, зокрема ОСОБА_4 на земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 1,1475 га , яка раніше за схемою розподілу 2000 року мала №755.

На підставі вказаного розпорядження, Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів, видав відповідачці ОСОБА_4 державний акт про право приватної власності на земельну ділянку від 03 серпня 2007 року, серія ЯЕ № 107961, на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, площею 1,1475 га, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

Згідно державного акту від 03 серпня 2007 року, серія ЯЕ № 107961, власником суміжної земельної ділянки (межа від В до Г, довжиною 170,38 м) є ОСОБА_10 .

В той же час в державному акті про право власності на земельну ділянку від 17 грудня 2009 року, виданого ОСОБА_10 на суміжну з оспорюваною земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:003:0007, власником суміжної земельної ділянки (межа від А до Б, довжиною 170,38 м) зазначено ОСОБА_6 , що додатково підтверджує, що ОСОБА_6 оформила документи на спірну земельну ділянку, але не встигла за життя лише отримати державний акт.

При цьому ОСОБА_10 разом з ОСОБА_6 одночасно розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, зокрема 18 лютого 2001 року подала до Гореницької сільської ради заяву про виділення земельної ділянки (паю) в натурі на місцевості, але на противагу від ОСОБА_6 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), завершила процедуру приватизації 17 грудня 2009 року.

Водночас згідно нової схеми розпаювання, розробленої у 2005 році ТОВ «Київський регіональний інститут земельної реформи» та погодженої начальником Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів і сільським головою с. Гореничі, земельна ділянка ОСОБА_10 №756 не була перейменована (перенумерована) та позначена як «приватизовані земельні ділянки», проте завершення приватизації земельної ділянки з кадастровим №3222482000:05:003:0007 (ділянка № НОМЕР_5 ) відбулася набагато пізніше, 17 грудня 2009 року.

Відповідачка ОСОБА_4 спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183 відчужила відповідачці ОСОБА_5 , на підставі договору міни земельних ділянок, посвідченого 18 грудня 2007 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бойко О.В. за №9876.

12 червня 2008 року на ім`я ОСОБА_5 . Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ №213258.

Відповідачка ОСОБА_5 в свою чергу відчужила спірну земельну ділянку відповідачу ТОВ «Лука Девелопмент», на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 29 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Яремчук М.В. за №1622.

03 липня 2012 року на ім`я ТОВ «Лука Девелопмент» Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, серія ЯМ №4039408, проте в Державному реєстрі речових прав, ТОВ «Лука Девелопмент» не зареєстрував вказану земельну ділянку, на даний час відомості про земельну ділянку містяться лише в Державному земельному кадастрі.

Позивач зазначає, що після отримання 11 листопада 2011 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом, тривалий час не міг отримати документів, викопіювання з від КСП ім. Шевченка та ПСП «Шевченківське», керівником яких була одна й та сама особа ОСОБА_7 , для оформлення права власності на земельну ділянку, звертався до суду з приводу визнання неправомірною бездіяльність останнього.

Але після звернення позивача до Києво-Святошинської РДА, остання розпорядженням від 01 жовтня 2013 року № 769 надала дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі позивачу, власнику земельної частки (паю), орієнтовною площею 1,85 га.

На етапі внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області прийняло рішення № РВ-3200270422016 про відмову у внесенні цих відомостей у зв`язку з перетином ділянки позивача з іншою ділянкою (кадастровий номер 3222482000:05:003:0258) на 100 %, власником якої є ТОВ «Лука Девелопмент», що унеможливлює реалізацію права власності позивача на земельну частку (пай).

Як зазначає позивач та відповідно до матеріалів цивільної справи №369/6516/16, оглянутої в судовому засіданні, у травні 2016 року позивач ОСОБА_3 дізнався від ТОВ «Лука Девелопмент», що останнє придбало 26 грудня 2006 року у ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:003:0066, площею 1,6169 га. Після цього з урахуванням спірної земельної ділянки було сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 3222482000:05:003:0258, загальною площею 4,1958 га.

З метою захисту своїх прав на спадкове майно у вигляді земельної ділянки, ОСОБА_3 у липні 2016 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, ТОВ «Лука девелопмент» та ОСОБА_8 про скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3222482000:05:003:0258, визнання права власності.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 вересня 2017 року у справи №369/6516/16 в задоволенні позову до Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, ТОВ «Лука девелопмент» та ОСОБА_8 про скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3222482000:05:003:0258, визнання права власності, відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2017 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 вересня 2017 року залишено без змін.

Суди дійшли висновків про законність реєстрації права власності відповідачів на спірну земельну ділянку, оскільки попереднього визнання незаконними та скасування рішень уповноважених органів про виділ та передачу цієї землі у встановленому законом порядку не відбулося.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 01 вересня 2018 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №369/6516/16, справу №369/6516/16 направив на новий розгляд, зазначив, що суди попередніх інстанцій повинні були врахувати підстави позову про незаконне позбавлення позивача права на землю у спосіб, не передбачений законом, врахувати, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права, передбачений статтею 152 ЗК України. Також суди мали перевірити належним чином підстави позову щодо незаконності передання спірної земельної ділянки розпорядженням Києво-Святошинської та інші похідні підстави позову, чого зроблено не було.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Суди встановили, що рішенням Виконавчого комітету Гореницької сільської ради від 22 лютого 2001 року № 5/61 було виділено земельну частку (пай) ОСОБА_6 площею 1,76 га, № поля 755, 123. На підставі цього рішення ОСОБА_6 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 354555 і до цього сертифіката внесено зміни про передачу права на земельну частку (пай) ОСОБА_3 на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_6 .

Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади, ОСОБА_6 мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення відповідного земельного паю (одержання державного акта на право власності на землю). Таке ж право очікування перейшло і до позивача ОСОБА_3 в порядку спадкування.

Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не врахували, що позивач мав правомірні очікування щодо оформлення права власності, оскільки ним було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю.

При новому розгляді справи зі ініціативою позивача було витребувано більшість доказів, які позивач не міг самостійно отримати, зокрема схеми паювання 2000 року та 2005 року, копію державного акту про право приватної власності на земельну ділянку від 03 серпня 2007 року, серія ЯЕ № 107961 та інше, а ухвалою суду від 17 жовтня 2019 призначено судову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта за результатами проведеної ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» земельно-технічної експертизи від 30 червня 2020 року №2986 встановлено наступне:

- за технічною документацією (схемою паювання) земель КСП ім. Тараса Шевченка, розробленою Київським відділенням інституту землеустрою та затвердженою розпорядженням Києво-Святошинської РДА №327 від 12 липня 2000 року земельна ділянка № НОМЕР_2 відповідає земельній ділянці № НОМЕР_3 за площею, конфігурацією та місцем розташування за технічною документацією (схемою паювання) земель КСП ім. Тараса Шевченка, розробленої (переробленої) у 2005 році ТОВ Київський регіональний інститут земельної реформи, затвердженої розпорядженням Києво-Святошинської РДА №725 від 29 грудня 2005 року (додаток 1, 2);

- за технічною документацією (схемою паювання) земель КСП ім. Тараса Шевченка, розробленою Київським відділенням інституту землеустрою та затвердженою розпорядженням Києво-Святошинської РДА №327 від 12 липня 2000 року, земельна ділянка № НОМЕР_2 є тотожною земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183 за площею, конфігурацією та місцем розташування (додаток 1, 3);

- так як за технічною документацією (схемою паювання) земель КСП ім. Тараса Шевченка, розробленою Київським відділенням інституту землеустрою та затвердженою розпорядженням Києво-Святошинської РДА №327 від 12 липня 2000 року, земельна ділянка № НОМЕР_2 є тотожною земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, було виконано встановлення на місцевості меж даної земельної ділянки;

- так як технічна документація на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:003:0258 була виготовлена на замовлення ОСОБА_3 , за її матеріалами було виконано встановлення на місцевості меж даної земельної ділянки згідно зазначених координат в кадастровому плані (додаток 4).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 лише після ознайомлення з висновком експерта стало відомо про порушення його права на завершення приватизації саме земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, якій було присвоєно номер поля 755 за технічною документацією (схемою паювання) земель КСП ім. Тараса Шевченка, розробленою Київським відділенням інституту землеустрою та затвердженою розпорядженням Києво-Святошинської РДА №327 від 12 липня 2000 року.

Але після прийняття рішення виконкому Гореницької сільської ради від 23 жовтня 2001 року № 29/40 прийняття рішенням про передачу земельної ділянки № НОМЕР_2 у приватну власність ОСОБА_6 , вказана земельна ділянка була безпідставно повторно розпайована після смерті останньої, про що позивач ОСОБА_3 не знав та не міг знати.

Необізнаність з вищевказаними обставинами стала причиною звернення ОСОБА_3 до суду з позовом у справі №369/6516/16 відносно іншої земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:003:0258, яка не передавалась у власність ОСОБА_6 , а відтак доводи представника відповідачки ОСОБА_5 адвоката Шупіка О.А. про застосування позовної давності, та що позивач, як спадкоємець ОСОБА_6 , міг і повинен був довідатися про вчинення оскаржуваних вище правочинів відразу після отримання свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 11 листопада 2011 року, не знайшли свого підтвердження, строк позовної давності позивачем не пропущений.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ст. 5 Земельного кодексу України (1990 року) було встановлено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

П. 16, 17 Розділу IX «Прикінцеві положення» Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) було передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно п. 6 Указу Президента України від 08.08.1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

На підставі статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; державна реєстрація права власності на земельну ділянку.

В даній справі не було завершено останній етап набуття права власності не проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 висловлено правову позицію, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченим державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку (пункт 93 Постанови Великої Палата Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208 цс 18).

У даній справі, право власності на спірну земельний пай виникло з моменту виходу ОСОБА_6 з членів КСП ім. Шевченка, тобто припинення права колективної власності на земельну ділянку, та прийняття рішення про передачу земельної ділянки в натурі у приватну власність. Отримання ним державного акта є лише завершальною стадією оформлення документів, але в будь-якому разі його відсутність не свідчить про відсутність права власності.

У випадку, якщо за життя спадкодавець не зареєстрував права власності на земельну ділянку, до спадкоємця переходять визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, зареєструвати право власності на земельну ділянку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Малахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року, "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Прессос Компанія Нав`єра С.А." та інші проти Бельгії" від 28 жовтня 1995 року, "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування" / "законні сподівання" особи.

Як зазначено в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 692/768/21, провадження № 61-5004св22, частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на наведені норми закону, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17 від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що до позивача спадкоємця ОСОБА_6 , згідно зі статтею 1218 ЦК України перейшло право на завершення приватизації спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої, пункту «г» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Оскільки позивач спірними протокольним рішенням від 22 листопада 2005 року членів КСП ім. Шевченка, розпорядженням Києво-Святошинської РДА №679 від 22 грудня 2005 року «Про затвердження результатів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», в частині розподілення земельної ділянки № НОМЕР_3 за ОСОБА_4 , розпорядженням Києво-Святошинської РДА №31 від 20 січня 2007 року «Про надання у власність земельних ділянок 8-ми громадянам України (згідно додатку) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Гореницької сільської ради», в частині надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки № НОМЕР_3 , був незаконно позбавленний права на землю у спосіб, не передбачений законом, вказані рішення є недійними в частині розподілення та передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки № НОМЕР_3 , а так само державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 1,1475 га, з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, серія ЯЕ № 107961, виданий ОСОБА_4 , на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА №31 від 20 січня 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Подальші договори та документи на право власності на спірну земельну ділянку: договір міни земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бойко О.В. 18 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ №213258, виданий ОСОБА_5 Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 12 червня 2008 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лука Девелопмент», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Яремчук М.В. 29 липня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №9876№1622, державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯМ №4039408, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Лука Девелопмент» Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області 03 липня 2012 року, носять похідний характер, порушують права позивача на земельну ділянку, тому умовою для відновлення стану земельної ділянки є визнання недійсними рішень про передачу спірної земельної ділянки та похідних від цього документів про право власності та правочинів.

При укладенні оспорюваних договорів міни та купівлі-продажу спірної земельної ділянки було порушено приписи підпункту «б» пункту 15 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, відповідно до яких до 1 січня 2008 року (надалі дія вказаного мораторію продовжувалась до 1 січня 2020 року) не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

При укладенні договором міни земельної ділянки від 18 грудня 2007 року вищевказані приписи не були дотримані, адже спірна земельна ділянка не була обміняна на іншу земельну ділянку, як того вимагає Закон.

За вказаним договором в обмін на спірну земельну ділянки відповідачка ОСОБА_5 зобов`язалась передати відповідачці ОСОБА_4 лише на право на частину (в розмірі 0,01 га) земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:004:0041, площею 0,9986 га.

Проте вказана частина в розмірі 0,01 га земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:004:0041, площею 0,9986 га не була сформована як об`єкт речових прав, що міг бути предметом договору міни.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції станом на дату укладення спірного договору міни), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Об`єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції станом на дату укладення спірного договору міни), речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.

Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.

Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції станом на дату укладення спірного договору міни), державний реєстратор прав у межах своїх повноважень: здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації; присвоює в установленому законом порядку кадастровий номер об`єкту нерухомого майна; скасовує в установленому законом порядку державну реєстрацію прав та кадастровий номер у разі поділу, об`єднання чи знищення об`єкта нерухомого майна.

Нормами частини 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції станом на дату укладення спірного договору міни), передбачено, що у разі поділу об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав закривається, кадастровий номер цього об`єкта нерухомого майна скасовується. Одночасно для кожного з новостворених об`єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав на нерухоме майно і нова реєстраційна справа. Кожному з новостворених об`єктів нерухомого майна присвоюється новий кадастровий номер.

Тобто предметом договору міни може бути інша земельна ділянка відповідно до закону, яка відповідає ознакам, передбаченим ст. 79 Земельного кодексу України, тобто частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, яка має присвоєний кадастровий номер, а не лише право на ту її частину, яка не має встановлених меж, не виділена в натурі (на місцевості), та не сформована як об`єкт цивільних прав.

Так само не дотримано вимог підпункту «б» пункту 15 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, при укладенні 29 липня 2008 року договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між відповідачкою ОСОБА_5 та ТОВ «Лука Девелопмент», оскільки правовий режим земельної ділянки, яка підпадає під дію мораторію, в даному випадку не змінювався і подальше відчуження такої земельної ділянки можливе було лише в межах вимог п. 15 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, оскільки незалежно від способу набуття права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка сформована внаслідок виділення земельного паю, до закінчення дії чи скасування мораторію введеного пунктом Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Вищевказане є самостійною підставою для визнання спірних договорів міни та купівлі-продажу недійсними.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає, що звернення з віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки не може бути застосовано у даних правовідносинах, так як віндикаційний позов - це вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст.387 ЦК України), а в даному випадку ОСОБА_6 не встигла зареєструвати право власності на земельну ділянку, і до позивача перейшло лише право на завершення процедури оформлення права власності (приватизації).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20). Предметом у цій справі є також визнання права на спадкування, та обраний позивачами спосіб захисту є ефективним, оскільки надасть можливість у подальшому зареєструвати право власності на земельну ділянку.

Враховуючи, що спадкодавець за життя розпочав процедуру приватизації, до позивача перейшло право на завершення такої процедури з подальшою реєстрацією права власності на земельну ділянку за собою.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лука Девелопмент", Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, Приватне сільськогосподарське підприємство «Шевченківське» про визнання недійсним рішення, розпорядження, договору, державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права на завершення процедури приватизації, задоволити.

Визнати недійсним протокольне рішення від 22 листопада 2005 року членів Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Тараса Шевченка по розподілу земельних часток (паїв), земельних ділянок по Гореницький і Петрушківський сільським радам, в частині розподілення земельної ділянки № НОМЕР_3 за ОСОБА_4 .

Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №679 від 22 грудня 2005 року «Про затвердження результатів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», в частині розподілення земельної ділянки № НОМЕР_3 за ОСОБА_4 .

Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №31 від 20.01.2007 року «Про надання у власність земельних ділянок 8-ми громадянам України (згідно додатку) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) в адміністративних межах Гореницької сільської ради», в частині надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки № НОМЕР_3 .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку , площею 1,1475 га, з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, серія ЯЕ № 107961, виданий ОСОБА_4 Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 03 серпня 2007 року.

Визнати недійсним договір міни земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бойко О.В. 18 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №9876, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за яким ОСОБА_5 передала, а ОСОБА_4 прийняла у власність частину земельної ділянки, площею 0,1 га, від земельної ділянки, яка має загальну площу 0,9986 га, з кадастровим номером 3222482000:05:004:0041, та за яким ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_5 прийняла у власність земельну ділянку, площею 1,1475 га, з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 1,1475 га, з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, серія ЯЖ №213258, виданий ОСОБА_5 Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 12 червня 2008 року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 1,1475 га, з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лука Девелопмент», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Яремчук М.В. 29 липня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №9876№1622.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 1,1475 га, з кадастровим номером 3222482000:05:003:0183, серія ЯМ №4039408, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Лука Девелопмент» Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області 03 липня 2012 року.

Визнати за ОСОБА_3 право на завершення процедури приватизації на земельну ділянку, площею 1,1475 га, розташованої на території Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222482000:05:003:0183, та право на здійснення подальшої державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, після померлої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , порядку спадкування за заповітом.

Інформація про позивача: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17 січня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ