Ухвала

від 11.01.2024 по справі 295/16819/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/16819/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2023,

в с т а н о в и в:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на ноутбук Lenovo в корпусі темно сірого кольору, ноутбук Lenovo в корпусі сірого кольору, комп`ютер Іmak в корпусі чорно білого кольору, записник, флеш накопичувач та пусті бланки технічних паспортів США в кількості 4 шт. та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів з-за кордону в кількості 5 шт., вилучені в офісному приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Тимчасово, до скасування і встановленому КПК України порядку, позбавлено власника і третіх осіб права відчужувати, розпоряджатись та використовувати вищевказане майно.

В своїй апеляційній скарзі представник-адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вище зазначену ухвалу слідчого судді про арешт майна. Вважає ухвалу слідчого судді винесеною без достатніх на те підстав та з суттєвим порушенням норм КПК України. Звертає увагу суду на тому, що під час накладення арешту на майно, в кримінальному провадженні про підозру не повідомлено жодній особі. Вказує на те, що слідчий суддя не звернув увагу на невідповідність клопотання слідчого про накладення арешту на майно вимогам ст.171 КПК України, прийняв його до розгляду та ухвалив передчасне рішення, яке не можна вважати законним та обґрунтованим. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що з клопотання слідчого про арешт майна не зрозуміло кому саме належить офісне приміщення в якому було вилучено майно та саме вилучене майно. Вказує на те, що арешт накладено на майно без його ідентифікації, тобто без зазначення серійного номеру, а саме майно не упаковано у спеціальний пакет із відповідним спеціальним номером. Окрім того, на думку апелянта, клопотання слідчого про арешт майна подано поза строками передбаченими ч.5 ст.171 КПК України. Також вказує на те, що обшук у даному кримінальному провадженні проводився у м. Житомирі, проте, майно було вилучено в с. Оліївка, Житомирського району.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника - адвоката ОСОБА_7 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вважає апеляційний суд, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.

Як зазначено в клопотанні про накладення арешту на майно, в провадженні

СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, перебуває кримінальне провадження №42023062020000144 від 23.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КПК України.

Згідно змісту клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що проведеними оперативно-розшуковими заходами, на підставі доручення слідчого, отримано інформацію, що до вчинення даного кримінального правопорушення можуть бути причетні ряд осіб, серед яких ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою та рапортом оперативного працівника.

За оперативною інформацією було встановлено, що суб`єктами господарювання, які надають митно-брокерські послуги у зоні діяльності Житомирської митниці, систематично, як підстава для митного оформлення транспортних засобів, митному органу подаються підроблені документи, а саме довідки про відповідність транспортного засобу екологічним нормам не нижче рівня ЄВР02, видані від імені ПП «ПОЛІССЯ АВТО-ТЕСТ» (код ЄДРПОУ 33555417, адреса: місто Житомир, вулиця Металістів, будинок 3.

Одним з митних брокерів являється вищезазначена фігурантка. Крім того, за оперативною інформацією встановлено і те, що довідки про відповідність транспортного засобу екологічним нормам виготовляються митним брокером на ПЕОМ, який перебуває в його особистому користуванні, та на якому в електронному вигляді знаходяться відповідні бланки з відбитками печаток та зразків підпису посадових осіб ПП «ПОЛІССЯ АВТО-ТЕСТ». Зазначений ПЕОМ знаходяться за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_8 , яке розташоване в офісному приміщенні №244, розташованому на третьому поверсі адміністративної будівлі майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі скерованого запиту від Управління СБУ в Житомирській області до ПП «ПОЛІССЯ АВТО-ТЕСТ» № 57/5/1-4244 від 10.10.2023, отримано відповідь №1 від 11.10.2023, відповідно до якого, вказане підприємство призупинило Сертифікат Акредитації в НААУ 09.01.2023 року, тому в 2023 році ПП «ПОЛІССЯ АВТО-ТЕСТ» не проводило господарської діяльності, пов`язаною з видачею фізичним та юридичним особам документів (довідок), що підтверджують відповідність транспортних засобів рівню екологічних норм для подальшого використання в цілях митного оформлення. Згідно вищезазначеної відповіді на запит ПП «ПОЛІССЯ АВТО-ТЕСТ» не видало жодної довідки ні фізичним, ні юридичним особам на протязі 2023 року.

05.12.2023 в період часу з 12 год. 00 хв. по 13 год. 22 хв. відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомир було проведено обшук в офісному приміщенні ФОП ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та в ході якого було виявлено та вилучено майно.

У зв`язку з чим слідчий СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира з відповідним клопотанням про арешт вище зазначеного майна, за результатами судового розгляду слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту, та що майно, на яке накладено арешт та зазначене в клопотанні, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено слідчим доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження і використання як доказів у кримінальному провадженні.

В свою чергу, слідчий суддя під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, як власника майна так і третіх осіб, про які йдеться в клопотанні слідчого.

Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно вилучене в ході проведення обшуку за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_8 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.

Крім того колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст.100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст.170-174 КПК України, та згідно ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Тому, з огляду на положення ч.2, 3 ст.170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого іде воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів, в клопотанні органу досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст.170 КПК України, у відповідності до яких необхідно накласти арешт на зазначене в клопотанні слідчого з метою його збереження.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні органу досудового розслідування,з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Посилання апелянта на те, що слідством не встановлено власника вилученого майна та що у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а тому накладення арешту суперечить нормам чинного законодавства, апеляційний суд визнає необґрунтованим, оскільки ч.3 ст.170 КПК Українипередбачено можливість накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, з метою збереження речових доказів. При цьому, колегія суддів зважує увагу на тому, що вилученемайно визнано речовим доказом.

Колегія суддів також визнає безпідставними доводи апелянта, що майно яке було вилучено та в подальшому накладено арешт, не упаковано у спеціальний пакет із відповідним спеціальним номером.

Як убачається з матеріалів провадження, а саме копії протоколу обшуку від 05.12.2023 року, слідчим вилучене майно поміщено до спецкакету та опечатано відповідно до правил пакування речових доказів в присутності всіх учасників слідчої дії та будь яких зауважень з даного приводу в протоколі не зазначено.

Посилання апелянта на те, що, що арешт накладено на майно без його ідентифікації, тобто без зазначення серійного номеру на переконання колегії суддів, не впливає на правильність прийнятого рішення слідчим суддею.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на те, що обшук у даному кримінальному провадженні проводився у м. Житомирі, проте, майно було вилучено в с. Оліївка, Житомирського району, безпідставними та такими, що спростовується матеріалами провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 30.11.2023року задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку в офісному приміщенні АДРЕСА_3 , за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вищезазначеного протоколу обшуку від 05.12.2023 року фактично обшук проводився за адресою АДРЕСА_1 на третьому поверсі адміністративної будівлі майнового комплексу, в ході якого було виявлено та вилучено майно.

Колегія суддів також визнає безпідставними посилання апелянта, що клопотання слідчого про арешт майна подано поза строками передбаченими ч.5 ст.171 КПК України.

Як убачається з матеріалів провадження, майно на яке накладено арешт було виявлено та вилучено 05.12.2023 року та відповідно до наявного на конверті штрих коду №1001433965868 клопотання про накладення арешту на майно прийняте поштовим відділенням 06.12.2023 року та вручено (надійшло до суду) 08.12.2023 року, що також підтверджується відтиском штемпеля даного суду та протоколом автоматичного визначення слідчого судді.

Як убачається з матеріалів провадження, розгляд клопотання органу досудового розслідування, судом першої інстанції проведено у порядок та спосіб визначеним КПК України, як і створені всі умови для реалізації права на захист та доступу до суду.

Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна. Слідчий суддя дотримався вимог п.п.5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому, слід зауважити, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2023, якою накладено арешт на майно вилучене в офісному приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :