Рішення

від 15.01.2024 по справі 487/8781/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №487/8781/23

Провадження №2/487/945/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15.01.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого-судді Кузьменко В.В., за участю секретаря судових засідань Рафальської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Миколаєва, цивільну справу за позовом позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Універсальна біржа "Миколаївська Нерухомість 2000" про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Універсальна біржа "Миколаївська Нерухомість 2000" про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 07.04.2001 року ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про що було укладено договір купівлі продажу, який зареєстрований Універсальною товарною біржею "Миколаївська нерухомість 2000" в "Журналі реєстрації біржових угод з нерухомим майном" за №1-200 від 07.04.2001 року. Вказаний біржовий договір зареєстровано КП ММБТІ 12.04.2001 року в реєстровій книзі №97 за реєстровим номером 17318, про що свідчить напис на правовстановлюючому документі та надана довідка №2-7342 від 11.09.2023 року

Спорів між сторонами стосовно умов вказаного договору та порядку його виконання не виникало та не виникає. Оскільки, на час укладання договору не існувало законодавчих обмежень на здійснення такого правочину біржами, угода не була належним чином нотаріально посвідчена. Із-за протиріч правових норм, діючих на час укладення правочинів в 2001 році і на даний час. Позивач змушений звернутись з позовною заявою до суду, про захист своїх прав.

08.12.2023 року ухвалою суду було відкрито провадження по даній справі та розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі та представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 13 ЦПК Українивизначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихЦПК Українивипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановленихЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбаченихЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що 07.04.2001 року ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про що було укладено договір купівлі продажу, який зареєстрований Універсальною товарною біржею "Миколаївська нерухомість 2000" в "Журналі реєстрації біржових угод з нерухомим майном" за №1-200 від 07.04.2001 року.

Вказаний біржовий договір зареєстровано КП ММБТІ 12.04.2001 року в реєстровій книзі №97 за реєстровим номером 17318, про що свідчить напис на правовстановлюючому документі та надана довідка №2-7342 від 11.09.2023 року

Умови договору купівлі-продажу нерухомого майна виконані сторонами відповідно до досягнутих домовленостей у повному обсязі.

Згідност. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормамиЦК УРСР.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР(в редакції 1963 року) за договором купівлі -продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 227 цього Кодексудоговір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Згідно роз`яснень Міністерства юстиції України № 17-12/44 від 10 квітня 1998 року «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено, що, беручи до уваги вимоги ст.227ЦК України(в редакції 1963 року), яка передбачає особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини), якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, недотримання цієї вимоги згідно з ст.47ЦК України(в редакції 1963 року) тягне недійсність договору, таким чином, зазначений договір набуватиме чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням наст. 15 Закону України «Про товарну біржу», а в даний момент відповідач ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд з метою захисту інтересів добросовісних учасників цивільних правовідносин, та дотримання принципу правової визначеності, регламентованого Європейською конвенцією про захист прав і основоположних свобод, вважає можливим визнати дійсним договір, укладений між сторонами, та визнати за позивачем право власності на спірний об`єкт нерухомості

Керуючисьст. 33 Конституції України, ст.ст.10,12,13,18,23,76,258,259,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, ст.ст.328,392 ЦК України, ст.ст.47,48,224,227 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), суд,

ВИ Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Універсальна біржа "Миколаївська Нерухомість 2000" про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 07.04.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зареєстрований Універсальною товарною біржею "Миколаївська нерухомість 2000" в "Журналі реєстрації біржових угод з нерухомим майном" за №1-200 від 07.04.2001 року та КП ММБТІ 12.04.2001 року в реєстровій книзі №97 за реєстровим номером 17318.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.В.Кузьменко