Рішення

від 11.01.2024 по справі 205/8228/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

11.01.2024 Єдиний унікальний номер 205/8228/23

Єдиний унікальний номер судової справи 205/8228/23

Номер провадження 2/205/454/24

РІШЕННЯ

іменем України

11 січня 2024 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Зибалової П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецького державного університету внутрішніх справ, третя особа: Луганський навчально-науковий інститут імені Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Донецького державного університету внутрішніх справ, третя особа: Луганський навчально-науковий інститут імені Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу матеріального забезпечення Луганського державного університету внутрішніх справ імені Дідоренка (далі ЛДУВС) з 07.11.2015 (наказ ЛДУВС від 07.11.2015 №68 о/с). Луганський навчально-науковий інститут Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ створено на основі Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, який у 2022 році через агресію російської федерації було передислоковано до м. Івано-Франківськ. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2022 № 1143-p «Про реорганізацію Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» ЛДУВС приєднано до Донецького державного університету внутрішніх справ (далі ДДУВС), який є правонаступником майна, прав та обов`язків Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. ДДУВС здійснює призначення та звільнення працівників.

У зв`язку із реорганізацією ЛДУВС позивача 10.04.2023 року звільнено наказом ЛДУВС № 51 о/с від 10.04.2023 за пунктом 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). Даний наказ не оспорюється. Наказом ДДУВС № 188 о/с від 10.04.2023 року позивача на підставі її заяви про прийняття на роботу призначено на посаду начальника відділу матеріального забезпечення Луганського навчально-наукового інституту імені Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ. З даним наказом позивача не ознайомлювали під підпис.

11.07.2023 року позивач прийшла на своє робоче місце, за адресою: АДРЕСА_1 . Після обіду, її в усній формі повідомили, що вона вже звільнена 10.07.2023 року, задано питання чому вона ще досі перебуває на робочому місці. Як виявилось згодом позивачу при призначенні на посаду встановлено випробувальний термін 3 місяці, з 11.04.2023 року. Розрахунку з позивачем 10.07.2023 року не проведено. Будь-яких документів у день звільнення, тобто 10.07.2023 року, позивач не отримала, запис про звільнення у трудовій книжці не зроблено, витяг з наказу про звільнення не вручено, акти прийому-передачі матеріальних цінностей не підписано. Протягом строку виконання трудових обов`язків, позивач не отримувала жодних документів, що стосуються невідповідності працівника займаній посаді. Службові розслідування по цьому факту не проводились. Безпосередній керівник протягом 3 місяців випробовування не доводив до відома Позивача ні плану проходження нею випробування, ні доповідних записок про встановлення невідповідності посаді або виконуваній нею роботи. Письмові пояснення з приводу неякісного або несвоєчасного виконання позивачем як посадової інструкції, так і плану проходження нею випробування не надавалися. При виконанні роботи дотримувалась вимог в межах свого досвіду та стажу роботи. При цьому, на керівних посадах відділу матеріального забезпечення позивач перебувала з червня 2006 року, тобто має відповідну кваліфікацію, характерну займаній посаді, отримувала за роботу заохочення (з 1998 року), що вважає показником сумлінної праці. На жодні збори чи інші заходи, на яких вказували на неналежне виконання нею посадових обов`язків, або іншої невідповідності займаній посаді, не викликалась, письмових доган чи попереджень не отримувала.

13.07.2023 року позивач звернулась до Ректора ДДУВС та Директора Луганського навчально-наукового інституту імені Е.О. Дідоренка з вимогою про надання документів та матеріалів, що стали підставою для звільнення. Станом на дату звернення до суду позивач не отримала роз`яснень, повідомлень тощо про причини її звільнення, жодних документів, які б підтверджували її звільнення. Ні керівництвом ДДУВС, ні Луганського навчально-наукового інституту імені Е.О. Дідоренка, не надано жодних документів, які підтверджували б законні підстави для звільнення Позивача, а також, здійснено з їх боку незаконне звільнення, з порушенням діючого законодавства в сфері трудових відносин. Фіксування невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі взагалі не здійснювалось, не проводились службові розслідування, не вимагались пояснення щодо неналежного виконання посадових обов`язків.

Крім того, на позивача здійснюється моральний та психологічний тиск з боку керівництва Луганського навчально-наукового інституту імені Е.О. Дідоренка. Майже щодня, у телефонному режимі, їй погрожують працівниками поліції та поданням на неї заяви про вчинення кримінальних правопорушень, у разі не підписання нею документів, бухгалтерських відомостей. У день звільнення матеріально відповідальна особа має передати товарно-матеріальні цінності (далі ТМЦ), за які вона несе відповідальність. При цьому, необхідно скласти акт приймання-передачі ТМЦ від особи, що звільнюється, до іншого працівника. Передача ТМЦ від однієї матеріально відповідальної особи до іншої здійснюється за підсумками інвентаризації, проведеної на день приймання-передачі справ, яка в цьому випадку має обов`язковий характер. Позивачем 11.07.2023 року проведені заходи, у відповідності до яких вона намагалась підписати Акти прийому-передачі ТМЦ. З цією метою вона зверталась до працівників бухгалтерії, директора, проте, передача цих цінностей не відбулася із причин, незалежних від позивача. Отже, відсутність підписаних документів між позивачем та відповідачем та третьою особою на стороні відповідача свідчить про те, що позивача попередньо не ознайомлювали ні з документами про не проходження випробування, ні з рішенням про звільнення позивача, у строки відповідно до чинного законодавства.

Також ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, про що відомо відповідачу. У зв`язку із збройною агресією російської федерації позивач втратила звичний спосіб життя, має орендувати житло, також позивач розлучена, інших осіб у сім`ї, що отримують дохід, не має. Також ОСОБА_1 хворіє на карциному, у зв`язку з чим їй проводилась операція. Тепер вона змушена оплачувати дороговартісне підтримуюче лікування, відвідувати процедури. З 11.07.2023 року позивач не працює, не має засобів для існування, їй фінансово важко орендувати житло та оплачувати лікування у зв`язку із звільненням, що завдає їй душевних страждань, погіршеннях загального стану здоров`я, порушення звичайного ритму життя. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я, позивач зверталась до лікаря. Відсутність запису в трудовій книзі унеможливлює влаштування на іншу роботу. Вищезазначені обставини свідчать про причинно-наслідковий зв`язок між незаконними діями відповідача та моральною шкодою.

На підставі викладеного позивач просить: скасувати наказ від 07.07.2023 № 372 о/с про звільнення ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу матеріального забезпечення Луганського навчально-наукового інституту імені Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ з 11.07.2023 року, допустити до негайного виконання рішення про поновлення на роботі, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня фактичного поновлення на роботі, що станом на дату звернення становить 24 633, 18 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровську від 20.09.2023 року, після усунення недоліків, позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.10.2023 року від представника ДДУВС ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, у якому заперечувала проти позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що в заяві про прийняття на роботі, написаній 10.04.2023 року власноручно позивачем, ОСОБА_1 просила прийняти її на роботу з випробувальним терміном 3 місяці, тому вона не могла не знати про встановлення їй випробовування. Про те, що ОСОБА_1 буде звільнено з посади її повідомляли неодноразово уповноваженими особами ЛННІ ім. Е.О. Дідоренка ДДУВС. Зокрема, 03.07.2023 року в.о. заступника директора з організації служби та матеріального забезпечення ЛННІ ім. Е.О. Дідоренка ДДУВС Куракіним О. попереджено ОСОБА_1 про те, що вона не пройшла випробовування й буде звільнена 10.07.2023 року. ОСОБА_1 запропоновано підготувати службову документацію, матеріальні цінності, службове посвідчення, номенклатурні справи, електронну перепустку, ключі від приміщень тощо для передачі в установленому законом порядку до підписання відповідного наказу і прибути до відділу кадрового забезпечення інституту для оформлення/підписання необхідних документів. 07.07.2023 року підписано наказ ДДУВС про звільнення ОСОБА_1 з посади з 10.07.2023 року за п. 11 ст. 40 КЗпП України. 07.07.2023 року начальник кадрового забезпечення ЛННІ ім. Е.О. Дідоренка ДДУВС Бойчук М. неодноразово особисто відвідував робоче місце позивача, де її не було, та намагався зв`язатися з нею за телефоном, але позивач не відповідала. Отже, враховуючи дані обставини та ігнорування ОСОБА_1 вимог щодо виконання припису ст. 47 КЗпП України, відповідні вимоги виконані не були. 10.07.2023 року ОСОБА_1 було вручено обхідний лист та попереджено про необхідність прибути до відділу кадрового забезпечення інституту, але позивач не з`явилася. У цей день о 17 год. 55 хв. співробітники відділу кадрового забезпечення інституту прибули до службового кабінету ОСОБА_1 , однак, остання була відсутня на робочому місці. Відповідно до даних електронної системи пропускного режиму ОСОБА_1 залишила територію інституту о 17 год. 59 хв., при цьому документи, цінності, службове посвідчення, номенклатурні справи, перепустку, ключі від приміщень тощо до відповідних служб інституту не передала. 11.07.2023 року ОСОБА_3 неодноразово телефонував позивачу з метою вручення витягу про звільнення, але ОСОБА_1 не відповідала. У цей день о 12 год 55 хв. ОСОБА_3 з водієм інституту ОСОБА_4 прибули за місцем мешкання ОСОБА_1 , адреса якого вказана в матеріалах особової справи, але двері ніхто не відчинив. Пізніше, погодивши в телефонному режимі з ОСОБА_1 , копія витягу з наказу про звільнення 12.07.2023 року була направлена позивачу через месенджер «WhatsApp». Щодо заповнення трудової книжки представник зазначила, що відповідно до діючого законодавства вона заповнюється лише на вимогу працівника. При цьому, ОСОБА_1 з такою вимогою не зверталася. За час перебування у м. Івано-Франківськ ОСОБА_1 фактично 13 місяців незмінно обіймала посаду начальника відділу матеріального забезпечення закладу вищої освіти (10 місяців ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 3 місяці його правонаступника ЛННІ ім. Е.О. Дідоренка ДДУВС). У 2022 році ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. У функціональні обов`язку ОСОБА_1 входило, зокрема, забезпечення функціонування установи, дотримання правил експлуатації приміщень, слідкування за експлуатацією майна, реагування на матеріально-технічні потреби, проведення ремонтів, ведення обліку ресурсів. Конкретні недоліки за очолюваним ОСОБА_1 напрямком роботи були зафіксовані в довідці, складеній за підсумками перевірки Міністерством внутрішніх справ України ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка за період з 23.11.2022-26.11.2022 року. На виконання листа Департаменту освіти, науки та спорту МВС України від 12.01.2023 року ДДУВС 30.01.2023 року підготовлено план заходів з усунення порушень, виявлених у ході перевірки. 31 пункт вказаного плану складений за напрямком роботи відділу матеріального забезпечення, який очолювала ОСОБА_1 . У ході перевірки виконання вказаного плану з 26.06.2023 року по 30.06.2023 року було встановлено, що значна частина заходів, передбачених планом залишилась не виконаною. У межах моніторингу виконання плану ОСОБА_1 надавала пояснення, але в період з 26.06.2023 року по 30.06.2023 року письмові доповідні записки з цього приводу не підготувала. За результатами проходження випробувального терміну ОСОБА_1 підготовлено доповідну записку про невідповідність останньої займаній посаді з пропозицією припинити з позивачем трудові відносини. При цьому, прийняте рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді є правом роботодавця, який приймає рішення за наслідками роботи в період строку випробування. Також представник зазначила, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди не підтверджується доказами. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

27.10.2023 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив, у якій заперечувала проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов. Заперечення обґрунтовані тим, що позивачем не оскаржується законність застереження щодо проходження або наявності випробувального терміну. Саме відсутність ознайомлення позивача під підпис з наказом про призначення на посаду є однією із складових захисту порушених прав. Представник зазначила, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 07.07.2023 року та 10.07.2023 року не підтверджується належними доказами. При врученні обхідного листа 10.07.2023 року позивачу не повідомлено про причини необхідності його підписання. Також вказала, що суду не надано доказів відмови позивача від вручення витягу, не зазначено причин його невручення 10.07.2023 року під час вручення обхідного листа. При цьому, письмову згоду на надіслання витягу через месенджер «WhatsApp» позивач не надавала. Розрахунок з позивачем у день звільнення не було проведено, кошти надійшли на рахунок ОСОБА_1 лише 14.07.2023 року, запис про звільнення до трудової книжки не внесено, а сканування та засвідчення електронним цифровим підписом трудової книжки не відбувалось. Позивачем не оскаржуються притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на попередній посаді, з якої позивач звільнена 10.04.2023 року, а посилання на дії, що були вчинені на попередній посаді є необґрунтованими. Також зазначено, що позивач хворіє на карциному (рак), їй проводилась хірургічна операція, зараз вона проходить дороговартісне підтримуюче лікування, відвідує процедури. З 11.07.2023 року позивач не працює, не має засобів для існування, їй фінансово важко орендувати житло та оплачувати лікування, у зв`язку зі звільненням, що завдає їй душевних страждань, погіршення загального стану здоров`я, порушення звичайного ритму життя. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, розлученою, не має інших членів сім`ї, які б отримували дохід. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я, позивач зверталась до лікаря. За результатами звернень, за висновком медико-соціальної експертної комісії позивач визнана інвалідом другої групи безстроково. Також відсутність запису в трудовій книзі унеможливлює влаштування на іншу роботу. Вищезазначені обставини свідчать про причинно-наслідковий зв`язок між незаконними діями відповідача та моральною шкодою. Таким чином, неправомірні дії відповідача, які полягають в безпідставному звільненні, спричинили позивачу душевні страждання, внаслідок чого виникла необхідність значних зусиль для організації її життя та для відновлення її порушених прав вже протягом повних трьох місяців. До матеріалів справи додано копію відповіді від 14.09.2023 року Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, де проінформовано позивача про те, що встановлено факт порушення законодавства про працю відсутність повідомлення позивача про звільнення за 3 дні, про що видано припис про усунення виявлених порушень та рекомендовано звернутися до суду про захист прав працівника. Також представником зазначено, що позивачем не оспорюється її невідповідність займаній посаді, оскільки це є правом роботодавця. На підставі викладеного просить не враховувати думки та факти, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

16.11.2023 року від представника відповідача ОСОБА_6 надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях зазначено, що умова про випробовування є законною, ОСОБА_1 було запропоновано з`явитися до відділу кадрового забезпечення для отримання витягу з наказу, 07.07.2023 року та 10.07.2023 року не було можливості вручити витяг через відсутність позивача в службовому кабінеті під час його неодноразового відвідування начальником відділу кадрового забезпечення ЛННІ ім. Е.О. Дідоренка. Будучи попередженою про необхідність явки до відділу кадрового забезпечення, ОСОБА_1 для отримання витягу з наказу про звільнення не з`явилася. 12.07.2023 року начальник відділу кадрового забезпечення інституту, отримавши усне погодження по телефону, направив позивачу через месенджер «WhatsApp» копію витягу з наказу про звільнення. Щодо невнесення запису до трудової книжки представник пояснила, що 25.01.2022 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про видачу їй трудової книжки для подачі в Пенсійний Фонд з зобов`язанням повернути її до 15.02.2022 року. У встановлений термін позивач трудову книжку не повернула. 24.02.2022 року за вказівкою ректора ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка трудові книжки були видані працівників для особистого зберігання. У квітні 2023 року ОСОБА_1 було запропоновано надати трудову книжку для внесення записів до неї, але позивач відмовилася. Чинне законодавство передбачає внесення записів до трудової книжки за вимогою працівника. У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що позивачем не оспорюється її невідповідність займаній посаді, оскільки це є правом роботодавця, з чим відповідач погоджується. Щодо посилання представника позивача про відсутність у позивача засобів для існування, відповідач зазначає. що згідно з інформацією, яку ОСОБА_1 надала до відділу кадрів, вона з серпня 2022 року є пенсіонеркою та отримує пенсію. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову.

Від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 надійшло клопотання, у якому просила розгляд справи провести без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Від представника Донецького державного університету внутрішніх справ Буткової О.Я. надійшла заява, у якій просила провести судовий розгляд за її відсутністю. У відзиві просила в задоволенні позову відмовити.

Третя особа: Луганський навчально-науковий інститут імені Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ представника в судове засідання не направив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що до суду звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до довідки від 25.10.2022 року № 2615-5002270205 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, а з 11.09.2023 року є особою з інвалідністю другої групи.

10.04.2023 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до ректора ДДУВС, у якій просила призначити її на посаду начальника відділу матеріального забезпечення Луганського навчально-наукового інституту ім. Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ з випробувальним терміном 3 місяці.

Відповідно до витягу з наказу ДДУВС від 10.04.2023 року № 188 о/с на підставі вищевказаної заяви ОСОБА_1 призначено начальником відділу матеріального забезпечення Луганського навчально-наукового інституту ім. Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ з випробувальним терміном 3 місяці.

Згідно з функціональними обов`язками начальника відділу матеріального забезпечення Луганського навчально-наукового інституту ім. Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ, затвердженими 11.04.2023 року ректором ДДУВС, начальник відділу матеріального забезпечення зобов`язаний:

- розробляти цільові програми та перспективні плани розвитку матеріально-технічної бази ЛННІ імені Е.О.Дідоренка;

- контролювати технічний стан будівель, приміщень, інженерних систем водо-тепло-електропостачання, складати плани ремонтних робіт, організовувати їх виконання, здійснювати контроль якості ремонтних робіт, термінів виконання, проводити приймання виконаних робіт після їх завершення;

- організовувати та контролювати своєчасне забезпечення структурних підрозділів ЛННІ імені Е.О.Дідоренка матеріальними засобами, необхідними для здійснення навчального процесу та проживання курсантів (меблі, оргтехніка, канцтовари, навчальне приладдя, продукти харчування, засоби для прибирання приміщень тощо);

- організовувати безпечну експлуатацію службового автотранспорту;

- організовувати своєчасну видачу обмундирування постійному та перемінному особовому складу;

- організовувати роботу по збереженню майна ЛННІ імені Е.О.Дідоренка та орендованого майна, його ремонту і використанню за призначенням;

- організовувати щорічне проведення інвентаризації всього майна і техніки;

- організовувати роботу з питань ведення обліку виданого речового майна, матеріальних засобів, продуктів харчування; правильного оформлення документів;

- перевіряти не рідше одного разу на квартал наявність і стан матеріальних засобів на складах і в структурних підрозділах з оформленням актів перевірки;

- вживати заходи з поліпшення умов праці співробітників ЛННІ імені Е.О.Дідоренка, організовувати забезпечення дотримання правил протипожежної безпеки та техніки безпеки працівниками;

- аналізувати стан та ефективність діяльності відділу, розробляти заходи щодо їх вдосконалення, забезпечувати вчасну підготовку звітів з господарчих питань згідно зі встановленими формами;

- організовувати забезпечення співробітників відділу спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту, згідно з діючими нормами;

- здійснювати контроль за розслідуванням нещасних випадків, які відбулися у відділі (крім групових нещасних випадків та випадків із смертельним наслідком);

- вживати заходів щодо підвищення відповідальності співробітників по дотриманню правил техніки безпеки, норм промислової санітарії;

- відповідати за стан морально-психологічного клімату в колективі, вживати заходів щодо його поліпшення;

- проводити профілактичну роботу щодо попередження порушень серед співробітників відділу, організовувати і проводити заходи по зміцненню дисципліни, проводити по кожному факту порушення зі сторони співробітників відділу службові розслідування, виявляти і усувати причини та умови їх скоєння;

- своєчасно доводити до відома керівництва ЛННІ імені Е.О.Дідоренка виявлені факти порушення діючого законодавства та трудової дисципліни з боку співробітників відділу, втрати службових посвідчень, конфліктних ситуацій на службі та поза її межами, відхилень у поведінці;

- організовувати своєчасний розгляд заяв, скарг та пропозицій з питань, що стосуються господарчої діяльності, вживати дієвих заходів з ліквідації виявлених недоліків;

- приймати рішення в межах наданих прав щодо заподіяних збитків, нестач матеріальних цінностей та коштів;

- дотримуватися в межах компетенції виконання нормативно-правових актів з питань дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії дискримінації за ознакою статі та сексуальним домаганням;

- особисто дотримуватися та контролювати дотримання підлеглими вимог Закону України «Про запобігання корупції» та пов`язаних із цим законом підзаконних актів і внутрішніх нормативних документів. Невідкладно доповідати керівництву та/або відповідній посадовій особі навчального закладу, про випадки порушення антикорупційного законодавства;

- забезпечувати виконання вимог законів України, наказів і доручень МВС України, ДонДУВС по напрямку діяльності.

Функціональні обов`язки містять підпис ОСОБА_1 про їх отримання.

Відповідно до витягу з наказу ДДУВС від 07.07.2023 року № 372 о/с на підставі доповідної записки ОСОБА_7 ОСОБА_1 звільнено за п. 11 ст. 40 КЗпП України (встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування).

Згідно з доповідною запискою в.о. заступника директора ЛННІ ім. Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ з організації служби та матеріального забезпечення ОСОБА_8 від 03.07.2023 року про припинення трудових відносин з працівником за час перебування в м. Івано-Франківськ ОСОБА_1 13 місяців незмінно обіймала посаду начальника відділу матеріального забезпечення закладу вищої освіти (10 місяців - ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 3 місяці - ЛННІ ім. Е.О. Дідоренка) - підрозділу, який має забезпечувати функціонування установи, дотримання правил експлуатації приміщень, слідкувати за станом майна, вчасно реагувати на матеріально-технічні потреби, проводити ремонти, вести облік ресурсів. Конкретні недоліки за очолюваним ОСОБА_1 напрямком роботи були зафіксовані в довідці, складеній за підсумками перевірки Міністерством внутрішніх справ України ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка в період з 23 по 26 листопада 2022 року. На виконання листа Департаменту освіти, науки та спорту МВС України від 12.01.2023 року № 1420/48-2023 Донецьким державним університетом внутрішніх справ 30.01.2023 року був підготовлений План заходів з усунення порушень, виявлених в ході перевірки Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка комісією МВС України. В ньому, зокрема, вказано 31 пункт за напрямом роботи відділу матеріального забезпечення, який очолювала ОСОБА_1 . У ході перевірки результатів виконання зазначених пунктів Плану, з 26.06.2023 року по 30.06.2023 року було встановлено, що левова частина заходів, передбачена Планом, залишилось невиконаною. У межах моніторингу виконання Плану ОСОБА_1 давала роз`яснення щодо його окремих пунктів, але в період із 26.06.2023 року по 30.06.2023 року не надала письмових доповідних записок з цього приводу. Таким чином, враховуючи те, що порушення ОСОБА_1 своїх функціональних обов`язків вже було зафіксовано в ході службового розслідування (наказ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка від 05.07.2022 № 297), за що вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (наказ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка від 10.08.2022 № 346), спираючись на її позицію щодо кількісних та якісних показників виконання Плану заходів з усунення порушень, виявлених в ході перевірки Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка комісією МВС України відділом матеріального забезпечення під її керівництвом, яку вона неодноразово висловлювала, перекладання відповідальності за низьку якість та результати роботи особисто її та відділу матеріального забезпечення на керівництво Донецького державного університету внутрішніх справ, невчинення протягом всього періоду роботи на відповідній посаді (як у ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка так і в ЛННІ ім. Е.О. Дідоренка ДонДУВС) жодних дій, спрямованих на повне виконання функціональних обов`язків, зроблено висновок про невжиття позивачем належних заходів щодо виконання Плану усунення порушень, виявлених в ході перевірки ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка комісією МВС від 30.01.2023 року та неналежне виконання умов Договору оренди державного майна № 08/22 в частині поліпшення і ремонту орендованого майна, режиму використання орендованого майна. Спираючись на викладене вище, враховуючи незадовільні ділові якості, відсутність ініціативності при вирішені професійних завдань у межах функціональних обов`язків ОСОБА_1 (невжиття належних заходів щодо виконання Плану усунення порушень, виявлених в ході перевірки ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка комісією МВС від 30.01.2023 року; неналежне виконання умов Договору оренди державного майна № 08/22 в частині поліпшення і ремонту орендованого майна (п. 5.1), режиму використання орендованого майна (пп. 6.2, 6.3) тощо), які вона продемонструвала протягом випробувального терміну, встановлено невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, у зв`язку з чим запропоновано припинення з нею трудових правовідносин з дати, передбаченої наказом ДонДУВС від 10.04.2023 № 188 о/с, а саме з 11.07.2023 року.

За повідомленням № 47 від 10.07.2023 року про нараховані та виплачені суми при звільнені ОСОБА_1 нараховано 12154,01 грн.

Позивача не повідомлено під підпис за три дні про звільнення.

10.07.2023 року ОСОБА_1 під підпис отримано обхідний лист. Однак, витяг з наказу про звільнення не вручено.

12.07.2023 року ОСОБА_1 отримала витяг з наказу про звільнення, надісланий їй через месенджер «WhatsApp».

Згідно з листом Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Держпраці на звернення ОСОБА_1 . управлінням під час проведення заходу державного контролю встановлено, що керівництво ДДУВС порушило вимоги ч. 2 ст. 28 КЗпП України, оскільки про звільненні ОСОБА_1 із займаної посади письмово не попередило про це за три дні. За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) в ЛННІ ім. Е.О. Дідоренка ДДУВС складено акт, а ректору ДДУВС внесено припис на усунення виявлених порушень вимог законодавства про працю.

У позові ОСОБА_1 зазначила, що вважає наказ про звільнення незаконним, тому просить скасувати його, поновити на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Відповідач заперечує незаконність наказу.

Отже, між сторонами виник спір з приводу трудових відносин, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 26-27 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.12.2019 року по справі № 374/274/18, умова про випробування буде вважатися законною у таких випадках: 1) умова про випробування внесена в письмово оформлений трудовий договір і повторена у наказі про прийняття на роботу; 2) умова про випробування застережена в заяві про прийняття на роботу і повторена в наказі про прийняття на роботу; 3) умова про випробування не міститься в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під розписку до початку роботи; 4) умова про випробування не застережена в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений після початку роботи і при цьому він не заперечував проти внесення в наказ такої умови.

Отже, враховуючи, що умова про випробовування була застережена в заяві ОСОБА_1 про прийняття на роботу та повторена в наказі про прийняття на роботу, умова про випробовування є законною.

Частиною 2ст. 28 КЗпП Українипередбачено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні.

Пунктом 11 частини першоїстатті 40 КЗпП Українипередбачено звільнення працівника через встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення на підставі пункту 11статті 40 КЗпП Україниз урахуванням частини другоїстатті 28 КЗпП Українимає відбуватися за наступних умов: 1) встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі; 2) письмове попередження працівника про звільнення за три дні; 3) звільнення проводиться протягом строку випробування.

У ході розгляду справи встановлено, що 12.07.2023 року позивачем отримано копію витягу з наказу про звільнення на месенджер «WhatsApp», що позивачем не заперечувалося. Отже, ОСОБА_1 не було за три дні повідомлено письмово про звільнення у зв`язку з встановленням невідповідності працівника займаній посаді. Аргументи відповідача щодо неможливості повідомлення ОСОБА_1 суд відхиляє, оскільки належних та достатніх доказів такої неможливості університетом не надано. При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проте, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 21.02.2019 року по справі № 753/4885/18, недотримання роботодавцем триденного строку, визначеного статтею 28 КЗпП України, саме по собі не може бути підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.

У позові ОСОБА_1 зазначила, що роботодавець не повідомив про конкретні порушення під час випробувального терміну та в чому полягає невідповідність посади. У подальшому, у відповіді на відзив представник ОСОБА_1 вказала, що позивачем не оспорюється її невідповідність займаній посаді, оскільки це є правом роботодавця.

У зв`язку з неоднозначністю позиції позивача суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.07.2020 року по справі № 826/12446/17, у період випробувального терміну суб`єкт призначення з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатність виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки. У разі, якщо суб`єкт призначення в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. При цьому суб`єкт призначення самостійно визначає, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено, і, визначаючи у цьому контексті критерії якості виконання роботи за посадою, наділений певною свободою розсуду.

Зазначена позиція Верховного Суду також підтверджена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 374/274/18-ц, від 12.06.2023 року у справі № 202/1444/21, від 28.06.2023 року у справі № 202/1441/21, від 09.08.2023 року у справі № 641/9467/20.

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, що викладено в доповідній записці в.о. заступника директора ЛННІ ім. Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ з організації служби та матеріального забезпечення ОСОБА_8 від 03.07.2023 року про припинення трудових відносин з працівником, роботодавець скористався своїм правом самостійно визначити невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

Таким чином, враховуючи, що роботодавцем було встановлено невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, на яку її прийнято, звільнення проведено протягом строку випробовування, при тому, що сама по собі відсутність письмового попередження позивача про звільнення за три дні не може бути підставою для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на роботі, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині скасування наказу 07.07.2023 № 372 о/с про звільнення ОСОБА_1 , а тому й відсутність правових підстав для поновлення позивача на посаді начальника відділу матеріального забезпечення Луганського навчально-наукового інституту імені Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ з 11.07.2023 року.

Оскільки в задоволенні позову в частині скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі судом відмовлено, а вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня фактичного поновлення на роботі є похідною від вимог, у задоволенні яких відмовлено, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення відповідної вимоги позивача.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 50000 грн. Дана вимога обґрунтована, окрім незаконності наказу про звільнення, відсутністю запису про звільнення в трудовій книжці позивача, що перешкоджає останній влаштуватися на іншу роботу.

На підтвердження зазначеного позивачем надано: копію трудової книжки з останнім записом про призначення на посаду начальника відділу матеріального забезпечення від 07.11.2015 року; форму ОК-5 з індивідуальними відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до якої останні відомості про суми заробітку для нарахування пенсії ОСОБА_1 станом на 22.11.2023 року було внесено у липні 2023 року; а також відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02.12.2023 року, відповідно до яких за серпень та вересень 2023 року ОСОБА_1 отримувала лише соціальні виплати.

Розглядаючи дану позовну вимогу, суд не розглядає аргументи позивача щодо завдання моральної шкоди незаконним звільненням, оскільки судом встановлено, що наказ про звільнення скасуванню не підлягає.

Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з вимогами ст. 48 КЗпП України облік трудовоїдіяльності працівниказдійснюється велектронній формів реєстрізастрахованих осібДержавного реєструзагальнообов`язкового державногосоціального страхуванняу порядку,визначеномуЗаконом України«Прозбір таоблік єдиноговнеску назагальнообов`язкове державнесоціальне страхування». Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

З аналізу зазначених норм закону вбачається, що роботодавець має обов`язок внесення запису про звільнення до трудової книжки на вимогу працівника. При цьому позивачем не надано доказів звернення з такою вимогою до роботодавця та його відмови у внесенні запису.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З роз`яснень, наданих в п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»,обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Враховуючи, що позивачем не доведено, що відповідачем завдано моральної шкоди ОСОБА_1 , суд доходить висновку про відсутність правових підстав для її стягнення з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного суд відмовляє в позові в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору та професійну правову допомогу, покладаються на неї. При цьому, оскільки позивач звільнена від сплати судового за вимогу про поновлення на роботі, судовий збір за таку вимогу підлягає віднесенню на рахунок держави

На підставі викладеного та керуючись ст. 23 ЦК України, ст.ст. 26-28, 40, 47-48 КЗпП України, ст.ст.2, 4, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецького державного університету внутрішніх справ, третя особа: Луганський навчально-науковий інститут імені Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судові витрати,понесені ОСОБА_1 , покласти на неї.

Судовий збір за вимогу про поновлення на роботі віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Г.Остапенко