Постанова

від 11.01.2024 по справі 638/2334/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Харків

справа№ 638/2334/23

провадження№ 22-ц/818/192/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді:Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.

за участюсекретарясудовогозасідання Тітченко О.В.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач - Харківська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року ухвалене у складі судді Шишкіна О.В.,-

УСТАНОВИВ:

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про переведення в житловий фонд та визнання права власності на нерухоме майно - житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванняпозову зазначав,що відповіднодо договорукупівлі продажу нежитловихприміщень №5402-В-Свід 24листопада 2016року вінпридбав увласність нежитловубудівлю літ.«Б-1»загальною площею56,7м2,розташовану заадресою: АДРЕСА_1 (надалі ОСОБА_2 будівля).Реалізуючи своїправомочності власниканерухомого майна,за власнікошти,із власнихматеріалів таобладнання шляхомреконструкції (перебудови)Нежитлової будівліпозивач створив новийоб`єкт нерухомогомайна житловий будинок.За результатамитехнічної інвентаризаціїновоствореного об`єкту14.06.2018виготовлено технічнийпаспорт.Відповідно доякого заадресою: АДРЕСА_1 ,розташований будинокзагальною площею285,0кв м.Позивачем булоповідомлено ІнспекціюДержавного архітектурно-будівельного контролюДепартаменту територіальногоконтролю Харківськоїміської ради пропочаток виконаннябудівельних робіт,з реконструкціїНежитлової будівлі підіндивідуальний житловийбудинок.Відповідно додоговору купівлі-продажу земельноїділянки №53/18 від17вересня 2018року позивачнабув увласність земельнуділянку наякій розташованаНежитлова будівля.Проте узв`язку ізфорс мажорними обставинами введеннямв Українікарантину та військового стану , що виникли із березня 2020 року позивач не має неможливості оформити право власності на новостворений об`єкт та перевести його до житлового фонду через органи місцевого самоврядування.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.09.2023 позовну заяву задоволено. Переведено нежитлове приміщення будинок площею 285 кв2 за адресою: АДРЕСА_1 , в житловий фонд. Визнано за позивачем право власності на нерухоме майно житловий будинок площею 285 кв2 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Рішення обґрунтовано тим, що власник володіє правом змінювати цільове призначення належного йому нерухомого майна, що зведене на належній йому земельній ділянці. Позивач надав докази на підтвердження того, що реконструйований ним об`єкт нерухомості облаштований для постійного житла відповідно до діючих норм будівництва. Тобто містить необхідні комунікаційні мережі, які необхідні для малоповерхових будівель, несучі конструкції і стіни будівлі зведені відповідно до нормативів і правил ДБН, фундамент має гідроізоляцію за вимогами будівельних нормативів

Не погодившись з рішенням суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду є незаконним, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю в частині здіи?снення повноважень щодо прийняття до експлуатації реконструйованого об`єкту нерухомого маи?на. Діючим законодавством України встановлена спеціальна процедура та порядок вчинення діи? зі зміни функціонального призначення об`єкта нерухомого маи?на. А саме, процедура зміни функціонального призначення передбачена ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466, Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461. Проте позивач не скористався процедурою зміни функціонального призначення об`єкта нерухомого майна, та це питання не будо предметом розгляду компетентного органу. Харківська міська рада є неналежним відповідачем та не може відповідати за зазначеним позовом, оскільки позовні вимоги стосуються вирішення питань що відносяться до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю. Позивач не зазначає яким чином Харківська міська рада порушила його права з посиланням на норми права та в чому саме полягає порушення його прав.

11.12.2023 ОСОБА_3 , який діє в інтереасх ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому представник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч.1, ч.ч. 2, 4 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Однак, оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 24 листопада 2016 року відповідно до договору № 5402-В-С купівлі продажу нежитлових приміщень, ОСОБА_1 придбав у власність нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 56,7 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір було укладено в нотаріальному порядку та посвідчено у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилова С.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2019. Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок (інвентаризаційна справа № 65542), який виготовлений 06 жовтня 2006 року «Харківським міським бюро технічної інвентаризації», будинок складається із приміщень: 1) коридор площа 5,3м2. 2) виробничі приміщення 16,6 м2; 10,6м2; 11,5 м2;5,5м2; 7,2 м2. Загальна площа 56,7м2; основна (виробнича) 38,7м2; допоміжна 18,0м2. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №145112599 власником нежитлової будівлі літ «Б-1» загальною площею 285 кв2за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

За результатами технічної інвентаризації що була виконана ФОП ОСОБА_4 №2607515528, кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 003054 після проведення позивачем будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , розташований будинок загальною площею 285,0 кв2. Основна площа 205кв2, допоміжна площа 80 кв2. Будинок складається із цокольного поверху та першого поверху: Цокольний поверх складається із приміщень: № III-47,1кв2-кімната; № IV-15,4кв2-кімната; № I-7,8кв2-коридор; № II-26,6кв2-кімната; № V-13,2кв2-комора; № VI-4,6кв2-комора.

Перший поверх складається із приміщень: №7-18,8кв2-кімната; №8-20,3кв2-кімната; №9-20,4кв2-кімната; №10-5,4кв2-комора; №6-18,0кв2-кімната; №3-18,6 кв2-кімната; №2-18,0 кв2-коридор; №1-4,8кв2-коридор; №11-3,9 кв2-комора; №12-3,2 кв2-котельня; №5-19,8 кв2-кімната; №4-4,8кв2-комора; №VII-14,3 кв2-веранда.

Позивачем повідомлено Інспекцію Державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, про початок виконання будівельних робіт, визначених державними будівельними нормами, стандартами і правилами/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, реконструкцію будівлі під індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , код об`єкта № 1110.3, згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000. Проектна документація розроблена ТОВ «Топаз Україна» код ЄДРПОУ 32471923 ( а.с33-36).

Також позивачем подана декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ХК 141183041684 виданий 31.10.2018, видавник: Інспекція Державного архітектуро-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ( а.с 46-48).

Рішенням сесії Харківської міської ради від 20 червня 2018 року № 1138/18 «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» вирішено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 продати земельну ділянку із земель територіальної громади міста Харкова, кадастровий номер: 6310136300:08:021:0067, місце розташування АДРЕСА_1 , категорія земель, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Вид використання земельної ділянки : « для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-1», форма власності комунальна «. Площа земельної ділянки, га:0.2731.

Відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки № 53/18 17 вересня 2018 року, ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136300:08:021:0067) згідно з планом земельної ділянки.

Вказаний договір було укладено в нотаріальному порядку та посвідчено у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 101.4.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло і держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати, придбати у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ст. 380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. При цьому використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено зміст права власності, зокрема це право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Житлового Кодексу України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених участині другійстатті 7 цього Кодексу.

Відповідно дост.8-1ЖК Українигромадяни відповіднодо законумають правона переведеннядачних ісадових будинків,що відповідаютьдержавним будівельнимнормам,у жилібудинки впорядку,визначеному КабінетомМіністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ст.8 та 152 Житлового кодексу передбачають можливість переведення, у виняткових випадках, жилих будинків і жилих приміщень у нежилі. Приміщення, яке позивач просить перевести у житлове, не є також дачним чи садовим будинком, а тому норми щодо переведення в жилий будинок за рішенням органу місцевого самоврядування до даного випадку не застосовуються.

Крім того, суду не надано належних доказів того, що позивач звертався органу державногоархітектурно-будівельногоконтролю із зазначеним питанням, тобто позивачем не було вжито всіх можливих засобів досудового врегулювання спору.

У даному випадку позивач не виконав вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який передбачає досудовий порядок набуття у власність житлового будинку, реконструйованого з нежитлової будівлі, а у випадку виникнення спору - можливість звернення позивача до суду для захисту своїх прав.

Колегія суддів зазначає, що суд не володіє спеціальними знаннями і без експертного висновку про можливість переведення нежитлового приміщення в житлове, тобто без висновку, що приміщення відповідає нормам, які пред`являються до житлового, не може вирішити даний спір на користь позивача.

В супереч вимог ст..ст.12, 81 ЦПК клопотання про призначення у справі експертизи не заявляв та не надав суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об`єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об`єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об`єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами.

Суд на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З урахуванням вказаних обставин та вищенаведених норм права, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .

Керуючись ст. ст..367,369,374, п.п. 1,4ч. 1 ст.376, ст. ст.381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Харківської міської ради - задовольнити

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року скасувати. Ухвалити нову постанову.

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно та переведення будівлі із нежитлового у житловий фонд залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17 січня 2023 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б.Яцина