Постанова

від 15.01.2024 по справі 910/9150/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Справа№ 910/9150/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 року

у справі №910/9150/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Вулкан"

про стягнення 236 164,33 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Вулкан" про стягнення 236 164,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 50 від 10.04.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні докази зберігання на складі позивача продукції, що виготовлена саме для відповідача, тоді як долучені до позовної заяви рахунки-фактури та видаткові накладні доводять твердження відповідача про ситуативний характер співпраці, оскільки жодний з цих документів не містить ні посилання на договір №50 від 10.04.2019 ні посилання на специфікацію № 1939 від 11.03.2020.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 року у справі №910/9150/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- між сторонами у справі було укладено договір поставки, а не договір на виробництво товарів, і саме на підтвердження таких умов договору та розуміння сторонами виконання зобов`язань 11.03.2020 підписано специфікацію № 1939 на поставку позивачем товару, виготовленого для відповідача, за наданою технічною документацією та специфікацією продукції;

- судом зроблено помилковий та необґрунтований висновок, що першою умовою виникнення зобов`язання зі сплати вартості товару є факт його виготовлення за технічною документацією відповідача;

- ні договором, ні іншими документами не було визначено порядок передачі технічної документації та не було передбачено і погоджено вимог щодо її оформлення;

- судом не враховано, що покупцем після домовленостей з постачальником було передано технічну документацію на товар, що мав бути поставлений після виготовлення, а постачальником прийнято цю документацію за замовчуванням та виготовлено необхідні друковані плати, які в подальшому були поставлені та приймалися відповідачем без заперечень, що підтверджується підписаними видатковими накладними, які додаються до апеляційної скарги;

- надані позивачем оборотно-сальдові відомості по рахунку 26 «готова продукція» є належними та допустимими доказами, що підтверджують залишок не вибраного відповідачем товару за специфікацією № 1939;

- надані позивачем акти прийому-передачі готової продукції підтверджують факт виготовлення позивачем саме того товару, що був вказаний у специфікації № 1939.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/9150/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі №910/9150/23 та повідомлено сторін, що справа буде розглядатись без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позиції учасників справи

16.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення у зв`язку із необґрунтованістю.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

Разом з відзивом на апеляційну скаргу відповідачем було заявлено клопотання про призначення у даній справі технічної експертизи специфікації № 1939 від 11.03.2020.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що у нього є обґрунтовані сумніви щодо підпису специфікації саме у цей день, оскільки на ній відсутня печатка відповідача та директору відповідача не була передана дана специфікація при передачі документів колишнім директором Чермошенцевим В.В.

Від позивача надійшло заперечення на клопотання про призначення експертизи, в яких останній зазначає про те, що відповідне клопотання заявлене задля штучного продовження терміну вибірки замовленого товару. Також позивач зазначив, що оскільки клопотання було подано в паперовому вигляді, без використання підсистеми «Електронний суд» ЄСТІСТ, а тому воно має бути залишено без розгляду, а справа має бути розглянута за наявними в електронному кабінеті матеріалами.

Колегія суддів відхиляє зазначені заперечення позивача на порядок подачі клопотання про призначення експертизи з огляду на наступне.

З 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX.

Одночасно із введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200-IX внесені відповідні зміни до процесуального закону.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Колегією суддів встановлено, що відповідач зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 8 статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Отже, зазначені положення законодавства передбачають можливість подавати документи до суду або в електронній формі через ЄСІТС, або в паперовій формі.

А тому доводи позивача про подачу відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про призначення експертизи без використання підсистеми «Електронний суд» колегія суддів відхиляє, оскільки реєстрація у ЄСІТС не позбавляє сторону права подавати документи в паперовому вигляді.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 263 ГПК України відзив на апеляційну скаргу має містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини 4 статті 263 та частини 10 статті 165 ГПК України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Колегією суддів встановлено, що відзив містить відомості про наявність у відповідача електронного кабінету, а тому підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 165 ГПК України у даному випадку не має.

У зв`язку з викладеним, доводи позивача щодо залишення клопотання про призначення експертизи без розгляду колегія суддів відхиляє.

Щодо суді заявленого клопотання, колегія суддів дійшла до висновку про його відхилення з підстав, викладених у мотивувальній частинні постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КБ Вулкан" (покупець) укладено договір поставки № 50, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача у визначені договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, промислові комп`ютери та периферійні пристрої, обладнання систем автоматизації, електронні компоненти, зазначені у специфікації, а відповідач - оплатити їх вартість.

Пунктом 2.1 договору визначено, що строк поставки товару зазначається у специфікації. Позивач має право на поставку товару партіями. Поставка товару може бути здійснена на підставі однієї чи декількох специфікацій.

Відповідно до пункту 2.3 договору, поставка товару може здійснюватись позивачем на підставі усних або письмових заявок відповідача, в яких вказано асортимент та певна кількість товару, що підлягає поставці із зазначеного у специфікації, на підставі яких складаються рахунок-фактура та/або видаткові накладні, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 2.4 договору, якщо у специфікації зазначений строк вибірки товару, покупець зобов`язаний здійснити вибірку всього обсягу товару протягом строку зазначеного у специфікації. У випадку, якщо покупець не здійснив замовлення всього обсягу товару згідно специфікації по кількості протягом зазначеного терміну постачальник має право вимагати сплати вартості товару, а покупець зобов`язаний здійснити оплату протягом трьох банківських днів з дати вимоги.

Пунктом 3.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 14.05.2019 сторони погодили, що загальна вартість товару за договором становить 50 000 000,00 грн.

Специфікацією № 1939 від 11.03.2020 (додаток № 1 до договору від 10.04.2019) сторонами погоджено виготовлення позивачем відповідно до технічної документації відповідача друкованих плат загальною вартістю 16 493 202,00 грн.

У даній специфікації сторони також погодили найменування товару, його кількість, строк виробництва, кінцевий термін вибірки, ціну за одиницю та загальну суму:

- ЮС3.082.233 Друкована плата з монтажем (170 шт, строк виробництва - 10 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 54,34 грн, загальна сума - 9 237,80 грн);

- ЮСЗ.082.464-02 Друкована плата з монтажем (100 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 1 158,70 грн, загальна сума - 115 870,00 грн);

- ЮСЗ.082.511 Друкована плата з монтажем (4 500 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 192,95 грн, загальна сума - 868 275,00 грн);

- ЮСЗ.082.582 Друкована плата з монтажем (250 шт, строк виробництва - 29 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 1 534,32 грн, загальна сума - 383 580,00 грн);

- ЮСЗ.082.584 Друкована плата з монтажем (340 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 394,94 грн, загальна сума - 134 279,60 грн);

- ЮСЗ.082.588 Друкована плата з монтажем (360 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 358,21 грн, загальна сума - 128 955,60 грн);

- ЮСЗ.082.614 Друкована плата з монтажем (2 000 шт, строк виробництва - 29 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 1 448,77 грн, загальна сума - 2 897 540,00 грн);

- ЮСЗ.082.615V2 Друкована плата з монтажем (2 000 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 179,39 грн, загальна сума - 358 780,00 грн);

- Плата системна ЮСЗ.082.633 Друкована плата з монтажем (5 400 шт, строк виробництва - 29 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 1 182, 20 грн, загальна сума - 6 383 880,00 грн);

- Плата керування ЮСЗ.082.634 Друкована плата з монтажем (5 400 шт, строк виробництва - 29 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 442,68 грн, загальна сума - 2 390 472,00 грн);

- Друкована плата з монтажем ЮСЗ.082.639 Друкована плата з монтажем (350 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 209,90 грн, загальна сума - 73 465,00 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач лише частково здійснив вибірку виготовленого позивачем товару, обумовленого специфікацією № 1939 від 11.03.2020 та несвоєчасно розрахувався за вже поставлений товар, внаслідок чого починаючи з квітня 2021 у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач звертався до відповідача з листами № 211 від 20.04.2021, № 236 від 26.04.2021, претензією № 357 від 08.06.2021 з вимогами щодо погашення заборгованості та з проханням про виконання взятих на себе зобов`язань згідно укладеного договору.

Оскільки у відповідача наявний борг за несплачений товар за специфікацією, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 236 164,33 грн. з урахуванням приписів п.п. 3.2., 3.3., 3.15 (збільшення вартості товару з врахуванням курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на день складання специфікації)..

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що у матеріалах справи відсутні належні докази зберігання на складі позивача продукції, що виготовлена саме для відповідача, тоді як долучені до позовної заяви рахунки-фактури та видаткові накладні доводять твердження відповідача про ситуативний характер співпраці, оскільки жодний з цих документів не містить ні посилання на договір №50 від 10.04.2019 ні посилання на специфікацію № 1939 від 11.03.2020.

Однак колегія суддів не погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчить тлумачення статті 526 Цивільного кодексу України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, звертаючись із позовом у даній справі позивач стверджував про наявність між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "КБ Вулкан" договірних відносин та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за таким договором.

Суд зазначає, що у випадку виникнення між сторонами договірних відносин, визначальною у даному контексті є оцінка договору, який згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у сторін певних прав та обов`язків.

У разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

Правова природа договору визначається з огляду на його зміст, і суд, при його правовій оцінці, повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних юридичних наслідків.

За своєю правовою природою договір № 50 від 10.04.2019 є договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, виходячи з умов Договору поставки, сторони визначили як зобов`язання постачальника (постачання комплектуючих виробів, вимірюючих приладів, паяльного устаткування, промислові комп`ютери та периферійні пристрої, обладнання систем автоматизації, електронні компоненти, зазначені у специфікації), так і зобов`язання Покупця (прийняти і оплатити відповідний товар).

Пунктом 2.1 договору визначено, що строк поставки товару зазначається у специфікації. Позивач має право на поставку товару партіями. Поставка товару може бути здійснена на підставі однієї чи декількох специфікацій.

Відповідно до пункту 2.3 договору, поставка товару може здійснюватись позивачем на підставі усних або письмових заявок відповідача, в яких вказано асортимент та певна кількість товару, що підлягає поставці із зазначеного у специфікації, на підставі яких складаються рахунок-фактура та/або видаткові накладні, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 2.4 договору, якщо у специфікації зазначений строк вибірки товару, покупець зобов`язаний здійснити вибірку всього обсягу товару протягом строку зазначеного у специфікації. У випадку, якщо покупець не здійснив замовлення всього обсягу товару згідно специфікації по кількості протягом зазначеного терміну продавець має право вимагати сплати вартості товару, а покупець зобов`язаний здійснити оплату протягом трьох банківських днів з дати вимоги.

Специфікацією № 1939 від 11.03.2020 (додаток № 1 до договору від 10.04.2019) сторони погодили, найменування товару, його кількість, строк виробництва, кінцевий термін вибірки, ціну за одиницю та загальну суму:

- ЮС3.082.233 Друкована плата з монтажем (170 шт, строк виробництва - 10 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 54,34 грн, загальна сума - 9 237,80 грн);

- ЮСЗ.082.464-02 Друкована плата з монтажем (100 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 1 158,70 грн, загальна сума - 115 870,00 грн);

- ЮСЗ.082.511 Друкована плата з монтажем (4 500 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 192,95 грн, загальна сума - 868 275,00 грн);

- ЮСЗ.082.582 Друкована плата з монтажем (250 шт, строк виробництва - 29 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 1 534,32 грн, загальна сума - 383 580,00 грн);

- ЮСЗ.082.584 Друкована плата з монтажем (340 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 394,94 грн, загальна сума - 134 279,60 грн);

- ЮСЗ.082.588 Друкована плата з монтажем (360 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 358,21 грн, загальна сума - 128 955,60 грн);

- ЮСЗ.082.614 Друкована плата з монтажем (2 000 шт, строк виробництва - 29 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 1 448,77 грн, загальна сума - 2 897 540,00 грн);

- ЮСЗ.082.615V2 Друкована плата з монтажем (2 000 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 179,39 грн, загальна сума - 358 780,00 грн);

- Плата системна ЮСЗ.082.633 Друкована плата з монтажем (5 400 шт, строк виробництва - 29 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 1 182, 20 грн, загальна сума - 6 383 880,00 грн);

- Плата керування ЮСЗ.082.634 Друкована плата з монтажем (5 400 шт, строк виробництва - 29 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 442,68 грн, загальна сума - 2 390 472,00 грн);

- Друкована плата з монтажем ЮСЗ.082.639 Друкована плата з монтажем (350 шт, строк виробництва - 16 днів, кінцевий термін вибірки 31.12.2021, ціна за одиницю - 209,90 грн, загальна сума - 73 465,00 грн).

Заперечення відповідача щодо дійсності даної специфікації колегія суддів відхиляє, оскільки остання містить підпис директора відповідача В.В. Чермошенцева.

Відповідач не заперечує проти дійсності підпису, однак в клопотанні про призначення експертизи зазначає, що у відповідача є обґрунтовані сумніви у підписанні специфікації саме у цей день через те, що на ній відсутня печатка відповідача та директору відповідача не була передана дана специфікація при передачі документів колишнім директором Чермошенцевим В.В.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Водночас, колегія суддів враховує приписи ст. 58-1 ГК України, які встановлюють, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Водночас, використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Дійсність або недійсність договору не пов`язується з наявністю чи відсутністю на договорі печатки юридичної особи з урахуванням приписів частини третьої статті 58-1 Господарського кодексу України. Так, відповідно до змісту вказаної статті, наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/1069/20, від 28.05.2020 у справі № 902/439/19, від 04.12.2019 у справі № 910/17687/18.

Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Колегія суддів, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшла висновку, що для вирішення спору про стягнення заборгованості за договором поставки у суду відсутня потреба у проведенні судової експертизи.

Колегією суддів враховано, що клопотання про призначення експертизи направлено на визначення дати вчинення специфікації № 1939 від 11.03.2020 за відсутності печатки на ній. Тобто, фактично у заявленому клопотанні відповідач не заперечує обставин укладення між сторонами такої специфікації або підписання її неуповноваженою особою.

А тому, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відхилення поданого клопотання про призначення експертизи та відхилення доводів відповідача щодо недійсності специфікації за відсутності печатки підприємства на ній.

На підтвердження виготовлення замовленого товару позивачем надані акти прийому-передачі готової продукції № 2181 від 30.03.2020, № 2345 від 30.03.2020, № 1789 від 21.04.2020, № 2925 від 31.03.2020.

Відповідно до частини 1 статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Із вказаної статті убачається, що важливою характеристикою предмету договору купівлі-продажу є те, що на момент укладення договору він повинен бути наявним у продавця або бути створеним (набутим) продавцем у майбутньому.

В специфікації № 1939 від 11.03.2020 сторонами погоджено, що постачальник зобов`язується виготовити друковані плати відповідно до технічної документації та специфікації покупця та поставити, а покупець зобов`язується замовити та вибрати товар потрібними йому партіями протягом узгодженого терміну та оплатити його на умовах, визначених договором.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що в якості доказів виготовлення продукції за технічною документацією відповідача позивачем надано специфікації на вироби, що не містять жодних підписів як посадових осіб позивача так і відповідача.

Відповідно до визначень, які містяться ДСТУ 3321:2003 «Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять», технічна документація - система графічних і текстових документів, необхідних і достатніх для безпосереднього використання на усіх стадіях життєвого циклу продукції (конструюванні, виготовленні та експлуатації промислових виробів; при проєктуванні, зведенні і експлуатації будівель і споруд; при розробці технологічних процесів виробництва; при розробці та використанні програмного забезпечення).

Колегія суддів зазначає, що ні договором поставки, ні нормами чинного законодавства не визначено порядок передачі такої технічної документації та не було передбачено і погоджено вимог до її оформлення, зокрема і щодо наявності підписів посадових осіб позивача та відповідача.

Більше того, відповідач не заперечував, що товари, які поставлялись в межах даного договору, виготовлялись позивачем саме за технічною документацією останнього, доданою позивачем до позовної заяви.

Вказане також підтверджується тим, що відповідач під час підписання видаткових накладних по даному договору, які частково були долучені як позивачем до позову, так відповідачем до відзиву на позовну заяву, не вказував на невідповідність поставленого товару технічній документації чи специфікації продукції, наданої відповідачем.

А тому колегія суддів дійшла до висновку, що постачальником виготовлялись друковані плати на підставі наявної технічної документації, яка була надана відповідачем, що останнім не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Також, на підтвердження виготовлення друкованих плат саме за технічною документацією відповідача позивачем до апеляційної скарги позивачем були долучені додаткові видаткові накладні № 10121 від 14.05.2020, № 10243 від 14.05.2020, № 18901 від 25.08.2020, № 32215 від 29.11.2021 та відповідні рахунки на оплату № 11163 від 13.05.2020, № 11163 від 13.05.2020, № 20382 від 18.08.2020, № 36047 від 26.11.2021.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Колегія судів відзначає, що частина долучених до апеляційної скарги видаткових накладних вже була наявна в матеріалах справи, а саме долучена відповідачем до відзиву на позовну заяви.

В обґрунтування неможливості долучення решти доказів у суді першої інстанції апелянт посилається на те, що ні при подачі позову ні при надані відзиву, питань щодо порядку, процесу, підстав і відповідності виготовлення чи не виготовлення друкованих плат відповідно технічної документації ТОВ «КБ «Вулкан» жодною із сторін договору не виникало.

Водночас, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, з огляду на основні засади господарського судочинства, саме на позивача покладався обов`язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Позивачем не наведено причин, що об`єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

У зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені позивачем до апеляційної скарги нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

На підтвердження виготовлення продукції, а саме: «ЮС3.082.233 Друкована плата з монтажем» у кількості 101 шт., «ЮСЗ.082.464-02 Друкована плата з монтажем» у кількості 21 шт, «ЮСЗ.082.584 Друкована плата з монтажем Блок клавіатури» у кількості 190 шт, «Друкована плата з монтажем ЮСЗ.082.639 Друкована плата з монтажем» у кількості 200 шт, які є предметом спору у даній справі, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів №2181, 2345, 1789 та 2925 та відповідну оборотно-сальдову відомість по рахунку № 36 станом на 01.01.2022, 21.02.2022, 01.05.2023.

Оборотно-сальдова відомість - регістр бухгалтерського обліку, призначений для контролю операцій і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Оборотно-сальдова відомість містить сальдо (залишки) на початок і на кінець періоду і обороти по дебету і кредиту за даний період для кожного застосовуваного компанією рахунку (субрахунку) бухгалтерського обліку. Формується оборотно-сальдова відомість на підставі відповідних операцій (проводок по рахунках бухгалтерського обліку).

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 422 від 25.06.2003, передбачають використання оборотно-сальдової відомості для узагальнення щомісяця даних регістрів бухгалтерського обліку за кожним рахунком бухгалтерського обліку, за кожним з яких окремо зазначають дебет і кредит такого рахунку.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. N 291, до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

За дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.

Згідно положень Національного положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20. 10.1999 № 246, готова продукція, виготовлена на підприємстві, є складовою запасів.

Як вбачається з матеріалів справи, записи по рахунку 26 в облікових документах позивача були здійснені на підставі актів прийому-передачі готової продукції № 2181 від 30.03.2020 р. на виріб ЮСЗ.082.584; Акт №2345 від 30.03.2020 на виріб ЮС3.082.639; Акт № 1789 від 21.04.2020 на виріб ЮСЗ.082.233; Акт № 2925 від 31.03.2020 р. на виріб ЮСЗ.082.464-02, підписаними відповідальними особами позивача: відділом контролю якістю, директором виробництва, та завідуючого складом.

Отже надані позивачем оборотно-сальдові відомості по рахунку 26 «Готова продукція» разом із актами прийому-передачі готової продукції є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт виготовлення позивачем саме того товару, який вказаний в Специфікації № 1939 від 11.03.2020 р., що підтверджено переліком номенклатурних позицій, які повністю відповідають буквено-цифровим реквізитам друкованих плат, вказаним в технічних документах та специфікації на виріб, в Актах прийому-передачі готової продукції та в облікових документах по рахунку 26 «Готова продукція».

Висновки суду, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем своїх зобов`язань в частині виготовлення не пізніше 29 днів з моменту укладення специфікації повного асортименту та кількості продукції, колегія суддів відхиляє, оскільки умови договору не встановлюють зобов`язань позивача про надання відповідачеві підтвердження про виготовлення всього обсягу товару, тоді як у відповідача є обов`язок вибрати весь асортимент товару до 31.12.2021.

Більше того, інші позиції товару, які перелічені в специфікації, не є предметом спору у даній справі, а тому і відсутні підстави для дослідження судом факту їх виготовлення у строк, передбачений у специфікації.

Доводи відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про ситуативний характер співпраці між сторонами, оскільки долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні та рахунки фактури не містять посилання ні на договір №50 від 10.04.2019 ні на специфікацію № 1939 від 11.03.2020 колегія суддів відхиляє, оскільки лише рахунок-фактура № 5556 від 21.02.2022 не містить посилання на договір; решта документів в своїх реквізитах має посилання на укладений між сторонами договір поставки.

Твердження відповідача, що сторони договору узгодили можливість співпраці без специфікацій, і саме таким чином позивач та відповідач співпрацювали весь час, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 8.3. договору, замість специфікацій можуть використовуватись рахунки-фактури, які складаються на підставі заявок покупця. Рахунки-фактури, що містять посилання на дату та номер цього договору вважаються складеними на підставі заявок покупця, у тому числі усних, узгодженими покупцем і підлягають оплаті в повному обсязі на умовах, визначених договором.

Водночас, як вже було зазначено вище, щодо спірного товару між сторонами була узгоджена специфікація № 1939 від 11.03.2020, а тому у даному спорі не підлягає застосуванню п. 8.3. договору.

Більше того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що ним подавались саме заявки на поставку товару, який вказаний у специфікації і саме на підставі таких заявок були сформовані відповідні рахунки-фактури, які слугували підставою для підписання видаткових накладних, що долучені ним до відзиву на позовну заяву (а саме № 32215 від 29.11.2021, № 10121 від 14.05.2020, № 8448 від 27.06.2022, № 4271 від 08.02.2022, які стосуються поставки спірного товару).

Крім того, частина видаткових накладних, наданих сторонами, підтверджує поставку позивачем відповідачу товару саме за специфікацією № 1939 від 11.03.2020 (№ 32215 від 29.11.2021, № 10121 від 14.05.2020, № 8448 від 27.06.2022, № 4271 від 08.02.2022).

Доводи відповідача щодо відсутності у нього необхідності у такій кількості товару, яка вказана у специфікації, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не вчиняв належних та допустимих дій щодо відмови від умов договору в частині товару, щодо якої відсутня необхідність, а саме не звертався до позивача для врегулювання такого питання та внесення змін до умов договору та специфікації щодо кількості товару, погодженого у ній.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено залишок не вибраного відповідачем товару за Специфікацією № 1939 за відповідні періоди (станом на 01.01.2022 року, станом на 21.02.2023 року та станом на 01.05.2023 року).

Так, в специфікації сторони передбачили, що термін вибірки всього обсягу товару встановлюється до 31.12.2021.

Відповідно до п. 2.5. договору базисні умови поставки - EXW (франко-склад) постачальника у місті Києві (Інкотермс 2000), якщо інше не зазначене у специфікації. Приймання товару за кількістю і комплектністю здійснюється на складі постачальника.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 4 статті 267 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Тобто, суб`єкти господарської діяльності мають можливість укладати договори, використовуючи при цьому і правила Інкотермс - Правила Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року), EXW, EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця), термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов`язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.

Дослідивши умови укладеного Договору поставки, колегія суддів встановила, що сторони між собою погодили порядок поставки Товару шляхом передачі Покупцю Товару на складі постачальника (самовивіз).

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази вчинення покупцем дій, спрямованих на отримання товару за договором поставки (направлення повідомлень про наміри отримати товар на складах позивача у строки, визначені в специфікації, відправлення транспортних засобів до складів позивача, тощо).

За умовами пункту 2.4 договору, якщо у специфікації зазначений строк вибірки товару, відповідач зобов`язаний здійснити вибірку всього обсягу товару протягом строку зазначеного у специфікації. У випадку, якщо відповідач не здійснив замовлення всього обсягу товару згідно специфікації по кількості протягом зазначеного терміну позивач має право вимагати сплати вартості товару, а відповідач зобов`язаний здійснити оплату протягом трьох банківських днів з дати вимоги.

В позовній заяві позивачем зазначалось, що на день звернення до суду борг за невідібраний відповідачем товар по рахунку-фактурі № 5556 від 21.02.2022 року, за Специфікацією № 1939 від 11.03.2020 р. складає суму - 182 441,83 грн.

Пунктами 3.2., 3.3. договору сторони, керуючись статтями 524, 533 Цивільного кодексу України, домовилися, що при оформленні специфікацій у гривні визначати грошовий еквівалент зобов`язання (ціни й загальної вартості товару) за договором (специфікації) в іноземній валюті на день укладання Договору (специфікації). Ціна на Товар підлягає зміні у випадках, встановлених законом та цим договором. Ціни на товар можуть змінюватись відповідно до коливань закупівельних цін у виробника, у зв`язку зі зміною митних тарифів, курсів валют та інфляцією.

В Специфікації № 1939 сторони визначили грошовий еквівалент в доларах США в загальній вартості специфікації, що становить 583 830,15 доларів США по курсу НБУ 28,25 грн. за 1 долар.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Відповідно до ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі зменшення на день оплати курсу гривні до долару США та/або Євро, що склався на міжбанківському валютному ринку, більш ніж на 2% в порівнянні з курсом на дату підписання специфікації, дату рахунок-фактури та/або видаткової накладної, оплата товару (партії товару) в гривнях підлягає перерахунку та здійснюється покупцем за цінами, збільшеними пропорційно зміні курсу гривні до долару США та/або Євро, що діє на дату платежу (або частини платежу - при оплаті частинами).

Джерелом визначення курсу гривні до долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку приймається сторонами сайт в інтернеті (https://minfin.com.ua/). Курсом на дату специфікації та/або рахунку-фактури, або оплати вважається курс продажу долару США або Євро за гривню на міжбанківському валютному ринку за попередній робочий день на момент закриття торгової сесії. У разі, якщо інформація на вказаному сайті є недоступною, то сторони можуть використовувати офіційний сайт НБУ. (п. 3.9 договору)

Як вбачається з позову, позивачем курс долару США визначався станом на 06.06.2023 відповідно до визначеного НБУ курсу на рівні 36,5686 грн.

Колегією суддів досліджено курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку станом на 06.06.2023 на сайті https://minfin.com.ua/ і встановлено, що він був вищим, ніж визначено НБУ (36,9343 грн), у зв`язку з чим судом застосовано визначений позивачем курс долара на рівні 36,5686 грн. в межах заявлених позовних вимог.

В специфікації сторони передбачили курс долара США на рівні 28,25 грн.

Відповідно до п. 3.10 договору суми, що підлягають оплаті покупцем за договором у гривнях, розраховуються покупцем самостійно, виходячи із загальної вартості товару (його частини) в іноземній валюті й курсу долару США/або Євро до гривні на дату платежу, визначеного згідно з умовою п.п. 3.8 та 3.9. договору за наступною формулою: (А2/А1)*S1 грн. = S2 грн. де:

А1- курс долару США/або Євро, встановленого на дату підписання Специфікації/рахунку;

А2 - курс долару США/або Євро, встановленого на дату оплати;

S1- сума неоплаченого/частково оплаченого Товару (в грн.);

S2- сума платежу (грн.), що підлягає оплаті.

Відповідно до п.3.15. Договору у випадку порушення зобов`язань щодо оплати, Постачальник перераховує ціну Товару по Договору за курсом іноземної валюти станом на дату звернення до Покупця з вимогою (у випадку досудового врегулювання спору) та/або станом на дату звернення до суду.

А тому, перевіривши здійснені позивачем розрахунки відповідно до умов договору, колегія суддів дійшла до висновку, що станом на 06.06.2023 загальна вартість товару з урахуванням курсової різниці становить 236 164,33 грн.

За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не здійснив вибірку спірного товару у строки, встановлені у специфікації, а тому позивач, з огляду на приписи п. 2.4. договору має право вимоги сплати вартості товару, що був виготовлений ним згідно специфікації № 1939 від 11.03.2020, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 236 164,33 грн. заборгованості, яка виникла у зв`язку із невиконанням останнім своїх обов`язків за договором.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі № 910/9150/23 - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі № 910/9150/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі № 910/9150/23 скасувати, ухваливши нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Вулкан" (03680, місто Київ, ПРОСПЕКТ ЛЕСЯ КУРБАСА, будинок 2-Д, ідентифікаційний код 38905950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ КРАКІВСЬКА, будинок 13-Б, корпус 2, ідентифікаційний код 38013262) 236 164,33 грн заборгованості, 3 542,47 грн судового збору за подачу позову та 5 313,70 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/9150/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко