Постанова

від 09.01.2024 по справі 925/988/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа№ 925/988/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Бойко Н.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Чокля Є.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС", до якої приєднався ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 року (повний текст складено 20.04.2023)

у справі №925/988/22 ( суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 1 343 856 грн. 20 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС" про стягнення 1 343 856 грн. 20 коп. майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ДВД Рост Транс», як власник транспортного засобу, внаслідок використання якого було завдано майнову шкоду позивачу, є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, протиправність водія якого підтверджується постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 04.03.2022 у справі № 518/97/22.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ДВД РОСТ ТРАНС» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД» 1 343 856 грн. 20 коп. збитків та 20 157 грн. 84 коп. судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач, як страхувальник цивільно-правової відповідальності за полісом №ЕР-207105400 є відповідальною особою за шкоду, спричинену водієм під час керування вантажним транспортним засобомта зобов`язане відшкодувати позивачу майнову шкоду в розмірі 1 343 856 грн. 20 коп., що є різницею між загальним розміром заподіяних збитків та виплаченим страховим відшкодуванням.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 у справі №925/988/22 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- судом першої інстанції було поновлено відповідачу строк на надання доказів та долучено до матеріалів справи рецензію на звіт, а тому висновок суду першої інстанції, що відповідачем не подано клопотання про поновлення строку не відповідає дійсності;

- судом не взято до уваги, що позивачем належними доказами не доведено безпосереднього причинного зв`язку між винними діями працівника відповідача та заявленою до стягнення шкодою;

- позивач не надав оригінальний договір на проведення робіт, що має значення при розгляді даної справи, доказів фактичної оплати за виконані ремонтні роботи, копій податкових накладних, які б свідчили про реальне відображення вказаних сум за ремонтні роботи;

Суд не дослідив у повному обсязі наданий звіт про проведення незалежної оцінки, а саме не взяв до уваги факт відсутності кваліфікаційних документів, що підтверджують приналежність до атестованих судових експертів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/988/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 12.06.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 року у справі №925/988/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 26.06.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 25.07.2023.

24.07.2023 на адресу суд від ОСОБА_1 надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС".

Ухвалою суду від 25.07.2023 заяву ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 у справі №925/988/22 задоволено.

В судове засідання 25.07.2023 з`явився представник відповідача та представник третьої особи.

Ухвалою суду від 25.07.2023 відкладено розгляд справи на 19.09.2023.

Ухвалою суду від 17.10.2023 відкладено розгляд справи на 21.11.2023.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкладено розгляд справи на 09.01.2024.

Явка представників сторін

Представник відповідача судове засідання 09.01.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи дана особа була повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

08.01.2024 представник третьої особи подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що в проваджені Одеського апеляційного суду перебуває справа № 518/97/22 про скасування постанови Ширяївського районного суду Одеської області від 04.03.2022, розгляд якої був знову перенесений.

09.01.2024 колегія суддів ухвалила у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи відмовити з наступних підстав.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Тобто, приписи ст. 270 ГПК України не передбачають такої підстави як відкладення розгляду справи до розгляду справи, яка перебуває у провадженні іншого суду. У даному випадку колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною метою якої є неможливість розгляду справи у даному судовому засіданні.

Водночас, заявником не доведено, як наявність відповідного судового провадження впливає на неможливість вирішення спору по суті з огляду на наявні в матеріалах справи докази.

Крім того, колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи вже неодноразово відкладався за клопотаннями всіх учасників справи.

А тому, з огляду на строки розгляду апеляційної скарги, задля забезпечення розумного строку вирішення справи судом, колегія суддів дійшла до висновку про відхилення поданого третьою особою клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 09.01.2024 представником третьої особи було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

Колегія суддів у судовому засіданні 09.01.2024 відхилила дане клопотання, оскільки основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

В матеріалах справи наявні відомості про належне повідомлення, зокрема, відповідача, про дату, час і місце судового засідання.

Заявником не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції неможливо розглянути справу без участі відповідача. Явка представників сторін у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов`язковою.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 09.01.2024.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15 грудня 2021 року о 23:15 на ділянці 168 км + 950 м автодороги Київ-Одеса (М05) ОСОБА_1 , який працює водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС", керуючи вантажним транспортним засобом "Volvo" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), допустив зіткнення з транспортним засобом позивача "MAN", державний номерний знак НОМЕР_2 , завдавши пошкоджень останньому та навісному обладнанню, що знаходилося на ньому.

За фактом вчиненого діяння, 16 грудня 2021 року інспектором ВП №1 Уманського районного управління поліції, лейтенантом поліції Заславським Сергієм Васильовичем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 154004.

04 березня 2022 року Ширяївським районним судом Одеської області було розглянуто матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , визнано обставини наведені в протоколі про адміністративне правопорушення доведеними та прийнято постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Позивач з метою визначення обсягу матеріальної шкоди, якої зазнав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 29 грудня 2021 року звернувся до оцінювача Музики Павла Володимировича із заявою про проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля "MAN" TGS 33.360.

Згідно звіту про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 01 лютого 2022 року було встановлено, що вартість матеріального збитку позивача (вартість відновлювального ремонту техніки) в цінах станом на момент виконання дослідження становить: 1 473 856,20 грн.

Позивач 23.03.2022 звернувся до страховика відповідача - ПрАТ УСК «Княжна Вієнна Іншуранс Груп», щодо відшкодування завданих збитків та отримав страхове відшкодування у розмірі 130 000 грн. 00 коп., що підтверджується заявою про досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування та копією платіжного доручення № ЗР022261 від 24 березня 2022 року.

Оскільки виплачене страхове відшкодування не у повній мірі компенсувало заподіяну позивачу майнову шкоду, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 1 343 856 грн. 20 коп., що є різницею між загальним розміром заподіяних збитків (шкоди) та виплаченим страховим відшкодуванням (1 473 856,20 грн. - 130 000, 00 грн.).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, частина друга статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою.

Згідно з наявним у матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 154004, ДТП відбулось внаслідок того, що водій транспортного засобу "Volvo" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, відволікся від керування та допустив зіткнення з попереду рухаючим автомобілем "MAN", державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали пошкодження.

04 березня 2022 року Ширяївським районним судом Одеської області було розглянуто матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , визнано обставини наведені в протоколі про адміністративне правопорушення доведеними та прийнято постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення ч.1 ст.1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц.

ОСОБА_1 в момент скоєння ДТП працював водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС", що було встановлено Ширяївським районним судом Одеської області під час розгляду справи №518/97/22.

Відповідач ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не заперечував обставин наявності у нього на праві власності транспортного засобу "Volvo" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та того, що ОСОБА_1 є його найманим працівником.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

А тому, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок винних дій працівника відповідача.

Твердження третьої особи про не доведення позивачем причинного зв`язку між винними діями працівника відповідача та заявленою до стягнення шкодою, оскільки 14.06.2023 ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга на постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 04.03.2022 по справі № 518/97/22, та яку Одеським апеляційним судом було прийнято до розгляду, колегія суддів відхиляє.

Так, третьою особою апеляційна скарга на постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 04.03.2022 по справі № 518/97/22 була подана 14.06.2023, тоді як оскаржуване рішення у даній справі було ухвалено 10.04.2023.

Тобто, на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення постанова Ширяївського районного суду Одеської області від 04.03.2022 по справі № 518/97/22 була чинна, оскільки матеріали справи не містили доказів її оскарження в апеляційному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом та винесення оскаржуваного рішення. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання сторонами таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

З цих підстав колегія суддів також не приймає до уваги як доказ - витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023250330000227 від 04.07.2023, який датований після ухвалення судового рішення.

Більше того, третьою особою не було надано належних та допустимих доказів, що він є саме потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 15.12.2021.

Посилання третьої особи про визначення його процесуального статусу в межах кримінального провадження у якості потерпілого є необґрунтованим, оскільки встановлення лише певного процесуального статусу особи в межах кримінального провадження не є доказом того, що така особа є саме потерпілим внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на приписи ст. 75 ГПК України, які встановлюють, що лише вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, як вже було зазначено вище, вина ОСОБА_1 підтверджується не лише постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 04.03.2022 по справі № 518/97/22, а і протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 154004, яким встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП 15.12.2021.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; шкоди та її розміру; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

У силу наведених положень законодавства та з огляду на встановлене вище, відповідач є відповідальною за відшкодування позивачу понесених ним збитків.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, застосуванню підлягають положення ст. 1192 ЦК України, згідно з яким, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Для встановлення реальної вартості пошкодженого транспортного засобу позивачем проведено оцінку по визначенню матеріального збитку.

Згідно звіту про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 01 лютого 2022 року було встановлено, що вартість матеріального збитку позивача (вартість відновлювального ремонту техніки) становить: 1 473 856,20 грн.

У суді першої інстанції відповідач заявив клопотання про призначення судової експертизи для визначення розміру шкоди.

У своїй заяві відповідач зазначав, що для обґрунтування розміру шкоди позивач надав суду звіт про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Проте, огляд автомобіля для виконання висновку здійснювався без присутності представника відповідача і відсутні докази про належне повідомлення відповідача про дату та час здійснення обстеження (огляду) пошкодженого автомобіля позивача.

Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З огляду на доводи відповідача, які слугували підставою для заявлення клопотання про призначення експертизи, колегією суддів враховано, що 21 грудня 2021 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист вих. №101 від 21 грудня 2021 року, яким відповідача було запрошено на огляд автомобіля MAN TGS 33.360, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який мав відбутися 28 грудня 2021 року о 9 год. 30 хв.

При цьому позивачем також було зазначено місце проведення огляду.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 24 грудня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу.

Водночас, як зазначає позивач, оскільки представник відповідача не прибув для участі в огляді пошкодженого автомобіля, то його огляд було проведено за відсутності представника відповідача.

А тому, з огляду на викладене вище, за наявності в матеріалах справи проведеного експертного дослідження на замовлення позивача, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність відхилення судом першої інстанції клопотання про призначення експертизи.

Більше того, відповідач не був позбавлений надати власний експертний висновок на спростування розміру матеріального збитку, однак таким процесуальним правом він не скористався.

Доводи апелянта про не дослідження судом першої інстанції наявності або відсутності кваліфікованих документів, що підтверджують приналежність ФОП Музики П.В. до атестованих судових експертів, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи містяться свідоцтво Фонду державного майна України № 4762 від 12.07.2006, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 4003 від 26.11.2005, сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 926/2020 від 20.10.2020 на підтвердження того, що Музика П.В. є суб`єктом оціночної діяльності з відповідною кваліфікацією.

Стосовно доводів апелянта, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до розгляду рецензію на звіт та не враховано її під час ухвалення рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, ч.10 ст. 80 ГПК України встановлено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

З урахуванням наведених вище процесуальних норм, суд першої інстанції вірно зазначив, що приєднання (долучення) до матеріалів справи доказів та їх прийняття судом до розгляду не є тотожними поняттями.

Як вбачається із протоколу судового засідання 10.03.2023, суд першої інстанції прийняв до розгляду рецензію на звіт. Водночас судом було встановлено, що надана рецензія на звіт, всупереч ч. 2, 3 ст.91 ГПК України, не засвідчена в порядку встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, такий доказ надійшов до суду в електронній копії, проте, він не посвідчений електронним підписом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не оцінював рецензію на звіт як доказ, що був поданий із порушенням ч. 2, 3. ст. 91 ГПК України, а саме не був скріплений кваліфікованим електронним підписом.

Долучений ж відповідачем до апеляційної скарги оригінал рецензії на звіт, який не був наданий суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до розгляду, оскільки відповідач в порушення вимог ст. 269 ГПК України не навів в апеляційній скарзі обґрунтувань та не надав доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, з огляду на висловлені заперечення відповідача щодо наданого позивачем звіту про проведення незалежної оцінки, колегія суддів вважає за можливе дослідити його на відповідність законодавству України.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 №1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно зі статтею 12 Закону про оцінку майна та умовами абзацу сьомого пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна передбачає складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки.

Пункт 56 Національного стандарту №1 встановлює вимогу до форми і зміст звіту про оцінку майна.

Колегія суддів, дослідивши наявний в матеріалах звіт, встановила, що він відповідає приписам п. 56 Національного стандарту №1, а саме містить детальний опис об`єкта оцінки, інформацію про дату, на яку проводиться оцінка майна, зазначено мету оцінки, вказано обмежуючі умови, містить розділи щодо методичних підходів і методики оцінки, використані при визначені вартості КТЗ та інші пункти, які передбачені п. 56 Національного стандарту № 1.

Згідно з пункту 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Колегією суддів у даному контексті враховано, що позивачем на підтвердження понесення витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу також надано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШРБУ-48 (виконавець) договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля від 13.10.2021.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору предметом договору є надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля, чи їх складових частин (ДК 016-2010:45.20,1), у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем.

07 лютого 2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, згідно п. 1.1. якого виконавець надає замовнику послуги по відновлювальному ремонту автомобіля MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а замовник приймає та оплачує ці послуги.

Загальна вартість послуг складає 744 187 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ 124 031 грн. 19 коп. (п.2.1. додаткової угоди).

Також, 01 серпня 2022 року сторонами укладено додаткову угоду до договору, згідно п. 1.1. якої виконавець надає замовнику послуги по відновлювальному ремонту установки - піскосолерозкидач для зимового утримання доріг SCMIDT STRATOS на автомобіль MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_2 , а замовник приймає та оплачує ці послуги.

Загальна вартість послуг складає 599 669 грн. 04 коп., в тому числі ПДВ 99 944 грн. 84 коп. (п. 2.1. додаткової угоди)

07 лютого 2022 року було складено акт дефектний на ремонт автомобіля MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_2 .

01 серпня 2022 року було складено акт дефектний на установку - піскосолерозкидач для зимового утримання доріг SCMIDT STRATOS на автомобіль MAN TGS 33.360, спеціалізований вантажний автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_2 .

04 квітня 2022 року сторонами договору від 13 жовтня 2021 року було підписано акт приймання-передачі наданих послуг. Загальна вартість наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг становить 744 187 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ 124 031 грн. 19 коп.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 05 жовтня 2022 року загальна вартість наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг становить 599 669 грн. 04 коп., в тому числі ПДВ 99 944 грн. 84 коп.

Тобто, розмір шкоди підтверджується не лише звітом про оцінку майна, а й іншими письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Твердження апелянта на не дослідження судом першої інстанції фактичної оплати послуг за виконані ремонтні роботи та податкових накладних, які підтверджували реальність наданих послуг, колегія суддів відхиляє, оскільки обставини виконання позивачем своїх зобов`язань за договором в частині оплати наданих послуг з ремонту пошкодженого автомобіля та оформлення по ним податкових накладних не входять до предмету спору у даній справі.

Надані позивачем докази, а саме договір від 13.10.2021 з додатковими угодами та відповідні акти приймання-передачі наданих послуг додатково підтверджують понесені позивачем збитки, які виникли внаслідок ДТП, що була спричинена працівником відповідача.

Доводи третьої особи, що позивач, отримавши страхову виплату за договором обов`язкового страхування, погодився з розміром шкоди, визначеним страховою компанією, а тому зобов`язання між позивачем та страховиком припинались, а деліктне зобов`язання між ОСОБА_1 та відповідачем є припиненим, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до приписів ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, в яких зазначено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС" як страхувальник цивільно-правової відповідальності за полісом №ЕР-207105400 є відповідальною особою за шкоду, спричинену водієм ОСОБА_1 під час керування вантажним транспортним засобом "Volvo" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та зобов`язане відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД" майнову шкоду в розмірі 1 343 856 грн. 20 коп., що є різницею між загальним розміром заподіяних збитків та виплаченим страховим відшкодуванням (1 473 856,20 грн. - 130 000 грн.).

Колегією суддів також враховано, що виплачена страховою компанією відповідача сума у розмірі 130 000,00 грн є лімітом відповідальності страховика відповідно до абзацу 2 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 566 від 09.07.2010 (в редакції, чинній на момент такої виплати).

У зв`язку з тим, що позивач належними та допустимими доказами довів в межах даної справи повний склад правопорушення: неправомірну (протиправну) діяльність водія відповідача; завдані збитки; причинний зв`язок між неправомірною (протиправною) діяльністю водія відповідача та збитками, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 1 343 856 грн. 20 коп.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 року у справі № 925/988/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВД РОСТ ТРАНС", до якої приєднався ОСОБА_1 , на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 року у справі № 925/988/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2023 року у справі № 925/988/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 925/988/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.01.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко