Постанова

від 15.01.2024 по справі 904/3933/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024 року м. Дніпро Справа № 904/3933/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 (суддя Красота О.І.) у справі № 904/3933/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроландшафт", м. Дніпро

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 у даній справі відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про забезпечення позову.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що факт стягнення з відповідача за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №160/12910/22 податкового боргу у розмірі 492 979,08 грн не може свідчити про унеможливлення виконання рішення суду за вказаним позовом. Заява позивача за своєю суттю є припущенням можливого невиконання рішення суду відповідачем.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство Українська залізнця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:

- суд першої інстанції не врахував, що відповідач має велику заборгованість перед позивачем та не має іншого майна;

- судом першої інстанції не надано належної оцінки заяві про забезпечення позову з огляду на загрозу невиконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки розмір майнових вимог АТ Українська залізниця до ТОВ Дніпроландшафт є значним.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/3933/23; відкладено

вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 у справі №904/3933/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 01.09.2023 Акціонерному товариству "Українська залізниця" поновлено строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023; відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 25.09.2023 об 14:00 год.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.09.2023 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 відкладено до 02.10.2023 на 09 годин 40 хвилин.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023 призначено повторний автоматизований розподілу судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 на підставі рішення Вищої ради правосуддя №939/0/15-23 від 28.09.2023р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.10.2023 колегією суддів у наведеному вище складі прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.01.2024р. на 14 годин 15 хвилин.

15.01.2023 сторони наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю їх представників.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроландшафт" про стягнення 1 684 589,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини:

- відповідачем не розроблений нормативний документ: "Лісонасадження захисні. Поточне утримання", графічні матеріали відповідно до статті 48 Лісового кодексу України, затверджений обласним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на виконання умов Договору № ПР/П-19458/НЮ від 12.08.2019;

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2021 у справі №904/6477/20 зобов`язано відповідача виконати на користь позивача послуги за договором № ПР/П-19458/НЮ від 12.08.2019, а саме: виконати камеральні роботи; скласти та передати позивачу графічні матеріалиПЛЗУ-4,5.8; розробити, затвердити та передати Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" нормативний документ: "Лісонасадження захисні. Поточне утримання", відповідно до вимог ст. 48 Лісового кодексу України за адресою: м. Дніпро, вул. Іларіонівська, 23, Синельниківська виробнича дільниця;

- наказ про примусове виконання перебуває на виконанні у Шевченківському відділі ДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (виконавче провадження № 66005738 від 09.07.2021). Державним виконавцем вживалось ряд заходів, направлених на виконання рішення суду у справі №904/6477/20, у т.ч. здійснювались виклики керівника відповідача. Однак відповідач не виконує вказане рішення;

- грошові кошти у розмірі 1 684 589,29 грн, отримані відповідачем за матеріали "лісовпорядкування" (І етап робіт за договором "Польові вишукування"), які розроблені відповідачем всупереч законодавству, що не дає можливості рецензування та здійснення їх подальшого погодження уповноваженими органами;

- проведеною ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" Східним офісом Держаудитслужби встановлено невиконання відповідачем умов п. 1.1, п. 1.4, п. 4.1 Договору від 12.08.2019 № ПР/П-19458/НЮ в порушення вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.526, ст.530 Цивільного кодексу України, а Регіональною філією "Придніпровська залізниця" сплачено кошти за послуги 1 етапу без отримання остаточного результату з розроблення нормативного документу на суму за цим договором 1 684 589,29 грн. Таким чином, розроблені відповідачем за І етап документи "Польові вишукування" не відповідають вимогам чинного законодавства, а перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 1 684 589,29 грн. є такими, що підлягають поверненню позивачу.

Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що містяться на відкритих рахунках, у т.ч. на відомому позивачу рахунку № НОМЕР_1 у регіональному відділенні АТ "ОТП Банк" в м. Дніпро (код банку 300528, код ЄДРПОУ 21685166), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову в межах суми позову 1 684 589,29 грн, з урахуванням сплаченої суми судового збору за подачу позову та заяви про забезпечення позову у розмірі 26 610,84 грн, а всього - 1 711 200,13 грн.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає:

- невиконання відповідачем судового рішення від 01.04.2021 у справі № 904/6477/20 свідчить про наявність ознак недобросовісності останнього й у даному випадку;

- як встановлено проведеним моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №160/12910/22 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області стягнуто податковий борг з відповідача до бюджету у сумі 492 979,08 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Частинами першою, другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 1 684 589,29 грн, яка виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору від 12.08.2019 №ПР/П-19458/НЮ.

Як зазначено вище, позивач у заяві про забезпечення позову посилається на невиконання відповідачем рішення господарського суду від 01.04.2021 у справі №904/6477/20 та наявність рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №160/12910/22 про стягнення з ТОВ Дніпроландшафт до бюджету податкового боргу в розмірі 492 979,08 грн.

На думку позивача, наведені обставини свідчать про те, що невжиття таких заходів як накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та можуть підлягати стягненню у разі винесення судом рішення на користь позивача, може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів вважає, що наведені позивачем обставини в обґрунтування наявності вжиття заходів забезпечення позову не можуть свідчить про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Позивачем не наведено доводів з посиланням на нестабільне чи незадовільне фінансове становище господарської діяльності відповідача, з наданням відповідного обґрунтування, в тому числі з посиланням на докази, які б свідчили про таке фінансове становище чи вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Також заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Подана позивачем заява про вжиття заходів забезпечення позову фактично ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у майбутньому, в разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

Враховуючого викладене, приймаючи до уваги недоведення позивачем, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також відсутність доказів щодо підтвердження фактичного вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст.277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду у даній справі відсутні.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 у справі №904/3933/23 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена та підписана 16.01.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз