Рішення

від 17.01.2024 по справі 905/1501/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.2024 Справа №905/1501/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз», м. Надвірна, Івано-Франківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Промексім Лтд», м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення 3349,14грн, з яких 1674,57грн збитки, 1674,57грн штраф.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Промексім Лтд» про стягнення 3349,14грн, з яких 1674,57грн збитки, 1674,57грн штраф.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №01002/422-МТР(Т)3-314 від 08.10.2020 в частині реєстрації податкових накладних.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 193, 216, 224 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 198, 201, 207, Податкового кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач разом із позовною заявою надав належним чином засвідчені копії: договору купівлі-продажу №01002/422-МТР(Т)3-314 від 08.10.2020 з додатками, видаткової накладної №22 від 17.11.2020, платіжної інструкції №4725 від 30.12.2020, оборотно-сальдової відомості НГВУ «Надвірнанафтогаз».

Ухвалою суду від 17.11.2023 відкрито провадження у справі №905/1501/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов.

Відповідач повідомлявся про відкрите судове провадження у справі №905/1501/23 шляхом направлення копії ухвали суду від 17.11.2023 на юридичну адресу відповідача (85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Громова 1, кв. 34), проте поштовий конверт повернувся на адресу суду з причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, ухвала є судовим рішенням.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги, що поштова кореспонденція, яка надсилалась судом на адресу відповідача, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», відповідач не повідомив суд про інше місцезнаходження, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом передавалась телефонограма на відомі засоби зв`язку відповідача та розміщено повідомлення-оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.

З огляду на викладені обставини, судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.

Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.11.2023 у справі №905/1501/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частинною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, заперечень від сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Промексім Лтд» (надалі відповідач, продавець) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз» (надалі позивач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу №01002/422-МТР(Т)3-314 (надалі Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати продукцію (далі товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму (п.1.1. договору).

Розділом 2 договору визначені права та обов`язки сторін.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що ціни товару встановлюються в національній валюті України - гривні та вказуються у додатку 1 до цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупної вартості товару згідно з додатком 1 та складає 10047,40грн, в тому числі ПДВ - 1674,57 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатком 1 після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору. 100% післяоплата по факту поставки усієї продукції протягом 20 календарних днів.

Згідно з п. 3.3. договору усі суми, що підлягають сплаті за цим договором, сплачуються в безготівковій формі на рахунки, що зазначені у цьому договорі.

Продавець зобов?язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та додатком 1 до цього Договору. Поставка: 20 робочих днів з моменту підписання договору (п.5.1. договору). Товар приймається по кількості, якості, комплектності, цілісності тари/упаковки, відповідності маркування та згідно із специфікацією, що міститься у додатку 1 до цього договору (п.5.2. договору). Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатком 1 до договору та/або додатковими угодами.

Право власності на Товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі Товару (п.5.3. договору).

Відповідно до п.6.2. договору сторони передбачили, що у разі, якщо прострочення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перевищує граничний строк реєстрації визначений законодавством, продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі, еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, відповідно до видаткової накладної №22 від 17.11.2020, підписаної та скріпленої печатками позивача та відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Промексім Лтд» здійснило поставку товару на загальну суму 10047 грн 40 коп., в свою чергу ПАТ «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз» відповідно до платіжної інструкції №4725 від 30.12.2020 здійснило оплату за поставлений товар на суму 10047 грн 40 коп.

Однак, ПАТ «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз» свої зобов`язання щодо реєстрації у встановлені законодавством строки податкової накладної не здійснило, у зв`язку з чим, позивач втрачає право на включення суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, на зменшення податкового зобов`язання, що є заподіянням йому збитків.

Дослідивши наявні матеріали справи на підставі приписів чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського, Податкового і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Пунктом 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно із приписами п.п. 198.1., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв?язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Уразі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв?язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до положень ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов?язань платник податку зобов?язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати ї в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов?язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім?я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). Уразі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім?я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; 3) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер (п.201.1.);

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7.);

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов?язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати ї в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов?язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов?язань за відповідний звітний період. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов?язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов?язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв?язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (п.201.10.).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов`язань за договором купівлі продажу №01002/422 від 08.10.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Промексім Лтд» здійснило поставку товару на загальну суму 10047 грн 40 коп., що підтверджується видатковою накладною №22 від 17.11.2020, підписаною та скріпленою печатками позивача та відповідача, в свою чергу ПАТ «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз» здійснило оплату за поставлений товар на суму 10047 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №4725 від 30.12.2020, проте ПАТ «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз» свої зобов`язання щодо реєстрації у встановлені законодавством строки податкової накладної не здійснило, чим позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1674,57 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо невиконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, та, відповідно, на зменшення податкового зобов`язання, що фактично спричинило збитки цій особі, а тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 1674,57 грн. є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1674,57 грн відповідно до п.6.2. договору суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 201.1, абзаців 1,2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник ПДВ зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2. договору сторони передбачили, що у разі, якщо прострочення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перевищує граничний строк реєстрації визначений законодавством, продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі, еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах №908/3565/16, №917/799/17, №913/272/18.

Відповідно до висновку, наведеного у постанові Верховного Суду у постанові від 18.11.2019 у справі №904/5949/18, за своєю правовою природою зобов`язання зі здійснення реєстрації податкової накладної є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, а тому, невиконання або неналежне виконання таких умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання та відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, встановлюючи відповідальність продавця у виді штрафу в розмірі еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування, який сплачує покупець при оплаті товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку з цим податкового кредиту.

З урахуванням вкладеного, господарський суд дійшов висновку, оскільки невиконання стороною договору зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не є правопорушенням у сфері господарювання, а тому не може бути підставою для покладення на відповідача господарської відповідальності у вигляді сплати штрафу в розмірі еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування, який сплачує покупець при оплаті товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі п.6.2. договору в розмірі 1674,57 грн не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Промексім Лтд» задовольнити частково.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 74, 77, 86, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз», м. Надвірна, Івано-Франківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Промексім Лтд», м. Костянтинівка, Донецька область, про стягнення 3349,14 грн, з яких 1674,57грн збитки, 1674,57грн штраф - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Промексім Лтд» (85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Громова, 1, кв. 34, код ЄДРПОУ 41406520) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», в особі відокремленого структурного підрозділу Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз» (78405, Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Грушевського, 13, код ЄДРПОУ 00136515) збитки у розмірі 1674,57грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1342,00грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 17.01.2024.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Я.О. Левшина