Рішення

від 12.01.2024 по справі 908/3329/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/289/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2024 Справа № 908/3329/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного фермерського господарства "ПОТОЧИЩЕ" (вул. Шевченка, буд. 28, с. Поточище, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78135, код ЄДРПОУ 03752953)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ МОУШН" (вул. Шевченка, буд. 107, м. Запоріжжя, 69039, код ЄДРПОУ 43869374)

про стягнення 512 103 грн 40 коп.

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Приватне фермерське господарство "ПОТОЧИЩЕ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ МОУШН" 507 150 грн 00 коп. основного боргу (попередня оплата), 2 535 грн 75 коп. інфляційних втрат, 2 417 грн 65 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3329/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3329/23, присвоєно номер провадження 27/289/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 06.11.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 28.11.2023.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Ухвала суду від 06.11.2023, яка була направлена на адресу відповідача (вул. Шевченка, буд. 107, м. Запоріжжя, 69039) повернулася на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: вул. Шевченка, буд. 107, м. Запоріжжя, 69039, що збігається з адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та на яку судом було направлено ухвалу суду від 06.11.2023.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Ухвала суду від 06.11.2023 була розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Крім того, ухвалу суду від 06.11.2023 було надіслано на електронні адреси відповідача - 9546@ukr.net, tekhnotrast.group.ltd@gmail.com.

В матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки відповідача - 06.11.2023.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3329/23.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.01.2024.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, що 23.08.2023 між Приватним фермерським господарством «ПОТОЧИЩЕ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТРАСТ ГРУП» (Продавець, перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАБЛ МОУШН», відповідач 19.09.2023 здійснив державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме змінив інформацію про здійснення зв`язку з юридичною особою, змінив види економічної діяльності, змінив кінцевого бенефіціарного власника та відомості про кінцевого бенефіціарного власника, змінив керівника та відомості про керівника юридичної особи, змінив місцезнаходження юридичної особи, змінив найменування юридичної особи (повне та скорочене), змінив структуру власності) укладено договір поставка № 59814-08.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець поставляє, а Покупець приймає мінеральні добрива (надалі - Товар) на умовах даного Договору. Кількість, номенклатура, ціна, строки та інші умови поставки кожної партії Товару, що постачається згідно даного Договору, визначаються у специфікаціях що є додатками до даного Договору і становлять його невід`ємну частину (в подальшому «Додатки»).

Загальна вартість Договору визначається на підставі цін, узгоджених Сторонами в Додатках до цього Договору та становить суму всіх специфікацій, за якими був поставлений Товар (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Договору Продавець бере на себе зобов`язання після підписання Договору в строк, не пізніше вказаного в Додатках, поставити та передати Товар Покупцю згідно вказаних у Додатках кількісних та якісних характеристик. Покупець бере на себе зобов`язання прийняти Товар від Продавця і оплатити його в строки і в порядку, зазначені у Додатках.

Згідно п. 5.1 Договору ціна однієї метричної гони Товару (у тому числі упаковки, якщо вона є) та загальна його вартість вказані в Додатках до даного Договору. Ціна Товару включає ПДВ.

Відповідно до п. 11.6 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

24.08.2023 між сторонами підписано Специфікацію № 2 до Договору.

Згідно Специфікації № 2 домовлено, що загальна вартість Товару - добриво мінеральне комплексне Polifoska 8, марки NРК 8:24:24 (9 S). який поставляється, складає 50 тон та вартує 1 690 500.00 грн у тому числі ПДВ- 281 750 грн 00 коп.

Ціна Товару визначена на умовах FСА склад Продавця: 78135, вул. Шевченка. 28 село Поточище Коломийський район Івано-Франківська область.

Умовами оплати Товару Специфікацією № 2 визначено;

30% - попередня оплата, що складає 507 150,00 грн, в т.ч. ПДВ - 84 525,00 грн.;

70% - по факту доставки Товару у ПФГ «Поточище», що складає 1 183 350,00 грн, в т.ч. ПДВ- 197 225,00 грн.

Попередня оплата Товару Покупцем проводиться згідно рахунку Продавця. Ціна на Товар (в повній його кількості по Специфікації) не змінюється лише за умови оплати всього або часткового об`єму протягом терміну вказаного в рахунку.

24.08.2023 відповідач виставив позивачу рахунок па оплату № 1742 Товару - мінерального добрива комплексного Polifoska 8, марки NРК 8:24:24 (9 S) кількістю 50 тонн па суму 1 690 500.00 гри., в тому числі ПДВ 281 750.00 гри., яка і зазначена у Специфікації № 2.

На виконання договірних умов та Специфікації № 2 позивач здійснив попередню оплату в розмірі 30% виставлено рахунку в сумі 507 150 грн 000 коп., в тому числі ПДВ - 84 525 грн 00 коп.., що підтверджується платіжною інструкцією № 2105 від 25.08.2023.

Згідно підписаної Специфікації № 2 відповідач зобов`язався відвантажити Товар згідно погодженого графіку - протягом 7-ми календарних днів з моменту підписання Договору або достроково відвантажити Товар.

Відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання, не поставив позивачу у домовлений термін оплачену частину Товару.

Позивач у позові зазначив, що відповідач повинен був здійснити поставку Товару у строк до 30.08.2023 включно, адже Договір між Сторонами укладено 23.08.2023, 7 календарних днів з моменту укладення це термін проміжком із 24 по 30.08.2023 включно, а 31.08.2023 це вже перший день порушення договірних зобов`язань відповідачем.

В телефонному режимі 31.08.2023 відповідач повідомив позивача, що за домовленою ціною не може здійснити поставку Товару, навіть тієї частини за яку позивач сплатив попередню оплату в сумі 507 150 грн 00 коп., оскільки на ринку збільшилася ціна на Товар.

Однак, відповідно до пункту 5.2 Договору ціни на оплачену частину Товару не змінюються.

Згідно з умовами Договору ціна па Товар може змінюватися лише на частину Товару, і за умови, що вона не була оплачена в строки, передбачених в Додатках та рахунках до цього Договору. При цьому, вона може змінюватися лише за письмовим запитом Продавця, в залежності від зміни показників, які визначають ціпу Товару. До узгодження Сторонами повім ціни. Продавець має право зупинити відвантаження Товар) Покупцю з дня, з якого Продавець запропонує встановити нову ціну па Товар (пункт 5.2 Договору).

В даному випадку строк оплати іншої частини Товару позивач мав оплатити 70% від партії замовленого Товару по факту його поставки позивачу на суму, що складає 1 183 350,00 грн., в т.ч. ПДВ 197 225,00 грн.

Відповідач не поставив оплачену частину Товару і відмовився здійснювати поставку Товару за укладеним Договором по домовленій ціні.

Однак, відповідач гарантував повернення коштів, які були перераховані позивачем як попередня оплата в розмірі 30% від партії Товару, що склала 507 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 84 525,00 грн. Для цього відповідач рекомендував надіслати листа про повернення оплачених коштів,

Позивач листом від 31.08.2023 № 150 просив повернути попередню оплачу.

Відповідач попередню оплату не повернув, умови договору не виконав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України, загальні положення про поставку - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про послуги визначені главою 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В порушення умов Договору відповідач належно не виконав взяті на себе зобов`язання у погоджений Договором та Специфікацією № 2 строк, не здійснив поставку Товару до 30.08.2023 включно, який був оплачений відповідно до договірних домовленостей, та не повернув попередню оплату на вимогу позивач, яка була пред`явлена листом від 31.08.2023 року № 150 та двома претензіями.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання відповідача щодо оплати товару та повернення попередньої оплати позивачу в розмірі 507 150 грн 00 коп. залишилися не виконаними.

Дослідивши матеріали справи позивач документально підтвердив попередню оплату товару відповідачу в рамках договору № 59814-08 від 23.08.2023.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів поставки товару чи повернення попередньої оплати на користь позивача в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 507 150 грн 00 коп. попередньої оплати по договору № 59814-08 від 23.08.2023 є обґрунтованими та доведеними.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 2 535 грн 75 коп. інфляційних втрат, 2 417 грн 65 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав вірним. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного фермерського господарства "ПОТОЧИЩЕ", с. Поточище, Коломийський район, Івано-Франківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ МОУШН", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ МОУШН" (вул. Шевченка, буд. 107, м. Запоріжжя, 69039, код ЄДРПОУ 43869374) на користь Приватного фермерського господарства "ПОТОЧИЩЕ" (вул. Шевченка, буд. 28, с. Поточище, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78135, код ЄДРПОУ 03752953) 507 150 (п`ятсот сім тисяч сто п`ятдесят) грн 00 коп. основного боргу (попередня оплата), 2 535 (дві тисячі п`ятсот тридцять п`ять) грн 75 коп. інфляційних втрат, 2 417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) грн 65 коп. 3 % річних, 7 681 (сім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 55 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 17.01.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.