Рішення

від 17.01.2024 по справі 908/3237/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/220/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 Справа № 908/3237/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІНТІКА», (69093, м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 14А)

про стягнення 54163,19 грн.

23.10.2023 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний су» ЄСІТС надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 20.10.2023, (вх. № 3545/08-07/23 від 23.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІНТІКА», м. Запоріжжя про стягнення 54163,19 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 15755 від 15.03.2021, в тому числі 53844,97 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію та 318,22 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 справу № 908/3237/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3237/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/220/23, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 16, 193, 205, 235, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 640 ЦК України, ст., ст. 193, 230, 232, 275 ГК України, норми Закону України «Про ринок електричної енергії», положення Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства позивачем та відповідачем укладено публічний договір про постачання електричної енергії споживачу № 15755 від 15.03.2021 шляхом підписання ТОВ «АЛІНТІКА» заяви-приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції «Вигідна». В період з січня по червень 2023 року позивачем здійснювалося постачання електричної енергії відповідачу, в тому числі за березень червень 2023 року позивачем поставлено відповідачу електричну енергію в загальному розмірі 15770 кВт/год. Постачання електричної енергії за вказаний період підтверджується рахунками, які направлялися на адресу відповідача, проте вказані рахунки відповідачем повністю не оплачені. Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі заборгованість відповідача за електричну енергію за період з квітня по червень 2023 року складала 53844,97 грн. Спожитий відповідачем за спірний період обсяг електричної енергії підтверджується повідомленням/листом № 007-66/4535 від 05.09.2023 ПАТ «Запоріжжяобленерго», що виконує функції адміністратора комерційного обліку у Запорізькій області. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманої електричної енергії за спірний період відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані 3 % річних в розмірі 318,22 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь заборгованості за поставлену електричну енергію в розмірі 53844,97 грн. і 3 % річних в розмірі 318,22 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2684,00 грн. судового збору. Крім того, позивач просить суд при винесенні рішення застосувати норми ч. 10 ст. 238 ГПК України в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/3237/23 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 30.11.2023 подати відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив у строк до 27.12.2023. Цією ж ухвалою суду позивачу встановлювався строк для надання відповіді на відзив, а саме до 13.12.2023.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду від 13.11.2023 про відкриття провадження у справі № 908/3237/23, яка направлялася відповідачу на адресу його зареєстрованого місця знаходження, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку: «Організація вибула».

Проте, 18.12.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від ТОВ «АЛІНТІКА» надійшла Заява про закриття провадження у справі вих. № б/н від 14.12.2023 (вх. № 926969/08-08/23 від 18.12.2023).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином обізнаний про відкриття провадження у справі № 908/3237/23.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 13.11.2023 у справі № 908/3237/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

В заяві про закриття провадження у справі ТОВ «АЛІНТІКА» зазначає, що про наявність та розмір заборгованості перед позивачем за поставлену електричну енергію відповідач дізнався випадково 12.12.2023 і в цей же день сплатив 53845,00 грн. заборгованість за електричну енергію, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПНА388 від 12.12.2023. Вина ТОВ «АЛІНТІКА» у невчасній сплаті заборгованості відсутня, а тому відповідач вважає і відсутні підстави для нарахування 3 % річних. Таким чином, відповідач вважає, що у справі № 908/3237/23 відсутній предмет спору і просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 12.12.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення 17.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Пунктом 5 ч. 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.

Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Пунктом 16 ч. 2 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.

19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.

Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків: пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п. 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.

Пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (позивач у справі) є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення Оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України Про ринок електричної енергії, та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Відповідно до п. 8 постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в редакції станом на 01.01.2019) Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Матеріали справи свідчать, що з 15.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛІНТІКА» (відповідач у справі, Споживач) укладено Договір № 15755 про постачання електричної енергії споживчу (далі - Договір) шляхом підписання ТОВ «АЛІНТІКА» заяви-приєднання 15.03.2021.

Як зазначено в заяві-приєднанні від 15.03.2021 початок постачання з 15.03.2021.

Текст публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (ч. 2 ст. 639 ЦК України)

Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, які спростовують факт укладення з позивачем з 15.03.2021 Договору про постачання електричної енергії споживачу суду не надано.

Відповідно до п. 1.1 Договору цей Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі Споживач) постачальником електричної енергії (далі Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього Договору.

За умовами п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Розділом 5 Договору «Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії» визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицію, яка є Додатком 2 до Договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Відповідно до п. 5.10 Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника, або безпосередньо оператору системи, з яким Споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Як передбачено пунктом 5.7 Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Відповідно до п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, або не допустив представників Постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території Споживача, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов`язується, зокрема:

1) забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору Постачальник має право, в тому числі, отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію.

Згідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

У додатку № 2 до Договору викладена Комерційна пропозиція «Вигідна» до договору про постачання електричної енергії споживачу ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (далі Комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 4 Додатку № 2 до Договору «Спосіб оплати» розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, в розмірі 100 % від вартості очікуваного споживання еклектичної енергії на розрахунковий період з остаточним розрахунковим, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Оплата за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється один раз за фактичними показниками комерційного обліку.

Згідно з п. 7 Додатку 2 до Договору «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати» рахунок на проведення остаточного розрахунку самостійно отримується Споживачем до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим. Рахунки, виставлені Постачальником відповідно до умов Договору (попередня оплата, остаточний розрахунок, тощо) надаються уповноваженому представнику Споживача під його підпис на екземплярі рахунка, що залишається у Постачальника. У разі не отримання представником Споживача рахунків для здійснення, передбачених умовами Договору платежів, відповідні рахунки направляються Споживачу поштовим зв`язком, кур`єром, або направляються Постачальником за допомогою засобів електронного зв`язку на адресу електронної пошти Споживача, вказаної останнім у заяві-приєднання. У разі неотримання Споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини Постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим Споживачем 10 числа місяця, наступного за звітним. Оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше ніж протягом 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.

Відповідно п. 6 Комерційної пропозиції оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється через Постачальника з наступним переведенням цієї оплати оператору системи розподілу.

Пунктом 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 із змінами та доповненнями (далі ПРРЕЕ), встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. (п. 4.13 ПРРЕЕ).

В п. 13.1 Договору визначено, що цей Договір укладається на строк зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу № 15755 від 15.03.2021, отже у спірному періоді Договір є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що за березень, квітень, травень і червень 2023 року відповідачем фактично спожито електричної енергії в обсязі 15770 кВт/год.

Факт споживання об`єму електричної енергії відповідача у вказаному періоді підтверджується Повідомленням-листом за вих. № 007-66/4535 від 05.09.2023 адміністратора комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго» про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача.

До матеріалів справи надані також рахунки на оплату спожитої електричної енергії за спірний період, а саме:

- № 55915755230419 від 09.05.2023 за квітень 2023 року на спожитий обсяг електричної енергії 4443 кВт.год на суму 23872,78 грн.;

- № 55915755230519 від 1206.2023 за травень 2023 року на спожитий обсяг електричної енергії 4172 кВт.год на суму 23052,47 грн.;

- № 55915755230619 від 06.07.2023 за червень 2023 року на спожитий обсяг електричної енергії 1241 кВт.год на суму 6919,72 грн.

Відповідачем вартість спожитої електроенергії за період квітень червень 2023 року у передбачені Договором строки та в повному обсязі не оплачена.

Отже, станом на час звернення позивача до суду з позовом у цій справі заборгованість відповідача перед позивачем становила 53844,97 грн.

22.08.2023 позивачем на адресу відповідача направлялася Вимога за вих. № 4930 від 22.08.2023 про сплату заборгованості в розмірі 53844,97 грн. До вказаної вимоги позивачем додавалися рахунки на оплату за спірний період.

Факт направлення відповідачу Вимоги за вих. № 4930 від 22.08.2023 підтверджується списком згрупованих поштових відправлень за 2.08.2023.

Відповідачем вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

Відсутність своєчасної оплати відповідачем рахунків за Договором про постачання електричної енергії споживачу стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Споживачі електричної енергії зобов`язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості ТОВ «АЛІНТІКА» перед ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» станом на час звернення подача д суду з позовом у цій справі за надані послуги по постачанню електричної енергії за квітень червень 2023 року в розмірі 53844,97 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та відповідачем жодними письмовими доказами не спростований.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов`язання відповідача оплатити спожиту за спірний період електричну енергії за Договором не припинено.

Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після подання позивачем позовної заяви сплачений борг за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживчу № 15755 від 15.03.2021 в загальній сумі 53845,00 грн., у підтвердження чого відповідачем надано суду квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПНА388 від 12.12.2023 на суму 83845,00 грн.

Позивач факт сплати відповідачем заборгованості в розмірі 53845,00 грн. не заперерчив.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується сплата відповідачем заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 15755 від 15.03.2021 в розмірі 53845,00 грн. після відкриття провадження у справі № 908/3237/23, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «АЛІНТІКА» 53844,97 грн. основного боргу за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 15755 від 15.03.2021, у зв`язку із чим провадження у справі № 908/3237/23 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Судом роз`яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 318,22 грн. 3 % річних.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків за надані послуги по постачанню електричної енергії, вимоги про стягнення з нього 3 % річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 318,22 грн. 3 % річних, які розраховані наступним чином: по рахунку за травень 2023 року з 30.06.2023 по 17.09.2023 на суму 46925,25 грн. (з урахування сальдо станом на 01.06.2023, в тому числі заборгованість за квітень 2023 року); по рахунку за червень 2023 року нарахування 3 % річних здійснено за період з 01.09.2023 по 17.09.2023.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що розрахунок позивачем виконано правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 318,22 грн. 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідач свого обґрунтованого контррозрахунку суми 3 % річних суду не надав.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у несплаті заборгованості і, як наслідок, відсутності підстав для стягнення 3 % річних, судом відхиляються як безпідставні та недоведені, оскільки відповідачем не наведено суду жодного обґрунтування таких доводів.

В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України в судовому рішенні зазначити, що органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3 % річних на суму основного боргу починаючи з 18.09.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

За даних обставин суд відмовляє позивачу у зазначенні в рішенні про нарахування трьох відсотків річних до моменту виконання рішення.

В цій частині суд зауважує, що сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом про стягнення відповідних нарахувань на суму основного боргу у періоди, які не були охопленні під час розгляду даної справи.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 318,22 грн. трьох відсотків річних. В частині стягнення з відповідача 53844,97 грн. основного боргу за поставлену електричну енергію провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи зазначене суд зазначає, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України за відповідною ухвалою судовий збір в розмірі 2668,23 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІНТІКА», м. Запоріжжя про стягнення 54163,19 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 15755 від 15.03.2021 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІНТІКА», (69093, м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 14А, ідентифікаційний код юридичної особи 42387173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) 318 (триста вісімнадцять) грн. 22 коп. 3 % річних та 15 (п`ятнадцять) грн. 77 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі № 908/3237/23 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІНТІКА», м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя 53844,97 грн. основного боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу № 15755 від 15.03.2021 закрити.

4. Після отримання відповідного клопотання ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2668,23 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/3237/23 в частині позовних вимог.

Повне судове рішення складено « 17» січня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.