Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/15947/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/15947/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ФОРМАТ»

про стягнення 353 636,57 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізико-технологічний інститут металів та сплавів Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ФОРМАТ» про стягнення 352 303, 94 грн., у тому числі: 322225, 77 грн. - основного боргу та 30 078, 17 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України №345/20 від 31.01.2020 в частині своєчасного здійснення орендних платежів, а також за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг №345/20В від 31.01.2020 в частині здійснення плати за договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15947/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.12.2023 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ФОРМАТ» про стягнення 353 636, 57 грн., у тому числі: 323 558,40 грн. - основного боргу та 30 078, 17 грн. - пені.

Розглянувши подану заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 2. ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду.

Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, суд дійшов до висновку про прийняття її до розгляду, а тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є стягнення 353 636, 57 грн., у тому числі: 323 558,40 грн. - основного боргу та 30 078, 17 грн. - пені.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 30.10.2023 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, місто Київ, вул. Франка Івана, 42.

Вказана ухвала не була вручена відповідачу, оскільки відправлення з трек-номером №0600057657852 повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.01.2020 Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів Національної академії Наук України (далі-позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Головне підприємство обробки польотних даних» (у зв`язку зі зміною назви ТОВ «Дельта-Формат» далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України №345/20, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно приміщення Ізотопного корпусу загальною площею 563,0 кв.м., 3-й поверх загальною площею 151,8 (кім. № 5-10,0 кв.м., кім. №№2,4-19,3 кв.м., кім.№№1,3,6,7,8,9 -122,5 кв.м.) та на 1-му поверсі 411,2 кв.м. реєстраційний номер майна 05417153.1.МУЧШЛЮ007 (далі-майно), розміщене за адресою: 03142, м. Київ, бульв. Вернадського, 34/1, що перебуває на балансі ФТІМС НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна від 06.12.2019 року становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31 жовтня 2019 року 2482370,00 грн. (без ПДВ).

Майно згідно п. 1.2 договору №345/20 передається в оренду з метою використання для офісу - 10,0 кв.м., інше (склад) - 19,3 кв.м. та під виробництво - 533,7 кв.м.

Згідно п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору) та акту приймання-передачі майна.

На підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 29.04.2020 до договору оренди від 31.01.2020 №345/20 позивач передав, а відповідач прийняв у в строкове платне користування приміщення Ізотопного корпусу загальною площею 563,0 кв.м., 3-й поверх загальною площею 151,8 (кім. №5-10,0 кв.м., кім.№№2,4-19,3 кв.м., кім.№№1,3,6,7,8,9 -122,5 кв.м.) та на 1-му поверсі 411,2 кв.м. за адресою: 03142, м. Київ, бульв. Вернадського, 34/1.

Договір згідно п.10.1 укладено строком на 2 роки 11 місяців 1 день, що діє з 31 січня 2020 до 31 грудні 2022 року включно.

За своєю правовою природою Договір є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між його сторонами, регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (зі змінами) за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2019 року 22 529,58 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди лютий 2020 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень місяць 2020 року. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Орендна плата згідно п.3.3 за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця.

Окрім того, 31.01.2020 Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів Національної академії Наук України (далі-позивач, орендодавець, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Головне підприємство обробки польотних даних» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір №345/20В про відшкодування балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 03142, м. Київ, бульв. Вернадського, 34/1, загальною площею 27 629 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Відповідно до п.2.1.1 договору розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів

(кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Орендар згідно п.2.2.3 договору зобов`язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодувати податок за землю.

Строк дії цього договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від 31.01.2020 № 345/20. Сторони визначились і дійшли згоди, що цей договір укладено строком на 2 роки, 11 місяців, 1 день та діє до 31 грудня 2022 р. включно (п.п.5.1-5.2).

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Втім відповідач, в порушення умов договорів №345/20 та №345/20В за період з травня 2020 року по грудень 2022 року у повному обсязі не сплатив орендну плату та комунальні послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 323 558,40 грн.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Позивач, неодноразово - 09.12.2020, 26.08.2021, 29.11.2021 звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості №87/445-Д від 09.12.2020, №87/376-Д від 26.09.2021, №87/488-Д від 29.11.2021, які залишилися останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до п.10.3 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни та доповнення до цього договору вносяться в такій самій формі, що й цей договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами, позивач 20.12.2021 та 07.03.2023 звертався до відповідача з вимогами №87/523-Д від 20.12.2021 та №87/74-Д від 07.03.2023 про стягнення заборгованості та розірвання договорів, одночасно надіславши для підписання додаткові угоди про розірвання договору №345/20 від 31.01.2020 та договору №345/20В від 31.01.2020.

Згідно п.10.8 у разі припинення або розірвання цього договору орендоване майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (п.10.9).

Доказів повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ФОРМАТ» позивачу орендованого майна за актом приймання-передачі матеріали справи не містять та суду не надано.

З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Відповідачем не було спростовано нарахування позивачем орендної плати та комунальних платежів. Тож, позовні вимоги в частині стягнення 323 558,40 грн. - основного боргу підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 3.7 договору №345/20 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки позивача в частині вимоги про стягнення пені, за відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо вірності відповідного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 30 078, 17 грн. - пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Також судом встановлено, що у даній справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 284,57 грн., проте заявлено вимогу майнового характеру (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог) в розмірі 353 636,57 грн., а отже, судовий збір має становити 5 304,54 грн.

Приписами частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», зокрема, встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за позовну заяву майнового характеру - ставка складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень, встановлених у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум з 01.01.2023 для працездатних осіб становить - 2 684,00 грн.

Таким чином, недоплачена сума судового збору в розмірі 19,97 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ФОРМАТ» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 42, код ЄДРПОУ 43329348) на користь Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України (03142, м. Київ, бульв. Вернадського Академіка, 34/1, код ЄДРПОУ 05417153) 323 558 (триста двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 40 коп. - основного боргу, 30 078 (тридцять тисяч сімдесят вісім) грн. 17 коп. - пені, 5 284 (п`ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України (03142, м. Київ, бульв. Вернадського Академіка, 34/1, код ЄДРПОУ 05417153) в дохід державного бюджету 19 (дев`ятнадцять) грн. 97 коп. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА