Рішення

від 26.10.2023 по справі 911/2679/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2679/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД-СВ»

до Російської Федерації в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації

прo стягнення 235 556 724,03 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Пазиняк Я.О.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД-СВ» (надалі позивач) до Російської Федерації в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації (надалі відповідач) прo стягнення 235 556 724,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року відкрито провадження у справі № 911/2679/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2023 року.

У підготовчому засіданні 05.10.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 05.10.2023 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 26.10.2023 року.

В судовому засіданні 26.10.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 26.10.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД-СВ» (надалі позивач) подано позов до російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (надалі відповідач) прo стягнення 235 556 724,03 грн. збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією російської федерації проти України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД-СВ» (позивач) дистриб`ютор косметичних виробів та побутової хімії на території України, веде свою діяльність, починаючи з 2007 року. ТОВ «ФОРВАРД-СВ» укладено 50 договорів поставки (дистрибуції) з 27 постачальниками, серед яких, такі відомі компанії як: ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна», ТОВ «Сан Клін ІНТ», ТОВ «БІК Україна ДП», ТОВ «АКВА КОСМЕТИК ГРУП» та інші, перелік постачальників та укладених договорів наведено в Додатку № 1 до позовної заяви.

Згідно, укладених Договорів позивач придбаває Товар з метою подальшої його реалізації на території України. На виконання умов укладених Договорів позивачем протягом 2021-2022 років було придбано Товарів на загальну суму 407 655 949,55 грн., згідно переліку прибуткових накладних, зазначених у Додатку № 2 до позовної заяви. Придбаний Товар був повністю оплачений, що підтверджується доданими до позову банківськими виписками.

У зв`язку з відсутністю у позивача власних складських приміщень придбаний Товар передавався на відповідальне зберігання ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» на підставі Договору транспортного експедирування № 08/06 від 01.06.2016 року, згідно умов якого, експедитор (ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС») зобов`язується за дорученням Замовника (позивач) та за його рахунок організувати та надати транспортно-експедиторські послуги (а саме: послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу, зберіганням, перепакуванням, навантаженням та розвантаженням та інше відповідно до цього Договору). Послуги з експедирування включають у себе комплекс юридичних і фактичних дій визначених умовами цього Договору щодо організації перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом на території України, а саме: послуги, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів, відповідного оформленням такого перевезення, забезпеченням відправки вантажу із пункту відправлення (навантаження) і одержанням вантажу у пункті призначення (розвантаження) уповноваженою Замовником особою (вантажоодержувачем); складування, зберігання, перепакування та розробка оптимального і економічно вигідного маршруту з урахуванням інтересів Замовника; облік надходження та відправлення вантажів складів, терміналів або інших об`єктів; організація охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організація оформления товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надання в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечення виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від Замовника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезения, перевалку, зберігання вантажів; надання інших допоміжних та супутніх транспортно-експедиторських послуг, що передбачені цим договором і не суперечать законодавству.

Додатковою угодою № 4 від 01.02.2022 року до Договору транспортного експедирування №08/06 від 01.06.2016 року визначено місцезнаходження складів можливого зберігання вантажу Замовника, а саме: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 151 A; м. Харків, пр. Московський, 199; м. Кропивницький, вул. Є. Маланюка, 3 (склад 5/1); Дніпровська область, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 125 А; м. Полтава, вул. Половка, 64 д; м. Суми, проспект Курський, 147; м. Вінниця, вул. Василя Порика, 30-А; Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 194; Черкаська область, м. Умань, вул. Старицького, 5а; Черкаська обл., Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Берегова-промислова, 4А; м. Чернігів, вул. Підводника Китицина, 15-A; м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 42Д; м. Одеса, 19-км Старокиївської дороги; м. Запоріжжя, вул. Антенна, 11; Київська обл., с. Мироцьке, вул. Центральна, 1; Київська область, м. Буча, вул. М. Залізняка, 5.

24 лютого 2022 року російські окупанти здійснили повномасштабне вторгнення на територію України. Завдано ударів по всій території України, зокрема бойові дії проходять на сході, півдні та центрі України. На території держави запроваджено режим воєнного стану, зокрема, м. Буча, Київської області була окупована російськими військами в період з 01.03.2022 року по 01.04.2022 року включно, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року. Станом на 23.02.2022 року згідно Оборотно-сальдової відомості по рахунку 281«Товари на складі», згідно якого ведеться облік руху та що знаходяться на битових товарних запасів, та розподільчих базах, на зберіганні у ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5 знаходились товарно-матеріальні цінності, що належали позивачу у кількості 2945 номенклатурних одиниць, в загальній кількості 7 106 642 одиниці, загальною балансовою вартістю 166 854 764,00 грн., без урахування ПДВ, які були передані за складськими накладними на прийом ТМЦ, перелік яких зазначено в Додатку № 6 до позовної заяви (оригінали зазначених у переліку складських накладних знаходяться у центральному офісі позивача за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 9).

29 квітня 2022 року ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» листом вих. № 29-04 від 29.04.2022 року повідомив позивача про повне знищення внаслідок пожежі товарно-матеріальних цінностей, які зберігалися на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5. ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» зберігало передані йому товарно-матеріальні цінності позивача на складі за адресою Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5 на підставі Договору про надання логістичних послуг № ЛЮ-08 від 10.05.2016 р., укладеного між ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» та ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН», згідно умов якого Виконавець (ТОВ «Логістик Юкрейн») на підставі Заявки Замовника (ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС ЦЕРВІС») зобов`язується за винагороду, з урахуванням необхідних правових підстав від власного імені або від імені Замовника здійснювати дії з наданням Замовнику логістичних послуг (операцій), пов`язаних з організацією і (або) виконанням транспортно-експедиторського обслуговування (і (або) термінальної обробки вантажів Замовника, а так само надавати інші послуги, пов`язані із здійсненням логістичних послуг (операцій) щодо вантажів Замовника на підставі даного договору.

До листа були додані наступні копії документів:

- Листа ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» вих. № 28-04 від 28.04.2022 року.

- Акту про пожежу від 26.04.2022 року.

- Перелік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН».

Зі змісту копії листа від ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» до ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» вих. № 28-04 від 28.04.2022 року випливає, що ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» користується зазначеним вище складським приміщенням на підставі Договору оренди нерухомого майна № ВС-2021-0714 від 14 липня 2021 р., укладеного між ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» та ТОВ «БЦ Регіон», та під час бойових дій по складським приміщенням за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5 військовими формуваннями російської федерації були здійснені збройні обстріли, які стали причиною пожежі та часткового знищення складських приміщень, в тому числі, й орендованих ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» за Договором оренди, разом з усім майном, яке знаходилось в таких орендованих приміщеннях, та всіх Товарів, які знаходились на відповідальному зберіганні, загальною вартістю 573 329 747,20 грн. (п`ятсот сімдесят три мільйони триста двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок сім грн. 20 коп.) без ПДВ, що підтверджується протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується, від 15.04.2022 року та Актом про пожежу від 26.04.2022 року.

Пізніше ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» надало Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження № 420221122320001203 за ст. 438 ч. 1 Кримінального кодексу України за заявою ОСОБА_1 щодо пошкодження майна ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН», яке знаходилось на за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Залізняка, буд. 5 та копію Договору оренди нерухомого майна № ВС-2021-0714 від 14 липня 2021 р., укладеного між ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» та ТОВ «БЦ Регіон».

Зі змісту Акту про пожежу, складеного 26 квітня 2022 року комісією у складі: головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Юрія Миколайовича, заступника директора ТОВ «БЦ Регіон» Тютюкіна Олександра Миколайовича, директора з логістики ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» Висоцького Олександра Анатолійовича, співробітника служби безпеки ТОВ «КИЇВЛОГІСТИКГРУП» Гаврилюка Олександра Леонідовича, представника ТОВ «МКМ ГРУП», адвоката Юзефовича Артема Олексійовича, представника ФОП Рогатюка Віктора Івановича громадянина ОСОБА_2 , уповноваженої за дорученням директора ТОВ «СТАРЕЛЕКТРО» Кириченко Юлії Петрівни, директора ТОВ «ПЕГАС-СК» Латанського Дмитра Віталійовича, директора ТОВ «СТЕМАКС» ОСОБА_3 , ФОП Литвин В.В., громадянина ОСОБА_4 випливає, що пожежа, яка виникла орієнтовно 04 березня 2022 року о 15 год. 00 хв. на об`єкті виробничо-складських та офісних приміщень за адресою АДРЕСА_1 , виявлена 21 квітня 2022 року виїздом на місце події комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Юрія Миколайовича, громадянина ОСОБА_4 , головного інженера ТОВ «БЦ РЕГІОН» Журавського Петра Петровича. Сили та засоби пожежно-рятувальних підрозділів до ліквідації пожежі не залучались у зв`язку з проведенням активних бойових дій.

Пожежею було знищено: належні ТОВ «БЦ РЕГІОН» частина основної будівлі А площею приблизно 16 000 кв.м, в тому числі з обладнанням, меблями, електроінструментами; належні ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» складське обладнання, офісні меблі, кондиціонери, ноутбуки, принтери та інша комп`ютерна техніка, рокли та інша складська техніка, товари побутової хімії та гігієни, які знаходились на відповідальному зберіганні в орендованому об`єкті, а також майно інших суб`єктів господарювання, з якими були укладені договори, первинна та бухгалтерська документація.

Причина пожежі (ймовірна) виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків.

10 травня 2022 року позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати із заявою № 10-05/22-1 про проведення первинного фіксування зовнішнім оглядом стану майна, зруйнованого внаслідок бойових дій, з фотофіксацією. На підставі зазначеної Заяви 30.05.2022 р. в присутності директора ТОВ «ФОРВАРД-СВ» Ваагна Авагяна за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5, в зруйнованому пожежею складському приміщенні, орендованому ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» за Договором оренди № ВС-2021-0714 від 14 липня 2021 року, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків, про що свідчить Акт про пожежу від 26 квітня 2022 року Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області, пред`явлені знищені Товари побутової хімії та гігієни, які за заявою замовника експертизи зберігалися на момент пожежі в приміщенні складу відповідно до Договору про надання логістичних послуг від 10.05.2016 р. № ЛЮ-08.

За результатами обстеження складено Експертний висновок № 1-261 від 30.05.2022 року Висновком Київської ТПП України встановлено та зафіксовано повне знищення товаро-матеріальних цінностей (товарів).

28 квітня 2022 року згідно Наказу директора ТОВ «ФОРВАРД-СВ» було створено комісію для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі зберігання за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка, буд. 5, та з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01 травня 2022 року з обов`язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів.

01 травня 2022 року комісією у складі: директора комерційного ОСОБА_5 , головного бухгалтера Т. Кучерук, менеджеру зі збуту ОСОБА_6 та директора ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» О. Литвин, було проведено інвентаризацію Товару на складі за адресою Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, про що складено Інвентаризаційний опис запасів. Згідно проведеної інвентаризації всі товарно-матеріальні цінності, які знаходились на складі, було знищено пожежею в повному об`ємі. На підставі Протоколу інвентаризаційної комісії від 05.05.2022 року Товар було списано, згідно Акту списання товарів, які не відповідають критеріям активу від 05.05.2022 року, в кількості 2945 номенклатурних одиниць, в загальній кількості 7 106 642 (Сім мільйонів сто шість тисяч шістсот сорок дві) одиниці, загальною балансовою вартістю 166 854 764,00 (Сто шістдесят шість мільйонів вісімсот п`ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок, без урахування ПДВ Знищения Товару завдало значні збитки позивачу, так, за результатами звітності за 1 півріччя 2022 року збитки позивача становили 189 063 000 (сто вісімдесят дев`ять мільйонів шістдесят три тисячі) гривень 00 гривень, в той час, коли за результатами діяльності за 1 півріччі 2021 року прибуток позивача становив 7498 000 (сім мільйонів чотириста дев`яносто вісім тисяч) гривень 00 копійок.

14 грудня 2022 року позивач звернувся до ТОВ «МІЖНАРОДНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА» з проханням щодо призначення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи для подання до компетентних судових, правоохоронних та інших органів, щодо наступних питань:

- Яка ринкова вартість належного ТОВ «ФОРВАРД-СВ» майна: товарів та товарно- матеріальних цінностей (згідно Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 року), розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5?

- Чи підтверджується документально наявність за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5 належного ТОВ «ФОРВАРД-СВ» на момент знищення майна (04 березня 2022 року): товарно-матеріальних цінностей, на суму 166 854 764,00 грн. без урахування ПДВ, згідно Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 року?

- Який розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ТОВ «ФОРВАРД-СВ» в результаті знищення належного йому майна, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5 відповідно до Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 року, що сталося в результаті збройної агресії російської федерації, розпочатої 24.02.2022 року, станом на дату знищення ТМЦ (04 березня 2022 року)?

- Який розмір упущеної вигоди, що не отримало ТОВ «ФОРВАРД-СВ» в результаті знищення належного йому майна, товарів та товарно-матеріальних цінностей, яке було розташовано за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5 відповідно до Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 року, станом на дату знищення ТМЦ (04 березня 2022 року)?

На підставі укладеного Договору про надання послуг № 14-12/22/7 від 14 грудня 2022 року, укладеним ТОВ «МІЖНАРОДНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА» 3 ТОВ «ФОРВАРД-СВ», надано ВИСНОВОК ЕКСПЕРТІВ № 04-04/23 від 04.04.2023 року, комплексне дослідження проведено: ОСОБА_7 судовим експертом, який має освіту вищу економічну, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 11.1. «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2. «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств», 11.3. «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій», свідоцтво № 1122, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України 24.06.2016 року, термін дії продовжено до 09.08.2022 року, а згідно наказу Міністерства юстиції України 14.03.2022 року №1138/5 продовжено на період дії воєнного стану, стаж експертної діяльності з 2000 року; Гавриловою Катериною Вадимівною, судовим експертом, яка має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.1. «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів», видане ЦЕКК Міністерства юстиції України, дійсне по 17.12.2023 р.), стаж експертної роботи з 2017 року.

Згідно Висновку експертів № 04-04/23 від 04.04.2023 року та проведених розрахунків, які додаються до позовної заяви:

- Розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ТОВ «ФОРВАРД-СВ» в результаті знищення належного йому майна (перелік якого наведено в Інвентаризаційному описі запасів від 01.05.2022 року), розташованого в логістичному центрі що належав ТОВ «БЦ РЕГІОН», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5, що сталося в наслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань рф на територію України, шляхом ведення агресивної війни, а саме в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій, станом на 04 березня 2022 року, становить: 224 518 608,16 (Двісті двадцять чотири мільйона п`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот вісім) гривень 16 копійок з ПДВ.

- Розмір упущеної вигоди (розрахований шляхом застосування оціночної процедури дисконтування чистого операційного доходу, що не отримає ТОВ «ФОРВАРД-СВ», від дати завдання збитків до дати ймовірного відшкодування збитків у розмірі вартості майна, визначеній з урахуванням стану майна до знищення), що не отримало ТОВ «ФОРВАРД-СВ» в результаті знищення належного йому майна (перелік якого наведений в Інвентаризаційному описі запасів від 01.05.2022 року), розташованого в логістичному центрі що належав ТОВ «БЦ РЕГІОН», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5, що сталося в наслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань рф на територію України, шляхом ведення агресивної війни, а саме в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій, станом на 04 березня 2022 року, становив 11 038 115,87 (Одинадцять мільйонів тридцять вісім тисяч сто п`ятнадцять) гривень 87 копійок, без ПДВ упущеної вигоди.

20 квітня 2023 року позивач при підготовці позовної заяви звернувся до ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» (лист вих. № 023/04 від 26.04.2023 р.) з проханням надати наявні в ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» документи щодо причини знищення переданих на відповідальне зберігання товарно- матеріальних цінностей. У відповідь на запит позивача, ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» направило:

- копію листа-запиту до ТОВ «БЦ РЕГІОН» вих. № 01/05 від 01.05.2023 року.

- копію Інформації з державного реєстру нерухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.10.2021 р.

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.09.2022 року.

- звіт про науково-технічну роботу ДП «Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій» Оцінка технічного стану і експлуатаційної придатності виробничо- складського комплексу по вул. М. Залізняка, буд. 5 в м. Бучі Київської області у зв`язку із набутими пошкодженнями внаслідок бойових дій та розроблення рекомендацій щодо відновлення його експлуатаційної придатності від 16.06.2022 р.

- копію Акту обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № 1791 від 04.10.2022 року за результатами обстеження об`єкта від 18.05.2022 р.

Відповідно до Акту обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № 1791 від 04.10.2022 року за результатами обстеження об`єкта 18.05.2022 р., яке проводилось у складі комісії: заступник Бучанського міського голови Шепетько С.А., заступник начальника відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради Жуковець М.В., начальник відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради Наумов В.Ю., директор КП «Бучабудзамовник» Гребенюк А.К., начальник відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бучанської міської ради Рудий Ю.В. та ін., імовірні причини пошкодження (знищення) майна пряме влучання боєприпасів, внаслідок чого виникла пожежа.

Відповідно до висновків, Оцінка технічного стану і експлуатаційної придатності виробничо-складського комплексу по вул. М. Залізняка, буд. 5 в м. Бучі Київської області у зв`язку із набутими пошкодженнями внаслідок бойових дій та розроблення рекомендацій щодо відновлення його експлуатаційної придатності від 16.06.2022 р., внаслідок бойових дій в частині будівлі в осях 1-5 виникли пожежі, в результаті яких під впливом високих температур відбулося повне руйнування і обвалення основних несучих елементів каркасу, покрівлі, підлог. Частина будівлі в осях 6-10/А1-П внаслідок бойових дій зазнала локальних руйн виникли пожежі, в результаті яких під впливом високих те обвалення основних несучих елементів каркасу, покрівлі, підлог. Частина будівлі в осях 6-10/А1-П внаслідок бойових дій зазнала локальних руйнувань огороджувальних конструкцій (мембрани покрівлі, профлиста зовнішніх стін, окремих віконних і дверних блоків), внаслідок пожежі в осях 1- 5 зруйнована протипожежна перегородка вздовж осей 5-6 довжиною 156 м.

Зазначеною пожежею було знищено всі товарні запаси Позивача, які знаходились на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, чим порушено право Позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, передбачене статтею 41 Конституції України та завдано Позивачу істотних збитків, які за результатами Висновку експертів № 04-04/23 від 04.04.2023 року становлять: 224518 608 (двісті двадцять чотири мільйони п`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот вісім) гривень 16 коп. реальних збитків та становив 11 038 115,87 (Одинадцять мільйонів тридцять вісім тисяч сто п`ятнадцять) гривень 87 копійок, без ПДВ упущеної вигоди.

Як наголошує позивач, повномасштабна збройна агресія проти України, здійснена російською федерацією в порушення основоположних принципів і норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, вчинені її збройними силами міжнародно-правові злочини в Україні виключають, з ініціативи російської федерації, питання ввічливості та добрих відносин між країнами, що позбавляє застосування судового імунітету російської федерації.

Загальновідомо, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи повномасштабну збройну агресію. Тому, не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би російська федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду російської федерації.

Загальновідомість цих фактів, а також неможливість захисту прав позивача у судах російської федерації, визнана Верховним Судом у постановах від 18.05.2022 року у справах № 428/11673/19 та 760/17232/20-ц, в яких Верховний Суд дійшов висновків, що у зв`язку з тим, що наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та російською федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії російської федерації на території України, звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Також у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на російську федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки «вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН».

За наслідками розгляду справи з наявних у ній матеріалів та фактичних обставин встановлено, що предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією рф проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; шкода завдана представниками рф, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України. Відповідні обставини відображені також у висновках Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 року у справі № 635/6172/17.

В даній справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права.

Згідно з ч. 8 ст. 29 Господарського кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Майно, належне позивачу на праві власності, пошкоджене внаслідок військової агресії росії, знаходилось на території Київської області (смт. Ворзель), отже, належним судом для розгляду цієї справи є Господарський суд Київської області.

Позивач зазнав шкоди внаслідок збройної агресії рф на території України, тому рф є відповідачем у цій справі. Оскільки, держава є специфічним суб`єктом цивільно-правових відносин, то може виступати стороною як в міжнародних публічних, так і в міжнародних приватно-правових відносинах через відповідні компетентні органи. Таким органом є Міністерство юстиції російської федерації.

Відповідно до Указу президента російської федерації від 28.05.2018 року № 271 «Про внесення змін до Положення про Міністерство юстиції російської федерації, затвердженого Указом президента російської федерації від 13.10.2004 № 1313» внесено в Положення про Міністерство юстиції російської федерації, затверджене Указом президента російської федерації від 13.10.2004 № 1313 «Питання Міністерства юстиції російської федерації» наступні зміни: а) пункт 1 доповнено підпунктом 5 наступного змісту: « 5) функції щодо забезпечення в межах своїх повноважень представництва і захисту інтересів російської федерації в судах іноземних держав і міжнародних судових (арбітражних) органах, включаючи Європейський Суд з прав людини і Суд Євразійського економічного розвитку».

За таких обставин, Міністерство юстиції російської федерації є тим компетентним органом, який уповноважений здійснювати повноваження щодо представництва і захисту інтересів рф в межах цього спору.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З врахуванням особливого статусу держави в господарському процесі, припиненням дипломатичних стосунків України з росїєю, а також тим, що встановити конкретне місцезнаходження держави в розумінні господарського процесуального законодавства неможливо, відповідача повідомлено про призначення судових засідань шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про час, дату та місце проведення судового засідання у цій справі.

Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено як судом, так і позивачем задля забезпечення обізнаності відповідача про сутність розглядуваної справи, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для того, щоб представити суду свої аргументи щодо позову.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, отже, позиція відповідача з приводу заявленого позову суду не відома.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Матеріалами справи підтверджується факт знищення пожежею внаслідок збройних обстрілів рф всіх товарних запасів позивача, які знаходились на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, чим порушено право позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, передбачене статтею 41 Конституції України та завдано позивачу істотних збитків, які становлять 224 518 608 (двісті двадцять чотири мільйони п`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот вісім) гривень 16 коп. реальних збитків та становив 11 038 115,87 (Одинадцять мільйонів тридцять вісім тисяч сто п`ятнадцять) гривень 87 копійок, без ПДВ упущеної вигоди.

Факт обстрілу з боку військових формувань рф підтверджується також численними публікаціями в ЗМІ. З відкритих джерел, на які, серед іншого, посилався позивач у позові зафіксовано масовані обстріли, зокрема у м. Буча Київської області.

З огляду на те, що завдані збитки позивач пов`язує із вчиненням російською федерацією збройної агресії, масованими обстрілами, цивільним характером належного йому майна, що в цілому свідчить про протиправність діянь відповідача на території України, позивач звернувся до суду із позовом та просить стягнути суму завданої шкоди, завданої пошкодженням/знищенням майна з держави агресора російської федерації.

Відповідач, країна агресор - російська федерація, що обізнана про розгляд справи та повідомлена про хід судового процесу у цій справи всіма доступними для суду та позивача засобами, самоусунулася від надання суду відзиву на позовну заяву, своїх аргументів чи контраргументів проти доводів позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позивач визначив відповідачем державу російську федерацію в особі Міністерства юстиції.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

За змістом ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме - наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Поряд із цим, у п. 4 ч.1 ст. 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує ст. 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Станом на час подання цього позову, російська федерація не виконала приписів (вимог) ні Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року, ні наказу Міжнародного суду ООН від 16 березня 2022 року, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів в порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року № 2188-ІX «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, визнано геноцидом Українського народу.

Дії російської федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Не поважаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України російська федерація не може розраховувати на повагу до її судового імунітету. Інший підхід ставив би жертв війни, осіб, яким завдано шкоду у ще більш вразливе становище, коли позбавляючи особу права на звернення до національного суду, та відсутність гарантій забезпечення права таких осіб на ефективний судовий розгляд їх справ в судах російської федерації, фактично позбавляє таких осіб права на судовий захист, як такого.

Суд вважає, що судовий імунітет держави-агресора не може бути перешкодою для реалізації правосуддя при порушенні основ міжнародного правопорядку та скоєнні міжнародних злочинів, а тому, у цій справі, російська федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення судового процесу щодо відшкодування завданих нею збитків, в ході ініційованого воєнного вторгнення на територію України.

Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст. 11), а також Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст. 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22 в п.п. 32-34, викладено наступні правові висновки:

- російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України;

- країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 (провадження № 61-19853св21) та № 311/498/20 (провадження № 61-988св22);

- таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом;

Згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 428/11673/19, загальновідомим є (тобто таким, що не потребує доказування) те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

Підсумовуючи, в частині розповсюдження на розглядувану справу права судового імунітету російської федерації, суд приходить до висновку про незастосування його в цій справі з огляду на обставини, що викладено вище.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 42 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, підписантами якої є російська федерація та Україна, та яка була чинною на момент звернення позивача до суду із цим позовом, у справах про відшкодування шкоди, компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної Договірної Сторони.

Крім того, на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом для України, як і для російської федерації була чинною Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 (далі - Угода) (Україна вийшла із зазначеної Угоди на підставі Закону від 12.01.2023 № 2855-IX, що набрав чинності 05.02.2023).

Відповідно до ст. 1 Угоди ця угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Згідно із пп. «г» п. 1 ст. 4 Угоди компетентний суд держави - учасниці має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.

Тобто, за змістом наведених положень, будь-які спори про відшкодування шкоди, якщо така шкода не заподіяна прямо передбаченими Угодою та наведеними вище діями органу державної влади, розглядаються компетентним судом за місцем заподіяння шкоди.

Отже, Господарський суд Київської області, як суд, до територіальної юрисдикції якого відноситься місце ймовірного завдання шкоди позивачу, є належним судом для розгляду цієї справи.

Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у цій справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Поряд з цим, відповідно до пп. «ж» ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 права і обов`язки Сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (знищення майна позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Також, згідно із ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що до спірних відносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи позивача, суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 був введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Як вже зазначалося, Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії рф проти України в порушення пункту 2 (4) статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов`язано російську федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав є порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача є актом немотивованої збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і обстріл майна позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Згідно ст. 53 IV Женевської конвенції 1949 року будь-яке знищення окупуючою державою рухомого або нерухомого майна, що є приватною або колективною власністю приватних осіб або Держави, громад або громадських або кооперативних організацій, яке не є абсолютно необхідним для воєнних операцій, забороняється.

За змістом ст.ст. 48, 51, 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року:

- для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів (ст. 48);

- напади невибіркового характеру заборонено. До нападу невибіркового характеру належать: a) напади, не спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; b) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; або c) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об`єкти й цивільних осіб або цивільні об`єкти, не розрізняючи їх. Серед інших належить вважати невибірковими такі види нападів: a) напад шляхом бомбардування будь-якими методами або засобами, при якому як єдиний воєнний об`єкт розглядається ряд явно пов`язаних один з одним і розрізнюваних воєнних об`єктів, розміщених у місті, у селі чи в іншому районі, де сконцентровані цивільні особи або цивільні об`єкти; і b) напад, котрий, як можна очікувати, попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об`єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти (ст. 51);

- цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. Цивільними об`єктами є всі ті об`єкти, які не є воєнними об`єктами, як вони визначені в пункті 2. 2. Напади повинні суворо обмежуватися об`єктами. Що стосується об`єктів, то воєнні об`єкти обмежуються тими об`єктами, які через свій характер, розміщення, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії і повне або часткове руйнування, захоплення чи нейтралізація яких за існуючих у даний момент обставин дає явну воєнну перевагу. 3. У разі сумніву в тому, чи не використовується об`єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад, місце відправлення культу, житловий будинок чи інші житлові будови або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об`єкт використовується в цивільних цілях (ст. 52).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання зруйнованого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність як за відповідний обстріл, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.

Таким чином, до висновків про протиправність дій відповідача суд приходить як з огляду на зміст наведених норм як національного законодавства, так і міжнародного, як його складової частини, так і з огляду на наявні у справі докази.

Також доведеним позивачем є факт заподіяння шкоди неправомірними діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між цими діями відповідача та завданою майну позивача шкодою.

Отже, заявлена сума завданої позивачу шкоди внаслідок російської збройної агресії на території України становить 224 518 608 (двісті двадцять чотири мільйони п`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот вісім) гривень 16 коп. реальних збитків та становив 11 038 115,87 (Одинадцять мільйонів тридцять вісім тисяч сто п`ятнадцять) гривень 87 копійок, без ПДВ упущеної вигоди, матеріалами справи доведена та відповідачем у встановленому законом порядку не спростована.

Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством, отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то такий судовий збір стягується з відповідача в дохід бюджету, відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 126, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД-СВ» до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації прo стягнення 235 556 724,03 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави російська федерація (в особі Міністерства юстиції російської федерації, 119991, російська федерація, м. москва, вул. Житня, 14, буд.1) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД-СВ» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 9, код ЄДРПОУ 35626950) 224518 608 (двісті двадцять чотири мільйони п`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот вісім) гривень 16 коп. реальних збитків та 11 038 115,87 (Одинадцять мільйонів тридцять вісім тисяч сто п`ятнадцять) гривень 87 коп. упущеної вигоди.

3. Стягнути з держави російська федерація (в особі Міністерства юстиції російської федерації, 119991, російська федерація, м. москва, вул. Житня, 14, буд.1) на користь Державного бюджету України 939 400,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 17.01.2024 року