Рішення

від 09.01.2024 по справі 914/2908/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024 Справа № 914/2908/23

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Синеон-Плюс, с.Страрий Яричів Львівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Євробудзахід, м.Львів

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Курило Володимир Васильович, с.Чемеринці Львівської області

про: стягнення 131127,51 грн за договором постачання №01-10/2022 від 01.10.2022

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: Р.В.Дубінін представник

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023, справу №914/2908/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 09.10.2023 позов залишено без руху.

18.10.2023 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено на 09.11.2023.

Ухвалами від 09.11.2023, від 30.11.2023, від 14.12.2023 та від 02.01.2024 розгляд справи відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні 09.01.2024 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач та третя особа в судове засідання 09.01.2024 повторно явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір постачання № 01-10/2022 від 01 жовтня 2022 року, відповідно до п. 1.1. якого позивач (постачальник) прийняв на себе зобов`язання виготовляти та поставляти (передавати у власність) відповідачу (покупець) товари, а відповідач зобов`язався приймати товар та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений товар в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 2.3 (а) договору відповідач зобов`язався прийняти переданий позивачем товар на складі позивача, здійснити завантаження, пакування (якщо необхідно) та закріплення товару на власний транспорт (транспорт підрядника відповідача).

У п. 5.2-5.3 договору сторони погодили, що відповідач зобов`язується провести передплату вартості товару не пізніше 10 календарних днів з дати отримання рахунку на оплату партії товару. Оплата товару здійснюється покупцем, виходячи з ціни вказаної в специфікації, на підставі рахунків-фактур та накладних.

Відповідно до п.6.2 договору, право власності на товар переходить від позивача до відповідача у момент передачі товару по накладних уповноваженому представнику відповідача у місці, вказаному в п.п. б) п. 2.1 розділу 2 цього договору.

Так, в п.п. б) п. 2.1 розділу 2 цього договору передбачено, що позивач зобов`язався здійснити поставку товару та передати відповідачу товар на складі позивача, який розташований за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Лемківська, 9;, Львівська область, с.Годвишня; Львівська область, с.Чижки.

Згідно з п.7.1 договору, позивач разом з товаром передає представнику відповідача (або перевізнику) наступні документи: оригінал рахунку-фактури; оригінал накладної; документ, що підтверджує належну якість товару.

Приймання-передача товару оформляється шляхом підписання сторонами накладної. Датою поставки товару вважається дата передання товару уповноваженому представнику відповідача чи його підряднику відповідно до накладної/накладних (п.п.7.2-7-3 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 100320,00грн. На підтвердження долучено копії: накладної №05-12/2022 від 30.12.2022, товарно-транспортної накладної №05-12/2022 від 30.12.2022.

Як зазначено в позові відповідач не оплатив вартість отриманого товару.

29.05.2023 позивач надсилав третій особі адвокатський запит, в якому просив повідомити про місце, дату та час розвантаження вантажу, який було передано, в т.ч. за товарно-транспортною накладною №05-12/2022 від 30.12.2022. Проте, запит залишений третьою особою без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТОВ Синеон-Плюс подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 100320,00грн основного боргу.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував 14760,00грн 3 % річних, 4595,07грн інфляційних втрат, а також в порядку п. 12.4 позивач нарахував 24736,44грн.

У позовній заяві також позивач зазначив про письмове опитування учасників справи та поставив відповідачу такі запитання:

1.Чи звертався відповідач до позивача з претензією чи в будь який інший спосіб повідомляв про невідповідність отриманого ним товару відповідно до договору постачання № 01-10/2022 від 01 жовтня 2022 року, Рахунку специфікації №02-10/22 від 26 жовтня 2022 року, Товарнотранспортної накладної № 05-12/2022 від 30 грудня 2022 року, Видаткової накладної № 05-12/2022 від 30грудня 2022 року за кількістю, якістю, асортиментом?

2.Чи забезпечене відповідачем зберігання товару отриманого ним відповідно до Договору постачання № 01-10/2022 від 01 жовтня 2022 року, Рахунку специфікації № 02-10/22 від 26 жовтня 2022 року, Товарнотранспортної накладної № 05-12/2022 від 30 грудня 2022 року, Видаткової накладної № 05-12/2022 від 30 грудня 2022 року?

Третій особі позивач поставив такі запитання:

1.Чи передано товар, прийнятий 30 грудня 2022 року у позивача для перевезення Фізичною особою підприємцем Курило Володимиром Васильовичем (водій Курило Володимир Васильович, транспортний засіб MAN TGA 26.460, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ) згідно Товарнотранспортної накладної № 05-12/2022 від 30 грудня 2022 року, Видаткової накладної № 05-12/2022 від 30 грудня 2022 року уповноваженій особі вантажоодержувача Відповідачу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДЗАХІД»?

2.Коли (дата та час) та де (адреса складу, виробничих потужностей тощо) було розвантажено Товар відповідно до Товарнотранспортної накладної № 05-12/2022 від 30 грудня 2022 року, Видаткової накладної № 05-12/2022 від 30 грудня 2022 року та передано такий уповноваженій особі вантажоодержувача Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДЗАХІД»?

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

За твердженням відповідача не можуть братись до уваги такі докази, як: рахунок-специфікація №02-10/22 від 26 жовтня 2022 року; рахунок-специфікація №03-10/22 від 31 жовтня 2022 року.

Відповідач зауважив, що спірним договором не передбачено такого виду документу як рахунок-специфікація. Натомість договором передбачено, що оплати за договором здійснюються згідно рахунків-фактур (п. 5.3. договору), а ціна товару визначається сторонами у специфікації (п. 4.2. договору). Так, договором передбачено два окремих документа, що складаються за договором. Детальний аналіз п. 4.2. договору також вказує, що специфікація підлягає двосторонньому складенню, тобто така повинна містити підписи уповноважених осіб та відбитки печаток обох сторін. Даного висновку можна дійти, зокрема, з огляду на те, що зміст зазначеного пункту вказує на множину осіб, якими визначається ціна товару, тобто зазначено у множині слово Сторонами. Тож заміна слова рахунок-фактура на рахунок-специфікація не змінює правової природи такого документа, не надає йому ознак специфікації та не призводить до виникнення відповідних юридичних наслідків.

Як зазначив відповідач ключовим доказом у справі є специфікація, яка у матеріалах справи відсутня, що виключає можливість встановити реальну домовлену сторонами вартість поставленого товару, а отже свідчить про неможливість задоволення позовної заяви.

Відповідач звернув увагу, що позивачем не надано жодних рахунків на оплату товару, в тому числі рахунку-специфікації, що міститься в матеріалах справи. Матеріали справи не містять відповідних доказів вручення вказаних рахунків.

Враховуючи те, що згідно п. 5.2. договору обов`язок строку оплати товару пов`язаний із обставиною вручення позивачем відповідачеві відповідного рахунку-фактури, тому 3% річних, інфляційні втрати та пеня розраховуються лише у випадку встановлення обставини вручення відповідного рахунку (підтвердженого належними доказами) та у разі пропущення 10-ти денного строку оплати товару із вказаної встановленої дати вручення рахунку. При цьому, відповідач зазначив, що не отримував від позивача вимог щодо оплати основної суми боргу.

Третя особа пояснень по суті спору не надала.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір постачання № 01-10/2022 від 01 жовтня 2022 року, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень п. 2.1 договору позивач зобов`язався здійснити поставку товару. А відповідач, згідно з п.2.4, 2.5 договору, зобов`язався прийняти товар в місці вказаному в п.п. б) п. 2.1 розділу 2 цього договору, здійснити завантаження, пакування (якщо необхідно) та закріплення товару на власний транспорт (транспорт підрядника покупця). Здійснити оплату у порядку, передбаченому розділами 4 та 5 цього договору.

У п. 5.2-5.3 договору сторони погодили, що відповідач зобов`язується провести передплату вартості товару не пізніше 10 календарних днів з дати отримання рахунку на оплату партії товару. Оплата товару здійснюється покупцем, виходячи з ціни вказаної в специфікації, на підставі рахунків-фактур та накладних.

Відповідно до п.6.2 договору, право власності на товар переходить від позивача до відповідача у момент передачі товару по накладних уповноваженому представнику відповідача у місці, вказаному в п.п. б) п. 2.1 розділу 2 цього договору.

Згідно з п.7.1 договору, позивач разом з товаром передає представнику відповідача (або перевізнику) наступні документи: оригінал рахунку-фактури; оригінал накладної; документ, що підтверджує належну якість товару.

Приймання-передача товару оформляється шляхом підписання сторонами накладної. Датою поставки товару вважається дата передання товару уповноваженому представнику відповідача чи його підряднику відповідно до накладної/накладних (п.п.7.2-7-3 договору).

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями накладної №05-12/2022 від 30.12.2022 та товарно-транспортної накладної №05-12/2022 від 30.12.2022 (оригінали оглянуто судом).

Згідно з відмітками в товарно-транспортній накладній №05-12/2022 від 30.12.2022 позивач товар здав на перевезення, а автомобільний перевізник (водій) ФОП Курило В.В. прийняв вантаж для передачі вантажоодержувачу ТОВ «Євробудзахід». Товаро-транспортна накладна містить підписи, що свідчать про прийняття товару до перевезення та передачу товару перевізником відповідача.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами першою, другою статті 334 ЦК України унормовано, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту регламентовано Законом України "Про автомобільний транспорт". Статтею 1 Закону визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (окрім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з умовами розділу 2 договору сторони погодили застосовувати при виконанні останнього правила Інкотермс-2000, які є правилами по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів у сфері зовнішньої торгівлі. Правила Інкотермс визначають переважно обов`язки, вартість і ризики, що виникають при доставці товару від продавців до покупців.

Так, в п.п. б) п. 2.1 розділу 2 цього договору передбачено, що позивач зобов`язався здійснити поставку товару та передати відповідачу товар на складі позивача, який розташований за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Лемківська, 9;, Львівська область, с.Годвишня; Львівська область, с.Чижки.

Отже, за умовами поставки на покупця покладені всі ризики, пов`язані з транспортуванням товару.

Відповідач про дійсність отримання товару не заперечив, натомість зазначив, що рахунків на оплату товару не отримав. Також відповідач зазначив, що вимоги на оплату заборгованості від позивача не отримував. Відтак, відповідач вважає, що обов`язок оплати вартості поставленого товару для ТзОВ Євробудзахід не настав та у позивача відсутнє право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Під час розгляду справи, позивач зазначав, що разом з товаро-транспортною накладною перевізнику було передано також накладну та рахунок для оплати вартості переданого товару.

Дослідивши зміст товаро-транспортної накладної, суд встановив, що в товарно-транспортній накладній позивачем зазначено про найменування вантажу та супровідні документи - накладна ВН 05-12/2022 від 30 грудня 2022 року.

Як повідомив позивач ТОВ Синеон-Плюс позбавлене можливості надати інформацію, чи виконано відповідачем зобов`язання з підписання накладної ВН 05-12/2022 від 30 грудня 2022 року, оскільки первинний документ ТзОВ Євробудзахід не повернуло.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покликання відповідача про відсутність належних та допустимих доказів, а саме, рахунку, який відповідно до п. 5.2. договору є підставою для розрахунків суд відхиляє з огляду на таке.

Датою поставки товару вважається дата передання товару уповноваженому представнику відповідача чи його підряднику відповідно до накладної/накладних (п.7.2 договору).

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що рахунок або рахунок - фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь - яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунка - фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за Договором (близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи № 918/537/18, від 29.08.2019 зі справи № 905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи № 915/400/18, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19, від 11.11.2021 зі справи № 922/449/21).

Матеріали справи свідчать, що з 30 грудня 2022 року по 02 жовтня 2023 (момент подання позову у цій справі) з боку відповідача до позивача не висувалось будь-яких претензій, зауважень чи вимог з приводу неотримання покупцем (відповідачем) у власність відповідного товару.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що поведінка відповідача, за обставин, які склалися, не відповідає засадам добросовісності, послідовності та передбачуваності.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку сплати за поставлений товар є таким, що настав 31.12.2022, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 100320,00грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 30.12.2022 до 27.06.2023, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що обов`язок оплати у відповідача виник з 31.12.2022 (наступний день після дати передачі товару 30.12.2022).

Судом самостійно здійснено розрахунком сум за позовними вимогами за період з 31.12.2022 до 27.06.2023, відповідно до якого з відповідача підлягає до стягнення 1475,94грн 3% річних та 4595,07грн інфляційних втрат. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення 24736,44грн пені суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 12.4 договору, у разі порушення покупцем строку оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості нездійсненого платежу за товар за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень п. 3.3 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позовну вимогу з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 24599,01грн пені за період з 31.12.2022 (оскільки обов`язок оплати у відповідача виник з 31.12.2022 - наступний день після дати передачі товару 30.12.2022) до 27.06.2023. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір пропорційно задоволеним вимогам покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євробудзахід (79024, м.Львів, вул.Липинського, 54, ідентифікаційний код 40890162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Синеон-Плюс (80463, Львівська область, Львівський район, с.Старий Яричів, вул.Галицька, 143/59, ідентифікаційний код 44197310) 100320,00 грн основного боргу, 1475,94грн 3% річних, 4595,07 грн інфляційних втрат, 24599,01грн пені та 2144,95грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 16.01.2023.

Суддя Ділай У.І.