Рішення

від 09.01.2024 по справі 570/6057/23

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/6057/23

Номер провадження 2/570/274/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2024 року

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті вособі:

судді Красовського О.О.

з участю: секретаря судових засідань Гречки О.В.

розглянувши у відкритому (підготовчому) судовому засіданні в місті Рівне (в підготовчому судовому засіданні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про тлумачення змісту заповіту, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач зазначає,що 2022 року померла його баба, ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області. Бабусею позивача було складено заповіт. За заповітом, посвідченим секретарем Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 15.12.2020 року, спадкодавець ОСОБА_4 заповіла частину спадкового майна позивачу - ОСОБА_1 . Приватним нотаріусом Рівненського районного округу Рівненської області було заведено спадкову справу щодо майна після смерті ОСОБА_4 . Однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки із змісту вказаного заповіту від 15.12.2020 року не зрозуміло, чи були включені земельні ділянки площею 0,44 га (кадастровий номер 56:246:841:00:01:003:0369) та площею 2,07 (кадастровий номер 56:246:841:00:01:010:0097) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, право власності спадкодавця на які підтверджують державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №087285 від 03.11.2010 року та серії 8ЯЖ №083566 від 03.11.2010 року. За таких умов позивач просить провести тлумачення заповіту, що був складений від імені померлої ОСОБА_4 , посвідчений 15 грудня 2020 року секретарем Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Позивач в судове засідання не з`явився. Подав заяву, згідно якої просить справу розглядати без його участі, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Подав заяву, згідно якої просить справу розглядати без його участі, позов визнає.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася. Подала заяву, згідно якої просять справу розглядати без її участі. Позов визнає, проти його задоволення не заперечує.

Суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі сторін, які не з`явилися. Суд вважає, що по справі є можливість ухвалити судове рішення на підставі наявних доказів.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи.

При розгляді справи було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача, ОСОБА_4 .

Після її смерті відкрилася спадщина.

ОСОБА_4 було складено декілька заповітів щодо свого майна на користь позивача ОСОБА_1 , та на користь відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

За заповітом посвідченим секретарем Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 15.12.2020 року, спадкодавець ОСОБА_4 заповіла частину спадкового майна позивачу - ОСОБА_1 .

Заповідач ОСОБА_4 заповіла буквально так: «земельну частку (пай), яка підтверджується сертифікатом РВ №0059236, заповідаю своєму внуку - ОСОБА_1 , 1979 р.н.».

Приватним нотаріусом Рівненського районного округу Рівненської області Дацюк С. було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4

13.11.2023 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно.

Нотаріус зазначає, що із змісту вказаного заповіту від 15.12.2020 року не зрозуміло, чи були включені земельні ділянки площею 0,44 га (кадастровий номер 56:246:841:00:01:003:0369) та площею 2,07 (кадастровий номер 56:246:841:00:01:010:0097) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, право власності спадкодавця на які підтверджують державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №087285 від 03.11.2010 року та серії ЯЖ №083566 від 03.11.2010 року.

Довідка видана Дядьковицькою сільською радою Рівненського району Рівненської області від 30.11.2022 року за № 545/02-14 підтверджує, що спадкодавцю належали вищевказані земельні ділянки на праві власності.

Також підтвердженням того, що взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РВ №0059236, про який згадується в заповіті від 15.12.2020 року, спадкодавцю ОСОБА_4 було видано відповідні державні акти, про що є лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.12.2022 року за № 29-17-0.2-4525/2-22.

Таким чином, із врахуванням волі спадкодавця ОСОБА_4 , до складу спадкового майна, визначеного у заповіті від 15.12.2020 року, було включено земельні ділянки площею 0,44 га (кадастровий номер 56:246:841:00:01:003:0369) та площею 2,07 (кадастровий номер 56:246:841:00:01:010:0097) із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Норми закону, які підлягають до урахування та застосування при постановленні рішення.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тлумачення заповіту - це з`ясування змісту заповіту як дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

Згідно п. 2.1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв.наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус має перевірити, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

Аналогічні правила містяться в п. 1.6 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5.

Метою тлумачення заповіту є забезпечення найбільш повного здійснення волі заповідача.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене лише після відкриття спадщини, тобто у зв`язку зі смертю заповідача або оголошення його померлим. Саме тому, при тлумаченні заповіту не діє загальне правило про тлумачення правочину його стороною, закріплене в ст. 213 ЦК України, а діє спеціальне правило, закріплене в ст. 1256 ЦК України, згідно з яким тлумачення заповіту здійснюється спадкоємцями, а в разі спору між ними судом.

Перелік осіб, які здійснюють тлумачення заповіту, має вичерпний характер.

Методичні рекомендації Міністерства юстиції України щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя від 29.01.2009 зазначають про можливість укладення між спадкоємцями в разі відсутності спору договору про тлумачення заповіту. Даний договір може містити положення щодо уточнення, конкретизації волі спадкодавця, або з`ясування змісту окремих розпоряджень заповіту.

Шляхом застосування механізму тлумачення заповіту усуваються певні недоліки його змісту, у зв`язку з якими нотаріус може відмовити у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.

Тлумачення заповіту не може бути спрямоване на встановлення, зміну або припинення цивільних і обов`язків спадкоємців, оскільки вони встановлені заповітом, як одностороннім правочином.

Витлумачений спадкоємцями заповіт є обов`язковим не тільки для них, а й для суду, відказоодержувачів, виконавця заповіту та кредиторів спадкодавця.

Тлумачення заповіту судом здійснюється за наявності таких правових умов:

- зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача;

- наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Об`єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений із слів та сполучень слів, які утворюють його текст.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження своїм майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті (оголошення померлим). Отже суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, адже це може спотворити волю заповідача, тобто ч. 2 ст. 213 ЦК не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину.

Рішення суду, що набрало законної сили, щодо тлумачення заповіту є обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на підставі ст. 18 ЦПК України.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту

правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин

значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній,

сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину,

їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших

його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає

можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться

мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між

сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору

та інші обставини, що мають істотне значення,

Висновки суду.

Аналіз зазначених вище обставин свідчить про те, що позивач не може реалізувати свої спадкові права іншим шляхом, як тлумачення заповіту судом.

Вирішуючи питання тлумачення правочину судом враховується, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян.

Підтвердженням того, що взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РВ №0059236, про який згадується в заповіті від 15.12.2020 року, спадкодавцю ОСОБА_4 було видано відповідні державні акти, підтверджує лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05.12.2022 року за № 29-17-0.2-4525/2-22.

Тому у суду наявні підстави для тлумачення заповіту.

Отже, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач не заявив про те, щоб понесені ним судові витрати були стягнуті з відповідачів на його користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивач не бажає відшкодовувати понесені нею судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивача. Таким чином понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про тлумачення змісту заповіту - задоволити повністю.

Провести тлумачення заповіту, що був складений від імені ОСОБА_4 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), і посвідчений 15 грудня 2020 року секретарем Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Лобащук Р.В., за реєстровим № 1-38, як про вираження волі спадкодавиці заповісти земельні ділянки на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) площею 0,44 га (кадастровий номер 5624684100:01:003:0369) та площею 2,07 га (кадастровий номер 5624684100:01:010:0097) із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Дядьковицької сільської ради Рівненського району.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець: АДРЕСА_2 ).

Відповідачка: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка: АДРЕСА_3 ).

Суддя Красовський О.О.