Ухвала

від 16.01.2024 по справі 911/1528/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1528/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В, Погребняка В. Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю.

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 20.11.2023

та на ухвалу господарського суду Київської області

від 31.05.2023

у справі № 911/1528/15

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2023 від Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та на ухвалу господарського суду Київської області від 31.05.2023 у справі № 911/1528/15.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. у справі № 911/1528/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024.

09.01.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Національного банку України надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі № 911/1528/15 за касаційною скаргою Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та на ухвалу господарського суду Київської області від 31.05.2023, які мотивовано тим, що касаційна скарга подана на судові рішення ухвалені у справі про банкрутство, оскарження яких не передбачено статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною 1 статті 294 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомляється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребування матеріалів справи. До відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1528/15 за касаційною скаргою Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/1528/15 слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2023 затверджено звіт арбітражного керуючого Глуховського О.Ю. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення і відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна" з 20.05.2020 по 31.12.2022 в частині нарахованої грошової винагороди на суму 185827,33 грн; залишено без задоволення в іншій частині вимогу про затвердження звіту арбітражного керуючого Глуховського О.Ю.; залишено без задоволення заяву ліквідатора банкрута № 1/21 від 21.03.2023 про накладення арешту.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2023 в частині нарахованої грошової винагороди арбітражному керуючому у справі №911/1528/15 задоволено, апеляційну скаргу арбітражного керуючого Глуховського Олексія Юрійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2023 в частині нарахованої грошової винагороди арбітражному керуючому у справі №911/1528/15 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2023 в частині нарахованої грошової винагороди арбітражному керуючому у справі №911/1528/15 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. В затвердженні звіту арбітражного керуючого Глуховського Олексія Юрійовича про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення і відшкодування витрат за період виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «ПРІОРИТЕТ УКРАЇНИ» з 20.05.2020 по 31.12.2022 в розмірі 185827,33 грн відмовлено.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Як визначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення ЄСПЛ у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" від 28.05.1985).

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ у справі "Беллє проти Франції" від 04.12.1995). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Водночас право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

З дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним принципом визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених Кодексу України з процедур банкрутства.

Слід зазначити, що умови прийнятності касаційної скарги встановлені главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України (залишення без руху, повернення, відмова у відкритті чи відкриття касаційного провадження), які мають універсальний характер для будь-якої форми господарського судочинства, не зазнали змін у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Натомість новелами Кодексу України з процедур банкрутства є інше, ніж передбачене Законом про банкрутство, врегулювання особливостей оскарження судових рішень у процедурі банкрутства та розгляду спорів, у яких однією зі сторін є боржник.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (з внесеними змінами відповідно до Закону України № 2971-IX від 20.03.2023, що набрав чинності з 15.04.2023).

Наведений в абз. 1 ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 та з внесеними змінами відповідно до Закону України № 2971-IX від 20.03.2023, що набрав чинності з 15.04.2023, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Зазначений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають самостійному касаційному оскарженню, є вичерпним і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення, які відсутні у зазначеному переліку, унеможливлює здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню відповідно до якого судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи(частина третя статті 3 ГПК України). Отже при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Як вже зазначалось, предметом касаційного оскарження у справі № 911/1528/15 за касаційною скаргою Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. є постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/1528/15, предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Київської області від 31.05.2023 у справі № 911/1528/15 за результатами розгляду звіту арбітражного керуючого Глуховського О.Ю. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення і відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора, можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Оскільки, предметом касаційного оскарження Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. є постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/1528/15, якою ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2023 у справі № 911/1528/15 в частині нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому у справі № 911/1528/15 та ухвалено в цій частині нове рішення, можливість оскарження якої в касаційному порядку також не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням внесених змін 20.03.2023.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/1528/15 не підпадає під об`єкти касаційного оскарження визначені частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням змін, що набрали чинності з 15.04.2023.

Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

В запереченнях Національного банку України також зазначено клопотання про визнання дій арбітражного керуючого щодо оскарження оскаржуваних рішень зловживанням процесуальними правами скаржником, яка мотивована тим, що дії скаржника свідчать про зловживання останнім процесуальними правами, що полягають в безпідставному оскарженні судових рішень, що не підлягають оскарженню.

За змістом статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Пунктом 2 частини першої статті 135 ГПК України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Арбітражним керуючим Глуховським О. Ю. звернувся в порядку статті 287 ГПК України до суду касаційної інстанції вперше з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/1528/15, які прийняті за результатами перегляду поданої ними апеляційної скарги у справі № 911/1528/15.

Оскільки вищезазначена касаційна скарга Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 подана вперше, а клопотання про недопустимість зловживання процесуальними правами скаржником за своєю суттю є запереченнями проти підстав касаційного оскарження та доводів касаційної скарги, однак не містить достатніх підстав для застосування положень ГПК України щодо визнання зловживання процесуальними правами за таких обставин, у задоволені клопотання Національного банк України про зловживання процесуальними правами Арбітражним керуючим Глуховським О. Ю., слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Арбітражним керуючим Глуховським О. Ю. подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та на господарського суду Київської області від 31.05.2023 у справі № 911/1528/15, яка відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, а відтак підлягають частковому задоволенню заперечення Національного банку України проти відкриття касаційного провадження у справі № 911/1528/15 за касаційною скаргою Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023.

Крім того, касаційна скарга Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

В зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю., розгляд вищевказаного клопотання колегією суддів не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1528/15 за касаційною скаргою Арбітражного керуючого Глуховського О. Ю. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та на ухвалу господарського суду Київської області від 31.05.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк