Ухвала

від 12.01.2024 по справі 755/469/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/469/24

Провадження №: 1-кс/755/152/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення,

встановив:

Адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва подано скаргу, в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноважених осіб Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення в строки визначені ст. 214 КПК України.

Скарга мотивована тим, що 04.01.2024 року ОСОБА_4 , до Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві було подано заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ст. 358 КК України.

В заяві про вчинення кримінального правопорушення повідомлялось, що 11.09.2023 ОСОБА_4 через Єдиний портал державних послуг Дія, отримав постанову про арешт коштів боржника від 08.09.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Отримавши вищевказану постанову, ОСОБА_4 дізнався про те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_6 перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 відкрите на підставі ухвали № 755/12931/23 Дніпровського районного суду міста Києва від 06.08.2023 про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на: корпоративні права (частки у статутному капіталі) відповідача - ОСОБА_4 у ТОВ «АБШЕРОН» - код ЄДРПОУ 43322452 (100%, що становить 1 000,00 грн.), ТОВ «ДНІПРО 1» - код ЄДРПОУ 42852815 (100%, що становить 1 000,00 грн.), ТОВ «ФІРМА ГРІНВЕЙ» - код ЄДРПОУ 45373582 (25%, що становить 75 000,00 грн.), ТОВ «АЗПЕТРОЛ» - код ЄДРПОУ 43456407 (45%, що становить 4 500,00 грн.); на транспортний засіб марки MERCEDES S 500, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_4 ; на всі банківські рахунки відповідача та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно та рухоме майно відповідача - у розмірі ціни позову 57 500, 00 доларів США, що станом на дату подачі заяви еквівалентно 2 102 694, 50 грн. Боржником вищевказаного виконавчого провадження є ОСОБА_4 , а стягувач - ОСОБА_7 .

25.10.2023 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження по цивільній справі № 755/13543/23, провадження № 2/755/6235/23 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за договором позики. В позовній заяві представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 зазначає, що «Відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 20.08.2023, первісний кредитор ОСОБА_9 відступив на користь ОСОБА_7 право вимоги до ОСОБА_4 , які належали первісному кредитору, згідно усного договору позики, укладеного між Первісним кредитором і Відповідачем, на підтвердження чого первісному кредитору була видана письмова розписка від 24.09.2021 на суму 57 500 доларів США за строком повернення коштів до 07.09.2022».

Проте ОСОБА_9 є громадянином Республіки Узбекистан та достеменно відомо, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації та введення воєнного стану в України останній покинув територію України та до теперішнього часу не повертався.

Отже, 20.08.2023 ОСОБА_9 не перебував в Україні, а саме в м. Київ, де нібито було укладено Договір про відступлення права вимоги та, відповідно, не міг ані передати свої права за розпискою від 24.09.2021 (оригінал розписки), ані тим паче особисто підписати Договір про відступлення права вимог.

Таким чином, невідомими особами з метою заволодіння майном ОСОБА_4 , шляхом складення фіктивного Договору про відступлення права вимоги від 20.08.2023, підробивши підпис ОСОБА_9 , достеменно знаючи, що останній не знаходиться на території України, використовуючи в подальшому підроблений документ пред`явили його до суду з вимогою стягнення з ОСОБА_4 на свою користь грошових коштів в розмірі 57 500 доларів США, що становить 2089940,43 грн., чим вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 190, 358 КК України.

05.01.2024 року Дніпровським управлінням поліції Головного управління національної поліції у м. Києві було отримано заяву про вчинення злочину, тобто граничний строк для внесення відповідних відомостей на підставі заяви сплинув 06.01.2024 року, таким чином строк на оскарження бездіяльності органу досудового розслідування почав відлік з моменту спливу визначених в ст.214 ч.1 КПК України 24 годин після отримання органом досудового розслідування заяви.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Разом з цим, скаржником подано до суду заяву про розгляд скарги без її участі. Тож, слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб`єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у їх відсутність.

Під час цього розгляду є встановленим, що 04.01.2024 року ОСОБА_4 поштовим відправленням «Нова Пошта» направив до Дніпровського УП ГУНП України у м. Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення, яку отримано 05.01.2024 року.

Дані про внесення відомостей щодо обставин відображених у зверненні до ЄРДР, на час розгляду скарги слідчим суддею, не встановлені.

Тобто, строки визначені ст. 214 КПК України, суб`єктом оскарження не дотримані. Тим самим є дійсним факт бездіяльності.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France).

Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ст. 214 КПК України передбачає, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Також, слідчий суддя враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому, у розрізі такої думки, Велика Палата Верховного Суду, слідчий суддя з`ясувавши наведені обставини судом касаційної інстанції, як такі, що підлягають встановленню, у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду скарги, приходить до такого висновку.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119) сторін цих відносин, відповідно.

В цьому випадку, запроваджені внутрішні процедури щодо порядку та строків внесення даних до ЄРДР кореспондуються з нормами наведеної ст. 214 КПК України.

Як наслідок, з вище зазначеної правової норми (ст. 214 Кодексу) та запроваджених внутрішніх процедур випливає, що нормами кримінального процесуального законодавства України встановлюється імперативний обов`язок після отримання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення внесення за нею відомостей до ЄРДР так, як згідно ч. 1 ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

При цьому, вказаний обов`язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб`єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Наведене підтверджується імперативними положеннями ст. 214 КПК, з даного питання, так як дії суб`єкта оскарження, у цій ситуації, є обмеженими, а саме полягають у самому внесенні даних до ЄРДР за зверненням, тобто він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

В цьому випадку, суб`єкт оскарження фактично ухилився від реалізації своєї компетенції.

В такого роду правовідносинах останній має вчинити прямо визначену у КПК дію.

ЄСПЛ у пункті 39 справи "Устименко проти України" зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

В даному випадку встановлено, що 04.01.2024 року ОСОБА_4 поштовим відправленням «Нова Пошта» направив до Дніпровського УП ГУНП України у м. Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення, яку отримано 05.01.2024 року, але за нею, у строки визначені ст. 214 КПК України, відомості до ЄРДР внесено не було.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх порушень та уникати виконання своїх обов`язків, а у цій ситуації, суб`єкт оскарження не дотрималися власних внутрішніх правил та процедур, щодо умов унесення відомостей до ЄРДР, апріорі, вони вдалися, до фактичного уникнення виконання своїх обов`язків.

Тим самим, позбавили особу, яка подала повідомлення про злочин, як сторону у взаємовідносинах, що склалися між ними з моменту подання такого звернення про злочин, розумної можливості представити свою справу за таких умов, які б не ставили його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (суб`єктом оскарження).

За таких умов, з урахуванням наведеного, слідчий суддя розглянувши скаргу, у межах наявних та поданих до суду доказів, на час її розгляду, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню шляхом зобов`язання суб`єкта оскарження вчинити дії передбачені ст. 214 КПК України.

Керуючись ст.ст. 214, 303-307, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив :

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення- задовольнити.

Зобов`язати уповноважених осіб Дніпровського УП ГУНП у м. Києві вчинити дію передбачену ст. 214 КПК України (після подання заяви/повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування) за заявою ОСОБА_4 , направлену 04.01.2024 року та отриману Дніпровським УП ГУНП в м. Києві 05.01.2024 року, в строки визначені ст. 214 вказаного Кодексу та з урахуванням положень ст. 28 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя