Рішення

від 16.01.2024 по справі 760/7305/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/7305/22

2/760/1464/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Щепановій І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення та вихідної допомоги,-

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» (далі - ТОВ «Курапрокс», відповідач), у якому просила суд:

-стягнути із ТОВ «Курапрокс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2022 по 23.05.2022 у сумі 32 612,00 грн.;

-стягнути із ТОВ «Курапрокс» на користь ОСОБА_1 шестимісячний середній заробіток у сумі 210 000,00 грн.

-здійснити розподіл судових витрат.

Позовні вимоги мотивує тим, що Наказом від 09.04.2022 № 1-1/22-К «Про звільнення директора Товариства» (далі - Наказ від 09.04.2022 № 1-1/22-К) на виконання рішення № 1 одноособового учасника ТОВ «Курапрокс» від 08.04.2022 ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ «Курапрокс» з 08.04.2022 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Вказує, що Наказ № 1-1/22-К було датовано 09.04.2022, проте його копію позивачу було видано лише 23.05.2022, що є порушенням ст. 47 КЗпП України, а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення, відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України.

Окрім цього зазначає, що позивачу підлягає виплаті вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток у відповідності до ст. 44 КЗпП України, проте відповідачем відповідну виплату здійснено не було.

З урахуванням викладеного позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

22.06.2022 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 04.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позивачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу також було надіслано копію позовної заяви з додатками.

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви із додатками було отримано 21.11.2022 (а.с. 47).

У встановлений ухвалою суду від 04.07.2022 строк відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 24.10.2022 було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» наступні докази:

- інформацію щодо нарахованих ОСОБА_1 при звільненні та виплачених сум, зокрема: суму, яка підлягала виплаті станом на 08.04.2022 із зазначенням інформація з чого складається зазначена сума (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку тощо), а також суму, яка була виплачена ОСОБА_1 із зазначенням дати такої виплати;

- довідку про середній заробіток ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» за лютий та березень 2022 року, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 (зі змінами та доповненнями).

Копію такої ухвали двічі було надіслано на адресу відповідача, проте останній їх не отримав та конверти повернулися на адресу суду із відміткою «за закінченням строку зберігання» (а.с. 48, 50).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05.03.2015 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» на підставі Наказу № 8 від 05.03.2015, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (а.с. 12).

09.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» було видано наказ № 1-1/22-К «Про звільнення директора Товариства», відповідно до якого на виконання Рішення № 1 одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» від 08.04.2022 звільнено ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс», 08.04.2022 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 11).

23.05.2022 між директором ТОВ «Курапрокс» Лисаченко М.І. та ОСОБА_1 було підписано акт прийому-передачі відповідно до якого, зокрема, директор ТОВ «Курапрокс» Лисаченко М.І. ознайомила ОСОБА_1 з Наказом (розпорядженням) по підприємству № 1-1/22-К від 09.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 . Також директор ТОВ «Курапрокс» Лисаченко М.І. передав, а ОСОБА_1 отримала трудову книжку останньої (а.с. 13).

Тобто, із наказом про звільнення № 1-1/22-К від 09.04.2022 позивача було ознайомлено лише 23.05.2022.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, установивши під час розгляду справи, що позивачу не було видано копію наказу про звільнення № 1-1/22-К від 09.04.2022 у день звільнення, тобто 09.04.2022, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено вимоги ч. 1 ст. 47 КЗпП України, а тому наявні підстави для застосування санкцій визначених ч. 5 ст. 235 КЗпП України.

Оскільки із копією наказу про звільнення № 1-1/22-К від 09.04.2022 позивача було ознайомлено лише 23.05.2022, тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.04.2022 по 23.05.2022.

При цьому, суд не погоджується із твердженням позивача про необхідність відрахування такого строку саме із 09.04.2022, оскільки наказ про звільнення був датований 09.04.2022 та саме у цей день позивач мала би отримати його копію.

Проте, не видавши позивачу копію наказу про звільнення саме 09.04.2022, відповідач порушив приписи ч. 1 ст. 47 КЗпП України, а відповідна бездіяльність розпочалася лише 10.04.2022, тобто наступного дня за днем, у який відповідач мав вчинити певну дію - видати копію наказу про звільнення.

Тому, строк із якого необхідно відраховувати період застосування санкцій передбачених ч. 5 ст. 235 КЗпП України є саме 10.04.2022.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (тут і далі по тексту у редакції чинній станом на день звільнення позивача), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу 4 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У позовній заяві позивачем наведено розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача, який складає 35 000,00 грн. на місяць. За лютий та березень 2022 року позивачу було нарахована заробітна плата у розмірі 70 000,00 грн.

Окрім цього, судом було витребувано у відповідача довідку про середній заробіток ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» за лютий та березень 2022 року, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 (зі змінами та доповненнями).

Ухвала суду про витребування таких доказів двічі надсилалася судом на адресу відповідача, проте останній вимоги даної ухвали не виконав. Також відповідачем не було повідомлено причини невиконання ухвали суду.

Окрім цього, судом не спростовано наведений позивачем розрахунок у позовній заяві.

На підставі викладеного вище, суд приймає до уваги розрахунок та інформацію наведену позивачем у позовній заяві, оскільки відповідачем вимоги узвали суду не виконані та наведені позивачем обставини не спростовані.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача склала 1 627,90 грн. (70 000,00 грн. заробітна плата (у лютому та березні 2022 року) / 43 робочих днів (у лютому та березні 2022 року) = 1 627,90 грн.).

Період, за який підлягає нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу є з 10.04.2022 по 23.05.2022.

За період з 10.04.2022 по 23.05.2022 із урахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX було 30 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 48 837,00 грн. (1 627,90 грн. * 30 робочих днів = 48 837,00 грн.).

При цьому, у позовній заяві позивач просила суд стягнути із відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 32 612,00 грн.

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивноті та межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу саме у розмірі у розмірі 32 612,00 грн.

Щодо вимог про стягнення вихідної допомоги у відповідності до ст. 44 КЗпП України.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України (у редакції чинній станом на день звільнення позивача) при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Із позивачем трудовий договір був припинений на підставі пункту 5 частини першої статті 41 (а.с. 11).

Таким чином, при звільненні позивача, їй підлягала виплаті вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Доказів того, що така вихідна допомога була виплачена позивачу матеріали справи не містить та відповідачем не доведено.

Як було встановлено судом вище, середньомісячна заробітна плата позивача становила 35 000,00 грн., а тому шестимісячний середній заробіток складає 210 000,00 грн.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення із відповідача вихідної допомоги у відповідності до ст. 44 КЗпП України у розмірі 210 000,00 грн.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовом позивач судовий збір не сплачувала, оскільки звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 426,12 грн.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат до суду подано не було, а тому суд не вирішує питання про розподіл судових витрат понесених позивачем.

Керуючись статтями 47, 115-117, 235 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення та вихідної допомоги, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» (м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, оф. 512, код ЄДРПОУ 37141600) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення у розмірі 32 612,00 грн. та вихідну допомогу при звільненні у розмірі 210 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Курапрокс» (м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, оф. 512, код ЄДРПОУ 37141600) на користь держави судовий збір у розмірі 2 426,12 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.01.2024.

Суддя: О.М.Букіна