Рішення

від 17.01.2024 по справі 120/8863/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 січня 2024 р. Справа № 120/8863/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 13 лютого 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 21 лютого 2023 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність у нього необхідного страхового стажу. Зокрема до страхового стажу не зараховано період навчання з 1976 року по 1977 рік згідно зі свідоцтвом НОМЕР_1 , оскільки відсутнє рішення екзаменаційної комісії про присвоєння кваліфікації; період роботи з 14 травня 1978 року по 14 листопада 1978 року, оскільки дата наказу при прийомі на роботу не читається; період роботи з 11 липня 1988 року по 01 лютого 1989 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи; період роботи з 17 листопада 1989 року по 09 грудня 1989 року, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, яка робила запис до трудової книжки; період роботи з 17 червня 1990 року по 31 липня 1990 року, оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлено річний мінімум, перейменування/реорганізація колгоспу; період роботи з 01 вересня 1990 року по 03 грудня 1990 року, оскільки відсутні дати та номери наказів при прийомі та звільненні з роботи; період роботи з 07 травня 1994 року по 19 травня 2010 року, оскільки відтиск печатки неможливо ідентифікувати та відсутні дані в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування; періоди роботи з 01 січня 1992 року по 16 грудня 1993 року та з 2011 по 2012 роки, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Позивач вважає таке рішення пенсійного органу протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом з вимогами про його скасування та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу незараховані періоди навчання та роботи, а також призначити пенсію за віком з 13 лютого 2023 року.

Ухвалою від 27 червня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою повернуто клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

07 липня 2023 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ОСОБА_1 13 лютого 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності розгляд заяви ОСОБА_1 здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та за результатами її розгляду цим пенсійним органом прийнято рішення від 21 лютого 2023 року № 025750001347 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Представник цього пенсійного органу стверджує, що позивач не набув права на пенсію за віком у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу, адже для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком його страховий стаж мав би складати від 18 до 28 років. Водночас підтверджений стаж позивача становить 11 років 10 місяців 12 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Також представник Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області вказав, що ним правомірно не зараховано до страхового стажу згадувані в оскаржуваному рішенні періоди навчання та роботи з тих підстав, що містяться в такому рішенні. За наведених обставин, на думку цього відповідача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість.

21 липня 2023 року до суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому представник цього пенсійного органу також заперечує щодо задоволення позовних вимог. Такий відзив аргументований тим, що 13 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області за принципом екстериторіальності. За наслідками розгляду вказаної заяви прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 21 лютого 2023 року № 025750001347.

Як зазначає представник цього відповідача далі, рішення про відмову в призначенні пенсії від 21 лютого 2023 року було відкореговано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийнято нове рішення про відмову в призначенні пенсії від 19 липня 2023 року. Таким рішення встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 00 місяців 04 дні. До страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи: з 14 травня 1978 року по 14 листопада 1978 року, оскільки дата наказу при прийомі на роботу не читається; з 01 вересня 1990 року по 03 грудня 1990 року, оскільки не зазначено номеру та дати договору, на підставі якого внесені записи, щодо періоду роботи; з 12 грудня 1990 року по 31 грудня 1991 року, оскільки відсутній підпис особи, яка вносила запис про звільнення. Також згідно з вкладишем до трудової книжки серії НОМЕР_2 до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи в російській федерації з 29 серпня 1991 року по 29 лютого 1992 року, з 02 березня 1992 року по 13 грудня 1992 року, з 19 грудня 1992 року по 19 травня 1993 року, з 24 травня 1993 року по 30 липня 1993 року, з 30 липня 1993 року по 03 листопада 1993 року, з 08 листопада 1993 року по 16 грудня 1993 року, з 07 травня 1994 року по 19 травня 2010 року, з 01 квітня 2011 року по 07 листопада 2011 року, з 07 березня 2012 року по 10 жовтня 2012 року, оскільки відсутня печатка на титульній сторінці вкладиша; в трудовій книжці не зазначена інформація про видачу вкладиша, що порушує вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58.

Далі представник відповідача вказав, що робота на території російської федерації зараховується лише по 31 грудня 1991 року, оскільки 19 червня 2023 року припинено для України дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. При цьому після 23 грудня 2022 року (з дня набрання чинності Законом України від 01 грудня 2022 року № 273-ІХ "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22 січня 1993 року) документи, що не мають встановленої форми (зокрема, довідки про підтвердження періодів), які видані зокрема в рф, не приймаються без накладення апостилю незалежно від дати їх видачі/посвідчення.

Окремо представник цього відповідача щодо підстав незарахування до страхового стажу періоду роботи з 07 травня 1994 року по 19 травня 2010 року зауважив наступне. Так, у трудовій книжці міститься запис про те, що позивач працював у товаристві з обмеженою відповідальністю Орбіта-Транс (код ЄДРПОУ 30218466), проте це товариство зареєстровано лише 20 жовтня 2003 року. Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі № 826/18496/15 юридичну особу ТОВ Орбіта-Транс (код ЄДРПОУ 30218466) припинено.

При цьому згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (ОК-5) ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу період роботи в ТОВ Орбіта-Транс з 01 травня 2010 року по 13 травня 2010 року (6 днів) відповідно до нарахованої суми заробітної плати та сплачених страхових внесків. Інші відомості за період роботи в ТОВ Орбіта-Транс по 19 травня 2010 року (по дату звільнення) в індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК- 5) відсутні.

Також до страхового стажу позивача зараховано період навчання з 25 жовтня 1976 року по 22 березня 1977 року, період роботи з 11 липня 1988 року по 01 лютого 1989 року, період роботи з 17 листопада 1989 року по 09 грудня 1989 року, період роботи з 17 червня 1990 року по 31 липня 1990 року зараховано частково, а саме з 15 червня 1990 року по 15 липня 1990 року.

За таких обставин, на думку представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ОСОБА_1 не набув права на призначення пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

13 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 21 лютого 2023 року № 025750001347 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Зі змісту цього рішення слідує, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу.

Так, до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 1976 року по 1977 рік відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 , оскільки відсутнє рішення екзаменаційної комісії про присвоєння кваліфікації;

- період роботи з 14 травня 1978 року по 14 листопада 1978 року, оскільки дата наказу при прийомі на роботу не читається;

- період роботи з 11 липня 1988 року по 01 лютого 1989 року, оскільки має місце виправлення в даті та наказі при звільненні з роботи;

- період роботи з 17 листопада 1989 року по 09 грудня 1989 року, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, яка здійснила запис до трудової книжки;

- період роботи в колгоспі з 17 червня 1990 року по 31 липня 1990 року, оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум, перейменування/реорганізацію колгоспу;

- період роботи з 01 вересня 1990 року по 03 грудня 1990 року, оскільки відсутні дати та номери наказів при прийомі та звільненні з роботи;

- період роботи з 07 травня 1990 року по 19 травня 2010 року, оскільки відтиск печатки неможливо ідентифікувати та відсутні дані в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- періоди роботи з 01 січня 1992 року по 16 грудня 1993 року, з 2011 по 2012 роки, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Також у цьому рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 11 років 10 місяців 12 днів при необхідному стажі не менше 18 років.

19 липня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 лютого 2023 року прийнято рішення, яким також відмовлено в призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Цим рішенням не зараховано до страхового стажу позивача такі періоди:

- з 14 травня 1978 року по 14 листопада 1978 року, оскільки дата наказу при прийомі на роботу не читається;

- з 01 вересня 1990 року по 03 грудня 1990 року, оскільки не зазначено номера та дати договору, на підставі якого внесені записи щодо періоду роботи;

- з 12 грудня 1990 року по 01 лютого 1991 року, оскільки відсутній підпис особи, яка вносила запис про звільнення.

Згідно з вкладишем до трудової книжки серії НОМЕР_2 до страхового стажу також не зараховано періоди роботи в російській федерації з 29 серпня 1991 року по 29 лютого 1992 року, з 02 березня 1992 року по 13 грудня 1992 року, з 19 грудня 1992 року по 19 травня 1993 року, з 24 травня 1993 року по 30 липня 1993 року, з 30 липня 1993 року по 03 листопада 1993 року, з 08 листопада 1993 року по 16 грудня 1993 року, з 07 травня 1994 року по 19 травня 2010 року, з 01 квітня 2011 року по 07 листопада 2011 року, з 07 березня 2012 року по 10 жовтня 2012 року, оскільки відсутня печатка на титульній сторінці вкладиша; в трудовій книжці не зазначена інформація про видачу вкладиша, а також робота на території російської федерації зараховується по 31 грудня 1991 року.

Водночас у цьому рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 12 років 0 місяців 4 дні при необхідному стажі не менше 18 років.

Разом із тим позивач не погоджується саме з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 025750001347 від 21 лютого 2023 року, а тому судом надаватиметься правова оцінка саме цьому рішенню.

Визначаючись із заявленими позовними вимогами, суд зважає на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом а досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років (частина 2 статті 26 Закону № 1058-IV).

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 025750001347 від 21 лютого 2023 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав недостатності у нього необхідного страхового стажу.

При цьому до такого не зараховано: період навчання з 1976 року по 1977 рік відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 , оскільки відсутнє рішення екзаменаційної комісії про присвоєння кваліфікації; період роботи з 14 травня 1978 року по 14 листопада 1978 року, оскільки дата наказу при прийомі на роботу не читається; період роботи з 11 липня 1988 року по 01 лютого 1989 року, оскільки має місце виправлення в даті та в наказі при звільненні з роботи; період роботи з 17 листопада 1989 року по 09 грудня 1989 року, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, яка здійснила такий запис до трудової книжки; період роботи в колгоспі з 17 червня 1990 року по 31 липня 1990 року, оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум, перейменування/реорганізацію колгоспу; період роботи з 01 вересня 1990 року по 03 грудня 1990 року, оскільки відсутні дати та номери наказів при прийомі та звільненні з роботи; період роботи з 07 травня 1994 року по 19 травня 2010 року, оскільки відтиск печатки неможливо ідентифікувати та відсутні дані в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування; періоди роботи з 01 січня 1992 року по 16 грудня 1993 року, з 2011 по 2012 роки, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Надаючи оцінку доводам пенсійного органу в частині незарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 14 травня 1978 року по 14 листопада 1978 року, з 11 липня 1988 року по 01 лютого 1989 року, з 17 листопада 1989 року по 09 грудня 1989 року, з 17 червня 1990 року по 31 липня 1990 року та з 01 вересня 1990 року по 03 грудня 1990 року, суд зауважує наступне.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника.

Таким чином, доводи пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу позивача згаданих вище періодів його роботи є безпідставними.

Що жд стосується періоду роботи з 17 червня 1990 року по 31 липня 1990 року, то варто врахувати наступне.

Так, окрім записів у трудовій книжці щодо зазначеного періоду роботи підтвердженням того, що позивач дійсно працював в такий період є архівна довідка № 385, що видана комунальною установою "Хмільницький районний трудовий архів" 24 травня 2018 року. Зі змісту зазначеної довідки слідує, що в документах фонду СТОВ "Куманівецьке" с. Куманівці в книгах обліку і розрахунків по оплаті праці з членами колгоспу рахується ОСОБА_1 , де вказано, що його трудовий стаж і заробітна плата за червень-липень 1990 року становить 30 відпрацьованих днів.

Водночас ненадання довідки про кількість відпрацьованих вихододнів, встановленого річного мінімуму, перейменування/реорганізації колгоспу не може свідчити про невиконання позивачем таких норм, а тому відсутність таких доказів не може позбавити позивача права на соціальний захист.

Отже, наведені пенсійним органом мотиви незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи в колгоспі з 17 червня 1990 року по 31 липня 1990 року слід визнати безпідставними.

Далі, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області до страхового стажу не зараховано період навчання ОСОБА_1 у Вінницькому облавтоучкомбінаті з 25 жовтня 1976 року по 22 березня 1977 року відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 , оскільки відсутнє рішення екзаменаційної комісії про присвоєння кваліфікації.

Так, у період навчання позивача у Вінницькому облавтоучкомбінаті діяв Закон УРСР "Про народну освіту" від 01 жовтня 1974 року.

Відповідно до частини 1 статті 47 вказаного Закону для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.

Частиною 4 статті 48 цього Закону передбачалося, що особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто досяг особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою.

Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

На підтвердження навчання у Вінницькому облавтоучкомбінаті позивачем надано копію свідоцтва серії НОМЕР_1 , яким підтверджується те, що ОСОБА_1 з 25 жовтня 1976 року по 22 березня 1977 року навчався в автоучкомбінаті. Таке свідоцтво містить підпис директора автоучбового комбінату та інформацію про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації ІІІ (третього) класу, про що Державною автомобільною інспекцією видано посвідчення серії НОМЕР_3 від 25 березня 1977 року.

Відтак слід визнати безпідставними доводи пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його навчання з 25 жовтня 1976 року по 22 березня 1977 року з огляду на відсутність рішення екзаменаційної комісії, адже факт навчання у згадуваний період у Вінницькому облавтоучкомбінаті та отримання ОСОБА_1 відповідної кваліфікації підтверджено належним та допустимим доказом, яким є свідоцтво серії НОМЕР_1 .

Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01 січня 1992 року по 16 грудня 1993 року та з 2011 по 2012 роки, то суд зауважує наступне.

Вказані періоди роботи ОСОБА_1 до страхового стажу не зараховано з огляду на те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Оцінюючи правомірність таких аргументів пенсійного органу, суд враховує те, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13 березня 1992 року. Крім того, з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року.

Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.

Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року.

Таким чином, оскільки позивач набув спірний стаж до вказаної дати, тому суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням положень Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода від 14 січня 1993 року) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз наведених положень Угоди від 14 січня 1993 року діє підстави дійти висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13 березня 1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Тобто обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно із законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась його трудова діяльність.

29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Відтак припинення участі російської федерації в Угоді, так само як і постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" не є підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01 січня 1992 року по 16 грудня 1993 року та з 2011 року по 2012 рік, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних рішень.

А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

В даному випадку позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право ОСОБА_1 на пенсійні виплати не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача на території російської федерації.

Що ж стосується підстав незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 07 травня 1994 року по 19 травня 2010 року, то варто врахувати наступне.

ОСОБА_1 стверджує, що в зазначений період він працював в товаристві з обмеженою відповідальністю "Орбіта-Транс".

Водночас оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області такий період не зараховано до страхового стажу позивача з огляду на те, що відтиск печатки неможливо ідентифікувати та відсутні дані в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Орбіта-Транс" (корд ЄДРПОУ 30218466) зареєстровано як юридична особа лише 20 жовтня 2003 року, а тому позивач не міг працювати в такому товаристві з 1994 року до 19 жовтня 2003 року.

Проте, суд уже зауважував, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. При цьому із вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 слідує, що з 07 травня 1994 року по 19 травня 2010 року ОСОБА_1 працював у товаристві з обмеженою відповідальністю "Орбіта-Транс" за контрактом водієм автобусу категорії "Д".

При цьому проставлена печатка юридичної особи є нечитабельною, що не дає можливості встановити назву підприємства, в якому працював ОСОБА_1 . Водночас із такої печатки цілком чітко можна встановити код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України юридичної особи, а саме: 30218466.

Відповідно до відповіді № 371333 від 19 грудня 2023 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта-Транс" (код ЄДРПОУ 30218466) є 20 жовтня 2003 року.

Таким чином, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Орбіта-Транс" (код ЄДРПОУ 30218466) зареєстровано 20 жовтня 2003 року, тому обгрунтованим є сумнів щодо роботи ОСОБА_1 у цьому товаристві з 07 травня 1994 року.

Водночас суд в контексті незарахування зазначеного вище періоду роботи до страхового стажу позивача передусім має надати оцінку діям пенсійного органу зокрема чи були у Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повноваження підтвердити або спростувати факт роботи ОСОБА_1 з 07 травня 1994 року по 19 травня 2010 року у товаристві з обмеженою відповідальністю "Орбіта-Транс".

На переконання суду, в силу покладених на пенсійний орган повноважень при розгляді заяви ОСОБА_1 пенсійний орган мав би встановити чи дійсно позивач працював (або не працював) протягом згадуваного вище періоду у товаристві з обмеженою відповідальністю "Орбіта-Транс".

Такі висновки узгоджуються із приписами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1), згідно з якими при прийманні документів працівник сервісного центру:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформления документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Відтак пенсійний орган при прийнятті (дослідженні) документів для призначення пенсії наділений широкими повноваженнями, реалізація яких дозволяє уточними інформацію про факт роботи, що може бути зарахований до трудового стажу.

Проте пенсійний орган не скористався наданими йому повноваженнями, що встановлені пунктом 4.2 згаданого вище Порядку, для встановлення факту роботи позивача у період з 07 травня 1994 року по 19 травня 2010 року.

Разом із тим відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин слід дійти висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивача період роботи з 07 травня 1994 року по 19 травня 2010 року, проте і суд з огляду на встановлені в ході розгляду цієї справи обставини не може зобов`язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу позивача такий період.

А тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні.

Окрім того, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії № 025750001347 від 21 лютого 2023 року є протиправним, тому його належить скасувати.

Водночас суд не вбачає підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 29 серпня 1991 року по 01 січня 1992 року, на чому наполягає позивач у позовній заяві, оскільки такому періоду роботи позивача оскаржуваним рішенням оцінка не надавалася, а суд не може перебирати на себе функції пенсійного органу та надавати оцінку підставам для зарахування такого періоду роботи до страхового стажу позивача, позаяк це є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України.

Також відсутні підстави для зобов`язання пенсійний орган призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років (частина 2 статті 26 Закону № 1058-IV).

Судом установлено, що станом на день звернення до пенсійного органу за призначанням пенсії позивачу виповнилося 64 роки, а тому необхідний страховий стаж для призначення відповідної пенсії має становити не менше 20 років.

З оскаржуваного рішення слідує, що позивачеві зараховано до страхового стажу 11 років 10 місяців 12 днів.

При цьому в ході судового розгляду встановлено, що періоди навчання та роботи ОСОБА_1 з 25 жовтня 1976 року по 22 березня 1977 року з 14 травня 1978 року по 14 листопада 1978 року, з 11 липня 1988 року по 01 лютого 1989 року, з 17 листопада 1989 року по 09 грудня 1989 року, з 17 червня 1990 року по 31 липня 1990 року, з 01 вересня 1990 року по 03 грудня 1990 року, з 01 січня 1992 року по 13 грудня 1992 року, з 19 грудня 1992 року по 19 травня 1993 року, з 24 травня 1993 року по 30 липня 1993 року, з 30 липня 1993 року по 03 листопада 1993 року, з 08 листопада 1993 року по 16 грудня 1993 року, з 01 квітня 2011 року по 07 листопада 2011 року та з 07 березня 2012 року по 10 жовтня 2012 року пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача.

За таких обставин суд не може зобов`язати пенсійний орган призначити позивачу пенсію, адже навіть при умові зарахування до страхового стажу згаданих вище періодів такий складатиме менше 20 років.

Відтак позовні вимоги в частині призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 15 червня 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, а тому на його користь слід стягнути 536,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 1073,60 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.

А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача слід пропорційно стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі по 268,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 025750001347 від 21 лютого 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 )

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21366538)

Рішення суду в повному обсязі складено 17.01.2024

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович