Рішення

від 17.01.2024 по справі 120/15748/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 січня 2024 р. Справа № 120/15748/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Грабіка Максима Сергійовича до Головного управління Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Грабіка Максима Сергійовича до Головного управління Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо невиплати одноразової грошової виплати у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності 26.04.2023 року безстроково (підстава - захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини).

Ухвалою від 16.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

01.11.2023 року до суду надійшла заява у якій представник позивача виклав позовні вимоги наступним чином:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової виплати у зв`язку із встановлення йому II групи інвалідності 26.04.2023 року безстроково (підстава - захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини);

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності 26.04.2023 року безстроково (підстава - захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини) у розмірі та порядку встановленому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із врахуванням раніше виплачених сум, взявши за основу нарахування прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на момент ухвалення судом рішення по даній справі.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.10.2023 року доставлено до електронного кабінету Головного управління Національної гвардії України 16.10.2023 року о 17:35 год.

Однак, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву не повідомив.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа правом на подання пояснень щодо позову в порядку статті 165 КАС України не скористалась.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи Вінницькою обласною МСЕК №2, позивачу з 28 травня 2019 року на первинному огляді установлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №365096, ОСОБА_1 26.04.2023 року, під час повторного огляду встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

13.06.2023 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Листом від 08.09.2023 року №368 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила позивача, що документи, які були надані на розгляд комісії Головного управління Національної гвардії України, щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, повернуті без погодження.

Також зазначено, що у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не виплачено йому одноразову грошову виплату у зв`язку із встановлення II групи інвалідності 26.04.2023 року безстроково (підстава - захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини), а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно з Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

За змістом статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII).

Пунктом "б" частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2статті 16 цього Закону).

У випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам (частина 2 статті 16-3 Закону №2011-XII).

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком № 975.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Предметом даного спору є призначення та виплата одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю 2 групи, встановлену внаслідок захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини - 26.04.2023 року.

У листі від 08.09.2023 року №368 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила позивача, що комісія Головного управління Національної гвардії України документи щодо виплати одноразової грошової допомоги повернула без погодження, посилаючись на норми Закону №2011-XII та положення Порядку № 975 щодо обмеження дворічним строком після первинного встановлення інвалідності права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

В контексті викладеного, суд зазначає, що частина четверта статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року та діяла до 01 січня 2017 року, передбачала, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Надалі, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється". Змістовно абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Обидві ці норми (абзац перший та другий частини четвертої статті 16-3 Закону 2011-XII) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю 2 групи.

Як вбачається з матеріалів справи, з дня первинного встановлення інвалідності позивачу (28.05.2019) до дня встановлення йому ІІ групи інвалідності (26.04.2023) минуло майже чотири роки.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020(465/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII.

Зокрема, у вказаному Рішенні Суд дійшов висновку, що є невиправданим законодавчо обмежувати часовими рамками (строком у два роки) настання причиново-наслідкового зв`язку між пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим особою під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею обов`язків військової служби, та динамікою стану здоров`я.

При цьому, у пункті 2 резолютивної частини Рішення №1-р(II)/2022 визначено, що пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а саме з 06.04.2022 року.

Тобто, в даному випадку, враховуючи, що встановлення позивачу під час повторного огляду ІІ групи інвалідності та розгляду комісією Головного управління Національної гвардії України документів щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, мало місце після визнання Конституційним Судом України неконституційним пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, то суд застосовує вказані зміни до даних правовідносин.

Також, частина 4 статті 16-3 Закону №2011-XII зазнала змін і, на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності та розгляду відповідачем матеріалів щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбачала, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Таким чином, на час встановлення вищої групи інвалідності позивачу та розгляду матеріалів комісією Головного управління Національної гвардії України на законодавчому рівні визначено інше нормативно-правове регулювання, яке не містить обмежень часовими рамками (строком у два роки) встановлення вищої групи інвалідності після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача обмежень часовими рамками (строком у два роки), оскільки на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності та розгляду відповідачем документів щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, такі обмеження втратили чинність та відсутні у діючій редакції частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, а тому у відповідача не було законних підстав для їх застосування при розгляді документів позивача про призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи.

Подібних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №240/3580/23 від 31 липня 2023 року.

Варто зазначити, що діючим залишається пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, щодо обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності є підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги.

Частиною 3 статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, в даних спірних правовідносинах щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності необхідно застосовувати не Порядок №975, а Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової виплати, у зв`язку із встановлення II групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини є протиправними.

Як наслідок, відповідача належить зобов`язати призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стосовно позовних вимог в частині призначення та виплати одноразової грошової допомоги взявши за основу нарахування прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на момент ухвалення судом рішення по даній справі, суд зазначає наступне.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

В даному випадку, вимоги про зобов`язання здійснити призначення та виплату одноразової грошової допомоги взявши за основу нарахування прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на момент ухвалення судом рішення по даній справі, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідне призначення та виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, відповідачем ще не проведено.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановлення II групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго, 9-А, м. Київ, 03151, ЄДРПОУ 08803498);

Третя особа: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Свентух Віталій Михайлович