Рішення

від 17.01.2024 по справі 640/40/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року місто Київ №640/40/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЗС Маркет»доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗС Маркет» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 70, код ЄДРПОУ 41930635) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 25.01.2022 №39140415 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість", у розмірі 83 428,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 75 844,00 грн та штрафними санкціями в сумі 7584,00 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки висновки відповідача щодо порушення платником податків норм Податкового кодексу України та безпідставності формування податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року в сумі 127489,00 грн., є хибними. Позивачем правомірно здійснено включення суми ПДВ, сплаченого в попередніх податкових (звітних) періодах, до складу податкового кредиту у відповідності до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Висновки відповідача щодо можливості включення сум податку на додану вартість в інших періодах, шляхом подання уточнюючого розрахунку, є безпідставними.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону №2825-IXупровідним листом від 20.01.2023 №03-10/4605/23 матеріали справи №640/40/23 передано до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно відмітки про прийняття матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 24.10.2023 (вх.№48404). За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №640/40/23 передана 26.10.2023 до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС Маркет» залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Вимоги вказаної ухвали, у встановлений судом строк, позивачем виконано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав про те, що при співставленні даних податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року з даними інформаційних ресурсів ДПС України, зокрема, показників реєстрації митних декларацій за жовтень 2021 року, встановлено включення до складу податкового кредиту до рядку 11.1 Б «Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою» операції з імпорту на суму 127 489,00 грн., при цьому в жовтні 2021 року позивачем взагалі не реєструвались вантажно-митні декларації. Вимоги Податкового кодексу України передбачають чіткий алгоритм дій для платників податку з формування податкового кредиту. Право на формування податкового кредиту на підставі митних декларацій виникає у платника виключно в періоді сплати до державного бюджету сум податку за податковими зобов`язаннями. Для внесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту в інших періодах ним має бути поданий уточнюючий розрахунок.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі до підпункту 200.10 статті 200, підпункту 75.1.1 п. 75.1 статті 75 та у порядку статті 76 Податкового Кодексу України Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2021 року, наданої підприємством ТОВ «АЗС МАРКЕТ» вимог податкового законодавства за період жовтень 2021р.

За результатами перевірки складено акт від 15.12.2021№ 92866/Ж5/26-15-04-15-18/41930635, яким встановлено наступні порушення: п. 198.2 ст.198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету на суму ПДВ 75 844,00 грн. та до завищення суми від`ємного значення податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду ) в декларації з ПДВ за жовтень 2021 року на суму ПДВ 51 645,00 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 25.01.2022 №39140415 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 83 428,00 грн.. в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 75 844,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 7 584,00 грн.

09.09.2022 року в порядку адміністративного оскарження та згідно з п. 56.3 ст. 56 ПК України, позивач подав скаргу до ДПС України.

За результатами адміністративного оскарження, позивачем отримано рішення від 27.09.2022 р про результати розгляду скарги ДПС України №11711/6/00-00-06-01-02-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

В силу приписів пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично є юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. «ґ» п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до положень п. 206.1 ст. 206 Податкового кодексу України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

При цьому, відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в ході камеральної перевірки податкової декларації ТОВ «АЗС Маркет» з податку на додану вартість за жовтень 2021 року, контролюючим органом встановлено декларування рядка 11.1 (колонка Б) (ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою) у сумі 127 489,00 гривень.

Однак, за даними інформаційних ресурсів ДПС України ТОВ «АЗС Маркет» незареєстровано вантажно-митних декларацій за жовтень 2021 року на ввезенні товари, необоротні активи на митну територію України, в зв`язку із чим, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит на суму 127 489,00 гривень.

Посилаючись на вказані вище норми законодавства відповідач робить висновки про те, що податковий кредит має формуватися в тому звітному періоді, в якому здійснені операції та сплачені суми податку на додану вартість при ввезенні товару на митну територію України, а внесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в інших періодах можливо виключно шляхом внесення змін до податкової звітності у відповідності до положень ст. 50 Податкового кодексу України та подання уточнюючого розрахунку.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки відповідно до положень абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до держбюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит і таке право за ним зберігається протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Будь-яких обмежень щодо включення податку на додану вартість за митними деклараціями до податкового кредиту в інших періодах протягом 365 днів, норми Податкового кодексу не містять.

Посилання відповідача на положення ст. 50 Податкового кодексу України щодо можливості внесення змін до існуючої податкової звітності стосуються іншої процедури та передбачає подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності минулих періодів протягом 1095 днів при виявленні помилок у податковій звітності.

Положенням абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не містять будь-яких застережень щодо того, яким чином мають бути включені суми податку на додану вартість до податкового кредиту та визначають право позивача на включення цих сум у будь-якому періоді протягом 365 календарних днів.

При прийнятті рішення у даній справі суд, у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду в рішенні від 30 вересня 2019 року (справа №804/13847/13-а), про те, що у разі не включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту у звітному періоді, в якому оформлена митна декларація, платник податку не втрачає таке право і може ним скористатися протягом 365 календарних днів з дати оформлення митної декларації.

Такий висновок узгоджується з положеннями абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 ПКУ, які хоча і не містять прямого посилання на митну декларацію, однак зберігають за платником податку право включити до складу податкового кредиту податок на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Суд касаційної інстанції вважає, що таке право зберігається за платником податку і у разі ввезення товарів на митну територію України та наявності документа, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, - митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Адже системний аналіз наведених судом норм засвідчує, що документами, які посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту, закон визначає як податкові накладні, так і митні декларації, передбачені у пункті 198.2 статті 198 ПКУ, а також інші визначені у пункті 201.11 статті 201 документи, які підтверджують сплату податку до бюджету. Вид таких документів залежить від виду оподатковуваних операцій, що передбачають право платника на податковий кредит, проте ці документи є рівнозначними для права сформувати податковий кредит.

Крім того, суд враховує принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, передбачений п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про правомірність включення Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗС Маркет» суми ПДВ, сплаченої в попередніх податкових (звітних) періодах до складу податкового кредиту в декларації за жовтень 2021 року.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм п. 198.2, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України та безпідставності включення до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року суми по імпортним операціям 127 489,00 грн., що призвело до заниження грошових зобов`язань. є неправомірними, а податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 25.01.2022 №39140415 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1577 від 08 грудня 2022 року.

Таким чином, в зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139,143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС Маркет» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 70, код ЄДРПОУ 41930635) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 25.01.2022 №39140415 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість", у розмірі 83 428,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 75 844,00 грн та штрафними санкціями в сумі 7584,00 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС Маркет» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 70, код ЄДРПОУ 41930635) сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Білоноженко М.А.