Рішення

від 17.01.2024 по справі 400/1616/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2024 р. № 400/1616/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Міського центру підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО, АДРЕСА_1 , до відповідача:Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, про:скасування припису № МК4175/310/АВ/П,ВСТАНОВИВ:

Міський центр підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО (далі-позивач) звернувся до Миколаївського окружного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Миколаївській області (далі-відповідач), в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, просить скасувати припис Управління Держпраці у Миколаївській області № МК4175/310/АВ/П.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час перевірки позивача відповідач не узяв до уваги положення укладеного на підприємстві Колективного договору в частині заохочення працівників за успіхи в роботі. Позивач вказує, що на момент звільнення громадянки ОСОБА_1 їй були нараховані та виплачені всі суми. Позивач посилається на факти порушення гр. ОСОБА_1 трудової дисципліни, на підтвердження чого додав до позову копії службових записок інших працівників із скаргами на поведінку ОСОБА_1 .

Ухвалою від 15.02.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Величка А.В. відкрив провадження в адміністративній справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2022, справу передано на розгляд судді Птичкіній В.В.

Ухвалою від 10.05.2022 суд у складі судді Птичкіної В.В. прийняв справу до розгляду.

Відзив на позовну заяву подало Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці 31.01.2023, яке просило поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на початок військової агресії російської федерації, введення воєнного стану. Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зазначає, що є правонаступником відповідача у справі - Управління Держпраці у Миколаївській області, яке з 08.12.2022 припинило здійснення своїх повноважень.

Розглядаючи клопотання Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про поновлення строку для подання відзиву, суд виходить з того, що ухвала про відкриття провадження у справі доставлена в електронний кабінет Управління Держпраці у Миколаївській області 19.02.2022, у зв`язку з чим 15-денний строк для подання відзиву припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Управління Держпраці у Миколаївській області припинило здійснення своїх повноважень з 08.12.2022 у зв`язку з реорганізацією. Загальновідомим є факт руйнування приміщення Управління Держпраці у Миколаївській області внаслідок ракетного удару в жовтні 2022 року, що об`єктивно могло унеможливити доступ правонаступника відповідача до матеріалів позовної роботи у цій справі. За такого суд вважає, що Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як правонаступник Управління Держпраці у Миколаївській області пропустило строк для подання відзиву з поважних причин, що є підставою для поновлення такого строку для подання відзиву.

Ухвалою від 16.01.2024 суд замінив відповідача у справі з Управління Держпраці у Миколаївській області його правонаступником - Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що в ході проведеної Управлінням Держпраці у Миколаївській області перевірки позивача було встановлено, що на порушення частини першої статті 105 Кодексу законів про працю України позивач не провадить доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. На підтвердження зазначеного Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці додало до відзиву копію розпорядження Миколаївського міського голови від 27.11.2018 № 421рк про призначення директора міського центру підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО і копію наказу позивача від 31.03.2021 № 7в про надання відпустки директору міського центру підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО та покладення виконання обов`язків директора на ОСОБА_1 на період його відсутності.

Також Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зазначило, що, відповідно до кошторису на 2020 рік кожному працівнику встановлено премію в розмірі 48 %, а станом на 21.04.2020 було уточнено розрахунок до кошторису на 2020 рік та встановлено кожному працівнику премію в розмірі 74,5 %. Посилаючись на таку обставину, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці вказує, що всупереч кошторису, позивач виплачував своєму працівнику ОСОБА_1 премію в 2020 році у розмірі, меншому за 48 % і 74,5%. Доказів на підтвердження установлення кожному працівнику позивача на 2020 рік премії в розмірі 48% та 74,5% Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці до відзиву не додало.

До відзиву доданий доказ його направлення позивачу.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

У зв`язку з тим, що від учасників справи не надходило заяв про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У період з 06.12.2021 до 07.12.2021 Управління Держпраці у Миколаївській області провело перевірку позивача з питань додержання законодавства про працю.

За результатами перевірки складений акт від 07.12.2021 № МК4175/310/АВ, в якому зазначено, що позивач не провадить доплату за виконання об`овязків тимчасово відсутнього працівника. Зокрема, вказано, що наказом від 31.03.2021 № 7в на час перебування директора позивача у відпустці виконання його обов`язків було покладено на громадянку ОСОБА_1 , але доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника їй не виплачено.

Зазначене в акті підтверджується доданими до відзиву копіями розпорядження Миколаївського міського голови від 27.11.2018 № 421рк про призначення директора міського центру підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО, наказу позивача від 31.03.2021 № 7в про надання відпустки директору міського центру підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО та покладення виконання обов`язків директора на ОСОБА_1 на період його відсутності з 05.04.2021 до 11.04.2021.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази виплати позивачем ОСОБА_1 доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника у справі відсутні.

Суд зауважує, що в позовній заяві взагалі відсутні будь-які аргументи і пояснення щодо цих обставин.

За такого суд дійшов переконання про доведеність обставини невиплати позивачем ОСОБА_1 доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника у період з 05.04.2021 до 11.04.2021.

В акті також зазначено, що, на порушення частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 у день звільнення не виплачені всі належні їй суми. Зокрема, вказано, що ОСОБА_1 не нараховано і не виплачено премію в 2020 році відповідно до встановленого кошторису.

В акті вказано, що відповідно до розрахунку до кошторису на 2020 рік кожному працівнику було встановлено премію в розмірі 48 %, але при цьому премія ОСОБА_1 за лютий 2020 року становить 25 %, у березні 2020 року 30%. Станом на 21.04.2020, заначено в акті, було уточнено розрахунок до кошторису на 2020 рік та встановлено кожному працівнику премію в розмірі 74,5 %, натомість ОСОБА_1 було нараховано і виплачено премію за травень 2020 року в розмірі 30 %, за липень і серпень 2020 року 70 %, за вересень 25 %, за жовтень 2020 року 70%, за листопад 2020 року 25 %, за грудень 2020 року 25 %.

Саме на обставини встановлення у кошторисі розмірів премій усім працівникам у сумі 48 % і згодом 74,5 % посилається Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у відзиві.

За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Доказів на підтвердження обставини встановлення у кошторисі розмірів премій усім працівникам у сумі 48 % (і згодом 74,5 %) Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці до суду не подало, причин такого неподання не повідомило.

За такого суд вважає недоведеними ці обставини.

07.12.2021 Управління Держпраці у Миколаївській області винесло припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № МК4175/310/АВ/П, яким зобов`язав позивача усунути порушення частини першої статті 105 Кодексу законів про працю України (нездійснення доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника) та частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України (невиплата працівнику всіх належних сум у день звільнення).

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Щодо правомірності оскаржуваного припису в частині зобов`язання усунути порушення частини першої статті 105 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 105 Кодексу законів про працю України, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Положення про оплату праці та матеріальне стимулювання працівників міського центру підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО (додаток 2 до Колективного договору, укладеного між позивачем та профспілковим комітетом, на 2020-2022 роки, схваленого на загальних зборах трудового колективу 01.04.2020), передбачає установлення доплат працівникам, які поряд зі своєю основною роботою виконують додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи - в розмірі до 50 % посадового окладу за основною посадою. Доплата проводиться у разі якщо тимчасове заміщення не передбачено посадовою інструкцією працівника.

Позивач не довів, що виконання обов`язків директора у період його відстності було передбачено посадовою інструкцією ОСОБА_1 , при цьому взагалі не навів у позовній заяві жодних аргументів проти цієї частини оскаржуваного припису, відповідь на відзив не подав.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування припису в частині зобов`язання усунути порушення частини першої статті 105 Кодексу законів про працю України.

Щодо правомірності оскаржуваного припису в частині зобов`язання усунути порушення частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

За нормами частини другої статті 116 Кодексу законів про працю України, у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Матеріали справи (акт, протоколи засідання постійної комісії з установлення стимулюючих надбавок та преміювання працівників, накази директора позивача про преміювання з додатками списками працівників на преміювання) свідчать про те, що у 2020 році премія ОСОБА_1 нараховувалася. Матеріали справи не містять доказів невиплати ОСОБА_1 нарахованих їй сум премії в 2020 році. Зокрема, акт перевірки свідчить про те, що порушення частини першої статтів 116 Кодексу законів про працю України відповідач вбачає у нарахуванні ОСОБА_1 премії в розмірі, меншому за 48 % та 74,5 %, а не у невиплаті їй нарахованих сум премії.

За такого вбачається наявність між ОСОБА_1 і позивачем спору про розмір нрахованих їй сум премії, який може бути вирішений в порядку цивільного судочинства за її позовом.

Обставина наявності між позивачем і ОСОБА_1 спору в частині нарахованих сум премії установлений також постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.01.2022 у справі № 489/8779/21, яка, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, набрала законної сили 31.01.2022.

Зокрема, цим судовим рішенням установлено, що ОСОБА_1 при звільненні були виплачені всі нараховані та належні до виплати їй суми, а з приводу виплати премії в меншому розмірі між нею і Міським центром підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО існує спір, оскільки нарахування та виплата премії в меншому розмірі була здійснена на підставі результатів засідання постійної комісії центру за наслідками роботи працівників.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За такого суд, на підставі наявних у справі доказів, не вбачає ознак порушення позивачем частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України (невиплата при звільненні сум, щодо яких відсутній спір), оскільки між позивачем і ОСОБА_1 існував спір про розмір належних їй до виплати сум премії.

Додатково суд зазначає, що, посилаючись на установлення премій для усіх працівників у чітко визначеному сталому розмірі, відповідач не подав доказів на підтвердження такої обставини.

Отже, позовну заяву належить задовольнити частково.

Керуючись частиною другою статті 9, пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов переконання про визнання протиправним та скасування оскаржуваного припису в частині зобов`язання усунути порушення частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 2481 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскаржуваний припис містить зобов`язання про усунення двох порушень. Суд дійшов переконання про обгрунтованість позовних вимог щодо одного з порушень.

За такого стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці належить стягнути 1240,50 грн судового збору (2481/2=1240,50).

Суд відхиляє посилання Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на наявність у нього пільг із сплати судового збору, оскільки така пільга означає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи судовий збір не сплачують за подання до суду документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України „Про судовий збір (позовних заяв тощо) та за видачу судами документів, передбачених цієї самою нормою.

Натомість у разі задоволення позовної заяви до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, належить застосовувати частини першу, третю статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Міського центру підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО (провулок Кобера, 13 А/8, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код: 42663520) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код: 44742194) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Миколаївській області від 07.12.2021 № МК4175/310/АВ/П у частині зобов`язання Міського центру підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО усунути порушення частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України.

У задоволенні позовних вимог про скасування припису Управління Держпраці у Миколаївській області від 07.12.2021 № МК4175/310/АВ/П в частині зобов`язання усунути порушення частини першої статті 105 Кодексу законів про працю України відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код: 44742194) на користь Міського центру підтримки внутрішньо переміщених осіб та ветеранів АТО ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: 42663520) судовий збір у сумі 1240,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна