Рішення

від 16.01.2024 по справі 420/29223/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29223/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ТІН СЕРВІС" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ТІН СЕРВІС» до Хмельницької митниці, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA №400000/2023/000104/1 від 09.05.2023 року;

визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400020/2023/000110.

Ухвалою суду від 30.10.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з перебуванням судді Токмілової Л.М. у відпустці у період з 08.01.2024 року по 15.01.2024 року, суд здійснює розгляд справи після виходу з відпустки.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 18.11.2022 року між ПП "ТІН СЕРВІС" та JSC "Metglass Solutions" укладено Договір № 1/22 на імпортну поставку жерсті електролітичного лудіння оловом в листах. Декларантом подано до митного оформлення декларацію MД №23UA400020003836U0 від 08.05.2023 щодо митного оформлення товару. Хмельницька митниця не погодилась з заявленою вартістю та направила представнику декларанта повідомлення про необхідність надання додаткових документів. Для підтвердження митної вартості товару, а також на вимогу митного органу декларантом були надані всі необхідні документи для митного оформлення, однак відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №UA4000020/2023/000110, якою відмовлено у митному оформленні товарів. Рішення про коригування митної вартості №UA400000/2023/000104/1 є протиправними оскільки у наданих декларантом документах достатньо інформації для визначення митної вартості товару. Щодо твердження відповідача про неподання специфікації, визначеної зовнішньоекономічним контрактом, то в графі №18 прямо зазначена Специфікація № 1 (під кодом №4103) до контракту №1/22 від 18.11.2022, тому позивачеві не зрозуміло, яку ще специфікацію до договору не було отримано відповідачем. Саме внаслідок відсутності специфікації було ініційовано запитування додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ. Відповідач не мав права вимагати від позивача додаткові документи, тому усі подальші висновки, виражені у рішенні про коригування №400000/2023/000104/1 від 09.05.2023 року є неналежними, оскільки запит на отримання додаткових документів був безпідставним та здійснений всупереч вимогам ч. 3 ст. 53 МК України.

20.11.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією №23UA400020003836U0 від 08.05.2023, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини були підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою вартістю. Так, у наданих декларантом документах відсутні специфікації, визначені зовнішньоекономічним контрактом, номера банківських рахунків, зазначені в контракті та рахунку-фактурі різні, у наданому додатково рахунку-фактурі умови поставки FCA, що суперечить умовам поставки, зазначеним в рахунку-фактурі №MGS0956, дата рахунку-фактури, зазначена в копії МД країни відправлення не відповідає даті рахунку-фактури наданої додатково, відсутні дані комісійної (брокерської) винагороди посередників, витрати на навантаження та обробку товару, витрати на транспортування та страхування.

30.11.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що всупереч доводам, на яких ґрунтувалось рішення про коригування митної вартості при прийнятті рішення про коригування митної вартості Специфікація № 1 (під кодом №4103) була наявна (прямо зазначена в графі № 18 «Додаткова інформація/Подані документи»). Окрім того, вказана Специфікація № 1 (під кодом №4103) до контракту №1/22 від 18.11.2022 року одразу була подана разом із митною декларацією (про що свідчить зміст графи №44). З рішення про коригування випливає (перше речення графи №33), що саме внаслідок відсутності Специфікації, визначеної зовнішньоекономічним контрактом було ініційовано запитування додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим замість конкретного запиту та роз`яснень представником позивача було отримано формальну цитату із норми МК України.

05.12.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надано заперечення на відповідь на відзив та зазначено, що специфікація була зазначена декларантом у графі 44 митної декларації, (код документа 4103). Графа 44 митної декларації формується декларантом під час подання митної декларації, отже до неї декларантом можуть бути внесені будь-які відомості щодо будь яких документів. Разом з тим, у АСМО «Інспектор» наявна графа «наявні в базі скани», які відображає фактично подані скановані копії документів та формується автоматично на підставі поданих сканованих копії документів. Як видно з витягу, у графі «наявні в базі скани» відсутній документ за кодом 4103 та назвою специфікація №1. Отже, специфікація фактично не подана до митного оформлення. Митним органом встановлено, що заявлений рівень митної вартості товару (1,40 дол. США/кг.) нижчий, ніж рівень цін подібних товарів, оформлених іншими митницями Держмитслужби (1,58 дол. США/кг). Отже, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару та щодо «дійсної вартості» даного товару в розумінні статті VII ГАТТ». У зв`язку з можливим заниженням рівня митної вартості, митний орган просив надати документи згідно ч.3 ст.53 МКУ, що містять відомості, що підтверджують силові значення складових митної вартості товарів.

07.12.2023 року позивач надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що запит відповідача щодо надання додаткових документів не містить жодних конкретних запитів/повідомлень про відсутність Специфікації № 1 або ненадання її скан-копії разом із МД. Замість цього відповідачем був фактично процитований зміст ч. 3 ст. 53 МК України із загальним переліком документів.

12.12.2023 року відповідачем направлено до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що Специфікація №1 позивачем до митного органу не подавалась.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

У ході здійснення господарської діяльності Позивача між ПП «ТІН СЕРВІС» (Покупець) та JSC "Metglass Solutions" (Продавець) 18.11.2022 року було укладено Контракт № 1/22 (далі-Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець прийнять Жерсть (Товар), асортимент, кількість та ціна якого зазначається у Специфікаціях до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.2.1. Контракту найменування, кількість та ціна товару вказана у специфікації.

Згідно п. 3.1. Контракту поставка здійснюється на умовах згідно Інкотермс 2010 узгодженої в Специфікаціях.

Пунктом 4.1. Контракту передбачено, що ціна товару вказана у специфікації.

Відповідно до п.5.1. Контракту замовник проводить оплату кожної партії товару згідно зі специфікаціями.

В матеріалах справи міститься Специфікація №1 від 01.05.2023, в якій визначено загальну вартість товару 27 351,89 Євро, умовами поставки визначено CPT-Kherson (INCOTERMS-2010).

На виконання умов Контракту JSC "Metglass Solutions" здійснив поставку товару на адресу Покупця.

З метою митного оформлення імпортованого товару 08.05.2023 року представником ПП "ТІН СЕРВІС" до Одеської митниці подано митну декларацію № 23UA5400020003836U0 на жерсть електролітичного лудіння оловом в листах товщиною 0,15 мм, шириною 962 мм, довжиною 935 мм.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 02.05.2023;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № MGS0956 від 04.05.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №1223732 від 04.05.2023;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № Z0199551 від 04.05.2023;

-Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі_продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1/22 від 18.11.2022;

-Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація №1 від 01.05.2023;

- Договір про надання послуг митного брокера 01/19 від 18.02.2019;

- Сертифікат випробувань №23TN52 від 03.05.2023;

-Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 23UA400020003794U1 08.05.2023.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) номера банківських рахунків, зазначені в контракті та рахунку-фактурі різні;

2) згідно рахунку-фактури, наданому додатково товари поставлялись на територію України на умовах поставки FCA, що суперечить умовам поставки, зазначеним в рахунку-фактурі від 04.05.2023 №MGS0956;

3) реквізити рахунку-фактури а саме дата, зазначена в копії МД країни відправлення не відповідають даті рахунку-фактури, наданої додатково;

4) подані до митного оформлення документи не містять документального підтвердження всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, визначених частиною 10 статті 58 МКУ, а саме: комісійної (брокерської) винагороди посередників, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товару до місця ввезення на митну територію України; витрат на транспортування та страхування.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем не подано до митного оформлення специфікації, визначеної зовнішньоекономічним контрактом.

3 огляду на вищевикладене з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митницею відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) копію МД країни відправлення.

У відповідь декларантом надано рахунок-фактуру та копію МД країни відправлення, а також повідомлено про неможливість подання інших додаткових документів.

Як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, митний орган прийшов до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

В рішенні відповідачем зазначено, що враховуючи, що використані декларантом метод та відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ.

Так, 09.05.2023 року Хмельницька митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000104/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме джерелом числового значення митної вартості визначено МД від 13.03.2023 №23UA500500008148U0, згідно якої за рівнем митної вартості 1,58 дол.США/кг здійснено митне оформлення прокату плоского, покритого оловом.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Хмельницька митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400020/2023/000110.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено розбіжність номера банківських рахунків, зазначені в контракті та рахунку-фактурі.

Суд зазначає, що в контракті № 1/22 від 18.11.2022 року зазначено номер банківського рахунку продавця JSC "MetGlass Solutions" LT697044060008327955, у рахунку-фактурі № MGS0956 від 04.05.2023 номер банківського рахунку продавця JSC "MetGlass Solutions" зазначений як LT627230000011467307.

Таким чином суд погоджується з висновком митного органу, що номери банківського рахунку продавця зазначені в контракті та рахунку-фактурі відрізняються, що правомірно приводить митний орган до сумніву у правдивості зазначеної у відповідних документах інформації.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно рахунку-фактури, наданому додатково товари поставлялись на територію України на умовах поставки FCA, що суперечить умовам поставки, зазначеним в рахунку-фактурі від 04.05.2023 №MGS0956, суд зазначає наступне.

У рахунку-фактурі від 04.05.2023 №MGS0956 (який виданий відповідно до Контракту №1/22 від 18.11.2022) продавцем зазначено JSC "MetGlass Solutions", покупцем ПП "ТІН СЕРВІС", умовами поставки зазначено СРТ.

У рахунку-фактурі від 02.05.2023 року №ІНА2023000000562 продавцем зазначено TOSCELIK PROFIL VE SAC ENDUSTISI A.S., а покупцем - JSC "MetGlass Solutions", умовами поставки визначено FCA, адреса доставки ПП "ТІН СЕРВІС" Україна, Херсонська обл., с. Музиківка, Білозерський р-н., вул. Карла В, буд. 1.

Позивач на обґрунтування даного зауваження митного органу зазначає, що інвойс від 02.05.2023 року виданий TOSCELIK PROFIL VE SAC для JSC "MetGlass Solutions" (який в даному випадку був Покупцем і вже в подальшому поставляв вказаний товар ПП "ТІН СЕРВІС") і стосується правовідносин TOSCELIK PROFIL VE SAC та JSC "MetGlass Solutions", і тому його зміст жодним чином не суперечить змісту інвойсу від 04.05.2023.

Суд погоджується з позивачем, що дійсно покупці у двох інвойсах є різними, позивач є покупцем лише за інвойсом від 04.05.2023 №MGS0956, однак суд не погоджується, що умови поставки за інвойсом від 02.05.2023 року №ІНА2023000000562 стосуються лише TOSCELIK PROFIL VE SAC та JSC "MetGlass Solutions", адже адресою доставки за інвойсом від 02.05.2023 року є саме позивач ПП "ТІН СЕРВІС" та його юридична адреса.

Крім того, в інвойсі від 02.05.2023 року №ІНА2023000000562 під умовами доставки FCA ще раз заначено місце призначення Україна, у той час як адресою JSC "MetGlass Solutions" є Вільнюс, Литва.

Відповідно, рахунок-фактура від 02.05.2023 року №ІНА2023000000562 напряму стосується позивача, адже містить адресата доставки позивача та умови FCA, у той час як у рахунку-фактурі від 04.05.2023 №MGS0956 також адресатом доставки є позивач, однак на умовах CPT, тому митний орган об`єктивно зазначив про наявні розбіжності. Крім того, наявні розбіжності впливають на митну вартість товару, адже різні умови поставки включають в себе різний зміст послуг, які надаються продавцем.

Щодо такої підстави для прийняття оскаржуваного рішення як те, що реквізити рахунку-фактури, а саме дата, зазначена в копії МД країни відправлення не відповідають даті рахунку-фактури, наданої додатково, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, рахунок-фактура від 02.05.2023 року №ІНА2023000000562 стосується поставки між JSC "MetGlass Solutions" та його контрагентом, тому це різні правовідносини різних сторін, тому інвойс від 02.05.2023 стосується саме митної декларації країни відправлення, а інвойс від 04.05.2023 №MGS0956 стосується господарської операції між позивачем та JSC "MetGlass Solutions" за контрактом №1/22, тому саме його номер зазначений в митній декларації № 23UA5400020003836U0.

Однак суд знову ж таки зазначає, що в рахунку-фактурі від 02.05.2023 року №ІНА2023000000562 міститься адреса доставки саме позивача, а не JSC "MetGlass Solutions", тому об`єктивно виникають сумніви за яким саме інвойсом поставлявся товар.

Крім того, у поданій митній декларації № 23UA5400020003836U0 у графі 2 відправником зазначено саме TOSCELIK PROFIL VE SAN ENDUSTRISI A NONIM SIRKETI, а не JSC "MetGlass Solutions". При цьому, поданий до митного оформлення контракт №1/22 від 18.11.2022 укладено між Позивачем та JSC MetClass Solution та інвойс №MGS0956 від 04.05.2023 виданий JSC "MetGlass Solutions.

Стосовно відсутності комісійної (брокерської) винагороди посередників, витрат на навантаження та обробку оцінюваних товару до місця ввезення на митну територію України, витрат на транспортування та страхування, слід зазначити наступне.

Згідно з позицією позивача, при застосуванні базисних умов поставок СРТ, позивачем не мають надаватись документи, що містять витрати на транспортування, навантаження товару, так як контрактна (інвойсова) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, і вартості доставки (фрахту) до місця призначення.

В графі 20 МД заявлено на умови поставки СРТ Музиківка згідно Правил Інкотермс.

Правила Інкотермс є переліком загальних обов`язків, згідно з якими продавці та покупці пов`язані один з одним на основі загальновизнаних форм договорів (контрактів) купівлі-продажу, і одним з їхніх основних завдань є вказати порт, місце або пункт поставки, де переходить ризик.

Відповідно до пункту 4 вступу до Інкотермс, правила Інкотермс зазначають, яка сторона контракту (договору) купівлі-продажу зобов`язана забезпечити перевезення чи страхування при поставці товару продавцем покупцеві, і які витрати покладаються на кожну із сторін. Але в правилах Інкотермс не йде мова про ціну чи метод оплати. Також вони не визначають порядок переходу права власності на товар чи наслідки порушення умов контракту (договору). Ці питання зазвичай регулюються чітко визначеними умовами контракту (договору) купівлі-продажу або правом, що застосовується до даного контракту (договору). Сторонам слід усвідомлювати, що обов`язкове місцеве законодавство може мати перевагу над будь-яким аспектом контракту (договору) купівлі-продажу, у тому числі над обраним правилом Інкотермс.

Згідно правил Інкотермс умови поставки СРТ означають, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погодженого місця призначення.

Умови поставки згідно з Інкотермс визначають лише сторону зовнішньоекономічного договору, яка саме організовує перевезення вантажу та здійснює його оплату. При цьому немає вимоги про "автоматичне" включення згаданих витрат у фактурну вартість товару (контрактну, інвойсову). Лише від продавця залежить включив він ці витрати у фактурну вартість товару чи ні.

Частиною 2 статті 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед інших, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як встановлено та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку декларантом не було подано жодних документів які містять відомості про вартість доставки оцінюваного товару, що суперечить положеннями частини 2 статті 53 МКУ.

Крім того, згідно даних ДМВ митна вартість оцінюваного товару відповідає фактурній вартості, при цьому до митного оформлення подано CMR №1223732 від 04.05.2023, в якій зазначено, що перевізником товару є ПП " ОСОБА_1 " (Дніпропетровська обл.), який не є стороною контракту №1/22.

CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.

Відповідно з ПП " ОСОБА_1 " (Дніпропетровська обл.) був укладений договір про перевезення та здійснювались певні розрахунки за надані послуги, в той же час жодних інших документів, що свідчили б про наявність господарських відносини з вищевказаним перевізником (договори, заявки) або підтверджували розмір понесених ним транспортних витрат (рахунки, акти, довідки) до митного оформлення надано не було.

Також у поданих до митного оформлення документах відсутні будь-які відомості стосовно здійснення або нездійснення витрат на навантаження та обробку оцінюваних товару до місця ввезення на митну територію України та страхування.

До митного оформлення позивачем подавався договір про надання послуг митного брокера №01/19 від 18.02.2019 року, відповідно здійснювалась оплата наданих послуг, однак відомостей щодо комісійної (брокерської) винагороди посередника позивачем до митного оформлення надано не було.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем не було подано до митного оформлення Специфікацію № 1 від 01.05.2023 суд не погоджується, адже у картці відмови №UA400020/2023/000110 чітко визначено перелік документів за якими здійснювалась перевірка митної вартості товару і Специфікація №1 від 01.05.2023 зазначена у відповідному переліку.

Однак суд не погоджується також і з твердженнями позивача, що відповідач не мав права вимагати від ПП "ТІН СЕРВІС" надання додаткових документів з огляду на наступне.

Обов`язок доведення митної вартості товару належить позивачеві.

Суд наголошує, що необхідність витребування додаткових документів за обставин цієї справи є передусім способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування основного методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Необхідно зазначити, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару за митною декларацією від 08.05.2023 № 23UA5400020003836U0 у митного органу виникли сумніви щодо "дійсної вартості" та у правильності визначення митної вартості задекларованого товару, оскільки документи містили розбіжності в частині включення складових митної вартості товарів.

Як вище з`ясовано судом, подані до митного оформлення документи дійсно містили розбіжності, тому митним органом виправдано витребувано додаткові документи.

Враховуючи викладене, оскільки декларантом не було усунуто вищезазначені розбіжності додатково наданими документами, та не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до положень частини 6 статті 54 МК України, Хмельницькою митницею було винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA400000/2023/000104/1 від 09.05.2023 року.

Суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості міститься вся необхідна та законодавчо визначена інформація, зокрема щодо того, що проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України на підставі інформації про визнану митним органом митну вартість подібних товарів.

Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про вартість операції з ідентичними та подібними товарами, що були оформлені у митному відношенні.

Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості.

Джерелом числового значення митної вартості є МД від 13.03.2023 №23UA500500008148U0, згідно якої за рівнем митної вартості 1,58 дол.США/кг здійснено митне оформлення прокату плоского, покритого оловом.

Оскільки позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, суд вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №809/1260/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях під час прийняття спірного рішення судом не встановлено.

Оскільки в межах даної адміністративної справи основні аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 194, 205, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ТІН СЕРВІС" (75023, Херсонська обл., Білозерський р-н., с. Музиківка, вул. Карла В, буд. 1 б, код ЄДРПОУ 39029671) до Хмельницької митниці (29010, м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 2, код ЄДРПОУ 43997560) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.