Ухвала

від 16.01.2024 по справі 420/1430/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1430/24

УХВАЛА

16 січня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Любашівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 11.01.2024 надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Любашівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

зобов`язати відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Любашівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області вчинити певні дії - оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки у зв`язку з релігійними переконаннями з релігійних міркувань на день повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

стягнути з відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Любашівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області всі мої витрати по суду (у тому числі поштові витрати).

Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись зі змістом адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що він не відповідає вимогам КАС України.

Згідно п.2 ч.5, 6 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

Суддя зазначає, що у позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача, його представника та відповідача відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до ч.5 ст.18 КАС України, електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суддею встановлено, що позивач у позовній заяві посилається на заяву від 15.12.2023 року, яку було подано до відповідача, однак її копії до позовної заяви не додав.

Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Суддею встановлено, що позивач не надав до суду доданих до позовної заяви документів для відповідача.

Згідно п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

При цьому, суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідач має право на подання відзиву на позовну заяву, а отже має бути обізнаним відносно чого він має надавати таку заяву по суті справи.

Тобто, предмет позову має бути визначений чітко та конкретизовано в прохальній частині позовної заяви.

Відповідно до положень ч.2 ст.173 КАС України остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті є завданням підготовчого провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №826/16958/17.

В той же час, суддя зазначає, що відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пп.2-4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, позивач у позовній заяві просить суд зобов`язати відповідача вчинити певні дії - оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки у зв`язку з релігійними переконаннями з релігійних міркувань на день повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто в якості способу захисту позивачем заявлено вимогу на майбутнє, при цьому позивач також не оскаржує жодного індивідуального акта чи окремих його положень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, позивачу слід уточнити позовні вимоги.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем до суду подано позов без доказів сплати судового збору.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Так, даний адміністративний позов містить одну вимогу немайнового характеру.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 грн.

Отже, за подачу адміністративного позову з даними вимогами позивачі повинні надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (3028,00 грн.*0,4).

При цьому, позивач у позовній заяві просить суд звільнити його від сплати судового збору відповідно до ст.133 ч.1 КАС України у зв`язку з тим, що він є учнем школи, не має доходу, мати виховує четверо дітей, не працює за станом здоров`я зараз оформлює групу інвалідності.

Також, до позовної зави позивач додав заяву про звільнення від сплати судового збору тотожного змісту з аналогічних підстав.

Суддя вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Зі змісту наведеної статті 3 вищевказаного закону вбачається, що законодавець розрізняє позовні заяви та інші заяви, які можуть бути об`єктом сплати судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з п.14 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Однак, вказана норма не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до адміністративного суду в інтересах зазначених осіб.

При цьому, пункт 14 вказаної норми звільняє від сплати судового збору осіб, які в інтересах малолітніх подають саме заяви, а не позовні заяви.

Також вказана норма передбачає звільнення від сплати судового збору за подачу заяви про захист прав дітей, а не звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви в інтересах дітей.

На користь цього твердження свідчить також положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до пп. "ґ" пункту 2 частини 1 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов: позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Суддя також не вбачає підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" з огляду на наступне.

За статтею 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації міністрів Ради Європи державам - членам щодо заході, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

У частині другій статті 3 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік об`єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Зазначену норму слід враховувати в системному зв`язку зі статтею 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Згідно з частиною першою статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Натомість, в силу частини 1 статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Тобто, в контексті КАС України особи, які можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб та законні представники не є тотожними, перша категорія не включає в себе другу.

Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітнього його батьки діють як законні представники неповнолітнього в розумінні частини першої статті 56 КАС, а не як фізичні особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 КАС України.

Законом України "Про судовий збір" не передбачено пільги щодо сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах неповнолітнього, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5).

Таким чином, чинне законодавство України не звільняє позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі №640/109/19.

Інших правових підстав для звільнення від сплати судового збору суду позивачем не наведено.

Таким чином, в задоволенні зави позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

При цьому суддя зазначає, що за змістом частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 цього Закону).

Однак, обґрунтованого клопотання щодо звільнення / відстрочення / розстрочення сплати судового збору до суду не надано.

Отже, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Згідно ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.

Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду доказів сплати 1211,20 грн. судового збору, належним чином оформленої позовної заяви для суду та відповідно до кількості учасників у справі, в повному обсязі доказів, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також доданих до позовної заяви документів для відповідача.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Любашівського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Встановити позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Вовченко