Рішення

від 16.01.2024 по справі 560/17856/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/17856/23

РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шепетівської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Шепетівської міської ради Хмельницької області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення XXXVIII (позачергової) сесії Шепетівської міської ради Хмельницької області VIII скликання від 05 квітня 2023 року, щодо припинення права користування земельними ділянками релігійним організаціям УПЦ на території м. Шепетівка.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій було порушено право позивача на свободу совісті та віросповідання, що порушує права на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації і на вільний вибір сповідування православної віри, а також ряду інших норм чинного законодавства визначених у позовній заяві. Захист порушених прав і законних інтересів позивача пов`язується із правовідносинами, які включають в себе правовідносини з питань релігійних прав позивача як члена релігійної громади, правовідносини, пов`язані з порядком користування будівлею храму на земельній ділянці, якою позбавлено права користування через подальшу неможливість проведення там релігійних обрядів (таїнств), тощо.

Вказує, що припинення права постійного користування земельною ділянкою можливе не свавільно на розсуд органу місцевого самоврядування з політичних чи соціально-економічних міркувань, а лише за законною процедурою, окресленою у ст. ст. 146 та 147 ЗК України та Законі України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Ухвалою від 09.10.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач правом на подання відзиву до суду не скористався.

Ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками були надіслані відповідачу через підсистему "Електронний суд" 09.10.2023, що підтверджується довідкою.

Відповідно до вимог частини 6 статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

12.04.2023 року позивач звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації.

21.04.2023 року відповідач надав відповідь на адвокатський запит та відповідні документи.

Згідно наданих документів вбачається, що 05 квітня 2023 року на XXXVIII (позачерговій) сесії Шепетівської міської ради Хмельницької області VIII скликання Шепетівська міська рада Хмельницької області прийняла рішення №3 про припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним організаціям Української православної церкви, яким вирішила:

Припинити право користування земельною ділянкою:

1.1. Релігійній організації «Релігійна громада Української православної церкви Свято- Михайлівського кафедрального Собору м. Шепетівка Хмельницької області» (код 21327917) (попередня назва Українська православна церква) по проспекту Миру, 27 площею 13450 кв. м.

1.2. Релігійній організації «Громада Свято-різдва Богородичного Храму Української православної церкви» (код 26037236) (попередня назва Українська православна церква) по Старокостянтинівському шосе, 2 площею 3850 кв. м.

1.3. «Українська православна церква, Релігійна громада Святих мучениць Віри, Надії, Любові і Софії Шепетівської єпархії м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області» (код 34175568) (попередня назва Українська православна церква, Релігійна громада Святих мучениць Віри, Надії, Любові і Софії) по вул. Українська, 69-А (кадастровий номер 6810700000:01:004:0674) площею 4121 кв. м.

1.4. «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ СВЯТО- ДУХІВСЬКОГО ХРАМУ ШЕПЕТІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ М.ШЕПЕТІВКА ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код 38089263) (попередня назва РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ "СВ.-ДУХІВСЬКОЇ") по вул. Суддівська, 122 (кадастровий номер 6810700000:01:011:0163) площею 1400 кв. м.

1.5. Релігійній організації «Українська Православна Церква парафія Святого Великомученика Пантелеймона» (код 36111684) по вул. Валі Котика, 85-Д (кадастровий номер 6810700000:01:004:0757) площею 3000 кв. м.

1.6. Релігійній організації «Свято-Михайлівський храм с. Жилинці Шепетівського району Хмельницької області Української православної церкви» (код 26294140) село Жилинці вул. Залізнична (Валі Котика), 17 (кадастровий номер 6825585800:03:001:0036) площею 1387 кв. м.

1.7. Релігійній організації «ХРАМ СВЯТО-ІОАНО-БОГОСЛОВСЬКИЙ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ» (код 26216246) с. Пліщин вул. Козацька (Чкалова), 4-А (кадастровий номер 6825586000:01:002:0136) площею 3577 кв. м.

2. Відмінити підпункт 3.2 пункту 3 рішення LXVІII сесії міської ради VI скликання від 29 квітня 2015 року №27 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та розгляд технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із ст.123 Земельного кодексу України»: Управлінню Шепетівської Єпархії Української православної церкви в постійне користування земельну ділянку по вул. П`яскорського, 0-А (6810700000:01:015:0378) площею земельної ділянки 6000 кв. м. для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

3. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради за розподілом обов`язків та постійну комісію з питань земельних відносин, архітектури та будівництва, охорони навколишнього середовища (голова комісії Олександр ПІГОЛЬ).

У вищезазначеному рішенні вказано, що воно прийняте на підставі положень Керуючись положеннями Конституції України, законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про свободу совісті та релігійні організації», враховуючи антиукраїнську та антидержавну позицію релігійних організацій (об`єднань) Української православної церкви, яка має тісний релігійно-канонічний зв`язок з московським патріархатом (офіційно зареєстрована як Київська митрополія Української православної церкви), відсутність позиції, яка засуджує російську агресію в Україні та злочини московських окупантів упродовж війни, непоодинокі факти колаборації представників Української православної церкви московського патріархату з державою-окупантом, невиконання релігійними організаціями (об`єднаннями) Української православної церкви московського патріархату норм Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації та назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднань), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Позивач вважає, що оспорюване рішення грубо порушує його конституційні права та права інших віруючих людей, прийняте з порушенням закону та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Як передбачено п. в) ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи суд встановив, що відповідачем прийнято рішення, яким вирішено припинити право користування земельною ділянкою релігійним організаціям.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені в ст. 141-143 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);

и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 142 Земельного кодексу України встановлено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Поряд з цим, стаття 143 Земельного кодексу України регламентує, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Системний аналіз наведених норм Земельного кодексу України свідчить про те, що особа може бути позбавлена набутого у встановленому порядку права постійного користування земельною ділянкою лише у способи, визначені ст.ст. 141-143 ЗК України, зокрема, внаслідок добровільної відмови від земельної ділянки чи за наявності інших, визначених ст. 141 ЗК України, підстав, або внаслідок примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється виключно в судовому порядку.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, слід враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 р. у справі № 906/392/18.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

З оскаржуваного рішення XXXVIII (позачергової) сесії Шепетівської міської ради Хмельницької області VIII скликання від 05 квітня 2023 року вбачається, що воно прийняте на підставі положень Конституції України, законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про свободу совісті та релігійні організації», враховуючи антиукраїнську та антидержавну позицію релігійних організацій (об`єднань) Української православної церкви, яка має тісний релігійно-канонічний зв`язок з московським патріархатом (офіційно зареєстрована як Київська митрополія Української православної церкви), відсутність позиції, яка засуджує російську агресію в Україні та злочини московських окупантів упродовж війни, непоодинокі факти колаборації представників Української православної церкви московського патріархату з державою-окупантом, невиконання релігійними організаціями (об`єднаннями) Української православної церкви московського патріархату норм Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації та назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднань), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Як зазначалося вище, вичерпний перелік підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою визначений ст. 141 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача посилань на підстави припинення права, встановлені статтею 141 Земельного кодексу України, не містить.

З матеріалів справи також не вбачається наявності передбачених вказаною ст. 141 Земельного кодексу України підстав для припинення відповідачем права релігійних організацій постійного користування земельними ділянками, зокрема відсутні докази припинення діяльності релігійних організацій, зазначених у спірному рішенні.

Крім того, матеріали справи не містять доказів добровільної відмови таких релігійних організацій від права постійного користування земельними ділянками в порядку ст. 142 Земельного кодексу України.

Отже, у цьому випадку вирішення питання щодо примусового припинення права релігійних організацій на земельні ділянки, в силу імперативних положень ст. 143 Земельного кодексу України, може бути здійснене органом місцевого самоврядування виключно в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що приймаючи оскаржуване рішення №3 від 05 квітня 2023 року, щодо припинення права користування земельними ділянками релігійним організаціям Української православної церкви Шепетівська міська рада Хмельницької області діяла поза межами наданих повноважень, всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст.ст. 141-143 Земельного кодексу України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації своїх повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №3 XXXVIII (позачергової) сесії Шепетівської міської ради Хмельницької області VIII скликання від 05 квітня 2023 року щодо припинення права постійного користування земельними ділянками релігійним організаціям Української православної церкви.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Шепетівської міської ради Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 - Відповідач:Шепетівська міська рада Хмельницької області (вул. Островського, 4,м. Шепетівка,Хмельницька обл., Шепетівський р-н,30405 , код ЄДРПОУ - 34175421)

Головуючий суддя В.К. Блонський