Постанова

від 16.01.2024 по справі 320/6826/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6826/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Губської Л.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС.ПОСТАЧ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКС.ПОСТАЧ" (далі - позивач, ТОВ "ЕКС.ПОСТАЧ") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у м. Києві №00223700704 від 16.09.2022.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами документальної позапланової виїзної перевірки. Вказав, що посилання перевіряючих на відсутній залишок товарів на складі, не є підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ, а умовою для декларування платником суми податку до бюджетного відшкодування, зокрема, є фактична сплата отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. Крім того, позивач вказував, що перевірка сум бюджетного відшкодування проведена за відсутності правових підстав, передбачених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

При цьому суд дійшов висновку, що заявлене до відшкодування ПДВ було сплачено позивачем у повному обсязі при імпортуванні товарів і іншого відповідачем не доведено. Між тим, сума податкових зобов`язань та податкового кредиту позивача за спірний період підтверджена безпосередньо контролюючим органом під час проведення перевірки.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що згідно поданих податкових декларацій з ПДВ за грудень 2021 року, січень 2022 року, встановлено відсутність декларування експортних операцій у рядку 2,1 декларації з ПДВ га відповідно до даних 1C «Податковий блок» відсутні митні декларації за грудень 2021 року, січень 2022 року. Тобто, задекларований та сформований податковий кредит з ПДВ при ввезені на митну територію України товарів за грудень 2021 року у сумі 77000 грн., буде погашений податковими зобов`язаннями, нарахованими в адресу покупців наступних звітних періодах. Отже, в зв`язку з вищевикладеним, ТОВ «ЕКС.ПОСТАЧ» включено до розрахунку бюджетного відшкодування операції за січень 2022 року у сумі 77000 грн., по товару - фрукти (апельсини, мандарини), по яких відсутній залишок товару на складі станом на 31.01.2022 та відповідно даний товар було реалізовано на митній території України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до наказу від 01.06.2022 №1717-п та направлень від 07.07.2022 №№629/26-15-07-04-01, 6292/26-15-07-04-01 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕКС.ПОСТАЧ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за січень 2022 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2022 №17175/26-15-07-04-03/39448733.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог п.200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, у частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за лютий 2021 року і, відповідно до п. 200.14 ст 200 ПК України відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за січень 2022 року в сумі 77000, 00 гривень.

На підставі акту перевірки від 22.07.2022 №17175/26-15-07-04-03/39448733 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2022 №00223700704, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 77000,00 грн.

Позивач не погодився із таким рішенням ГУ ДПС у м. Києві та звернувся до Державної податкової служби України із скаргою.

За результатами розгляду скарги, ДПС України прийняла рішення від 07.12.2022 №16094/6/99-00-06-0103-06, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКС. ПОСТАЧ" вважає податкове повідомлення-рішення №00223700704 від 16.09.2022 протиправним та порушуючим права та інтереси позивача, у зв`язку із чим, останній звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно зі статтею 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний, окрім іншого: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.2.-16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України).

Одночасно, платник податків має право, зокрема: обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.3., 17.1.6., 17.1.7., 17.1.8. пункту 17.1. статті 17 ПК України).

У свою чергу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункти 19-1.1.1., 19-2.1.1. пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України).

При цьому, за приписами підпункту 21.1.1., пункту 21.1. статті 21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Так, в акті перевірки посадові особи відповідача зазначають про неправомірність включення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2022 року суму ПДВ у розмірі 77000,00 грн., зважаючи на те, що ТОВ «ЕКС.ПОСТАЧ» включено до розрахунку бюджетного відшкодування операції по товару, щодо якого відсутній залишок на складі, тобто який реалізований на митній території України.

Контролюючий орган вважає, що задекларований та сформований позивачем податковий кредит при ввезені на митну територію України товарів за грудень 2022 року у сумі 77000,00 грн. буде погашений податковими зобов`язаннями, нарахованими в адресу покупців наступних звітних періодів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що такі мотиви та твердження податкового органу є безпідставними та не обґрунтованими правовим чином, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу, згідно зі пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України,- загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

За змістом п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з поставки товарів суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі, передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В акті перевірки посадові особи відповідача зазначають про неправомірність включення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2022 року суму ПДВ у розмірі 77000,00 грн., зважаючи на те, що ТОВ «ЕКС.ПОСТАЧ» включено до розрахунку бюджетного відшкодування операції по товару, щодо якого відсутній залишок на складі, тобто який реалізований на митній території України.

З аналізу вище вказаних норм вбачається, що від`ємне значення з ПДВ, яке може бути заявлене до бюджетного відшкодування, розраховується за звітний період, а не щодо окремого товару. Дійсно, жодною нормою податкового законодавства не передбачено зворотнє.

Тобто, вірним висновком суду є те, що сума від`ємного значення для бюджетного відшкодування визначається, як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період.

Так, заявлене до відшкодування ПДВ було сплачено позивачем у повному обсязі при імпортуванні товарів і іншого відповідачем не доведено.

Між тим, сума податкових зобов`язань та податкового кредиту позивача за спірний період підтверджена безпосередньо контролюючим органом під час проведення перевірки.

Зокрема, відповідно до рядка 2 таблиці 1 додатку 3 до податкової декларації ТОВ «ЕКС.ПОСТАЧ» за січень 2022 року, фактично сплачена сума у попередніх звітних періодах постачальникам товарів/послуг до Державного бюджету становить 77000,00 грн. Даний показник був перевірений та підтверджений відповідачем, про що зазначено в акті перевірки на сторінці 6.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сформовані Головним управлінням ДПС у м. Києві під час проведення перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Отже, прийняття податкового повідомлення-рішення №00223700704 від 16.09.2022 є безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку із чим адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Так, відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 5.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що Головним управління ДПС у місті Києві відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС.ПОСТАЧ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2022 року.

Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Разом з тим, відповідно до абз. 2 пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у пункті 200.11 статті 200 Податкового кодексу України операціями.

У такому випадку перевірка від`ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо бюджетного відшкодування) не буде різною за своєю суттю за умови, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

Крім того, статтею 200 ПК України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України встановлено, що у строк, передбачений абз. 1 п. 76.3 ст. 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.11 ст. 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до ст. 209 цього Кодексу.

Так, наведені вище положення ПК України покликані запобігти зловживанням контролюючим органом у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Разом з цим, недотримання контролюючим органом вимог пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 ПК України є порушенням порядку проведення перевірки та самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі акту, складеного за результатами такої перевірки.

Як установлено судом, в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року (рядок 20.2.1) позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2020 року в розмірі 1794520 грн.

Суд наголошує, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями за грудень 2021 року.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 у справі № 813/3175/15 зазначив наступне: «перевірка за пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України має відмінність, застосування якої залежить від того, чи заявлено платником податку відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Якщо так, для проведення перевірки необхідна наявність підстав, визначених у розділі V цього Кодексу. Якщо бюджетне відшкодування не заявлено - така вимога відсутня.».

Тобто правильним є висновок, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України), в якій розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

Отже, враховуючи, що при розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2022 року позивачем не враховувалось від`ємне значення, сформоване за операціями, передбаченими в п. 200.11 ст. 200 ПК України, у відповідача були відсутні визначені у пп. 78.1.8 п 78.1 ст. 78 ПК України підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕКС.ПОСТАЧ».

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції вірно зазначає, що порушення порядку призначення перевірки та її проведення призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі висновків викладених у акті документальної позапланової виїзної перевірки діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим у суду наявні підстави прийти до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

На підставі вищенаведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев