Постанова

від 16.01.2024 по справі 560/6926/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6926/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

16 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" звернулося до суду із позовом до Відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті в особі, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №348599 від 05.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова №348599 від 05.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з порушенням відповідачем порядку здійснення документального габаритно-вагового контролю та використанням неналежних документів для проведення такого контролю. Також зазначив, що ним дотримано вимоги щодо максимального навантаження автомобіля КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 та причепу МЕФАЗ номерний знак НОМЕР_2 в межах дозволеної маси навантаження 24000 кг та здійснено перевезення 20000 кг вантажу - сульфату амонію трьома окремими рейсами, що підтверджується товарно-транспортними накладними №1 від 01.03.2023, №2 від 01.03.2023, №3 від 01.03.2023.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №348599 від 05.04.2023 про застосування адміністративно - господарського штрафу.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" судові витрати у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

01.03.2023 о 14:10 год. в Хмельницькій області посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області на підставі направлення, відповідно до графіку було проведено рейдову перевірку транспортного засобу КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом МЕФАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 , вантажні перевезення на якому здійснював водій ОСОБА_1 , автомобільний перевізник згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ТОВ "Житниця Поділля".

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №352934 від 01.03.2023 зафіксовано, що водій здійснював вантажні перевезення (зі слів водія з с. Шиборівка до с. Гнатівці). На час перевірки виявлено, що у водія відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж, також загальна маса транспортного засобу становить 35,365 тонн при дозволеній 24,0 тонни, що у відсотковому відношенні склало 47,35%.

Відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Постанови КМУ №1306, п.п.22.5 ПДР України, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідачем також складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0051885 від 01.03.2023 року та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0059809 від 01.03.2023 року.

Листом Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №17661/824.1/24-23 від 20.03.2023 було повідомлено ТОВ "Житниця Поділля" про час і місце розгляду справи, за актом №352934 від 01.03.2023.

05.04.2023 відбувся розгляд справи та винесено постанови №348598 від 05.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 грн (перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених с. 39 і 48 Закону) та №348599 від 05.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 17 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 51000,00 грн (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу).

Вважаючи постанову №348599 від 05.04.2023 протиправною, а дії відповідача незаконними, ТОВ "Житниця Поділля" звернулося до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що уповноважені особи відповідача, встановивши відсутність у позивача товарно-транспортної накладної, не могли здійснювати проведення документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу автомобіля КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 та причепу МЕФАЗ номерний знак НОМЕР_2 , оскільки товарно-транспортна накладна є єдиним належним документом, на підставі якого посадовими особами відповідача може бути здійснено саме документальний габаритно-ваговий контроль.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що при прийнятті рішення відповідачем було вжито всіх можливих та передбачених п. 26 Порядком №1567 заходів щодо отримання можливих доказів для прийняття даного рішення.

Наполягає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною, тому не підлягає скасуванню.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 7, 14 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІII "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІII) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 1, абзацом 1 пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з розпорядження КМУ від 02.12.2021 №1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" утворено відділи державного нагляду (котролю) у Волинській, Хмельницькій областях, які відповідно до чинного законодавства мають право здійснювати державний контроль на автомобільному транспорті, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною 2 ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з частиною 3 статті 48 Закону №2344-ІІІ при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

За приписами ч.4 цієї статті Закону № 2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедура здійснення державного контролю, зокрема, за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567(далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

В силу пункту 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 25 Правил визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п.п.5-1 та 11 п.2 Порядку №879:

- документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Відповідно до п. 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

У відповідності до пункту 18 Порядку №879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснював перевезення вантажу з порушеннями, що підтверджується відповідними документами та не заперечується сторонами.

Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм більш ніж на 30%, про що зроблений висновок в акті перевірки від 01.03.2023 №352934.

Виявлене відповідачем порушення є перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, є порушенням законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для застосування відповідних санкцій, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", що і було зроблено відповідачем.

Адміністративний суд у силу вимог ч. 2 ст. 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Винесенню оскарженої постанови передувало те, що 05.04.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті за актом №352934 від 01.03.2023, керівником Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби з безпеки на транспорті було прийнято постанову №348598 від 05.04.2023 про застосування щодо ТОВ "Житниця-Поділля" адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 гри, (перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 Закону), оскільки зазначеним актом було також встановлено відсутність у водія товарно-транспортної накладної.

Зазначене порушення позивачем не заперечується.

Однак, позивач вважає протиправною постанову №348599 від 05.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 17 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 51000,00 грн (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу) з підстав порушення відповідачем порядку здійснення документально-вагового контролю та використання неналежних документів для проведення такого контролю.

Як вже зазначалося, пунктом 16 Порядку №879 чітко визначено, що габаритно ваговий контроль, включає документальний та/або точний контроль.

При цьому, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Під час проведення рейдової перевірки 01.03.2023 проводився саме документальний контроль, який не передбачає зважування автомобіля, а визначає масу автомобіля на підставі додавання власної маси автомобіля та маси вантажу, за наявності для цього даних у товарно транспортних накладних.

Посадовими особами відповідача такий контроль було здійснено на підставі даних, наявних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та причепу, шляхом додавання повної маси транспортного засобу автомобіля КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 , причепу МЕФАЗ номерний знак НОМЕР_2 та маси вантажу, яка була зазначена в накладній внутрішньогосподарського призначення №28.

Однак, накладна внутрішньогосподарського призначення є документом бухгалтерського обліку, який використовується позивачем виключно для ведення внутрішньогосподарського обліку та не є належним документом для здійснення документального габаритно-вагового контролю.

За змістом Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997, ТТН визначають обов`язковим документом, що повинен оформлятися при перевезенні вантажу та призначеним для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Відтак, саме ТТН та зазначені в них дані щодо маси вантажу могли б бути належним доказом, на підставі якого, під час здійснення документального габаритно-вагового контролю, визначається загальна маса транспортного засобу.

Водночас, як вже зазначалося, відповідачем було зафіксовано відсутність у позивача товарно-транспортної накладної та прийнято відповідну постанову.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що уповноважені особи відповідача встановивши відсутність у позивача товарно-транспортної накладної, не могли здійснювати проведення документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу автомобіля КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 та причепу МЕФАЗ номерний знак НОМЕР_2 .

Колегія суддів також зазначає, що у разі відсутності можливості провести документальний габаритно-ваговий контроль на підставі належних та допустимих документів, посадові особи відповідача відповідно до приписів Порядку №879 наділені повноваженнями на здійснення точного габаритно-вагового контролю із застосуванням відповідного зважувального обладнання, який би виявив факт перевищення вагового нормативного параметра, проте такі дії уповноваженими особами відповідача вчинені не були.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.