Ухвала

від 10.01.2024 по справі 757/30614/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/30614/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/297/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року задоволено клопотанням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного 11.07.2023 обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2023 за 757/28778/23-к в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_9 , за місцем проживання ОСОБА_6 , за результатами якого виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки «REDMI» синього кольору із сім карткою всередині;

- мобільний телефон «IPhone»;

- флеш накопичувач зеленого кольору з написом «Ощадбанк» L1707599832;

- флеш накопичувач марки «BUSFOR»;

- шість сім карт операторів мобільного звязку (UMC, UMC, MTC, Джинс, Лайф, Київстар);

- ноутбук марки «ASUS» S/N N2NRCX11X15508S;

- ноутбук марки «LENOVO» S/N YBO1082496;

- банківська картка НОМЕР_1 ;

- банківська картка НОМЕР_2 ;

- банківська картка НОМЕР_3 ;

- банківська картка НОМЕР_4 ;

- банківська картка НОМЕР_5 ;

- мобільний телефон марки «NOKIA» IC:661U-RM721 IMEI: НОМЕР_6 із сім карткою «UMC»;

- мобільний телефон марки «LG» IMEI: НОМЕР_7 та сім карта оператора мобільного зв`язку «КИЇВСТАР»;

- два ключі від сейфу;

- флеш накопичувач San Disk чорно червоного кольору;

- банківська картка НОМЕР_8 ;

- банківська картка НОМЕР_9 ;

- банківська картка НОМЕР_10 ;

- тримач «Є-сім» «Водафон» № НОМЕР_11 ;

- тримач з сім картою «Київстар» НОМЕР_12 ;

- тримач з сім картою «Київстар» НОМЕР_13 ;

- тримач з сім картою «Київстар» НОМЕР_14 ;

- тримач без сім картою «Київстар» НОМЕР_15 ;

- тримач без сім картою «Водафон» НОМЕР_16 ;

- тримач без сім картою «Моб» s/n НОМЕР_17 ;

- грошові кошти в сумі 1 000 (тисяча) доларів США;

- банківська картка НОМЕР_18 ;

- банківська картка НОМЕР_19 ;

- банківська картка НОМЕР_20 ;

- мобільний телефон марки «NOKIA» IMEI: НОМЕР_21 ;

- мобільний телефон марки «МІ»;

- мобільний телефон марки «SAMSUNG».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майном ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 рокута її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою залишити без задоволення клопотання прокурора про арешт майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, оскільки винесена з грубим порушенням норм, як процесуального, так і матеріального права.

Апелянт вказує на те, що в провадженні Г`СУ НПУ знаходиться кримінальне провадження № 12022000000000445, відомості щодо якого внесені 27.05.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 321-1, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 258-5 КК України. Жодній особі про підозру не повідомлено.

Власник грошових коштів не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження. Останній допитаний в якості свідка по даному кримінальному провадженню. З моменту вилучення майна минуло вже два місяці.

Також апелянт зазначає, що вилучені в ході обшуку грошові кошти не відповідають жодному з критеріїв визначеному у ч. 1 ст. 98 КПК України, не могли зберегти на собі жодних ознак вчинення злочину та бути його знаряддям, вони не можуть вважатися речовим доказом в розумінні статті 98 КПК України.

Будь-які докази того, що вилучені грошові кошти отримані внаслідок протиправної діяльності відсутні. ОСОБА_6 займається підприємницькою діяльністю і наявність заощаджень є логічною та закономірною.

При цьому накладення арешту негативно впливає на повсякденне життя власника майна та змушує останнього до зміни свого звичного способу життя.

Таким чином, вбачається, що будь-яка правова підстава для арешту майна на сьогодні відсутня, заявлений арешт є абсолютно нерозумним та не співмірним, а наслідки для арешту майна є протиправним втручанням у непорушне право приватної власності.

В судове засідання прокурор та представник володільця майном ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , не з`явились, про дату, час та місце проведення судового розгляду були повідомлені завчасно та належним чином. Разом з цим, 10.01.2023 від прокурора ОСОБА_10 надійшло клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з перебуванням старшого групи прокурорів у відпустці та зайнятістю прокурорів групи у інших судових засіданнях, однак на підтвердження даної інформації прокурор не надає жодних підтверджуючих документів, а також згідно постанови про зміну групи прокурорів від 30.09.2022 до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні входять 10 прокурорів, кожен з яких може приймати участь у судовому засіданні, а тому колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для відкладення судового розгляду. Разом з цим, 10.01.2023 на електронну пошту Київського апеляційного суду адвокат ОСОБА_7 надіслав клопотання, в якому просив проводити розгляд апеляційної скарги без його участі. А тому з урахуванням викладеного, а також з урахуванням строків розгляду даної категорії справ у відповідності до ст. 422 КПК України, вимоги ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності прокурора та захисника.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000445 від 27.05.2022 за фактами придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збуту лікарських засобів за попередньою змовою групою осіб; легалізації (відмиванні) доходів отриманих злочинним шляхом, тобто фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на виконання таких коштів, внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, вчиненого у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб; фінансування тероризму, тобто зборі будь-яких активів з метою їх використання для будь-яких цілей терористичною організацією, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 321-1. ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 258-5 КК України.

Співробітниками Управління боротьби з наркозлочинністю в Чернігівській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України в ході відпрацювання мережі Інтернет на предмет незаконного обігу наркотичних засобів психотропних речовин, сильнодіючих лікарських засобів отримано відомості щодо групи осіб, якими організовано на території Запорізької області протиправну схему із незаконного придбання на території російської федерації, ввезення контрабандним шляхом та реалізації на територію України фальсифікованих лікарських засобів, у тому числі фальсифікованих сильнодіючих лікарських засобів «димедрол», а також інших заборонених у вільному обігу психотропних речовин і прекурсорів.

Розрахунок за придбанні фальсифіковані лікарські засоби здійснюється як у готівковій так і безготівковій формі на рахунки осіб, розташованих на території російської федерації та тимчасово окупованих територій, та використовуються у подальшому для фінансування військової агресії російської федерації.

Розповсюджується фальсифікованих лікарських засобів по різних областях України здійснюється шляхом їх пересилання через поштових перевізників ТОВ «Ділівері», ТОВ «Транспортна компанія «САТ» та «Нова пошта», а також перевезення фізичними особами особистими транспортними засобами переважно з транзитними або іноземними номерам реєстрації ТЗ.

Для пошуку клієнтів, приймання замовлень, залучення більшої кількості покупців по реалізації психотропних речовин, прекурсорів та сильнодіючих речовин членами групи використовується «Telegram-канал» із логіном @Wan_Afonya, який прив`язаний до абонентського номеру НОМЕР_22 (країна - Казахстан, оператор мобільного зв`язку - Kcell), та Інтернет-магазини за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , https://srp.pp.ua.

Для прикриття незаконної діяльності з оптової та роздрібної торгівлі фальсифікованими лікарськими засобами, у тому числі фальсифікованих сильнодіючих лікарських засобів «димедрол», а також інших заборонених у вільному обігу психотропних речовин і прекурсорів на внутрішньому українському ринку групою осіб використовується ТОВ «СРП» (код ЄДРПОУ 44024125), ТОВ «ХІМСТОР» (код ЄДРПОУ 44670460) основними видами діяльності яких є оптова торгівля хімічною продукцією.

З метою прикриття незаконної діяльності, підтвердження походження продукції та легалізації коштів, отриманих в наслідок вчинення кримінального правопорушення, учасниками злочину використовуються реквізити, документи і рахунки юридичних осіб, що мають ознаки фіктивності («конвертаційні» центри) зокрема: ТОВ «Лакпром-2004», ТОВ «Бартендерс», ТОВ «Вєдаті», ТОВ «Ман Логістик»,ТОВ «Горан ГРУП», ТОВ фірма «Антарі», ТОВ «Виробничо-комерційна компанія АГ-Альянс», ТОВ «Техатомінвест», ТОВ «Оптімаудит», ТОВ «Фортуна-Атракціон», ТОВ «Фрутон».

Так, працівниками Управління боротьби з наркозлочинністю в Чернігівській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, встановлено мешканців м. Запоріжжя, а саме: ОСОБА_11 а та ОСОБА_12 , які на територію України налагодили оптову та роздрібну торгівлю фальсифікованих лікарських засобів, у тому числі фальсифікованих сильнодіючих лікарських засобів «димедрол», а також інших заборонених у вільному обігу психотропних речовин і прекурсорів.

Адмініструванням Telegram-каналу ІНФОРМАЦІЯ_2 та прийманням замовлень по реалізації психотропних речовин, прекурсорів та сильнодіючих речовин (через месенджер Telegram) займаються менеджери з продажу ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Пакуванням на складах в посилки психотропних речовин, прекурсорів та сильнодіючих речовин для їх подальшого пересилання покупцям через відділення поштових операторів: ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Транспортна компанія «САТ», ТОВ «Делівері» здійснюють ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Грошові кошти отримані від незаконного збуту фальсифікованих лікарських засобів надходять на карткові рахунки співучасників групи ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .

11.07.2023 на виконання ухвали Печерського районного суду

м. Києва від 10.07.2023 по справі 757/28778/23-к проведено обшук в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання менеджера ТОВ «СРП» (код ЄДРПОУ 44024125) ОСОБА_6 , належній на праві власності ОСОБА_9 , за результатами якого виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки «REDMI» синього кольору із сім карткою всередині;

- мобільний телефон «IPhone»;

- флеш накопичувач зеленого кольору з написом «Ощадбанк» L1707599832;

- флеш накопичувач марки «BUSFOR»;

- шість сім карт операторів мобільного звязку (UMC, UMC, MTC, Джинс, Лайф, Київстар);

- ноутбук марки «ASUS» S/N N2NRCX11X15508S;

- ноутбук марки «LENOVO» S/N YBO1082496;

- банківська картка НОМЕР_1 ;

- банківська картка НОМЕР_2 ;

- банківська картка НОМЕР_3 ;

- банківська картка НОМЕР_4 ;

- банківська картка НОМЕР_5 ;

- мобільний телефон марки «NOKIA» IC:661U-RM721 IMEI: НОМЕР_6 із сім карткою «UMC»;

- мобільний телефон марки «LG» IMEI: НОМЕР_7 та сім карта оператора мобільного зв`язку «КИЇВСТАР»;

- два ключі від сейфу;

- флеш накопичувач San Disk чорно червоного кольору;

- банківська картка НОМЕР_8 ;

- банківська картка НОМЕР_9 ;

- банківська картка НОМЕР_10 ;

- тримач «Є-сім» «Водафон» № НОМЕР_11 ;

- тримач з сім картою «Київстар» НОМЕР_12 ;

- тримач з сім картою «Київстар» НОМЕР_13 ;

- тримач з сім картою «Київстар» НОМЕР_14 ;

- тримач без сім картою «Київстар» НОМЕР_15 ;

- тримач без сім картою «Водафон» НОМЕР_16 ;

- тримач без сім картою «Моб» s/n НОМЕР_17 ;

- грошові кошти в сумі 1 000 (тисяча) доларів США;

- банківська картка НОМЕР_18 ;

- банківська картка НОМЕР_19 ;

- банківська картка НОМЕР_20 ;

- мобільний телефон марки «NOKIA» IMEI: НОМЕР_21 ;

- мобільний телефон марки «МІ»;

- мобільний телефон марки «SAMSUNG».

12.07.2023 постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_28 , вилучені в ході обшуку комп`ютерна техніка та мобільні телефони, грошові кошти та інші речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

19.07.2023 прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022000000000445.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор зазначає, що незастосування арешту на вказане майно перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене, а також вказує, що документи містять відомості щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, відомості про які внесено до ЄРДР.

Наголошує на тому, що є достатні підстави вважати, що вилучені під час обшуків речі використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінальних правопорушень та (або) зберегли на собі їх сліди, що регламентовано п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України.

Метою арешту вилучених комп`ютерної техніки, мобільних телефонів, грошових коштів та інших речей є забезпечення збереження речових доказів.

Також, за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України одним із видів покарання передбачено конфіскацію майна, а тому з метою забезпечення подальшої конфіскації майна, як виду покарання, а також з метою відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення виникла необхідність у накладенні арешту на вилучені речі і грошові кошти.

08.09.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора про арешт майна.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, вислухані думка прокурора та представника власника майна, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12022000000000445 від 27.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 321-1, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 258-5 КК Українита можливе відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, постановою слідчого від 12.07.2023 визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні /а.с.72-80/.

При цьому, як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів клопотання, обшук 11.07.2023 проводився на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2023 в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання менеджера ТОВ «СРП» (код ЄДРПОУ 44024125) ОСОБА_6 , належній на праві власності ОСОБА_9 , де й було здійснено тимчасове вилучення комп`ютерної техніки, мобільних телефонів, грошових коштів та інші речі.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Твердження апелянта про те, що жодній особі у кримінальному провадженні не повідомлено підозру, колегією суддів не береться до уваги, так як арешт майна, з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4